Качається, майже не спить і читає Марка Аврелія: як Луїс де ла Фуенте зробив Іспанію знову великою
Збірна Іспанії підходить до фіналу чемпіонату світу-2026 у статусі чинного чемпіона Європи.
Ба більше, Червона фурія також виграла Лігу націй-2023, а через 2 роки поступилася Португалії у фіналі лише в серії пенальті.
В основний час Іспанія не програє нікому 37 матчів поспіль – це найкраща серія в її історії.
І весь цей час на чолі команди, але водночас трохи в тіні, стоїть Луїс де ла Фуенте – тренер, який радикально змінив не лише гру збірної, але й її сприйняття як у світі, так і всередині країни.
***
Луїс де ла Фуенте – це досвід.
"Мессі? О, ми зустрілися вперше дуже давно.
Я тоді очолював молодіжку Севільї, і ми приїхали до Барселони, де говорили багато хорошого про таланта на прізвище "Мессі", тож я приставив до нього персональника.
Потім мені довелося замінити того хлопця, бо Мессі посадив його на жовту. А після цього забив нам 4 голи за 15 хвилин", – посміхається тренер Фурії перед фіналом ЧС-2026.
Ніякого мандражу чи позерства – навіщо? У 64 роки Луїс виглядає людиною, що бачила у футболі все, хоча й переважно з тіні інших – яскравих, епатажних, забивних.
Сам-то він геть не такий.
При тому це якраз де ла Фуенте вивів у люди Хесуса Наваса й Серхіо Рамоса, коли тренував севільську молодь.
А ще – Антоніо Пуерту, якого Луїс любив найбільше за всіх; бачив у неймовірно талановитому лівому захисникові покращену версію молодого себе. Ех, якби ж у нього знайшли той порок серця раніше...
Сьогодні світ здивований, як це Марк Кукурелья та Педро Порро взяли участь у 40% голів Іспанії на Мундіалі? Як взагалі атакувати флангами, якщо вінгери не в порядку? Проте саме так діяв Пуерта.
І так само грав де ла Фуенте, якого цьому навчив ще Хав'єр Клементе у Атлетику Більбао на початку 1980-х.
Потужна, бойова була команда!
"Луїс завжди заразно жартував, ніколи не скиглив, а коли треба було битися – виходив і бився, як востаннє", – розповідає про друга Хуліо Салінас.
Вони здобули два чемпіонства у 1983-84, і навіть зараз, через 40 років, зберігають контакт:
"Луїс унікальний. Щоразу, коли йому не виходить, він телефонує, вибачається. Він людина, яка ніколи не підведе друга".
***
І це далеко не все. Де ла Фуенте – це ще й енциклопедія футболу.
"Аргентина – команда хуліганів? О, я вас прошу, ніколи при мені цього не кажіть.
Вони виграли Мундіаль, дві Копи, Фіналіссіму. І їх очолює мій близький друг. Я відчуваю до цієї команди лише захоплення", – у словах Луїса прихована історія, що пов'язує їх зі Скалоні.
Якщо ти не суперзірка, твоє життя рідко розвивається лінійно – от і його доля покидала.
У 2011-му де ла Фуенте забрів на 11 матчів аж до Алавеса в Сегунду-Б, перш ніж старі друзі з Атлетика Іньякі Саес та Анхель Марія Вільяр лобіювали його призначення тренером Іспанії U19.
А ще – викладачем на тренерських курсах в Лас-Росасі.
Де ла Фуенте вчив еволюції футболу та командній роботі ціле покоління – Хабі Алонсо, Хаві Ернандеса, Андоні Іраолу, Віктора Вальдеса, Жоана Капдевілу, Рауля...
Ну, і тренера Аргентини Ліонеля Скалоні теж.
"Зараз легко сказати, що Лео виділявся, але й справді серед студентів були ті, хто мав щось особливе. Невгамовність. Те, як вони кидали виклик: "Я так не бачу, містере". Скалоні був з тих, хто все обговорював, сперечався", – розповідає про суперника Луїс.
Чи розумів Ліонель, що перед ним не педагог, а один з найкращих тренерів світу? Схоже, дещо аргентинець помічав:
"Я запам'ятав його уважність до нас, молодих, у проходженні курсу. Фантастична людина. Мені подобалася його манера самовираження, ставлення до людей і відданість, яку він отримував від гравців".
Ще б пак.
Як тільки де ла Фуенте очолив юнацькі збірні Іспанії, ті одразу почали перемагати.
У час, коли Червона Фурія втратила ключі до стилю, що забезпечував перемоги у 2008-12, і вилітала з ЧС від, прости господи, Росії, Луїс передавав ці секрети молоді, що мала вирости якраз до 2020-х.
Це виглядає як хитрий план, хоча ніколи ним не було.
"Після ЧС-2022 я думав, що Луїс Енріке продовжить, але зателефонував шеф федерації Луїс Рубіалес і сказав, що хоче, аби я очолив збірну. Я цього не очікував, як і всі. Це відбулося дуже швидко", – киває де ла Фуенте.
При цьому знання, що саме слід змінити, у нього давним-давно були.
Прискорити доставку м'яча у фінальну третину. Додати у склад вінгерів, здатних обводити 1 в 1. Посилити позиційний захист кількісно й якісно.
І вже Лігу націй-2023 Іспанія виграла в цьому стилі.
***
Нуль днів на адаптацію, знайомства, бо де ла Фуенте – це ще й батько.
Без жартів – ці хлопці так його й сприймають.
У 2015-му Луїс привів Іспанію до перемоги на Євро U19, а її лідерами були Родрі, Мікель Меріно, Унаї Сімон.
У 2019-му де ла Фуенте виграв Євро U21, і того разу сяяли Мікель Оярсабаль, Фабіан Руїс, Дані Ольмо, знову Меріно.
У 2021-му Луїс довів Іспанію U23 до фіналу Олімпіади в Токіо, де познайомився із Ферраном Торресом, Алексом Баеною, Марком Кукурельєю, Педрі.
І от в день, коли він очолив національну збірну – що могло змінитися? Команда вже знала його, а він – її. Тому-то замість зборища зірок, як часто буває в топових збірних, у них утворилося щось на кшталт великої, дружньої родини.
"Я не бачив такої позитивної атмосфери в збірній, мабуть, із 2008 року", – пише зі США репортер El Pais.
Де ла Фуенте справедливо зазначає – це через тяглість у їхніх стосунках:
"З деякими гравцями це вже не стосується професії. Ми товаришуємо. Наприклад, Родрі я знаю вже більше 10 років, ми дуже багато чого разом пережили. І я впевнений, що і у нього, і у деяких інших гравців нема тренера, якого б вони розуміли краще за мене. Гарантію вам даю".
Та й чи треба вона? Досить глянути, як Іспанія пресингувала та рухала м'яч у півфіналі Мундіалю проти Франції.
Педро Порро, може, і губився на фланзі Тоттенгема, а Емерік Ляпорт довго приходив до тями після сезонів у Ер-Ріяді, проте у збірній вони топи.
"Тут я відчуваю захист з боку тренера. Саме тому я такий щасливий грати за Іспанію. Все завдяки деталям. Коли відчуваєш довіру, то граєш сміливіше, показуєш найкращий футбол", – тішиться баск.
Те саме повторює і Оярсабаль, який із 5 голами на ЧС-2026 повторив історичні досягнення Давіда Вільї та Еміліо Бутрагеньйо: "Луїс – дуже доброзичливий чоловік із чіткими ідеями. Для нього найважливіше команда, єдність усіх. Ми маємо дивитися в одному напрямку".
Ну, а хто не дивиться – вилітає.
Це спіткало, наприклад, Дані Себальйоса, який привіз до збірної старий конфлікт з Гаві, що тягнувся від Ель Класіко. Де ла Фуенте помітив – і більше Дані в збірній не було. Що ж це за сім'я, де один одного ненавидить?
***
Ба більше, "сім'я" де ла Фуенте діє не лише для гравців, а й для всіх причетних до Фурії.
Якось його день народження припав на матч Євро U19 – і що? Луїс поставив пиво кожному репортеру, який висвітлював турнір.
Він обов'язково спілкується особисто – по телефону чи у WhatsApp – не лише зі збірниками, а й персоналом. Якщо охоронця, кухаря чи стажера нема в груповому чаті, Луїс знаходить його телефон, аби зателефонувати і подякувати.
Відданий католик, він не пропускає недільних мес – може, справа в цьому?
При тому віра не заважає де ла Фуенте любити творчість імператора-язичника Марка Аврелія, чиї "Роздуми" він часто носить з собою. Стара, пошарпана палітурка, а всередині підкреслена чи не кожна буква:
"Мені резонує дуже багато ідей. Наприклад, що погано для вулика – погано і для кожної бджоли по окремості. Це правда. Сам так і працює команда, група".
І – головне! – Луїс не лише читає стоїка, а й живе, як стоїк.
Він спить по 3-5 годин під час великих турнірів, а решту часу присвячує аналізу суперників та підготовці.
Кожен день попри солідний вік та пару операцій де ла Фуенте тягає залізо в спортзалі – тому-то його статура геть не як у стереотипного пенсіонера.
Як істинний уродженець Ла-Ріохи, винної столиці Іспанії, він не проти келиха вина, а ще сковорідки смажених яєць зі свіжим хлібом, як готувала мама, але це хіба по святах. Решту днів – сувора дієта.
"Працюй, працюй і ще раз працюй. Будь дисциплінованим. Я завжди говорю про цінності, дисципліну та здатність докладати зусиль і терпіти. Це моя дієта. Так мене виховали," – говорить тренер.
І те, як він гарує, обмежує себе, зберігає скромність, дуже впливає на молодь – навіть на Ламіна Ямаля та Ніко Вільямса, що представляють інші культури. Коли вони потрапляють до Червоної Фурії, усі понти як рукою знімає.
"Наша мета – продовжувати літати низько. Думаючи так, ми граємо набагато краще", – каже Ніко.
"У житті є набагато складніші речі за футбольний матч. Це гра, я вірю в себе, тож не хвилююся", – запевняє Ямаль.
Колись Луїса Арагонеса називали Мудрецем із Орталеси.
Зараз Луїс де ла Фуенте напрацював на звання Мудреця із Аро.
***
Так-так, Аро.
Маленьке містечко у глибинці серед безмежних виноградників, де мешкає лише 12 тисяч людей.
Брат Луїса досі тримає там найпопулярніший бар, а сестра успадкувала мамину галантерею.
Туристи з'їжджаються до Аро на фестиваль вин, і ще до перемоги на Євро мерія перейменувала на честь де ла Фуенте місцевий стадіон, який він відвідує щоразу, як приїздить.
"Ми всі пишаємося тим, чого досяг Луїс. Але ще більше – тим, яка він людина. Вкрай мало є тих, хто піднявся так високо і залишився таким же, як був", – захоплюється президент місцевого аматорського клубу Хосе Отеро.
І, якщо чесно, це вже й не дивує.
"Нема на світі того, хто відгукнеться про Луїса погано", – запевняє Салінас.
"Мені б одного хотілося – щоб таких, як він, було більше", – вторить йому журналіст Флоренсіо Ордоньєс.
А тим часом Іспанія вже за крок до другого Кубка світу.
На ЧС-2010, коли Фурія перемогла вперше, вона пропустила 2 голи. На Євро-2012 – 1 гол. І от зараз у неї знову 1 пропущений м'яч.
Фантастика!
Хороша людина, може, і не професія. Але коли великий професіонал водночас є хорошою людиною, – цей ефект неможливо переоцінити.
Телеграм-канал автора: Футбольні історії