Допомогти собі й збірній: відсторонення Гуцуляка не вигідне нікому
Україна живе в такий час, коли будь-які інформаційні (і не тільки) бомби стали буденністю. Один із найкращих гравців збірної впритул наблизився до того, щоб пів року займатися чистим фітнесом, без матчів – і навіть це виглядає, за нашими мірками, практично нормою. Усі звикли, що в нашому футболі може статися все.
Чемпіон аналізує сагу, яка розгорілася між Олексієм Гуцуляком і Поліссям.
Статус Гуцуляка у збірній і клубі став занадто сильно відрізнятися
Олексій Гуцуляк – найрезультативніший гравець збірної у 2025 році. Навіть із відривом: ніхто й близько не підібрався до тих п'яти голів і трьох асистів, які зробив вінгер Полісся. Ще крутіше ці цифри виглядають, якщо згадати, що ці бали Гуцуляк набрав, не будучи беззаперечним гравцем основного складу.
Збірній Бельгії забив, з канадцями віддав гольову, а в домашній грі з ісландцями зробив і те, і інше він після виходів на заміни. З азербайджанцями його міняли після голу й асисту, в Ісландії – тільки після голу.
Справжня казка, якщо враховувати, що Гуцуляк навіть просто викликаний до збірної був у солідні 26 років. У березні 2024-го його випустили на заміну проти боснійців, щоб потім не викликати ще пів року. Успіхи гравця в Карпатах, Десні та, на 99%, Дніпрі-1, тренерів національної команди не вражали, регулярно грати за неї Олексій почав після переходу до житомирського клубу півтора року тому. Запам'ятайте цей факт, він важливіший, ніж здається.
І ось, такий гравець станом на зараз не має гарантій гри за якийсь серйозний колектив до літа! Причина проста: футболіст і клуб торгуються за контрактом. У Гуцуляка вимоги за контрактом більші, ніж готове запропонувати Полісся – і, якщо історія затягнеться, житомирський клуб послідує справжньому флешмобу, який останнім часом запустили клуби.
Мова про те, щоб не випускати на поле гравця, який є водночас важливим, але контракт якого закінчується – і попереду маячить перспектива розставання безплатно, відходу гравця вільним агентом. Кривбас засилав у дубль Стецькова, Зоря – Хланя, Карпати – Федецького, зараз все ближче до такого "заслання" Конопля в Шахтарі – і ось, тренду став відповідати і житомирський клуб.
Важливо: не можна плутати таку ситуацію з простим пониженням у статусі, "засланням" людини, якій просто стала потрібна менше, ніж раніше. Те ж Полісся відправляло бігати з юніорами Макуану, а ЛНЗ Соареша, але то були ситуації, коли гравцеві немає місця в основі, на лаві він буде псувати атмосферу, і така відмова від одного команду тільки посилить. Тут ідеться саме про важливих гравців, на яких клуби подібним чином тиснули.
До речі, щодо важливості можна сперечатися. 5+3 за збірну, проти представників дуже непоганих збірних і клубів – це вражає, але за весь 2025 рік у Гуцуляка взагалі-то всього 5+6 на основному місці роботи, за 34 матчі. Безумовно, дуже хороший сезон-2024/2025, коли Олексій був одним з найкращих гравців всієї УПЛ, але в новому сезоні він програв конкуренцію Владиславу Велетню і до останнього матчу року мав скромні один гол і один асист у чемпіонаті.
Можна пожартувати, що Карпати допомогли за старою пам'яттю вихованцю: з ними Гуцуляк оформив гол і два асисти. Чудово, але якщо дивитися на ситуацію серйозно, то зрозуміло, що, по-перше, без травми Велетня наш герой би і на цю гру не вийшов. А по-друге, допоміг авантюрний стиль Лупашка, якого в другій частині сезону в УПЛ не буде. Зате буде багато автобусів.
У реаліях УПЛ Гуцуляк – гравець, якому цього року вже 29 років, який не такий тонкий, як Велетень, який скоро стане старіти і який конкретному клубу, ймовірно, взагалі більше ніколи не знадобиться як основна опція. Якщо згадувати реалії конкретного клубу, то Полісся і не таких монстрів "випльовувало".
Бені Макуана в конкретному сезоні був одним із найкращих гравців не Полісся, а всієї ліги, але, коли він травмувався і зменшив вимоги, клуб позбувся його максимально швидко. І, як бачимо, не впав.
І водночас: голи, асисти, повалені ісландці, гол у ворота Тібо Куртуа. Не те що Велетень, а Довбик, Малиновський та інші зірки навіть близько не дотягнулися до результативності Гуцуляка. На просторі він явно проявляє себе краще, ніж проти автобусів, аудиторія у матчів збірної велика – і, дійсно, як вільний агент на Гуцуляка можуть претендувати багато клубів.
Нещодавно стало відомо, що у 2024-му Гуцуляк міг перейти до Валенсії – і навіть там, у топлізі, він міг показати себе краще, ніж проти інгульців і кудрівок. Про Бельгію і Туреччину я навіть не кажу.
Згідно з одним з інсайдів, Гуцуляк попросив собі зарплату в 100 тисяч доларів на місяць. Не закликаю йому вірити, але з погляду того, що гравець показує в Житомирі, про подібні суми навіть мови бути не може.
Чесно кажучи, навіть якщо нулик відкинути, то не факт, що успіхи Гуцуляка відіб'ють ці гроші (ще раз: ми говоримо про запасного вінгера команди). Але з іншого боку: якщо умовний Трабзонспор з літа пропонує 50 тисяч на місяць, особисто ви на місці Гуцуляка за яку суму залишилися б у Житомирі?
Політичний хід від Буткевича
Перевірка дублем – завжди насамперед свідчення проблем із менеджментом. У Європі подібні ситуації бувають, але: а) рідше; б) коли МЮ так вибивав з де Хеа підпис під новим контрактом, це теж свідчило про проблеми з менеджментом. Гравці на кшталт Гетце, Левандовського, Александра-Арнольда до останніх турів грали за свої клуби перед відходом вільними агентами – і грали чудово.
При цьому у нас інструментів тиску навіть менше. Де Хеа з молодіжного складу МЮ ні в яку збірну Іспанії, звісно, не поїхав би, а в нашу збірну які тільки дублери не приїжджали, аж до Шевченка.
Гуцуляк, за нинішнього "вибору" Реброва, запрошення на матчі, гадаю, отримає в будь-якому разі – це збірна може втратити в якості. Не кажучи про те, що Хланю і Стецькову в принципі було нічого втрачати: вони від самого початку у збірній не були присутні.
І десь тут мали починатися слова про те, в який саме клуб із бельгійського топа/другої половини Ла Ліги/турецького гранда переходить Гуцуляк, але ми вкотре дізналися, що футбол в Україні – більше, ніж футбол.
Особисто президент клубу Геннадій Буткевич сказав в інтерв'ю пресслужбі:
"Я прийняв рішення, щоб Олексій приєднався до тренувального табору Полісся в Іспанії. Він добре виступає за збірну України, і ми всі розуміємо, яке важливе завдання зараз стоїть перед країною – пробитися на чемпіонат світу. Тобто прийняв це рішення, щоб допомогти збірній України у відповідальний момент.
Я спілкувався із Сергієм Ребровим, і він сказав, що враховуватиме форму Гуцуляка. Якщо Олексій буде в хорошому стані, він може отримати виклик на березневі матчі. Тому зараз найкраще рішення – працювати й готуватися разом із командою"
Хто такий Буткевич? Трохи самоцитування:
"Одна абревіатура, язик робить три кроки: АТБ. Наймасштабніша мережа супермаркетів України має трьох співвласників, але навіть третини від доходів такої мережі достатньо, щоб шикувати в сучасній УПЛ. А Буткевич якраз шикує.
Складно інакше охарактеризувати контракт з Усиком (це ж які гроші потрібно відвалити людині з десятками мільйонів доларів доходу за одну присутність у заявці?); будівництво нового стадіону, хоча "Центральний стадіон" у Житомирі був добудований лише 4 роки тому; випуск книги до 65-річчя клубу... І, звичайно, трансфери, трансфери, трансфери.
За ті півтора року, які минули після виходу команди у вищу лігу, Полісся заплатило гроші за 20 (!) різних футболістів. Це при тому, що до клубу і вільними агентами переходили такі гравці, як Бабенко, Волинець, Ледньов. Звичайно ж, усі новачки грати не можуть – і тому Полісся за ці півтора року двічі змінювало тренерів і стартовий склад оновило, по суті, повністю. Успіхи на полі, звичайно, є, але є багато осічок. Хоча для Буткевича, ймовірно, кожна з трьох перемог над Шахтарем була схожа на трофей".
Буткевич робить усе, щоб сподобатися аудиторії.
Буткевич переманив у систему клубу всі можливі гучні імена, які тільки були на ринку – та й узагалі, середньостатистичний українець серед менеджерів упізнає більше прізвищ, ніж серед гравців. Директор із маркетингу? Прошу, сам Олександр Денисов – багаторічний ведучий найпопулярнішої футбольної програми в історії України, за сумісництвом медіаменеджер.
Віцепрезидент? Олександр Хацкевич – легенда, зірка, людина, яка прекрасно знає ціле покоління Динамо, гравців якого в Житомирі все більше і більше. Спортивний директор? В'ячеслав Шевчук, легенда Шахтаря. До головної зірки в спорті дісталися, попри те, що вона займається не футболом: Олександр Усик давно заявлений як гравець клубу, і нехай навіть у розмови, що він колись вийде за Полісся, віри все менше, регулярною участю в медіаактивностях боксер, вочевидь, підвищив впізнаваність. Буткевич навіть купив машину VAR для УПЛ, щоб матчів без відеоасистентів було менше.
Буткевичу потрібно, щоб про його актив говорили в позитивному ключі. Між іншим, в Україні дуже складно навіть із першим пунктом. Ось пішло ЛНЗ на паузу лідером, з перемогами над Динамо і Шахтарем – і що? У клубу 25 тисяч підписників в інстаграмі, це просто білий шум.
З Динамо і Шахтарем порівнювати трохи дивно (0,4 і 1 мільйон, якщо комусь цікаво), але у Полісся 55 тисяч – різниця більш ніж у два рази. Так, ЛНЗ дуже дорого продав лідера, але Буткевичу навіть важливіше зібрати фан-- базу – і для цього йому, скоріше, потрібен Гуцуляк і абсолютно точно не потрібен скандал із Гуцуляком.
Полісся якось непомітно стало третім рівним поруч із нашими вічними грандами. Безліч гравців викликаються до збірної: нагадаю, що в того ж Гуцуляка до трансферу в Полісся був один матч (з 14 хвилинами) у збірній, а тепер команду без нього неможливо уявити. І він-то, м'яко кажучи, виправдав присутність голами й асистами, але Волинець, Михайличенко, Назаренко, Велетень викликаються теж.
Нова база клубу
Ігнорування збірною всіх гравців УПЛ, крім динамівських і шахтарських, стало нормою, до якої давно звикли. Тепер же у збірної на полі нерідко більше гравців від Полісся, ніж від Динамо, тоді як з ЛНЗ все ще не викликаний ніхто.
Проведення на стадіоні клубу фіналу Кубка, за лічені кілометри від кордону з ворогом, нікого не дивує: "Центральний стадіон" непомітно став одним із центрів сили українського футболу. Шищенко вже в статусі тренера Оболоні приїжджав сюди отримати спеціальну нагороду за виведення клубу до єврокубків – це була історія зовсім не про спорт, а про статус.
Усі вже звикли, що слова "спорт поза політикою" – маркер ідіота, але і всередині політики він існує в різних контекстах. Матчі збірної України – один із моментів, коли наша країна привертає до себе найбільшу увагу в Європі та світі. У цьому сенсі навіть добре, що головна команда грає стикові матчі – увага буде вищою, ніж у матчах групи. З усіх гравців Полісся Гуцуляк має шанси отримати найбільше часу – і це не менший привід гордості для клубу, ніж 4-5 місця в чемпіонаті.
Гуцуляк і Полісся підійшли до тієї точки розвитку, коли їм, може, і краще розійтися. Але це думка спорту, а для боса АТБ, може, і краще буде потримати гравця хоча б до літа – а там видно буде. 100 тисяч на місяць? Якщо Гуцуляк і зі шведами щось заб'є і віддасть, це може стати найкращою інвестицією в історії клубу – і справа навіть не в можливості перепродати. Останнім клубом, який нарівні з Динамо і Шахтарем відігравав значущу роль для збірної, був 10 років тому Дніпро – і цю команду згадують досі.
Буткевич хоче створити проєкт, який згадуватимуть так само – і добре, "лагідне" ставлення до зірки може цьому посприяти. По-перше, зменшує його шанси повторити долю ексвласника "Дніпра" – не вважайте за інсайд, що йому щось загрожує, але прихід Буткевича на Полісся прямо пов'язаний із виконанням доручень президента. Ось що Буткевич розповідав, чому він, дніпровець, купив клуб із Чернігова:
"Коли ковід накрив Україну, був збір бізнесменів в адміністрації президента. Мені доручили Чернігівську область. Я допомагав лікарням, спорту і, зокрема, допомагав футболу. На футбол ходив, дивився і вони весь час програвали. Прикро трошки, я до мера підійшов: питаю, що ж так? Він мені відповів: треба було більше [допомагати], якщо чесно. Я подумав: якщо більше, то я і сам хочу керувати процесом".
Полісся допомагає Буткевичу, чий бізнес для України вже став синонімом самого поняття "супермаркет", регулярно з'являтися в ЗМІ в позитивному ключі. Такій, обласканій ЗМІ людині і влада, якщо навіть не допоможе, то точно не заважатиме.
Зрозуміло, що Денисов краще за всіх в історії українського футболу знає, як створити образ ідеального боса, але Буткевич сам повинен цьому образу відповідати. Сто тисяч на місяць заради такого – дрібниця, за допомогою якої містер АТБ може розв'язати питання щодо набагато більших сум.
