Так падав Тоттенгем: скупий Леві, нудний Франк і Кінський, що насмішив Метрополітано

Переможець Ліги Європи-2025 Тоттенгем переживає найважчі часи за багато років.

У АПЛ "Шпори" випереджають зону вильоту лише на 1 очко.

В ЛЧ у них майже не залишилося шансів після гостьових 2:5 у препаскудному стилі проти Атлетико.

І що робити? І хто винен? І як будувати життя далі?

Чемпіон розповідає анатомію падіння одного з найпопулярніших клубів Англії.

***

Ну почалося все з того, що Деніел Леві звільнив Ейнджа Постекоглу.

То було важке, неоднозначне рішення.

Австралійський грек тренував Тоттенгем 2 сезони, і якщо в першому фінішував в АПЛ 5-м, то в другому – аж 17-м.

Так, їх спіткало пекло – найнижча позиція "Шпор" з 1977 року: повторення антирекорду за поразками в одному чемпіонаті (22); історично найвищий відсоток поразок у сезоні – аж 57,9%.

З іншого боку, було і 21 травня в Більбао, коли Тоттенгем виграв перший трофей за 17 років, здолавши у фіналі ЛЄ Ман Юнайтед.

То що вибрати? І як оцінити?

На самому початку, восени 2023-го, Ейндж видав найкращий старт для менеджера в АПЛ, який згодом повторив у МЮ Майкл Каррік. 

Аж дивно, що вся краса зів'яла вже до листопада, коли Тоттенгем згорів Челсі 1:4.

Вони не витримали фізично. Постекоглу вимагав забагато біганини – і травми їх поховали. В середині минулого сезону лише Педро Порро зіграв понад 75% матчів "Шпор". У лазареті перебували по 13-15 гравців! А Ейндж ще лив олію в вогонь, наражаючи неготових Ромеро і Ван де Вена на рецидиви.

Тільки втративши чи не весь склад він заграв раціональніше; почав економити сили.

А от до того – тупо біг.

"Ви могли дуже чітко побачити їхні ідеї", – каже менеджер команди АПЛ на правах анонімності. "Вони грали великою групою гравців попереду, добре пресингували, це приносило їм голи. Але ви також могли їх знищити завдяки простору, який лишали за спинами флангові захисники".

Постекоглу раніше працював у Австралії, Японії, Шотландії – ймовірно, він краще не вміє.

Наступна каденція у Ноттінгемі лише підсилила це враження. 

При тому харизма, лідерські якості дозволили йому до кінця тримати роздягальню, а відносини з фанами рятували перемоги в ЛЄ.

Після тріумфу над МЮ, Ейндж поїхав у рідні Афіни відпочивати, де випадковий турист вручив йому записку зі словами:

"Середа, 21 травня, назавжди лишиться в нашій колективній пам'яті. Вони змусила нас посміхатися ширше, ходити пряміше, говорити голосніше. Ви змінили ставлення цілих поколінь до нашого клубу. Ви ніколи не переставали вірити, і за це ми вам навіки вдячні".

Постекоглу тоді знайшов адресу цього уболівальника та відправив йому підписану футболку Тоттенгема.

У нього попри всі недоліки був контакт з трибунами.

Ті, хто залишилися, його вже не мали.  

***

І тоді турнули вже самого Деніела Леві.

Хто про нього не чув? Незмінний бос "Шпор"; той-самий єврей-скупердяй, з яким неможливо вести переговори, якщо тільки ви не Флорентіно Перес.

Леві вів справи Тоттенгема 25 років, і виросло ціле покоління, яке вважало його власником клубу та нічого не знало про сім'ю Льюїсів, яка найняла Деніела у 2001-му.

І не те, щоб це було погано...

Зрештою, це Леві привіз ще на "Вайт-Харт Лейн" Луку Модрича, Гарета Бейла; при ньому заграв Гаррі Кейн, засяяв Сон Хин Мін.

Це в його еру "Шпори" збудували суперновий тренувальний центр зі скла й бетону та найдорожчий стадіон Англії за 1,2 млрд євро. 

Разом з тим, Деніела також роками засвистували трибуни, бо клуб постійно спізнювався з продажами; економив, де не слід; не мав ніякої видимої стратегії.

Взяти хоча б тренерів: після тривалого успіху з Маурісіо Почеттіно Леві запросив Жозе Моурінью, тоді – Нуну, за ним – Антоніо Конте, а тоді Постекоглу. І який футбол Леві взагалі хотів побачити? Адже вони радикально різні.

Сім'я Льюїсів не втручалася, поки вважалося, що "Шпори" от-от наздоженуть "велику шістку" АПЛ.

Ну, але 17-те місце їх прибило.

Леві застали зненацька.

Він ще встиг звільнити Постекоглу і призначив Томаса Франка – суворого прагматика з Брентфорда; повного антипода Ейнджа. 

Далі Деніел вийшов на ринок – традиційно набирав тих, хто не потрібен претендентам на ЛЧ, як-от Кудус, Дансо чи Палінья. Коли замахнувся на дійсно елітного Еберечі Езе, отримав "ні", і довелося переплачувати за субтильного Хаві Сіммонса, що досі не виглядає хлопцем для АПЛ.

Завершив Леві літо орендою Коло Муані, який аж плакав – так хотів в Ювентус.

"Одне можу гарантувати – ми будемо програвати", – задав тон сезону тоді Франк.

Ну, а Льюїси вирішили, що "пора".

4 вересня вони турнули не лише Леві, а шеф-скаута Скотта Манна, тоді як спортдир Фабіо Паратічі досидів до пізньої осені і теж чкурнув до Фіорентини.

А оскільки святе місце порожнім не буває, то вже скоро владу отримав виконавчий директор Вінай Венкатешем, а Раду директорів очолив Пітер Чаррінгтон – банкір та партнер Льюїсів у їхніх розкішних курортах Nexus.

Вів'єн та Чарльз Льюїси теж почали регулярно з'являтися на трибунах.

І все це на тлі... ще ганебнішої гри та результатів, ніж були за Леві й Постекоглу.

***

Томаса Франка звільнили 12 лютого.

Як же сильно він їм не підійшов – це жах!

У Тоттенгемі, бувало, свистіли Ейнджу й Конте, а проти Нуну навіть бунт підняли, проте лише Томас отримав від трибун зневагу.

І ось причина – його команда взагалі не вміла атакувати позиційно. Коли у 3-му турі проти Борнмута вони назбирали 0,19 xG за гру, це назвали "дном", але потім Тоттенгем ще двічі пробивав його проти Челсі та Арсенала.

Склад слабкий? Приймається. Але моменти з гри хоч якісь створювати можна? Просувати м'яч до чужих воріт, а не власних? 

Франк же на арені за 1,2 млрд будував аутсайдера, що думав тільки про стандарти й контратаки.

На виїздах вони взяли аж 19 очок із 29.

Зате вдома, перед власними трибунами, де годиться атакувати, Тоттенгем переміг за пів року в АПЛ лише двічі.

Уявіть тільки, на історичне дербі з Арсеналом Франк вийшов зі схемою 5-4-1; команда майже не покидала власну половину поля і не била по воротах!

Публіка свистіла, і гравці злилися теж. Мікі Ван де Вен та Джед Спенс після замін навіть руку тренеру не тиснули. Джерело у роздягальні підтверджувало The Athletic, що команда вважала Франка "тренером аутсайдера, який вміє грати лише в глибокій обороні":

"Постекоглу, може, й не найкращий тренер, але його всі слухали. А у Франка особистості нема для цієї роботи".

Сам Томас в приватних бесідах жалівся друзям на "низькокваліфікований склад".

Трибуни паралельно співали: "Нудний, нудний Тоттенгем". 

Божевільня!

До всього раптом виявилося, що не Постекоглу винен у травмах, бо, наприклад, на вихідних з Ліверпулем у лазареті "Шпор" були Бентанкур, Бергваль, Біссума, Девіс, Галлахер, Кудус, Кулушевський, Меддісон, Одобер, Палінья й Удоджі. Випадковістю це не пахне – із медичним штабом Тоттенгема все не так.

Тут би команду підсилити в січні, але люди, що замінили Леві, лише потішили Атлетико 40 млн за Коннора Галлахера, який провалився в Мадриді.

Ну, і зараз, як бачите, він теж лікується.

***

І що далі? Кого звільняти?

Як варіант, Ігора Тудора, у якого наразі в Тоттенгемі "геніальні" 4 поразки та нічия в 5 матчах.

Хорват за останні 10 років здобув репутацію відмінного пожежника, рятуючи сезони Ювентусу, Лаціо, Вероні, Марселю. Але ви бачите в цьому списку англійців?

Тобто, Тудор приїхав не просто у вічно травмовану, розвалену команду, яка сама не знає, у що грає, – він також з нуля освоюється і не знає, як виглядає Арне Слот.

Венкатешем – браво! Так ніякий Леві би не зумів.

Ясно, що в Ігора проблеми.

Його перші кроки в Тоттенгемі були схожі на гасіння пожежі бензином. Перехід на 3-4-2-1 лише додав пропущених, як і спроби активніше й вище пресингувати. Вихід Тоні Кінського на Атлетико – вершина нерозуміння. 22-річний чех не грав топматчів, відколи переїхав зі Славії в січні 2025-го, і під тиском "Метрополітано" зробив із себе посміховисько.

Тудору довелося міняти його на 17-й хвилині, за що хорвата ледь не прокляли Шмайхель, Де Хеа та інші відомі воротарі. 

Але, слухайте, що йому було робити? 

"Це дуже рідкісний випадок, я за 15 років такого не бачив. Я мусив це зробити, щоб врятувати хлопця і команду. З нами трапляються неймовірні речі".

Лише через місяць у команді Тудор дещо зрозумів про Тоттенгем, і перед Ліверпулем все спростив – схема 4-4-2; двоє дебелих нападників; інші б'ють м'яч на них. Це дозволило здобути нічию 1:1.

Разом з тим, це той футбол, за який так розносили Франка.

А лазарет все ще переповнений.

***

От якось так воно й сталося.

Кожна поодинці відставки у Тоттенгемі ніби й логічні, але щоразу на місце звільнених приходили ще слабші – і привіт, зона вильоту. 

При тому фани у "Шпор" – то вам не Вест Гем якийсь. Після легендарної репліки Коліна Фаррелла в Брюгге вони гучно вимагають від босів топ-4, що створює додатковий тиск.

І важка спадщина Леві теж тут як тут. Деніел не замінив ані Гаррі Кейна, ані Сон Хин Міна, а на зарплати Тоттенгем зараз тратить на 95 млн менше за Арсенал.

Постекоглу якось на це жалівся:

"Коли ми фінішували 5-ми, я дивився крім Дома Соланке ще Педру Нету, Мбемо, Семеньйо та Гехі. Я сказав, що задля кращих результатів ми маємо підписувати гравців, як великий клуб. Але мені підписали лише трьох підлітків і сказали: "У тебе є все необхідне".

Уявляєте, так? Команда стоїть на виліт; її склад – як у середняка, при тому фани вважають себе гідними подіуму.

І на менеджерських постах дилетанти, і тренер вперше приїхав до Англії...

Навіть якщо вони просто не вилетять – це вже буде успіх.