Як у Донецьку підірвали президента Шахтаря і що в цей час робили Ахметов і Гоблін

Мабуть, у більшості футбольних вболівальників словосполучення "президент Шахтаря" асоціюється з Рінатом Ахметовим. Воно й не дивно, людина майже тридцять років володіє клубом, саме при ньому Шахтар переживає свої найкращі часи. Але шлях Шахтаря до вершин розпочався за його попередника.

Хто такий Ахать Брагін

Ахать Брагін, або ж "Алік Грек", як його знали в кримінальному світі, був однією з найвпливовіших людей Донецьку. Він розпочинав свій шлях з роботи м'ясником. Згодом почав займатися валютними операціями, імпортом побутової техніки (комп'ютери, відеомагнітофони тощо) та охоронними послугами. Також, за деякими свідченнями, Брагін мав стосунок до так званого "ринку ігор" (азартні ігри, ігрові автомати та підпільні казино).

Офіційно у власності Брагіна не було багато підприємств, проте він мав значний неформальний вплив на бізнес у регіоні. Наприклад, Ахать був по суті "господарем" Центрального ринку Донецьку. І завдяки контролю над орендою торгових місць і неформальним зборам з продавців він сформував свої перші фінансові ресурси та вплив.

Поступово вплив Брагіна поширився на металургійні, вугільні та машинобудівні галузі. Ні, він не став власником підприємств, проте брав участь у постачанні сировини, металу та палива, а також "охороні" та фінансуванні деяких заводів. Серед них, зокрема, були Азовсталь і Харцизький трубний завод.

"А хто тоді не був бандитом? У Брагіна та Ахметова тоді були хороші відносини з російськими бізнес-структурами. Вони взяли на себе російський ринок горілчаної продукції. Ми з Євгеном (Щербанем – прим.), Брагіним і Ахметовим створили компанію "Гефест" з реалізації нафтопродуктів. Потім почали спільно поставляти сировину з ГОКів на металургійні комбінати. Так ми разом і крокували", – цитував сайт міста Донецьк Юрія Дєдуха з посиланням на Forbes.ua.

Також майбутній власник Шахтаря фігурував у трьох справах. За словами начальника УМВС м. Донецька Аркадія Болдовського, у 1971 році він отримав 2 роки умовно за проникнення в чужий голуб'ятник, а у 1974-му його та ще кількох людей звинувачували у побитті неповнолітнього хлопця. Проте тоді справу закрили. Так само закрили справу в 1991 році, в якій Ахатя звинувачували у спекуляціях.

А ще Брагін дуже не любив, коли його називали "мафією". Власне, через це він подав до суду на газету "Город", де наприкінці 1994 року опублікували інтерв'ю Болдовського із заголовком "Мафиозные разборки: милиция разбирается". Там поліцейський заявив, що Алік Грек очолює наймогутніший мафіозний клан Донецька. Справу Ахать, очікувано, виграв.

Прихід у футбол, перші успіх Шахтаря

Орієнтовно у 1992 році Брагін став власником майбутнього гранда українського футболу, і команда віддячила йому, вигравши перше в історії срібло чемпіонату України в сезоні 1993/94. Також Шахтар став переможцем Кубку України в розіграші 1994/95.

В єврокубках, щоправда, виступи були не дуже успішні. Шахтар здобув лише одну перемогу, здолавши норвезький Ліллестрем у серпні 1994-го (2:0). Щоправда, до цього була поразка з рахунком 1:4, тож пройти далі не вдалося. А вже наступного сезону "гірники" вилетіли від Брюгге (0:1 на виїзді та 1:1 вдома).

Про домашню гру ми невдовзі згадаємо, адже вона могла стати останньою в житті Ахатя Брагіна. Але у підсумку він загинув у наступному матчі, проти сімферопольської Таврії.

Жахлива смерть на стадіоні Шахтаря

Брагін загинув 15 жовтня 1995 року, але смерть могла настати й раніше. Все ж він мав ворогів у кримінальному світі, яким дуже не подобався його вплив у Донецьку. Так, Ахатя намагались розстріляти 19 березня 1994 року біля його голуб'ятника в селі Піски Ясинуватського району. Вже за два місяці відбулася друга спроба вбивства, знову невдала.

Але втретє врятуватися Брагіну не вдалося. Він помер від вибуху на стадіоні Шахтаря під час матчу чемпіонату України між Шахтарем та Таврією. Як виявилося, на вході в гостьову ложу була встановлена вибухівка з дистанційним управлінням. Брагін дещо запізнився на гру та прибув за кілька хвилин після початку зустрічі. Вибух прозвучав, коли Брагін з охоронцями йшов у ложу.

"Якщо не помиляюсь, вже на 4-й хвилині гри стався вибух. Роздягальні на стадіоні знаходились з протилежної сторони центральної трибуни. Там був навіс від дощу. Після вибуху я відразу повернув голову. Мені здалося, що після потужної вибухової хвилі цей навіс трохи піднявся і так же швидко опустився. Люди з центральної трибуни відразу почали збігати вниз. Зізнаюсь відверто, десь секунд на 5 я заціпенів.

Інспектором матчу був легендарний екстренер Металіста Євген Лемешко. Я подивився на нього. Євген Пилипович вагався. Я запропонував з'ясувати, що там трапилось. Через весь стадіон побіг на трибуну. Побачив жахливу картину. Перед службовим входом лежали трупи. Поруч стояла машина, біля якої сиділи люди з автоматами. Я повернувся до роздягальні. Разом з Лемешком сказали, що гру продовжено не буде", – згадував у розмові з журналістом Чемпіона Максимом Розенком головний суддя того матчу Анатолій Жосан.

Окрім Брагіна, під час вибуху загинуло ще п'ятеро його охоронців, троє отримали важкі поранення. Також зачепило клубного оператора Таврії Володимира Абраменка. І, попри це, представники Шахтаря наполягали на продовженні матчу. Мовляв, вибух був за межами стадіону. Але в підсумку гру перервали, а сам матч переграли за місяць. Команди зіграли 0:0.

"Незабаром прийшли незнайомі мені кремезні хлопці, які почали наполягати на продовженні гри. Мовляв, вибух відбувся поза межами стадіону, тому поєдинок потрібно продовжувати. Представник тренерського штабу Шахтаря Михайло Соколовський також продовжував наполягати на продовженні матчу. Під час розмови до нас зайшли представники Таврії. Перепитали Михайла: "Твого президента підірвали, а ти хочеш продовжувати гру?" Міша замовчав", – розповів Жосан.

Слова арбітра підтверджує і колишній голкіпер збірної України та сімферопольської Таврії Максим Левицький, який брав участь у тому матчі.

"Навіс над трибуною дійсно захитався, тож частина вболівальників полізла через огорожу, а декілька навіть вибігли на поле. Фани почали кричати з трибун "Закінчуємо гру". Арбітр матчу Анатолій Жосан ще трохи подумав і перервав поєдинок. В роздягальні до команди приєднався клубний оператор Володя Абраменко. Він фільмував матч ближче до епіцентру вибуху, від вибухової хвилі вилетіла фрамуга, яка пошкодила йому ногу.

Незабаром в роздягальню зайшли люди в міліцейській формі. Пам’ятаю, що при високих погонах. Делегацію очолював полковник або навіть генерал. Кажуть, все нормально, вибух стався за межами стадіону, варто продовжувати гру. Володі Абраменку в цей час надавали медичну допомогу. Він продемонстрував пошкодження та емоційно вигукнув:"Яке продовження гри? Там гора трупів!", – пригадував Максиму Розенку Левицький.

Версії вбивства

Невдовзі після вбивства газета "Дзеркало тижня" вийшла зі статтею "Взрыв, потрясший всю страну", де запропонувала декілька версій:

– це справа рук чеченських або ж грузинських угруповань, з якими конкурував Брагін;
– наслідок протистояння з дніпропетровським кланом, який прагнув установити контроль над Донецьким регіоном;
– дії українських правоохоронців, які вирішили таким радикальним методом боротися з криміналом.

Також ходили чутки, що до замовлення причетний Рінат Ахметов, адже саме він став "спадкоємцем" імперії Брагіна. Проте через багато років у своєму інтерв’ю The Washington Post Ахметов скаже:

"Це брехня, яка завдає мені болю. Ми з Ахатєм запізнилися на матч на 5 хвилин, і він, не дочекавшись мене, кинувся з машини на стадіон. Різниця була 5 секунд, не більше. Вибух стався, щойно я відчинив двері свого автомобіля. Коли твій найкращий друг помирає на твоїх очах, ти розумієш, що смерть запізнилася на 5 секунд, і після цього тебе в чомусь звинувачують, це дуже боляче і несправедливо".

Хто насправді вбив Брагіна?

Слідство встановило, що в убивстві Брагіна винувата банда луганського авторитета Ігоря Кушніра. Майже всі її члени загинули наприкінці 1990-х, до суду дожили лише двоє – громадянин РФ, кілер Вадим Болотських (убивця Євгена Щербаня, засуджений у 2003 році до довічного ув'язнення, відбував покарання в Луганській області, утік після штурму колонії бойовиками, – LB.ua) і міліціонер з Донецька В'ячеслав Синенко. Обох затримали та судили у середині 2000-х.

"Безпосередніми виконавцями були Ігор Філіппенко та Андрій Акулов, члени банди, а допомагав їм В’ячеслав Синенко, який на той момент працював у міліції. Саме завдяки йому виконавці зуміли покинути стадіон. І також саме він мав допомагати убивцям, якби виникли якісь непередбачені обставини", – цитувала Болотських Україна молода.

Майора міліції В'ячеслава Синенка було засуджено на довічний термін за співучасть в організації вбивства. Своєю чергою, Синенко обвинуватив у фальсифікації своєї кримінальної справи колишнього прокурора Донецької області Геннадія Васильєва і натякнув на причетність до замаху на нього Рината Ахметова...

Болотських так і не визнав факт отримання грошей за вчинення даних злочинів... Він заявив, що діяв, як Робін Гуд, допомагаючи українському народу позбутися "архібагатих людей", – писало донецьке інтернет-видання «ОстроВ» у 2011 році.

Замовників убивства так і не було знайдено.

Що під час вбивства робив колаборант Аксьонов

Той таки Максим Левицький, ексголкіпер Таврії, згадував, що на тому матчі також був присутнім Гоблін – колабораціоніст та самопроголошений прем’єр-міністр тимчасової російської окупаційної влади в Автономній республіці Крим Сергій Аксьонов. В 1995 році він був звичайним бандитом. Левицький пригадав розмову Аксьонова з іншими бандитами.

"Після вибуху ми поїхали в аеропорт, очікували на дозвіл вилітати. Приїхала наша кримська "бригада". Ми почули їхні розповіді. Особисто мене теліпало. А вони були дуже спокійні. Розповідали, що їхали в наступній за Брагіним машині. І зовсім трохи затримались. Президент Шахтаря забіг в приміщення, де були сходи у ВІП-ложу. Відразу пролунав вибух.

Він був настільки сильний, що броньований Мерседес президента Шахтаря розвернуло майже на 180 градусів. І на скло їхнього авто прилетів шматок м'яса. Коли я почув ці деталі, мені стало зле. А вони палили цигарки й не виглядали засмученими або збентеженими. Скоріше за все, для них такі події були нормою, а не винятком".

***

Смерть Ахатя Брагіна стала не лише кривавою сторінкою в історії Донецька, а й переломним моментом для Шахтаря. Вже за рік місце Брагіна, і не лише на посаді президента клубу, посів його найближчий помічник та молодий бізнесмен Рінат Ахметов. Саме він збудував найсильніший Шахтар в історії. Але починалося все з мрії Брагіна.