Босоніж по битому склу, через багнюку й на безлюдний острів: найдивніші тренування від відомих тренерів
Ми всі приблизно уявляємо, що відбувається під час тренування футбольної команди: розминка, пасинг, ривки, відпрацювання пресингу та різних комбінацій, робота під час стандартів... Є ще тренажери та теорія. Але часом трапляються винятки з правил. Та ще й такі нестандартні, що одразу й у голові не вкладеш.
"Чемпіон" зазирнув за лаштунки великого футболу, щоб дізнатися, як саме тренери дивують у процесі підготовки і навіщо вони це роблять.
Фільм жахів від Крістофа Даума
Як гравець він у футболі нічого не досяг, а от на тренерському містку пішло практично від самого початку, коли Крістоф Даум повернув Кельн до групи лідерів Бундесліги (3-тє місце у 1988-му, 2-ге – у 1989-му та 1990-му). Даум виявив себе першокласним тактиком, умів підготувати команду фізично, підтримував жорстку дисципліну, майстерно використовував детальний відеоаналіз, вивчаючи суперників від А до Я, вів докладні досьє на ключових гравців усіх команд… Словом, він та його асистенти дуже багато й ретельно працювали.
А ще Крістоф був дуже ексцентричним тренером. Він приділяв велику увагу мотивації та психології гравців. І ось тут у хід йшли вельми незвичайні ходи. Особливо багато таких епізодів припало на період його роботи з Баєром (1996–2000), який під керівництвом Даума чотири рази ставав призером чемпіонату.
Наприклад, одного разу перед важливою грою Даум розклав на підлозі в роздягальні велику суму грошей – преміальні за перемогу: мовляв, хлопці, гроші у вас під ногами, потрібно тільки виграти, щоб їх забрати. Він міг ні з чого спровокувати конфлікт із гравцем – обставивши все так, щоб той виплеснув свою злість на полі та видав суперматч (до речі, цей спосіб круто працював із Матіасом Заммером у Штутгарті, який Даум привів до чемпіонства у 1992-му). Ще Даум практикував для гравців обов'язкові психологічні тренінги та навіть сеанси гіпнозу.
А тепер – про найнестандартніший серед нестандартних підходів Даума. Під час передсезонної підготовки влітку 1999-го замість звичайного тренування Даум змусив гравців Баєра ходити босоніж по… битому склу. Так-так, прямо у них на очах розтрощив два ящики порожніх пляшок і скомандував роззутися.
Звісно, всі були в шоці. Як згадував пізніше капітан команди Єнс Новотни, у роздягальні зависла гробова тиша. Але Даум, звісно, все прорахував, запросивши фахівця з цієї, так би мовити, "галузі". Той дав чіткі інструкції, як правильно розподіляти вагу тіла, щоб не порізатися. А як "першопрохідця" вивів на "доріжку" головного тренера. За Крістофом по склу пройшлися асистенти. Ну й футболісти, звісно, стали в чергу. У підсумку – ні краплі крові та дуже потужне емоційне піднесення.
"Спочатку все це виглядало моторошно, наче ми потрапили у якийсь фільм жахів, – згадував той день Міхаель Баллак. – Але коли ти переступаєш через страх і розумієш, що ноги цілі, у твоїй голові щось перемикається. Ти починаєш вірити, що для тебе взагалі немає нічого неможливого".
До речі, саме в тому сезоні Баєр найближче за часів Даума підібрався до чемпіонства. "Срібна салатниця" була практично в руках у "фармацевтів", залишалося тільки не програти посередньому Унтергахінгу в заключному турі. Однак сталася трагедія – 0:2, і титул дістався Баварії.
Вважається, що Даум перед тією грою якраз і переборщив із психологією – так "накрутив" команду, протримавши її весь тиждень на базі, що гравці просто "перегоріли".
Робінзони Юргена Клоппа
Великим оригіналом ще на старті кар'єри зарекомендував себе й Юрген Клопп, чий тренерський зліт розпочався в середині "нульових", коли він вивів скромний Майнц до Бундесліги.
"Ми прийшли до головного дивізіону, щоб вижити, а для цього нам потрібен справжній командний дух", – оголосив гравцям Клопп і розпочав підготовку до нового сезону з того, що вивіз їх на кілька днів до Швеції, у справжню глушину, поселивши на дикому острові в лісі.
Хоча поселив – це гучно сказано. У футболістів із собою були лише пара наметів, кілька пакетів каші з тушонкою, дещо з рибальських знарядь і одна коробка сірників. Одним словом, виживайте, Робінзони.
Нічого, вижили. І їжу в лісі швиденько навчилися добувати, і багаття підтримувати, і рибу ловити. До речі, у тій експедиції брав участь Владислав Ващук, який приїхав у Майнц на перегляд. Він мав певні труднощі у спілкуванні – зовсім не знав німецької та слабо розумів англійську, але швидко став своїм у колективі, бо вмів непогано куховарити.
"Я лише хотів показати хлопцям, що вони можуть усе, і якщо підтримуватимуть один одного, то їм абсолютно нікого боятися навіть у Бундеслізі, – пояснював свою вигадку Клопп. – А мій помічник спочатку вирішив, що я остаточно збожеволів".
До речі, курс виживання у шведському лісі тоді спрацював – Майнц у першому за 100 років сезоні у вищому дивізіоні постав дуже згуртованою командою, і саме завдяки цьому фінішував на високому для себе 11-му місці. А сам тренер потім пішов на підвищення – до Дортмунда. Там він, правда, у ліс футболістів не вивозив, але дещо неординарне теж було присутнє.
Наприклад, ексклюзивний тренажер Footbonaut за 3,5 млн євро. Він являє собою кімнату 14 на 14 метрів, у стінах якої вмонтовано 8 "гармат" і по 16 мішеней. Принцип роботи такий: лунає звуковий сигнал, засвічується одна з мішеней, і якась із "гармат" відправляє м'яч у гравця, який перебуває в центрі кімнати. Його завдання – прийняти м'яч в одне-два торкання та відправити його у вказану ціль. І так – дві хвилини у дуже високому темпі, тільки встигай головою крутити. Таким чином, одночасно ведеться робота над поліпшенням периферичного зору, контролем м'яча та швидкістю прийняття рішень. Футболіст відточує цінні навички, наприклад, для організації контрвипаду з миттєвим переведенням м'яча із зони тиску у вільну зону або для завершення атаки.
А тепер згадайте золотий гол Маріо Гетце у фіналі чемпіонату світу-2014. Вихованець Боруссії на швидкості прийняв м'яч на груди й наступним дотиком відправив його в сітку воріт Аргентини. Клопп не сумнівається: цей автоматизм Гетце – наслідок тренувань у Footbonaut.
Робін Гуди Юргена Клінсманна
Ще одна німецька історія. Влітку 2006 року сильно здивував Юрген Клінсманн. Під час останнього перед домашнім мундіалем тренувального збору наставник-дебютант замість запланованого тренування раптом вивіз збірну Німеччини на… стрільбище, де футболістам видали професійні луки зі стрілами та запропонували на час перевтілитися в Робін Гудів. Команда ідею сприйняла з радістю, причому у декого виходило цілком стерпно влучати в мішені. Міхаель Баллак одним із пострілів навіть у "десятку" поцілив.
А іншого разу після короткого вечірнього заняття Клінсманн розсадив підопічних за столи, давши завдання зайнятися розбиранням і складанням… звичайних годинників. Возилися хлопці досить довго, але в підсумку впоралися.
Перед стартом ЧС-2006 журналісти, звісно, поцікавилися, до чого такі вишукування, чи не корисніше було б зайвий раз повідпрацьовувати стандарти? Клінсманн із посмішкою відповів: "Зате на стрільбищі ми добре натренувалися вражати ціль, а складання годинника – це насамперед терпіння та концентрація".
Як на мене, це була занадто очевидна відповідь. Підтекст "фінтів" Клінсманна слід шукати глибше. І, швидше за все, мотиви тренера були зовсім іншими: таким чином він хотів, так би мовити, розвантажити команду, яка напередодні домашнього мундіалю відчувала великий психологічний тиск.
Тепер, звісно, міркувати на цю тему немає сенсу. Але факт залишається фактом: на ЧС-2006 збірна Німеччини виступила непогано, посівши третє місце й продемонструвавши чи не найяскравіший футбол серед учасників турніру.
Стіна ганьби Жозе Моурінью
Це ноу-хау від Жозе Моурінью розвідали журналісти газети Marca під час першої каденції португальця у Реалі (2010–2013 рр.). Ідея, безперечно, цікава. Перед першим після чергової гри тренуванням Особливий розміщував на стіні у роздягальні фотографії з минулого матчу. Робилося це, звісно ж, не для того, щоб хлопці помилувалися собою. На цих знімках були зафіксовані помилки футболістів.
Найчастіше на стіні з'являлися, природно, моменти, пов'язані з діями в обороні – тобто акцент робився на ситуаціях, помилки в яких нерідко призводили до пропущених м'ячів. Це могли бути як панорамні знімки, що відображають командні дії, так і індивідуальні, де у фокус потрапляли один-два виконавці. При цьому помилковий вибір позиції або неправильні дії з точки зору ігрового моменту Моурінью відзначав за допомогою червоного маркера.
Викладена таким чином інформація з точки зору португальця краще врізається в пам'ять гравців, ніж навіть багаторазовий перегляд відеозапису. Крім того, є ще важливий психологічний момент: коли помилка гравця так явно виставляється на загальний огляд, це стає чудовою мотивацією для нього – наступного разу він буде більш сконцентрованим на полі. Адже кому сподобається з разу в раз висіти на "стіні ганьби".
Альпіністи Мартіна Шмідта
На початку січня 2016 року, коли більшість футболістів німецьких клубів тільки з'їжджалися з короткострокової відпустки, головний тренер "Майнца" Мартін Шмідт вивіз своїх підопічних у... гори. У рідних для швейцарця Альпах команда піднялася на висоту 2700 метрів і на два дні розбила там наметове містечко. Загалом, у міру можливостей футболісти разом долали труднощі, заодно отримавши хорошу порцію кисню. Але головна мета експедиції полягала в тому, щоб футболісти відчули, що разом вони можуть досягати найвищих цілей.
"Коли ти піднімаєшся на гірський пік у 2000 метрів, то бачиш наступну вершину на висоті 3000 метрів. А коли опиняєшся там, то бачиш, що можна дійти й до 4000 метрів. Потрібно завжди бачити орієнтир нагорі й вірити в себе", – пояснював пізніше Шмідт.
За словами ж гравців, спочатку ідея тренера їх обурила, але, повернувшись додому, вони відчули, що стали набагато сильнішими в ментальному плані. Крім того, як зауважив захисник Штефан Белль, цей досвід стер усі бар'єри всередині колективу.
Зазначимо, що в тому сезоні Майнц фінішував на 6-му місці, показавши у другому колі третій результат за набраними очками й примудрившись обіграти майбутнього чемпіона Баварію (у гостях – 2:1) і третього призера Баєр (вдома – 3:1). Звісно ж, це був успіх для команди, якій напередодні сезону пророкували боротьбу за виживання. І цілком можливо, що фундамент для цього успіху було закладено якраз в Альпах.
Морські котики Ґарета Саутґейта
У червні 2017 року британські таблоїди широко тиражували дивовижну новину – головний тренер збірної Англії вивіз підопічних до навчального центру Королівської морської піхоти. Футболісти до останнього моменту не знали, куди прямують, а по приїзду у них вилучили всі ґаджети та видали військову форму.
Протягом двох днів гравці жили в наметах, долаючи всі труднощі військової підготовки: сухий пайок, найжорсткіша смуга перешкод, двомильний марш-кидок по багнюці, підводні тунелі… Загалом, усе було як у справжніх морських піхотинців, які робили теж саме поруч. Причому Саутґейт, віддамо йому належне, пройшов усі випробування нарівні з футболістами. Хоча йому на той момент було вже під 50.
Кажуть, саме під час того незвичайного експерименту Саутґейт остаточно визначився з капітаном команди. Вибір упав на Гаррі Кейна, який не лише впевненіше за всіх проходив випробування, а й багато підтримував партнерів. А найголовніше, за словами тренера, це те, що екстремальна пригода допомогла стерти бар'єри між гравцями з жорстко конкуруючих клубів АПЛ.
Нагадати вам результати збірної Англії за Саутґейта? На ЧС-2018 команда вперше за 28 років увійшла до топ-квартету, у розіграші Ліги націй-2019 посіла третє місце, а на чемпіонатах Європи 2020 та 2024 здобула "срібло".
Розстріл Унаї Емері
Ще одна історія зі стріляниною пов'язана з головним фахівцем із Кубка Ліги Європи – Унаї Емері. Козирем цього іспанського тренера вважається тактична підготовка. Його команди легко змінюють схему гри по ходу зустрічі, краще за всіх ловлять суперників в офсайд, і під кожного опонента там є свої окремі заготовки. Щоб система працювала, на тренуваннях Емері, буває, буквально водить підопічних за руку по полю, прагнучи максимально синхронізувати їхні дії й відточити до ідеалу кожен маневр. Та що там маневр – кожен рух!
А тепер уявіть, яке ж було здивування гравців Арсенала в січні 2019 року, коли замість традиційного тренування з "розбором польотів" після важливої перемоги над Челсі, коуч відвіз їх в пейнтбольний клуб. Ну а там…
У командному тімбілдингу взяли участь близько 50 осіб – майже всі гравці, тренери, медики… У тому числі й Унаї Емері, якому, як розвідали британські ЗМІ, дісталося чи не найбільше. Особливо постаралися форварди П'єр-Емерік Обамеянг та Александр Ляказетт. Як зізнався пізніше тренер, після цього виїзного тренування він кілька днів ходив із синцями.
Навіщо він це затіяв? Ось що з цього приводу сказав сам тренер: "Мені подобається робити щось незвичайне в усіх моїх командах. Пейнтбол – чудовий спосіб відчути себе єдиним цілим і трохи розвантажити голову від щоденної рутини. Так, вони в мене влучили кілька разів. Розстрілювали з п'яти метрів! Але це пішло на користь нашому командному духу. А у футболі дуже важлива психологія".
Так, до речі. В АПЛ з Арсеналом у нього все ж не склалося. А от у Лізі Європи він довів команду до фіналу, але в матчі за трофей "каноніри" поступилися… Челсі.
Фокуси Мікеля Артети
Любить нестандартні ходи й нинішній іспанський наставник Арсенала Мікель Артета, під керівництвом якого каноніри минулої весни вперше за 22 роки стали чемпіонами Англії.
Як правило, це психологічні прийоми. Наприклад, віднедавна на базі лондонського клубу живе добрий лабрадор на кличку "Перемога", який має повну свободу пересування. Пес швидко став загальним улюбленцем, кожен норовить його погладити та чимось пригостити. А тренеру саме це й треба. Спілкування із собакою, як вважає Артета, знижує рівень стресу у гравців, які перебувають під постійним тиском, ну й атмосфера на базі стала більш домашньою.
Ще цікавий факт. Одного разу перед важливою грою проти Ліверпуля на "Енфілді" Артета влаштував тренування під рев потужних динаміків, з яких безперестанку транслювалися легендарний гімн суперника You'll Never Walk Alone та скандування вболівальників. Таким чином, наставник відтворив атмосферу, у якій мала опинитися його команда.
А, мабуть, найцікавіший хід він застосував улітку 2024 року, коли найняв професійних фокусників, які під час загальнокомандної вечері в ресторані замаскувалися під обслуговуючий персонал і філігранно почистили кишені гравців. Гаманці, телефони, навіть годинники…
Хлопці були просто в шоці, коли Артета поцікавився, чи ні в кого нічого не зникло? Посміялися потім, звісно, але урок футболісти запам'ятали: пильність і концентрацію не можна втрачати ні на секунду, навіть якщо ти перебуваєш у зоні комфорту. Ну а під час матчів – тим паче!
