Лобановський замовив коньяк і з літака ми вийшли друзями: легендарний німецький журналіст – про українського тренера
Валерій Лобановський народився 6 січня 1939 року. Максим Розенко розповідає унікальну історію дружби між Метром та багаторічним шеф-редактором німецького Kicker Карлом-Хайнцом Хайманном.
Карл-Хайнц Хайманн – легенда німецької футбольної журналістики. У 1943 році, під час Другої світової війни, 18-річного Карла-Хайнца викликали до армії. Спочатку служив у Данії, потім його перекинули на Східний фронт. Воював на території України, його військовий шлях пройшов через Бердичів, Вінницю і Львів. Далі була Угорщина і котел на Одері. 10 травня 1945 року, коли Хайманн виходив із лісу, його схопив радянський патруль.
У полоні в СРСР перебував до 1949 року і за цей час вивчив російську мову. Повернувшись до Німеччини, закінчив курси журналістики. У Kicker почав працювати у 1952 році. Упродовж 20 років, з 1968 по 1988, Хайманн був шеф-редактором журналу, а потім ще понад два десятиліття – видавцем і почесним шеф-редактором Kicker. Карл-Хайнц працював акредитованим журналістом на 11 (!) чемпіонатах світу, і за внесок у розвиток футболу його відзначили найвищою нагородою ФІФА – золотим орденом "За заслуги".
Знання російської мови та менталітету допомогло йому подружитися з багатьма зірками тоді ще радянського футболу. Дуже теплі стосунки у відомого німецького журналіста склалися з Валерієм Лобановським. Історію своїх відносин з українським тренером Хайманн в деталях розповів Максиму Розенку у 2008 році.
"З Валерою познайомився у 1973 році, коли приїхав до Києва на матч чемпіонату СРСР Динамо – Арарат, – згадував 84-річний Карл-Хайнц. – У тому сезоні Арарат несподівано став чемпіоном СРСР, і я робив репортаж про цю самобутню команду. Головний тренер Арарата Микита Симонян познайомив нас у готелі. Лобановський так високо відгукнувся про мої матеріали, що я навіть почервонів.
Незабаром він очолив київське Динамо. І заявив про себе, як про одного з найбільш прогресивних футбольних тренерів того часу у світі. Ми швидко подружилися. Коли приїжджав у столицю України, Валера запрошував мене до себе в гості. Коли він привозив на збори Динамо, а потім і збірну Кувейту, моя дружина бурчала: "Знову Лобановський приїхав, ти мені зовсім не будеш приділяти увагу". Під час зборів Валера щовечора запрошував у ресторан. Розмовляли годинами".
Втім, не можна сказати, що відносини німецького журналіста та українського тренера завжди були безхмарними. Якось вони сильно посварилися. Причому ініціатором сварки був Лобановський.
"Коли він перевів Безсонова із нападу у захист, я написав, що це помилка Валери, – так Хайманн пояснював причину сварки. – Статтю передрукували в СРСР. Лобановський чомусь сильно образився. Зателефонував мені, наговорив зопалу того, чого не варто. Ми з ним рік не розмовляли. Помиритися допоміг випадок.
У 1983 році я із Франкфурта летів у Лісабон, де збірна Німеччини повинна була грати з португальцями. Сиджу в літаку, два сусідніх крісла порожні. Бачу, заходить Лобановський і з ним – його асистент Михайло Ошемков. Михайло сів біля мене, Валера – збоку. Злетіли. За пів години Лобановський не сказав ані слова. А потім попросив стюардесу принести коньяку. Коли літак прилетів у Лісабон, ми вже знову були друзями".
Лобановський пішов у засвіти у 2002 році. Хайманн пережив його на 8 років. Останнього разу Карл-Хайнц прилітав до Києва у 2007 році на 80-річчя Динамо. Серед гравців і тренерів Динамо мав багато друзів. Щоразу, коли я йому телефонував, він просив передати привіт Леоніду Буряку і Володимиру Вєрємєєву, Анатолію Дем'яненку та Ігорю Бєланову.
Максим Розенко, Чемпіон
Відповідальний редактор – Микола Дендак