Забиває Реалу та привозить із Санта-Кларою: Анатолій Трубін – воротар, що пише тільки яскраві історії

Бенфіка Анатолія Трубіна та Георгія Судакова сьогодні зіграє у плейоф Ліги чемпіонів проти Реала і, звісно, вся увага до українського воротаря.

Ви ж не забули його подвиг на 98-й хвилині їхнього минулого протистояння?

На секунду, Трубін лише 5-й воротар, який коли-небудь забивав в ЛЧ.

Разом з тим, як не дивно, цей гол ідеально резюмував той футбол, який показує Трубін у Європі – завжди яскраво і лише зрідка стабільно.

***

Лови момент!

Перед матчем з Реалом Opta оцінювала шанси Бенфіки на плейоф ЛЧ у 18,4%, але до 90-ї хвилини вони впали до 0,1%.

"Орли" перемагали Реал 3:2, проте їхня різниця м'ячів була гіршою, ніж у Марселя.

Навіть сам Жозе Моурінью цього не знав!

Ще напередодні він заборонив будь-які гаджети, аби паралельні матчі не відволікали його команду. Таким чином, на 92-й хвилині сеу Жозе випустив ще двох захисників, а на 96-й Анатолій Трубін тягнув час, відбиваючи грудьми незграбну подачу від Камавінги. "Орли" дізналися, що насправді відбувається, від трибун.

"Ми перемагали, і мені не треба було поспішати. Я геть не зрозумів, чому раптом уболівальники стали на мене кричати", – сміється кіпер. "А потім ще партнери по команді стали показувати цифру "1". Я не розумів. Та коли ми заробили штрафний удар – Жозе велів мені бігти до чужих воріт".

На той момент вони вже зіграли 97 хвилин та 13 секунд. 

Решта матчів вечора в ЛЧ завершилися, тож погляди Європи були прикуті тільки до "Да Луж".

Реал захищався удев'ятьох після вилучень Асенсіо та Родріго. До всього Вінісіус та Мбаппе чомусь вирішили дивитися футбол, а не брати в ньому участь. Так у Бенфіки виникла солідна чисельна перевага в штрафному.

Поки Фредрік Еурснес готував подачу, Трубін розташувався між Вальверде й Алабою...

Поки м'яч летів у повітрі – відштовхнув "свого" Леандру Баррейру, аби не заважав...

Ну, і все, м'яч у воротах.

"Коли граєш, ти не думаєш. Ти просто граєш. У цей момент все сталося так швидко. Можливо, тому що навіс був ідеальним, а може, тому що це мало статися. Для мене це було природно і далося легко", – каже Анатолій.

А ще зізнається, що на колінах досі рани – це від ковзання по газону з десятком партнерів на плечах:

"Це щось… Я не знаю. Спочатку я почав бігти. Мені потрібно перевірити свій GPS. Зазвичай я не емоційна людина, але в цей момент я випустив усі свої емоції".

Трубін зробив саме те, що було потрібно.

Він упіймав свій момент. 

***

До українця лише 4 воротарі забивали голи в ЛЧ – це Сінан Болат, Вінсент Енеяма, Ганс-Йорг Бутт та Іван Проведель.

Дотик головою у штрафному Куртуа став для Трубіна 1568-м у кар'єрі в ЛЧ.

Щастить йому і на Реал, і на Куртуа.

"Куртуа" мене прозвали бразильці у Шахтарі, бо я такий же високий, як Тібо – 199 см. Але він не був моїм кумиром. Я виріс, захоплюючись Касільясом, Чехом, ван дер Саром", – розповідає Анатолій.

І пригадує, що саме проти Реала й дебютував в ЛЧ – це був жовтень 2020-го, і Трубіну було 19.

Ви ж не забули, як Тете, Соломон, Корнієнко та інші шокували тоді мадридців на "Альфредо Ді Стефано"?

Куртуа-от не забув. Одразу після гри він підійшов і поздоровив українця.

Ну, а Жозе Моурінью – як завжди. The Special One надто добре розбирається у моментах слави, аби їх пропускати. Його святкування голу з першим-ліпшим болбоєм із академії стало вірусним того ж вечора:

"Ми знали, що Трубін може це зробити. Ми вже програвали в Порту пару тижнів тому, і в останню хвилину він пішов туди і мало не забив. Тож ми знаємо, що цей великий хлопець здатний на це. Якість подачі – найважливіше; треба доставити м'яч, але це неймовірний гол від цього хлопця".

У перемоги батьків багато, а поразка – завжди сирота.

Не дивно, що за Трубіним вишикувалася черга бажаючих взяти інтерв'ю, у яких запитували про Бенфіку, Моура, Шахтар і нашу війну.

Анатолій впіймав та повністю використав і цей момент теж.

***

Трубін – уродженець Донецька. Від того його слова такі важливі у Європі, де російська пропаганда досі працює.

"Я завжди на зв'язку з родиною. Вони обходяться без електрики по 17-18 годин. Вони намагаються робити все можливе, особливо вночі. Іноді бувають бомби, дрони, але ми ніколи не знаємо, чого чекати. Іноді там дуже гучно, багато ракет і дронів. Я не знаю, що ще сказати вам про "безпеку", – у словах Трубіна багато дивного для європейців, тож вони розпитують далі. 

У них-бо такого досвіду нема.

Звідки їм у Португалії чи Великій Британії знати, як покидати свій дім через війну? 

"Наша молодіжна команда якраз збиралася перейти до головного тренувального центру Шахтаря у 2014 році, бо саме там грали команди від U13. Однак почалася військова ситуація, і стало неясно.

Довгий час ми навіть не знали, чи взагалі буде команда. Потім, у серпні, нам сказали зібрати речі та переїхати до Київської області, якщо ми хочемо залишитися в академії".

Дитинства як такого не вийшло. Замість нього – робота на майбутню кар'єру ще з підліткового віку:

"Я не знаю нікого, хто б не хотів, щоб Донецьк залишився частиною України. Донецьк – це Україна, і він може процвітати лише як українське місто. Це було чудове процвітаюче місто, місто троянд".

"Ми не думали, що це справді може статися. Ніхто не очікував, що Росія буде настільки варварською та жорстокою. Це справді кошмар. Я не розумію, як вони здатні на таке.

До 2014 року ми вважали Росію лише сусідом. Між людьми в двох країнах не було жодних негативних почуттів. Було немислимо, що може початися війна, спочатку в Донецьку, а потім по всій Україні".

Трубін розповідає The Athletic, що у його будинку в Лісабоні висить плакат із "Донбас-Ареною" – нині покинутої, зарослої бур'янами.

Він так на ній ніколи й не зіграв:

"Це щоб пам'ятати, що Донецьк був і буде Україною". 

***

Чи настане ще момент, коли охочих послухати українського кіпера буде так багато?

Цілком можливо, бо Трубін не бездоганний, зате куражний – з тих, хто регулярно потрапляють у газети.

Вже через 2 тижні після Реала Анатолій ось так пропустив від Санта-Клари, і Бенфіка ледь втримала перемогу 2:1. 

На початку грудня авторитетна A Bola цілий матеріал випустила – мовляв, "через Трубіна ворота "Орлів" часто пусті". Приводом для нього став невчасний пас на Барренечеа, що призвів до пропущеного зі Спортингом:

"Українець відомий видовищними сейвами, але на його репутації позначилися часті злети й падіння".

Іноді це навіть про один і той же матч! Так, у листопаді 2025-го проти Каса Піа (2:2) Трубін відбив пенальті, але погано зіграв на виході і привіз гол в іншому епізоді.  

Ну, або взяти клубний чемпіонат світу-2025. На ньому Анатолій видав неймовірний матч з Баварією (1:0), де здійснив 9 видатних сейвів... 

...натомість далі проти Челсі (1:4) він грубо помилився у двох ключових епізодах, чим по суті вибив свою Бенфіку з турніру. 

В обох випадках ім'я Трубіна було на перших шпальтах:

"Що я відчуваю? Та нічого не відчуваю. Я дуже втомлений. Хочу просто відпочити і буду готуватися до наступного матчу".

Він давно звик до таких моментів.

Щодо Бенфіки, то вона деякий час пручалася. Попередній тренер Бруну Лажи пробував саджати Трубіна у запас двічі – в березні та серпні 2025-го. Обидва рази нічого не вийшло, бо після поганого матчу в Трубіна йде ідеальний, який усе перекриває.

Ну от як він тут зреагував на два удари Левандовського і один від Ямаля за кілька секунд?! 

А як відбив удар Трінкау та приніс Бенфіці Кубок ліги? 

Ну, і Моурінью ставить українця не просто так. Влітку 2025-го Анатолій видав круту гру з Фенербахче і не пустив Жозе в ЛЧ. Саме після того турки його й звільнили, і він опинився в Бенфіці.

"Коли дивишся на Жозе, він завжди ходить, ніби випнувши груди. Це його природна позиція, нічого з віком не змінилося. Працювати з ним унікально. Передусім я навчився у нього позитивному мисленню. Якщо це можливо – що ж, це можливо", – розказує українець. Помітно, що стосунки у них нормальні.

***

Все-таки добре, що Трубін у 2023-му пішов у Бенфіку, а не у величезний Челсі, як Мудрик.

І не в Реал, як Лунін, що любувався на співвітчизника з лавки. З літа 2025-го сам Андрій виходив на поле тричі.

Це дуже важливо – бути на своєму рівні. 

Анатолій не світовий топ, але у Лісабоні, де зараз обмаль героїв з потужними історіями за плечима, він незамінний як для тренера, так і для smm-ників. Його гол – водночас особиста вершина і апогей сезону для всього клубу, якому важко.

У Прімейрі відставання "Орлів" від Порту вже сягнуло 7 очок, та й з обох португальських кубків вони вилетіли буквально за тиждень. Раніше у складі Бенфіки вистачало зірочок на виріст, а зараз хіба Вангеліс Павлідіс готовий до грандів, і то в 27 він вже ближчий до Аль-Насра, ніж до МЮ.

Тренер Моурінью та президент Руй Кошта – легенди, але на ділі клуб віддає борги, яких нахапався корумпований Луїс Феліпе Вієйра. Його навіть судити намагалися, але ж ви знаєте, як воно буває.

Які там єврокубки? Все, що лишається "Орлам", – ловити момент.

Саме за ним вони й вийдуть сьогодні проти Реала вдруге.

"Ми знаємо, що зробили з королями ЛЧ. Вони поранені, а поранений король небезпечний. І Трубіна в атаці цього разу не буде", – попереджує сеу Жозе.

Чи вірити йому?

Ні! 

За потреби Анатолій знову побіжить вперед, хоча б тому, що так хочуть лісабонські сосьос. В середньому "Да Луж" приймає 58,000 глядачів; наразі вони головний актив клубу.

І всі ці хлопці та дівчата вже пару тижнів обожнюють Трубіна, ніби головну зірку в Лісабоні:

"Для мене це божевілля. Я закінчую тренування, до мене підходить уболівальник і каже: "Гарний гол". З 6 років, відколи я почав грати, я робив усе, щоб зупиняти голи. А тепер мене знають по тому, як я його забив. Точно божевілля".