Гранди синхронно оступаються, не всі новачки з Ворскли однаково корисні. Підсумки 5 туру УПЛ
Перший після збірних тур порадував сенсаціями. Обидва гранди, які до цього вселили побоювання, що рухатимуться дистанцією без шансів для суперників, оступилися, та й в інших матчах вистачало несподіванок. Чемпіон підбиває підсумки п'ятого ігрового дня.
12 вересня
13 вересня
14 вересня
Динамо все слабше і слабше
Почнемо з хорошого: київське дербі стало безумовною прикрасою туру. Нестеренко в гольовому моменті декласував суперників, як якийсь там Мбаппе – але й Караваєв за свого голу подарував естетику. Атаки йшли одна проти одної, влетіти у ворота як Нещерета, так і Марченка могло значно більше двох м'ячів – і м'ячі були різними. Стандарти, що рідкість для сучасного футболу, вийшли результативними в обох суперників: штрафний Оболоні став гідною відповіддю кутовому Динамо.
Але в тому й річ, що кияни тепер не можуть грати із запасом навіть проти Оболоні. Проти команди, яка віддає всіх найкращих, навіть середнякам вищої ліги (та й у першу іноді). І надії киян стають дедалі "дрібнішими" і "дрібнішими". Не будемо згадувати, що 30 років тому Динамо без проблем підписувало Реброва, як найперспективнішого гравця Шахтаря, – але той самий Караваєв шість років тому приходив як найкращий гравець ліги за межами двох грандів.
А зараз Динамо не те що на лідерів Полісся не претендує – зараз Бущан, після того, як не заграв у Саудівській Аравії, переходить не в Динамо, а в Полісся. І тепер у житомирян явно сильніший воротар (скільки років Нещерет сидів "під" Бущаном?), не гірший центр оборони, не гірші вінгери... І головне посилення Динамо – тренер зі стандартів, який, звісно, в чомусь допоміг, але не може рятувати вічно.
Динамівці грають добре. Ванат уже в дебютному матчі забив за Жирону, Миколенко регулярно грає за Евертон, Забарний узагалі в ПСЖ... Але це все інші клуби, а Динамо розпродає гравців уже навіть без спроб їх замінити. На місце лідерів приходять просто вчорашні запасні – і, звичайно, на рівні команди це не може не позначатися.
Шахтар не контролює суперників
Шахтар втратив очки з явно сильнішим суперником, але питань до нього, на мій погляд, ще більше.
Я розумію, що Динамо – найпопулярніша команда України, і увагу вона просто за визначенням привертає більшу. Кожна нічия стає приводом для обструкції, будь-які успіхи (такі, як цілий сезон без поразок, наприклад) сприймаються як належне. Але взагалі, Шахтар – клуб із бюджетом принципово більшим, можливостями на трансферному ринку незрівнянно вищими. Він повинен домінувати в лізі, як Баварія і ПСЖ у Бундеслізі та Лізі 1 відповідно, раз на 5-10 років даючи виграти титул комусь іншому.
А по суті, поїздка до Житомира має тішити в контексті, що не програли – і це при тому, що грали поки що не з Поліссям, а "всього лише" з Металістом 1925. Єдиний гол гості провели з пенальті, який вийшов дуже спірним. Шабанов підкотився під Аліссона, який сам із задоволенням зачепився за гравця. Момент переглядав VAR, і аудіо переговорів навіть виклала УПЛ – але окрім упевненості, що в переговорах між арбітрами в нас панує хаос, це глядачеві зі сторони не дає нічого.
Гаразд, щодо голу у ворота Шахтаря теж є питання, і про змову говорити навряд чи є сенс. Але який же слабкий вигляд мали "гірники" саме по грі! Команда, яка витратила на новачків останніми роками близько 100 мільйонів євро, мучиться із суперниками, бюджети яких навіть не в рази, а на порядки менші. Металіст 1925 володів ініціативою, завдав більше ударів по воротах, просто грав краще – і на нічию точно награв.
У Шахтаря великі проблеми з обороною – і починаються вони з другого її шару. До Різника питань немає, це найкращий воротар чемпіонату – а ось далі справи чим далі, тим гірше. Матвієнко з Бондарем грають безальтернативно, вже, зокрема, і через ліміт – і помиляються все більше. Серветт за два матчі зрозумів, що треба тиснути на Бондаря – і ледь не вибив Шахтар з єврокубків. Суперники по УПЛ за багато років теж до цього здогадалися.
При цьому самі по собі Матвієнко з Бондарем не погані – просто їх занадто часто кидають на поталу в контратаках. Навіть крайні захисники Шахтаря потрібні не для захисту, а для підтримки атаки – а опорник як величина просто відсутній. Туран завдяки рішенню зіграти з трьома плеймейкерами декласував Олександрію, але вже в наступному матчі дірка в опорній зоні дала про себе знати.
Калюжний, який зрівняв рахунок – найпотужніше нагадування всьому Шахтарю, кого їм не вистачає. Іван був найкращим опорником (а може, і гравцем) усього чемпіонату минулого сезону, його можна було забрати з Олександрії вільним агентом – але забрав його в підсумку харківський, а не донецький клуб. І тепер Шахтар із вінгерами на три команди не має жодного нормального руйнівника в обороні. І Криськів, і Очеретько, і Марлон – гравці інших позицій, з іншими сильними якостями.
Трансфер Гайдучика в Полісся вже себе окупив
Потенційний матч туру розчарував. Кривбас створив кілька моментів, але не реалізував жодного з них – і Поліссю вистачило одного голу Гайдучика, щоб взяти три очки. Мабуть, зараз Кривбас не готовий грати суворо і безпомилково проти суперників такого рівня – він і набагато слабшим командам дозволяє більше.
Українців у складі знову мінімально дозволена кількість, Вілівальд у стартовому складі незамінний (єдиний центрбек на лаві – венесуелець Рохас, тож навіть у разі травми Вілівальда довелося б міняти ще й одного легіонера) – і, напевно, це заважає ван Леувену побудувати щось більш монолітне.
Але який Гайдучик! Після переможного голу на полі Карпат забив переможний і Кривбасу. Нехай зараз головними конкурентами Полісся в боротьбі за "бронзу" і виглядають інші команди, за фактом саме два "К" входять до числа найбільш явних суперників. Микола забив обом, у комплекті з найважливішим голом Санта-Коломі вже виправдав свій трансфер – та й перевершити показник минулого сезону (за минулий рік у Вересі у нього 7 м'ячів) є всі шанси.
Олександрія змінилася на краще
Про першу команду минулого сезону поговорили, про третю теж – треба, напевно, і про другу? Чесно кажучи, не думаю, що ми скоро говоритимемо про Олександрію в контексті високих місць – але принаймні класний і запальний футбол вона в п'ятому турі подарувала.
Матч проти ЛНЗ взагалі вийшов святом атакувального футболу. Віталій Пономарьов у флеш-інтерв'ю двічі зробив акцент на перехідних фазах, у яких команді є де додавати. Олександрія забила 4, але пропустити могла ще більше. Долгий, який минулого туру так яскраво дебютував у професійному футболі, дуже добре провів і перший матч в основі.
Промах туру
Олександрія виграла, причому розгромно – а це означає, що на останнє місце опустився Рух. Нічого дивного, про проблеми львів'ян я вже писав раніше, але мати принаймні на одне очко більше вони зараз могли.
У компенсований до другого тайму час Рух заробив пенальті, але Бекназ Алмазбеков промахнувся. Відзначимо mind games воротаря: Олег Білик перед ударом показав, у який кут стрибатиме. Стрибнув в інший, але Бекназ просто не влучив у площину – можливо, саме через такі трюки воротаря.
Такі різні трансфери з Ворскли
Верес і Колос здобули однотипні, як їхні назви, сухі перемоги, але їхні темношкірі новачки проявили себе зовсім по-різному. Денис Ндукве дуже, дуже ускладнив завдання для своєї команди, вже на початку другого тайму отримавши червону картку за грубий удар ногою Івана Лосенка.
Безглузда дія – і погоджуся з експертом УПЛ ТБ, який здивувався: де Денис взагалі знайшов привід для агресії? Гра ж максимально коректна була, навіть жовтих арбітр показав лише три (і всі – після цього вилучення).
Гол туру
Ніби на противагу цьому Кане, який минулого сезону теж грав за Ворсклу, показав, як можна заграти в новому клубі. Ібраїма забив красивий гол у ворота Зорі:
Цим Кане ніби підвів риску над перетворенням Колоса. Головний автобус ліги став дуже цікавою і різноманітною в атаці командою, яка абсолютно заслужено наздогнала в таблиці Динамо. Не Кане одним, безумовно, Климчук теж дуже посилив команду – але Кане допомагає розтягувати оборони суперників, знаходити діри в лініях оборони.
Воротар туру
Карпати знову обпеклися і цього разу збільшили відставання від Полісся, але суто за грою заслуговують менше критики, ніж раніше. Так, провалили перший тайм, але після перерви львів'яни награли не те що на перемогу, а на розгром. Людиною, яка практично в одну особу врятувала Полтаву від поразки, став воротар Данило Єрмолов. Колишній запасний голкіпер Ворскли відзначився кількома класними сейвами.
З огляду на те, що і Нестеренко, який так допоміг Оболоні, закінчував минулий сезон у Ворсклі, дедалі актуальнішим стає питання: як така команда могла вилетіти? Але це питання для іншої теми.
