Кіпрський Пафос за російські гроші: суперник Динамо тоне в розкоші, але в його власника відібрали паспорт

Динамо в 3-му раунді кваліфікації Ліги чемпіонів зіграє проти кіпрського Пафосу, і на папері це серйозний суперник.

У кіпріотів очевидно нема переможних традицій, зате в них є гроші російського мільярдера Сєргєя Ломакіна.

Чемпіон розповідає, хто це такий, що робить на Кіпрі і чому Пафос слід сприймати серйозно.

***

Що за Пафос взагалі?

Кіпрський клуб з однойменного міста на південному заході острова.

Футбольних традицій у Пафосу ніяких нема.

Ці місця славні хіба своєю природою. Згідно міфу, саме поблизу Пафосу із піни морської з'явилася на світ Афродіта, якій тут поклонялися древні, будували храми.

Щодо футбольного Пафосу, то по суті це три клуби, об'єднані в один. Спочатку у 2000-му АПОП та Евагорас Пафос злилися в АЄП Пафос, а в 2014-му до них додався АЕК Куклія – і так виник сучасний варіант.

Усі об'єднання були першочергово для виживання. На велике жоден з цих клубів не замахувався. 

Молодий чоловік на емблемі лишився Пафосу від Евагораса – це поет та революціонер Евагорас Паллікарідес, що боровся проти британського панування і був страчений у 1957-му лише в 19 років.

Мабуть, ми б ніколи усього цього б не дізналися, якби не події березня 2017-го, коли Пафос викупив Total Sports Investments.

Хто такі? Нащо це їм?

Скоро виявилось, що за компанією стоїть російський мільярдер, засновник мережі супермаркетів Пятерочка Сєргєй Ломакін.

У партнери він узяв собі Романа Дубова, що мав досвід роботи на Портсмут та Редінг.

Ці двоє змінили для Пафосу все.

У сезоні-2015/16 команда посіла безнадійно останнє місце в кіпрській еліті і вилетіла, а зараз вона чинний чемпіон країни та фіналіст Кубка. Різниця колосальна. 

Хто такий Ломакін?

Дуже багатий росіянин.

Перед повномасштабним вторгненням в Україну його статки Forbes оцінював у 3,1 млрд євро; зараз сума майже вдвічі менша.

Ім'я собі Ломакін зробив як засновник Пятерочки і ЦентрОбувь, проте давно вийшов з обох проєктів і заснував нібито успішну мережу Fix Price, чий офіс раніше був на Кіпрі, але після 2022-го переїхав до Казахстану. Знову-таки, вплинули війна та санкції Євросоюзу.

Кіпр – те місце, де зміни дуже помітні.

"Згідно зі статистикою, на кінець 2015-го на острові (не рахуючи північних окупованих територій) жили майже 850 тисяч осіб; за оцінками мерії Лімасола, росіян із них зараз до 10%", – говорилося в репортажі Медузи. 

І це ж все були дуже багаті росіяни, що купували елітне житло, інвестували гроші. Той же Ломакін придбав собі кіпрський паспорт у 2018-му за 2,5 млн євро.

А тепер що? У 2022-му під тиском Брюсселя кіпріоти відмінили програму і більшість виданих паспортів відібрали – у тому числі й у Ломакіна.

Аби простіше було жити в ЄС, росіянин невдовзі подав заяву на отримання паспорту Молдови, але у 2024-му його викрили на брехні. Виявилось, що жінка, яку він видавав за свою матір, померла в молодому віці і ніяк бути нею не могла. Так що тепер у нього знову один паспорт, зате футбольних клубів – офіційно чотири.

Пафос ви вже знаєте.

Також Ломакіну належать латвійська Рига, підмосковна Родіна й Акрітас – ще одні кіпріоти, що використовуються як фарм-клуб.

Це офіційно.

А неофіційно до мережі також входять дубайський ФК Юнайтед, а ще частки в Удінезе та у словенському Целє, де компаньйоном Ломакіна є ексвласник Борнмута Максім Дьомін. 

Інтерв'ю мільярдер не роздає, живе непублічно, за нього перед ЗМІ віддувається Дубов – його права рука в футболі:

"За зразок ми беремо приклад сім’ю Поццо, City Group та Red Bull. Ми на нижчому рівні – заходимо на ринки, які добре знаємо та розуміємо потенціал. Ми хочемо розвивати молодих талантів. Наприклад, в Родіні найстаршому гравцю 23. Ми даємо їм можливість грати.

Ми дійсно віримо, що футбол недооцінюють – мало хто займається ним як професійним бізнесом. Особливо в східній Європі – тут футбольні клуби є швидше благодійною організацією. Ми ж бачимо можливість робити це як слід".

Звучить гарно, але й це брехня. Целє, до прикладу, витрачає втричі більше, ніж заробляє.

Яка стратегія у росіян?

Насамперед вони не скупі.

Анортосіс, Омонія та інші місцеві гранди по вуха в боргах, а в цей час Пафос Ломакіна пачками купує гравців і розбудовує інфраструктуру.

У 2021-му клуб за 5 млн євро повністю оновив тренувальний центр "Нассос Костянтіну", збудував два повнорозмірних поля з гібридним покриттям, сучасний реабілітаційний центр.

Пафос зібрав у себе всю найталановитішу молодь на острові і виграв три поспіль чемпіонства у категорії U19. 

Росіяни також побудували поле з трибунами для пляжного футболу, в якому команда Пафосу сенсаційно здобула бронзу на клубному чемпіонаті світу. Зараз тут грають великі зірки, і вони входять до топ-10 світового рейтингу.

Готується й 15-мільйонна реконструкція головної арени "Стеліос Кіріакідіс", яку планується розширити на 8,000 місць.

Ні в кого більше на Кіпрі нема таких крутих умов, як у Пафосу.

Та й грошей теж стільки нема. У сезоні-2024/25 бюджет клубу оцінювали у 25 млн євро. Це точно не менше за київське Динамо.

По-друге, усі проєкти Ломакіна відомі плинністю кадрів. Він ніби російський Мауріціо Дзампаріні. У Ризі в 2015-20 роках змінилось аж 15 тренерів, серед яких був і Віктор Скрипник.

"Працюючи з Ломакіним, варто пам’ятати – вас можуть звільнити вже на перший тиждень роботи. Швидше за все вас і так звільнять, зате пригода точно вийде цікавою", – посміхався Владімір Волчек, що тренував до нього.

У Пафосі ми все це бачимо теж.

В сезоні-2017/18 клуб зробив 34 трансфери, за рік – 31, ще далі – 22, 16, 23, 28, 20. 

Гравці й тренери приходили і відходили так, що фани не встигали всіх запам'ятати. Були серед них і українці Богдан Коваленко (2017-18), Орест Кузик (2020-21), Артур Рудько (2019-22), тренер Дмитро Михайленко (2020-21). Усі, крім Рудька, провалилися.

Переходи з одного "ломакінського" клубу в інший теж є. Особливо в Ригу й назад – це тому, що рівень схожий, та й різниця календарів спонукає. Латвія-бо грає за схемою весна-осінь.

Ну, і фінальний штрих до портрету – це готовність працювати "в довгу". У першому сезоні з Ломакіним Пафос посів лише 10-те місце, проте він намагався знову й знову; привозив легіонерів звідусіль (на Кіпрі нема ліміту), аж поки не зібрав склад, який вистрілив і виграв спочатку Кубок-2024, а тоді й чемпіонат-2025.

На що Пафос здатен на полі?

І за складом, і за суттю цей проєкт дуже схожий на донецький Металург середини 2000-х.

Теж російські гроші, теж 90% легіонерів у складі, і всі посередньої якості. Найдорожчий – португалець Пепе – коштує 2 млн.

Грубо кажучи, це не Пафос такий сильний – це кіпрська ліга на дні.

Безпосередньо в Пафосі найкрутіший його тренер Хуан Карлос Карседо, що впродовж 12 років асистував Унаї Емері, починаючи ще з Альмерії. Він будує гру за традиційною для Іспанії схемою 4-2-3-1 та навчив команду дисципліновано оборонятися, що для Кіпру ноу-хау. Минулого сезону Пафос пропустив 50 голів в 60 матчах, а в чемпіонаті – лише 21. 

Карседо хвалять за вдалі заміни, управління грою.

Також він реанімував кількох гравців, як-от Андерсона Сілву, що не забив жодного голу в 11 матчах за Аланьяспор, а на Кіпрі став найкращим бомбардиром сезону.

Серед інших важливих постатей – Жоао Коррея та Муамер Танкович, які удвох роблять погоду на правому фланзі; Деррік Лукассен – нідерландець, на якому тримається центр оборони; Іван Шуньїч – опорник, що пробився до збірної Боснії якраз із Пафосу.

Ну, і лідер колективу – Пепе. Цей португалець у Пафосі наче Вітінья в ПСЖ – зав'язує гру, визначає вектор і темп атак. Минулого сезону він виконав найбільше передач у кіпрській лізі (1910) із точністю 88%, з яких аж 328 – у фінальній третині поля.

На лавці Пафосу ви знайдете колись славних Кена Сему й Мислава Оршича, проте обоє так деградували, що мало нагадують молоді версії себе.

Ймовірно, так буде і з 38-річним Давідом Луїсом, якого клуб підписав на днях, хоча як піар-крок це, безумовно, сильно. 

При цьому й порівнювати Пафос із Хамрун Спартанс, яких Динамо пройшло в попередньому раунді, теж не можна. Мальтійці привозили голи самі собі, а з кіпріотами це не пройде. Перемогу доведеться заробляти тиском, темпом, якістю.

Навіть якщо якості бракуватиме, вони найімовірніше здуються від тиску й темпу.

Але вже ці два фактори від Динамо мають бути обов'язково.

Замість висновку

Дивний цей Ломакін. Усі його футбольні проєкти збиткові, а в Латвію навіть заборонений в'їзд, проте він все одно це не кидає.

Red Bull? Чи, може, це експансія заради чогось іншого, і головний тут зовсім не футбол?

Хтозна.

Не схоже, щоб кіпріотів це сильно хвилювало. Вони просто щасливі, що хоч хтось вкладається в їхню лігу. Відвідуваність Пафосу за 7 років виросла 1,400 до 4,400, на носі реконструкція стадіону – чого їм бідкатися? 

Удар по традиціях – це теж про Пафос. Після ПСЖ, Ман Сіті, РБ Лейпциг та інших кіпріоти – черговий аргумент, що гроші можуть все, що б там не розповідали олдскули.

Ну, і останнє – мода на футбольні імперії поширюється на очах. Хтось, як City Group, просуває так бізнес-інтереси. Інші, які Red Bull, будують екосистему, де гравець може розвиватися з дитини до топа. Є й такі, як Тодд Боелі та його Челсі, в якого стільки гравців, що вони просто не вміщаються. Транснаціональний капітал поглинає усе, і футбол входить в еру, де власники на кшталт Суркісів, помалу стають анахронізмом.