Виграти тисячу євро на телешоу – і стати тренером в ЛЧ: шалена історія успіху Валдаса Дамбраускаса
13 жовтня Сабах спробує здобути перші очки в Лізі чемпіонів у матчі проти празької Славії.
Ну, а разом із азербайджанським клубом – і його сенсаційний тренер.
Валдас Дамбраускас – вже впізнавана фігура в малих європейських лігах, однак те, як йому вдалося туди дістатися, насправді вражає.
У 2002-му литовець удвох з майбутньою дружиною ледь зібрали гроші на авіаквитки – і полетіли до Лондона, аби... вони й самі не знали.
Поза сумнівом, Валдас – найбільш самобутній з усіх тренерів, яких ЛЧ бачила за останні сезони.
***
У 49 років Валдас Дамбраускас нарешті досяг найвищого рівня.
Чемпіон Азербайджану та володар національного кубку, він став справжнім героєм країни, вивівши Сабах до групи Ліги чемпіонів.
Вперше!
Диво-історія литовця і раніше привертала увагу, але тепер світові ЗМІ прибували за подробицями одне за іншим:
"За останні тижні я розповів цю історію, мабуть, мільйон разів. Як у голлівудському кіно – всі хочуть скоротити моє життя до кількох кадрів".
Але хіба могло бути інакше?
Ось вони – ці кадри.
У 2002-му майбутній тренер подався на литовську версію телешоу "Хто хоче стати мільйонером?", хоча друзі його й відмовляли – типу, без шансів же.
Дамбраускас, однак, повірив у себе, читав по 19 книг за місяць, і з четвертого разу пройшов телефонний відбір, правильно назвавши скандинавського бога грому. Не дивуйтеся, це було ще до фільмів Marvel, тож Тор з лицем Кріса Гемсворта ще не був елементом попкультури.
"Перед участю я не думав про перемогу, а хотів просто розважитися. Але в Литві тоді були злидні, а мені пощастило виграти трохи грошей", – і з цього визрів план.
Валдас зізнається – закоханий у футбол з 1983-го, коли рідний Жальгіріс піднявся до еліти чемпіонату СРСР.
Грати? Ні-ні, йому ніколи не світив професійний спорт.
Інша справа – тренувати.
От тільки спершу слід було якось здобути знання, ліцензію, зв'язки...
"Бути тренером – моя дитяча мрія. Але тренерських курсів УЄФА у Литві тоді не існувало. Якщо ти не грав сам на високому рівні, то це було практично неможливо. І тоді я вирушив до Британії, аби пройти курси та вивчити мову", – розповідає герой.
Хтозна, чи виїхав би він без того телешоу? Дамбраускас – із бідної сім'ї, рано втратив батька.
Енциклопедичні знання гарантували йому 4000 літів – тобто, майже 1300 баксів за тодішнім курсом. За ці гроші вони з майбутньою дружиною і купили квитки до Лондона.
Чому не виграв мільйон?
Не знав, яка країна випускає найбільше щоденних газет. Виявляється, це була Японія.
***
"Що сказати? Справді складно було. Ми з Інгрідою приїхали без зв'язків, допомоги, грошей. Розмовляли ламаною англійською", – кожен трудовий мігрант зрозуміє.
З одного боку, Валдас втілив мрію – вступив до Лондонського столичного університету на програму "Спортивна наука та тренерська справа".
А з іншого – як не вмерти з голоду?
Дамбраускас фарбував стіни на будівництві, торгував на ринку, мив підлогу в пабі, розносив газети і навіть підпрацьовував приватною нянею!
"Доводилося хапатися за кожну випадкову роботу. Бувало, що ми з дружиною мали по 4-5 робіт одночасно. А крім того я ж був студентом денної форми навчання, волонтерив у футбольних клубах та допомагав з дітьми..."
Чого-чого, а працездатності йому не позичати.
І ще – оптимізму:
"Ми були вдячні за життя, яке мали, і можливості, які воно створювало. Переїзд до Англії був найкращим кроком із можливих".
І позаяк литовець не здавався, невдовзі доля його винагородила – у 2004-му на резюме відгукнувся Ман Юнайтед, де шукали асистента тренера в академію. Робота на чверть ставки, але це вже був крок!
Як, зрештою, і пост у Тайгерс – аматорській команді, що виросла із благодійної організації, яка опікувалася молодими мігрантами із Бангладешу, а далі розширила діяльність на інші неблагополучні квартали.
Наче у біблійному Вавилоні, тут були діти усіх кольорів та рас, проте всі говорили однією мовою.
Чи міг подумати Дамбраускас, що наступного разу ставитиме 11 гравців з різними паспортами вже у кваліфікації ЛЧ на чолі Сабаха?
Звісно ж, ні.
Він просто виконував свою роботу так добре, як умів. Секрет, якщо й існує, то лише в цьому.
***
Дамбраускас закінчив універ, попрацював трохи у школах Брентфорда й Фулгема, а тоді отримав справжній пост.
На секунду, 9-та ліга Англії!
Клуб Кінгсбері Лондон Тайгерс декларував бажання піднятися до 8-го дивізіону – і Валдас взявся.
На цьому рівні, звісно, не буває уваги преси, грошових контрактів, професійної структури, а вболівати приходить хіба що рідня. Проте роздягальня, характери, начальство – це ж всюди незмінне, так що Валдас отримав важливі уроки.
У Сабаху він часто повторює фразу із Кінгсбері: "Якщо клуб хоче ставати кращим, вдосконалювати треба все – від прибиральниці до президента".
Ну, і з таким підходом вже у сезоні-2008/09 литовець отримав премію Вестмінстера як найкращий тренер, що розвиває масовий спорт.
У великій футбольній країні, звісно, його б не помітили, але ви ж бачите, де зараз збірна Литви?
Баскетбол – ось чим дихає дружня Україні держава.
І коли Дамбраускас вибився на перші ролі серед британських аматорів, його запросили очолити Литву U17 – як-не-як, він був єдиним (!) литовським тренером зі здобутим в Англії дипломом!
Епічно вийшло. У першому ж матчі його Литва U17 продула одноліткам з Іспанії 1:9. Пако Алькасер забивав, Хуан Бернат, Рафінья Алькантара...
Втім, один литовці таки відквитали!
В цьому кредо тренера-самоука: "Мені подобається атакувати та забивати. Якби я міг описати свій стиль одним словом, то це було б "домінування". Я не боюся ризику. Для мене ідеальним результатом була б перемога 4:3, коли 4 різних гравці забили, а ще 4 зробили асисти. Уявляєте роздягальню після такого матчу?"
І отак-от, помалу здобуваючи довіру, Валдас у 2014-му доріс до улюбленого Жальгіріса.
В той-таки момент і розпочалася його справжня професійна кар'єра.
***
Зараз у трудовій Дамбраускаса записи вже із 10 клубів у 8 різних країнах.
Литовець здобув 13 трофеїв; вигравав чемпіонати з Жальгірісом, Лудогорцем, Сабахом; здобував національні кубки із Хайдуком та ризьким РФШ.
Чому ж стільки звільнень?
А все просто – ноунейм.
Якби на місці Дамбраускаса був Димитар Бербатов, Лудогорець нізащо б не вигнав його після невиходу до групи ЛЧ.
Якби Хайдук тренував Іван Ракитич, то йому б дали час впоратися із першою кризою на посту.
Але це ж лише Валдас – той, хто мив підлоги в пабах і забавляв немовлят, аби назбирати грошей на освіту. З такою біографією у професійному футболі він сприймається ледь не як патентований шарлатан.
Точніше, сприймався.
Зараз вже не так, бо на шляху Дамбраускаса виник клуб, який першим повністю йому довірився – Сабах.
По правді, складно точно пояснити природу явища. Сабах заснували у 2017-му поблизу Баку, а ще у 2014-му Міністерство освіти Азербайджану сформувало "групи Сабах"; проєкт, спрямований на "покращення якості викладання у вищій освіті та застосування інноваційних методів навчання". Офіційного зв'язку між ними нема, проте замміністра освіти Фірудін Гурбанов входить до Ради директорів ФК Сабах, яку очолює будівельний магнат Ягуб Гусейнов – теж близький до влади.
Ну, і росте Сабах не як рядовий клуб, і ще до приходу Дамбраускаса влітку 2025-го виграв національний кубок.
"Вони мене здивували: точно знали, чого хочуть, були дуже амбітними, обговорювали будівництво нового тренувального комплексу та системи скаутингу. Потенціал був очевидним", – пояснює литовець.
На додачу, минулого сезону оптимальні умови йому "створив" і Карабах, що віддав море сил у рекордній єврокубковій кампанії.
Наслідок – Сабах виграв і чемпіонат, і кубок Азербайджану.
***
Ба більше, озброївшись новачками та здобутим по всій Європі досвідом, Валдас повів кавказців і до Ліги чемпіонів.
З жеребом пощастило – не без того.
Сабах був фаворитом проти валлійських Нью-Сейнт та фінського КуПС, проте із данським Орхусом та ізраїльським Хапоелем Беер-Шева протистояння обіцяли бути рівними.
Зрештою, все завершилося воістину кіношною драмою. Сабах поступався Хапоелю за сумою двох матчів і безупинно атакував, аж поки на 4-й доданій хвилині Теллур Муталлімов не забив рятівний гол, що перевів гру в овертайм, де та пішла в одні ворота.
"Тренерська робота в Лізі чемпіонів для людини, яка не має футбольного досвіду, – це величезне досягнення. Для мене кожна віха особлива, бо означає і нову відповідальність. Я з нетерпінням чекаю", – зізнається Дамбраускас.
Можете уявити його почуття, коли він повернувся на "Олд Траффорд" вже як тренер команди-суперника?
Авжеж, не можете.
Ніхто не може.
Аби відчути те, що Дамбраускас, треба прожити життя, як він – кинути дім та батьківщину заради мрії; роками йти до неї найдивнішими шляхами; вчитися на поразках, бо підказати ж немає кому.
"Як і раніше, я вважаю, що ексфутболісти тут на крок попереду. Вони мають велику повагу гравців та краще відчувають роздягальню. Разом з тим, тренерська професія змінилась. Зараз головний тренер має розуміти фізіологію, психологію; навіть фінанси та комунікацію. Не кажучи вже про тактику", – запевняє герой.
Тим часом 1 пропущений гол Сабаха у 6 стартових турах нового чемпіонату доводить, що Валдас росте. Його контроль над грою стає дедалі чіткішим.
Принаймні на папері у головної футбольної людини Литви та його інтернаціоналу будуть шанси сьогодні ввечері проти Славії:
"Сила Сабаха в тому, що кожен робить свою роботу на совість, і всі рухаються в одному напрямку. А щодо мене... Я маю ще чимало мрій, які хочу досягти. Найбільше на світі я боюся одного дня перестати вчитися та розвиватися".
Телеграм-канал автора: Футбольні історії