З шанованого футболіста у лакеї російських забаганок. Як Каладзе став легендою, а тепер вбиває надії Грузії
Збірна Грузії поки провела лише один матч з національною командою України, та в другій грі, яку прийме столиця Сакартвело Тбілісі, на стадіоні буде щонайменше один непересічний уболівальник. Мова про колишнього гравця Мілана та київського Динамо Кахабера Каладзе, а нині – одного з центральних політиків Грузії.
Для більшості українських уболівальників Кахабер Карлович Каладзе став Кахою Каладзе, а зрештою – й просто Кахою, невдовзі після переходу до київського Динамо, й довго залишався улюбленцем багатьох. Та життя, як відомо, не тільки найкращий вчитель та порадник, а ще й завжди усе й усіх розставляє по своїм місцям.
26 жовтня у Грузії відбудуться парламентські вибори. Провідну роль у місцевих розкладах та звання однієї з головних фігур в інформаційному полі своєї країни відіграє саме Кахабер Карлович.
Сьогодні в українському просторі Каха Каладзе – така ж антагоністична особа, як і сотні інших іноземців, які не бажають визнавати правду про події на теренах України. Що ж сталося з кумиром мільйонів, та якої еволюції зазнав майстерний футболіст, що перетворився у непривабливого представника чи не найдавнішої професії – розповідаємо в нашому матеріалі.
Міцний сімейний зв'язок, який визначить долю
Родина Каладзе родом із Самтредіа. Там Кахабер зростав із молодшим братом Леваном. Через невелику різницю у віці між хлопчиками встановилися близькі стосунки, які вони пронесли через усе життя. Глава сімейства Карло привчав синів до футболу змалечку. Батько був гравцем місцевої однойменної команди, а пізніше не тільки тренував, а й був президентом клубу.
Тож Каха швидко звик до м’яча в ногах не тільки в безкінечних баталіях з братом, а й у дитячо-юнацькій школі того ж Самтредіа. Карло випустив на поле сина в складі першої команди вже в 14 років. Як виявилося, про "блат" через родинні зв'язки не йшлося – не провівши за скромний клуб і 4 матчів, Кахабер опинився в складі флагмана грузинського футболу Динамо з Тбілісі. Разом із сином у столицю переїхала й уся родина.
Цікаво, що спершу і в Самтредіа, і в Динамо Каха грав на позиції нападника. Володаря КВК-81 тренував легенда радянського та грузинського футболу Давид Кіпіані, і він так само бачив у підлітка задатки завершувача атак. На щастя для Кахабера, інакше думали в таборі юнацької збірної Грузії. Тут з Кахи швидко зробили захисника, хай перекваліфікація й вийшла вимушеною. Сталося так, що замінити травмованого оборонця було ніким, і тут тренери згадали про варіант із Кахою. Відтоді Каладзе-молодший міцно асоціювався з грою на оборону.
Таким його запросили і в інше Динамо. Та цього разу – не просто ще більш імените, а найтитулованіше та найславетніше – київське. За 4 роки в складі клубу з Тбілісі Каладзе зіграв 94 матчі та виграв перші титули в кар'єрі, не раз примірявши корону чемпіона рідної країни та піднявши над головою Кубок Грузії. За майже 20-річного хлопця тбілісці отримали компенсацію розміром 280 тисяч доларів.
Київ – щасливий білет Каладзе у великий футбол
Флагмана радянського, і вже 7 років – незалежного українського, футболу, саме тренував кращий тренер пострадянського простору та Східної Європи Валерій Лобановський. У січні 1997-го Метр повернувся до рідного клубу втретє, і, як виявилося, востаннє, щоб створити так само третю величну команду, про яку говоритиме весь світ. Каладзе пощастило бути частиною того процесу.
За 3 роки в складі українського клубу Каладзе змінився до невпізнаваності. З сором’язливого юнака, що не витримував і натяку на серйозну чоловічу боротьбу, грузин перетворився на змужнілого гравця, здатного постояти за себе. Й готового до нових випробувань. Про свій досвід роботи з Лобановським сам Каха розповідав наступне.
"Робота з Лобановським? Мені було майже 18 років, коли я перейшов в Динамо. Я не міг витримувати перші тренування у Лобановського: іноді я йшов з половини занять, тому що не міг далі працювати. Я пам'ятаю одну зиму, коли ми тільки приїхали на збори в Німеччину, а на наступний день в мої двері постукали о 7 ранку і сказали, що нам потрібно тренуватися.
Було 45 хвилин бігу, потім сніданок, а потім знову тренування, яке повторилося ще й ввечері. Це було дуже складно, але я поступово був готовий все краще і краще, з часом проблем не було. На ментальному рівні дуже допомагало, що в тій команді всі були молоді."
Для Каладзе період у Києві – це перше все. Перші великі здобутки у єврокубках. З Динамо він зупинився за два кроки до перемоги у Лізі чемпіонів. Перший досвід виступів на кількох позиціях – у складі "біло-синіх" Каладзе грав як на лівому фланзі, так і в центрі захисту, однак у більшості своїй – у опорній зоні. Перші великі гроші – Динамо гриміло в єврокубках, і брати Суркіси своїх футболістів не ображали. В столиці України він до 8 поспіль подовжив період здобуття чемпіонських титулів – тепер вже двох країн, і довів кількість проведених за киян матчів до 104-х. Попереду був третій, найважчий і водночас найкращий, відрізок у кар'єрі.
Гравець провідного клубу Європи
Каладзе не переріс рівень Динамо, але прагнув рухатися уперед та залишався одним із найперспективніших футболістів Східної Європи на своїй позиції. Тож коли на горизонті виник варіант з італійським Міланом, за який уже 1,5 роки успішно виступав найвідоміший у кінці 90-х тоді вже ексдинамівець Андрій Шевченко, не вагалися ні Суркіси, ні сам футболіст.
Прибуток Динамо Київ з продажу Каладзе в Мілан склав більш як 15,5 мільйонів доларів – додайте ще 500 тисяч, і вийде сума, яку вдалося перетворити з тих 280-ти, які отримало за свого футболіста Динамо Тбілісі. Аж до переходу Жоржа Мікаутадзе з Меца в Ліон у липні 2024-го трансфер був рекордним в історії грузинського футболу.
9,5 років у складі "россонері" пройшли на одному диханні. За винятком сезону-2003/04, у якому Каладзе зіграв лише 11 матчів, та останньої кампанії-2009/10, Каха незмінно був у обоймі тренерського штабу топкоманди однієї з найкращих першостей Європи. Не варто забувати, що нинішня Серія А та чемпіонат Італії початку 2000-х і останніх років виступів за Мілан Каладзе – дві великі різниці.
Майже три сотні матчів, аж 13 голів, не один трофей, серед яких дві перемоги у фіналах Ліги чемпіонів, безцінний досвід виступів поряд з Алессандро Нестою та Паоло Мальдіні. Це лише частина величезного бекграунду, який пощастило здобути Каладзе в Столиці моди.
Трагедія, яка змінила все?
23 травня 2001 року зловмисники викрали брата Кахи Левана. Студент-медик покірно сів у авто "Нива" підставних міліціонерів, які на очах свідків звинуватили Каладзе-молодшого у вживанні наркотиків.
Для викрадачів брат Кахи був ріднею зірки національного масштабу, яка ладна віддати за життя Левана кругленьку суму, для футболіста ж відбулося близьке "знайомство" з правоохоронною системою Грузії як однією з ключових гілок влади своєї країни. Ті, хто бажав нажитися на горі сім'ї спортсмена, не помилилися – він дійсно не відмовився заплатити не одну сотню тисяч доларів за свого брата. Помилився сам Каха. У виборі без вибору – він, мати та батько повірили міліціонерам, які хіба що використали сімейство Каладзе в своїх брудних іграх.
У інтерв'ю італійським ЗМІ футболіст розповів наступне.
"Батько зробив усе, що йому сказали. Опівночі він пішов у ліс, і передав гроші. Він просив влаштувати побачення з Леваном, але відповіддю була відмова. Батько звинувачує у непрофесійності міліцію. Бійці спеціального загону провалили операцію із захоплення злочинців у момент передачі викупу".
Далі були роки страждань та віри, роки безвиході, що множилася з кожним днем, погрози закінчити виступи за національну збірну в ранзі багаторічного капітана й навіть змінити паспорт на український(!), та безрадісний фінал із похороном знайдених лише у лютому 2006-го останків тіла нещасного Левана. Щоб встигнути на похорон брата після матчу в складі Мілана, Каха отримав дозвіл скористатися особистим літаком Сільвіо Берлусконі. У червні 2009-го дружина народила Каладзе первістка. Сина назвали Леваном.
Так почалася історія важких відносин Кахабера з рідною державою, яка на початку нового тисячоліття поранила його в самісіньке серце. І визначила подальшу долю після прощання з футболом?..
Останні 2 роки кар’єри Каладзе провів у клубі з меншими амбіціями та можливостями. Втім, у іншій команді Серії А Дженоа грузин не догравав, а був саме важливою частиною проєкту. До клубу з Генуї Каладзе покликали в якості живого прикладу високої майстерності та професіоналізму. Маючи 32 роки за плечима, у складі "грифонів" Каха мав статус якщо не "дядька-наставника", то всебічно шанованої фігури з величезним досвідом та 8-ма титулами лише з Міланом, на яку рівнялися.
Не дивно, що за 2 сезони в складі Дженоа Каладзе не тільки відіграв 56 матчів, двічі забив та став улюбленцем публіки, а й отримав чергове визнання. За підсумками сезону-2010/11 Кахабера визнали найкращим захисником Серії А журналісти авторитетної La Gazzetta dello Sport. За рік він оголосить про завершення кар'єри футболіста, за два – проведе незабутній прощальний матч із багатьма не менш легендарними учасниками. Щоб почати нове, далеке від футболу та обожнювання масами, життя.
Невдала грузинська "репліка" Шевченка
В Україні Каху Каладзе часто порівнюють з Андрієм Шевченком. Дійсно, обидва – не просто легендарні й чи не найкращі футболісти в історії своїх країн, а й особистості, які зіграли величезну роль, як на внутрішній арені, так і на рівні міжнародних відносин. Та при цьому вболівальники й коментатори часто забувають одну "дрібничку". Українець уникнути "слави" неоднозначного політичного діяча так чи інакше, але зумів. Грузина ж ся доля врешті не минула.
У декларації доходів, датованій 2021-м роком, розмір статків ексфутболіста, які вказав сам Каладзе, дорівнював майже 8 мільйонам двох найтвердіших валют світу. Коли найбагатша людина Грузії Бідзіна Іванішвілі (капітал – майже 5 мільярдів доларів) створював партію "Грузинська мрія", його метою було залучення, як найвпливовіших, так і найзаможніших громадян. У фокус уваги російського олігарха грузинського походження не міг не потрапити й Каладзе.
Кар'єра Каладзе-політика – приклад карколомного злету члена популістського політичного об’єднання від однієї з найвпізнаваніших серед грузинів фігур зі світу спорту до такої ж уже найвпливовішої особи в масштабах усієї країни. З жовтня 2012-го до липня 2017-го він обіймав посаду другої(!) за рангом людини в кабінеті міністрів Грузії – був віцепрем'єр-міністром. З листопада 2016-го по липень 2017-го Кахабер відчув необхідність професійного зростання. Й до роботи віцепрем'єром додав обов'язки міністра енергетики. А вже з листопада 2017-го Каладзе не втомлюється приносити користь грузинам в якості мера головного міста країни. Без будь-якого управлінського досвіду та профільної освіти.
Той, хто йде у фарватері інтересів окупанта
Кахабер Карлович не втомлюється привертати увагу гучними коментарями до найрізноманітніших подій. Нерідко – тих, до яких він за формальним родом діяльності не має жодного стосунку. Однією з останніх "пригод" Каладзе у світі великої політики стала реакція на слова міністра закордонних справ Росії Сєрґєя Лаврова.
"Вони так і сказали, що хочуть історичного перемир’я. А у якому вигляді, в якій формі це примирення може відбутися – вирішувати самим країнам: і Абхазії, і Південній Осетії. Вони сусіди Грузії, якісь контакти між ними неуникні. Якщо усі сторони зацікавлені досягти домовленостей про ненапад, Росія буде готова допомогти", – сказав Лавров.
Довірливий спортсмен тут же сприйняв слова колеги Йоахіма Ріббентропа за чисту монету, що й спробував перетворити у нетлінний політичний капітал.
"Думаю, усі розуміють помилки, яких припустилися багато років тому. Ми не маємо соромитися говорити про це.
Колективний "Національний рух" створив віртуальний світ зла разом зі своїми господарями, і водить нас по зачарованому колу. Це [окупація] – результат їхньої зрадницької політики. На жаль, їх визнала Росія, хоча увесь цивілізований світ не визнає. Це наші території."
Однак, "навдивовижу" та превеликий жаль честолюбного героя правлячої партії Грузії, у Росії таких прагнень знаменитого футболіста не оцінили, й ротом однієї з балакучих голів Кремля Константіна Затуліна дали зрозуміти неприпустимість зміни чинного статус-кво.
Як Каладзе зневажає Україну
Політичні погляди Каладзе зазнавали змін так само, як позиція близької йому партії, що декларувала необхідність вступу до НАТО та ЄС, а сьогодні відверто заявляє про важливість налагодження відносин з країною-терористкою.
Напередодні повномасштабних воєнних дій Росії проти України Кахабер підкреслював важливість підтримки України, яка постраждала внаслідок російської агресії.
"Грузія, 20% території якої окуповані, засуджує визнання Росією сепаратистських областей України – Донецької та Луганської. Ми, Грузія, стоїмо за братню Україну, як Україна стояла за нас. Я вірю, що незабаром і Україна, і Грузія знову будуть цілісними, і бажаю їм миру."
А вже у травні 2024-го акценти та нотки коментарів Каладзе суттєво змінилися. "Selfmade"-політик дозволив собі презирливі висловлювання про Україну та Революцію Гідності 2014 року, і вкотре дав зрозуміти, що виступає за погано приховувані за різними гаслами капітулянтські способи досягнення порозуміння з Росією.
"Я хочу ще раз сказати всім і всередині країни, і за її межами — українізації Грузії не відбудеться. Те, що відбувається зараз у Тбілісі, схоже на процеси, які відбувалися в Україні 2014 року.
А сьогоднішній виступ глав МЗС Литви, Латвії, Естонії та Ісландії на мітингу проти "закону про іноагентів" — спроба організації в Грузії "революції донорів". Сьогодні нам потрібен мир та підтримка миру, нам потрібні друзі та партнери, нам потрібні здорові стосунки. Грузія до цього готова, але позиція, що зараз нашу країну використовують у чиїхось інтересах і така сама ситуація, як відбувається в Україні, не пройде, друзі!"
Наприкінці вересня "Грузинська мрія" презентувала передвиборчу рекламу, у якій під несподіваним кутом з'явилася Україна. Відео з розтрощеними від російських ракет українськими містами облетіло весь світ. То чи не за порадою батоно Каладзе в змонтований ролик були внесені й розбомблені стадіони, на які колись ступала і його нога?..