11 матчів, з яких почалася легенда: як Жозе Моурінью тренував, змінював і шантажував Бенфіку
Жозе Моурінью днями очолив Бенфіку, де виступають українці Георгій Судаков та Анатолій Трубін.
А чи знали ви, що це вже друге пришестя Особливого на "Ештадіу да Луж"?
У 2000 році він вже тренував Бенфіку і досяг неабиякого прогресу, проте їхня співпраця швидко обірвалася через обставини, що схожі на ті, які склалися зараз.
Не вірите?
Тоді вмощуйтеся зручніше.
Чемпіон розповість вам про першу каденцію Моурінью в Бенфіці – і ви самі все зрозумієте.
***
Надворі було 20 вересня, коли Жозе Моурінью очолив Бенфіку на тлі бурхливого незадоволення фанів.
Ну де таке бачено? Їхній клуб програв з Кубку УЄФА шведському Гальмстаду!
Ганьба!
Тренер Юпп Гайнкес став найбільш ненависною людиною в усьому Лісабоні, і навіть коли в наступному матчі з Ештрелою "Орли" перемогли, трибуни все одно без кінця його ображали.
"Я більше не можу терпіти цей клуб. Вони хочуть щоб я пішов? Що ж, я піду. Завтра", – відрізав німець.
Ну, а Моурінью на той момент був його помічником, якого, однак, брали саме на такий випадок, бо Гайнкес і в сезоні-1999/00 запам’ятався хіба історичними 0:7 від Сельти.
***
Ким він був тоді?
У Каталонії згодом казали, що "перекладачем", але це навмисна образа.
Насправді ще у 1990-х Моурінью став довіреною особою одного з топтренерів епохи Боббі Робсона, допомагав йому в Порту, готував звіти про суперників.
Коли ж у 1996-му англійця призначила головним Барселона, той перетягнув з собою і Жозе, чию думку дуже цінував.
"Моурінью чудово показав себе тоді в Барселоні. Ніяким перекладачем він не був, це маячня. Він був помічником тренера. Людиною, що розуміла філософію клубу. І його поважали гравці", – пригадує Хаві.
Що ж до перекладу, то з цим пов’язаний хіба анекдот. Якось у 1996-му на зборах преса помітила, що Жозе перекладає для Робсона не всі питання, а лише зручні фрази. Виник скандал, і більше він цим не займався.
А от що Моурінью робив, то це малював за сера Боббі оборонні схеми, яких той терпіти не міг; товаришував з гравцями; збирав дані про потенційних новачків.
У підсумку Робсон покинув Барсу вже у 1997-му, а от його помічник лишився – тепер вже допомагати Луї ван Галу.
Так-так, він був там, коли Динамо двічі громило каталонців.
А ще Жозе виріс до таких розмірів, що міг накричати на Роналдо за пиятику; радив Бакеро, кого запросити на прощальну гру; обговорював з Пепом Гвардіолою тактику.
"В нас обох були сумніви, і ми обмінювалися ідеями. Друзями ми не були – скоріше, це були робочі моменти. Я був гравцем, а він – асистентом", – визнає той.
Мабуть, він був найхаризматичнішим неголовним тренером свого часу.
І, як скоро виявилось, Моурінью знав, що потрібно Бенфіці.
***
"З першого дня ми побачили, що він амбітний тренер. Він був дуже близьким до нас, добре розумів наші емоції. Ми відчували що знаходимось поруч з людиною, яка хоче нам допомогти", – розповідає Фернанду Мейра, що був у "Орлів" центрбеком.
Для контексту, то була зовсім не зіркова Бенфіка.
Хіба 31-річний нападник П’єр Ван Хойдонк ще якось тягнув на роль знаменитості. Праворуч Карел Поборскі деградував аж надто швидко. Всі інші – середняки й молодь.
Через борги влітку 2000-го "Орли" продали Нуну Гомеша; відпустили Жоау Пінту, Паулу Бенту, Амарала.
Їхнє останнє чемпіонство було здобуте в 1994 році.
Моурінью, однак, не вимагав покупок, а сконцентрувався на зміні менталітету тих гравців, що були під рукою. Згодом в автобіографії він напише, що вони "звикли програвати", "мало працювали", "випромінювали байдужість".
Аби це змінити, він пішов до академії і привів десяток хлопців, яких без заминок кинув у бій.
"Це було ідеально для мене й решти молодих. Він відкрив для нас дорогу до здійснення мрії, – каже один з таких Діогу Луїш. – Моурінью не дивився на імена, а тільки на якості. Для нього не мало значення, 28 років тобі чи 18".
Свій перший матч в якості головного Жозе програв – 0:1 від Боавішти.
Далі він ще й не переміг злощасний Гальмстад, і після домашніх 2:2 Бенфіка покинула єврокубки.
При цьому гра "Орлів" стала різко змінюватися, що давало нову надію.
***
"Моурінью був на 10 років попереду інших тренерів, – розповідає Луїш. – До нього ми бігали навколо поля 15-20 хвилин, але з ним ми ніколи не бігали просто так. Ми годину працювали суто з м’ячем.
Ми приходили на тренування, а поле виглядало, як аеропорт. Все було поділене на секції з конусами. Ми починали заняття в одній, продовжували в іншій – і так покроково.
Раніше ми тренувалися по 2-3 години з довгими перервами, але з Жозе ми мали одну хвилину між вправами, щоб попити води – і все.
Починали о 10 ранку, а завершували об 11. Спочатку ми думали, що цього замало, аби зіграти повноцінний матч, проте згодом виходили на поле і літали всі 90 хвилин".
Мейра, в свою чергу, пригадує, що "Моурінью працював по 13 годин на добу", вигадуючи нові схеми, вправи; готуючись до конкретного суперника.
В особистих розмовах з гравцями Жозе переконав чи не всю молодь Бенфіки, що вона може бути найкращою в світі – і найбільший вплив мав на юного ще Маніше.
"Його енергія була наче блискавка", – дивувався Жозе Мораїш, який згодом влаштувався до Особливого асистентом.
І ще Моурінью ніколи не пробачав. Якось талановитий єгиптянин Сабрі показово довго зав’язував шнурівки, підкреслюючи невдоволення переведенням в запас, і наступного дня тренер зустрів його вже в дверях роздягальні:
"Ти знаєш, скільки часу ти зав’язував шнурівки? 7 хвилин. А ти знаєш, коли ще ти зіграєш за команду при мені? Ніколи. Ти ніколи більше не зіграєш".
***
Цікаво, що був у тій Бенфіці й українець Сергій Кандауров, але саме був, а не грав:
"Нічого про Жозе сказати не можу. Я був травмований і відновлювався. Але молодь з команди казала, що їм дуже подобаються тренування.
У мене була лише одна індивідуальна бесіда. Він викликав мене і сказав: "Залікуй травму й відновлюйся. Поки я тебе в складі не бачу, але в тебе буде шанс, і якщо ти себе проявиш, то гратимеш".
Зрештою, вже в 2001-му Кандауров "Да Луж" покинув.
Що ж до Моурінью, то в наступних 10 матчах після Боавішти його "Орли" поступилися лише раз.
Команда набирала обертів – та так, що 5 грудня розгромила у дербі Спортинг 3:0 з голами Ван Хойдонка й Жоау Томаша. То була четверта поспіль їхня перемога в усіх турнірах.
Моурінью ще не називали Особливим, але він вже ним був.
На жаль для Бенфіки, вона не зрозуміла.
Жозе влітку 2000-го наймав президент Жоау Вале-і-Азеведу, проте 27 жовтня він програв вибори й віддав пост Мануелу Віларінью, який будував усю передвиборчу кампанію на обіцянці призначити тренером клубну легенду Тоні. Навіть після 3:0 зі Спортингом він його називав, уявляєте?
"Ми з моїм помічником Карлосом Мозером думали, що найкращий спосіб покласти край спекуляціям і постійній загрозі звільнення – це продовжити наші контракти ще на рік. Проте президент Віларінью вирішив не задовольняти наше прохання. Ми сприйняли це як брак довіри", – розповідав Моурінью.
На ділі він не був аж таким білим і пухнастим; його прохання більше нагадувало шантаж.
Жозе задивлявся на тренерське крісло у багатому в ту пору Спортингу, що якраз звільнив Аугушту Інасіу.
Провальна виявилась багатоходівка. Бенфіка-то його звільнила, а от "Леви" не найняли.
***
"Якби я міг повернути час назад, я б зробив прямо протилежне. Я продовжив би його контракт. Лише з віком я зрозумів, що моя особиста гордість не може стояти вище за інтереси клубу, на який я працюю", – побивався через багато років Віларінью.
Він тоді таки призначив Тоні, і з ним на чолі Бенфіка фінішувала 6-ю в Прімейрі – найгірший результат з 1935 року.
Натомість Моурінью серед сезону очолив Лейрію – і з допомогою ще нікому не відомого Дерлея став 5-м.
Ідеальна помста.
Ви точно знаєте, що було з ним далі. Подвійний тріумф у Порту, гігантська спадщина в Челсі, требл з Інтером, найгарячіші Ель Класіко з Реалом, поступовий спад в МЮ, Тоттенгемі, Ромі, Фенербахче, аж поки йому знову не зателефонували з Бенфіки:
"Який тренер може відмовити такому клубу, як Бенфіка? Я – точно ні".
А на "Да Луж", тим часом, знову ганьба в єврокубках – тепер від Карабаху. Знову склад без зірок, але з українцями. Знову вибори президента в жовтні, де прихильника Моурінью Руя Кошту легко можуть усунути.
Нічого не змінилося в Бенфіці за 25 років.
До невпізнанності змінився хіба сам Моурінью, що поїхав звідси зневаженим новачком, а повернувся сивим феноменом, якого вивчають діти в підручниках з історії Португалії.
