Мирон Маркевич: І тут іде до мене чорт і простягає різку...
Мирон Маркевич – про новорічний подарунок з дитинства та казкових персонажів, в існування яких зірковий український тренер щиро вірив до 12 років.
Хата, сіно та краса
У 90-х святкував зустріч нового року в Карпатах. В горах, в сільській хаті. Спали на сіні. Навколо хати була така краса! Це запам'яталося. Тоді ще в Карпатах працював.
Під бій курантів зазвичай прошу Бога, щоб всі мої близькі були здорові і хвороби обходили їх стороною.
Новорічний подарунок
Найбільш вражаючі подарунки – з дитинства. Був щасливий, коли в 1956 році наші родичі, які проживають у США, прислали мені посилку з Америки – залізницю з паровозиком.
Є у мене і новорічна традиція – 31 грудня з друзями ходити в лазню. Головне, щоб не було надто сильно натоплено. 90 градусів – більше не потрібно.
Святий Миколай і різочка
У Західній Україні в роки мого дитинства діти більше чекали Святого Миколая, ніж Діда Мороза. У дитячому садку, а потім і в школі в переддень Нового року до нас приходили Дід Мороз зі Снігуронькою. Але ми їх чекали не так сильно, як появу Святого Миколая.
19 грудня мене виводили на вулицю, в поле, бабуся запалювала вогонь – щоб Святий Миколай спустився з небес і приніс нам подарунки. Хтось тим часом переодягався в чорта, хтось у Святого Миколая. Далі починалося театралізоване дійство. Ми поверталися в будинок, потім до нас заходили чорт та Святий Миколай. Якщо дитина протягом року поводилася погано, чорт міг подарувати різочку – щоб дитину покарали за непослух.
За легендою чорт пильно стежив за неслухняними дітьми. Чесно кажучи, іноді чорт мені вручав цей не найбажаніший подарунок – я був не сильно слухняним хлопчиком у дитинстві. У батька були припасені різочки. Але частіше все ж подарунки мені вручав Святий Миколай. Мати десь діставала мандарини, для нас тоді це була межа мрій! Я довго вірив у цих казково-новорічних героїв – до 10-12 років.
12 днів вітань
З дитинства ми відзначали два Різдва – католицьке (дід по маминій лінії був поляком) і православне. Більше, звичайно, православне. Вся сім'я збиралася за столом, шанували традиції.
Останні роки мене вітають з Різдвом протягом 12 днів. Напередодні 25 грудня телефонували колишні гравці-легіонери – бразильці, аргентинці, які є католиками. Решта дзвонить вже напередодні православного Різдва.
У мене взагалі новорічні свята асоціюються з чимось світлим. Новий рік плавно переходить в Різдво, яке для мене є ще більшим святом. Це завжди були дуже хороші дні – немає тренувань, можна побути з родиною. Чим старше стаєш, тим більше дорожиш таким часом ...
Вибір Маркевича
– "Один вдома" або "Вечори на хуторі біля Диканьки"?
– "Один вдома". Бачу в цьому пацані себе – у мене був такий же характер. Хоча "Вечори на хуторі біля Диканьки" мені теж подобаються.
– Салат "Олів'є" або качка з яблуками?
– Ми виросли на салаті Олів'є.
– Шампанське "Вдова Кліко" або коньяк "Хеннесі"?
– Нехай буде Вдова Кліко. Хоча мені також подобаються й інші сорти шампанського.
– Гірськолижний спорт або катання на ковзанах?
У дитинстві грав у хокей. Виступав у складі дитячої хокейної команди на першість міста та області. У нас взагалі тоді хокей на хорошому рівні був розвинений в регіоні. Тому виберу катання на ковзани.
Особова справа
Маркевич Мирон Богданович. Народився 1 лютого 1951 року в Винниках (Львівська область). Заслужений тренер України.
Вихованець львівського футболу. Перший тренер – Богдан Маркевич. Півзахисник.
Виступав за команди: Карпати Львів, дубль (1970-72), СКА Львів (1973), Спартак Орджонікідзе (1974), Торпедо Луцьк (1976-77).
Тренував команди: Торпедо Луцьк (1984), Карпати Львів (1992/93-1994/95, 1996/97-1998/99, 2001/02-2003/04, 2023-2024), Волинь Луцьк (1991-92), Поділля Хмельницький (1995/96), Кривбас Кривий Ріг (1990, 1995/96), Металург Запоріжжя (1998/99-2001/02), Анжи Махачкала, Росія (2002), Металіст Харків (2005-14), Дніпро (2014-16). З липня 2016 до 2021 роки – голова комітету національних збірних УАФ.
Максим Розенко, Чемпіон
Відповідальний редактор – Микола Дендак