Інша сторона найкращого з вірменів: Мхітарян ріс у Франції, вчився в Бразилії, а розквітнув в Італії

36-річний Генріх Мхітарян сьогодні може стати першим футболістом на планеті, хто виграв Лігу чемпіонів, Лігу Європи та Лігу конференцій. Залишився один крок – його Інтер має здолати у фіналі Парі Сен-Жермен.

Чемпіон розповідає про найкращого гравця у вірменській історії, чия спадщина назавжди пов'язана з Україною.

Син Гамлета

"Мій час з батьком був змістовним і коротким. Коли мені було шість років, він сказав мені, що ми повертаємось до Вірменії. Я не дуже розумів, що відбувається. Батько раптом перестав грати у футбол і залишався вдома".

А було ось що – в 1995-му в Гамлета Мхітаряна знайшли пухлину головного мозку.

Шок для сім'ї і цілої країни.

У Вірменії Гамлета знали й любили як нападника Арарата. Моторний був, забивний. У 1984-му з 18 голами став другим найкращим снайпером чемпіонату СРСР. 

Ну, а в 1990-му, коли Союз розвалювався, а на Закавказзі розгоралася війна за Карабах, Мхітарян-старший забрав сім'ю і поїхав догравати до Франції, куди його запросив Валанс із 3-го дивізіону.

Генріху тоді був приблизно рік.

Жилося їм у Валансі зручно, бо в містечку мешкає понад 10,000 вірменів, це один з найбільших центрів їхньої діаспори. Крім того, грав Гамлет добре.

"Він був дуже швидким, жвавим, фізично винятковим, – пригадує тренер П'єр Феррацці. – А от сина виховував суворо. Той ще маленьким кожного разу приходив просити дозволу пограти чи поплавати в басейні".

У Франції Генріх встиг піти до школи й вивчити мову, яку пам'ятає досі. Після матчу Барса – Інтер це збило з пантелику журналістів Canal Plus.

Втім, навряд чи йому приємно згадувати ті часи.

Коли три поспіль операції не дали результату, Гамлет повернувся до Єревана помирати.

Все, що лишилося Генріху від батька – це відеокасети з його матчами, що й спонукали піти тим же шляхом:

"Рости без батька дуже складно, і так залишається й досі. Я відчуваю його відсутність. Я хотів би, аби він був поруч, щоб я міг його про все розпитувати, що б мені допомогло в житті. Моя мама заміняла мені й маму, й тата. Я вдячний їй за те, як мене виховала". 

Сусід Ернанеса

"Я мріяв бути як Кака, а Бразилія була батьківщиною творчого стилю. І я чесно вчив португальську цілих 2 місяці, та вже на місці швидко зрозумів різницю між навчанням і спілкуванням. Коли я зайшов до кімнати, там був місцевий хлопець. Худий, як я, і мав темне волосся. Він сказав: "Доброго ранку! Мене звуть Ернанес".

Ага, саме той Ернанес, що згодом грав за Лаціо, Інтер, Ювентус.

Надворі був 2003 рік.

Мхітаряни не жебрали у важкий для Вірменії час. Матір Генріха Марину після смерті чоловіка взяли на роботу в місцеву федерацію футболу, що допомагало. Перші голи малий забивав в неї на очах.

У Бразиліїї, а конкретно в Сан-Паулу він опинився за домовленістю федерацій – вірмени відправили своїх найздібніших дітей, аби вчилися в чарівників м'яча.

"Мене дуже зацікавила культура. Вона відрізнялася від нашої. Ми тренувалися 45 хвилин, тоді 15 хвилин відпочивали, їли фрукти, пили сік, а далі знов виходили на тренування. У Вірменії ми займалися більше фізично, а тут завжди з м'ячем". 

Серед інших на тому зборі були Лукас Моура і Оскар; тобто, рівень був елітним.

І це там він вивчив португальську, а Ернанеса у вільний час навчив вірменському алфавіту:

"Той час сформував мій стиль як гравця. Коли я повернувся через 4 місяці, я все ще був худим, але почувався на полі вільно. Я відчував себе вірменським Роналдіньйо".

Це все дуже допомогло Мхітаряну в 2010-му, коли його підписав Шахтар, де тоді грало аж 12 бразильців. Усі вважали, що на нього чекає мовний бар'єр і, ймовірно, невдача. Ми тоді надто мало знали бекграунд сина Гамлета.

Актив Мкртчана

"Мене дивує поширена в пресі інформація, що частина трансферних прав на Мхітаряна нібито належить голові федерації футболу Вірменії Рубену Айрапетяну. Насправді 50% прав належать Шахтарю і 50% – мені".

Несподівана фраза для всіх, хто не в темі.

Її автор – Олег Мкртчан – з 2018-го сидить в тюрмі у Росії.

Ну, а в 2000-х він почувався пупом землі – співвласник Індустріального Союзу Донбасу; фактичний господар Бананца, Кубані, донецького Металурга. 

Як етнічний вірменин, Мкртчан добре знав тамтешній ринок – звідси й засилля кавказців у Металурзі. Мхітарян був не першим і не останнім, але точно найбільш обдарованим.

Його трансфер провернули влітку 2009-го – після того, як Генріх забив 11 голів в 10 матчах за півроку в Пюніку. Сума невідома. Тренер Вардан Мінасян сміється – каже, відпустили безкоштовно.

А ще пригадує, що Генріхом цікавилися росіяни з Анжи, проте він "захотів у Європу".

Металург ще не був вікном туди, але поруч грав видатний Шахтар, де Мірча Луческу швидко зрозумів, що й до чого. Це було легко – за перший сезон в Україні Мхітарян забив 9 голів.

Саме на "Донбас-Арені", що нині поросла бур'янами, Генріх засяяв, як ніде. Його 25 м'ячів в сезоні-2012/13 – найкращий результат за всю історію чемпіонатів України. 

На одному зі святкувань Мхітарян тоді навіть заспівав – виявилось, він і так може.

Що ж до прав Мкртчана, то він реалізував їх в 2013-му, коли Генріха за 27,5 млн купила Боруссія Дортмунд. Досі вважається, що бізнесмен з Армавіра отримав половину суми, а іншу – "Гірники".

Ворог Моурінью

"Я говорю про 3-4-5 матчів. Він почав сезон добре, а потім розчинився. Його завершення, створення моментів, високий пресинг, відбір м'яча на чужій половині, функції десятки – все погіршується. З мене досить, бо решта футболістів працюють, аби отримати шанс".

А це вже листопад 2017-го і скандальна пресконференція Жозе Моурінью після гри з Брайтоном.

На той момент Мхітарян був вже визнаною зіркою після трьох сезонів у Дортмунді, в останньому з яких видав 23 голи і 32 асисти в усіх турнірах. 

В Боруссії Генріх зустрів лише підтримку й розуміння від Юргена Клоппа й Томаса Тухеля; вони навчили його переключатися і не гризти себе після невдач.

А от Моурінью в МЮ лише на них і концентрувався.

Перед Брайтоном була така ж публічна сцена після поразки від Челсі, а вже у 2020-му Мхітарян розповів, що поза камерами бувало навіть гірше:

"Якось він побачив мене під час сніданку і сказав: "Через тебе мене критикують в ЗМІ". Кажу: "Містере, в сенсі? Я ж не роблю спеціально, щоб вас критикували". За характером Жозе переможець. Він хоче, щоб ти робив усе, що він каже. З ним усім складно".

Це той МЮ зрештою і погубило.

Моурінью не зупинила навіть відмінна Ліга Європи від Мхітаряна, де він забив 6 голів – в тому числі і Аяксу у фіналі. Його кпини лише посилювалися.

"Я тоді подумав: "Все, мені більше нічого робити в Манчестері. Я працюю, пресингую, допомагаю команді, а хтось незадоволений. Я не хотів гаяти часу і просто грати футбол".

Так-от Генріх опинився спочатку в Арсеналі, а тоді в Ромі, де пережив другу молодість під орудою Паулу Фонсеки. У сезоні-2020/21 він забив за "Вовків" 13 голів після чого прочитав в газетах, що до Риму їде... Моурінью.

Не найбільш приємна новина.

"Те, що було в Манчестері, залишилося в Манчестері. Ми поговорили, як зрілі люди, і ми обоє хочемо щось виграти з Ромою. Це головне цього сезону", – ну, а що було казати?

В підсумку вони таки виграли – Лігу конференцій-2022. 

Ну, але одразу після того сезону Генріх накивав п'ятами до Інтера.

Зять мільярдера

"Мене не цікавлять ні татуювання, ні дивні зачіски. В мене вже дві залисини на голові, але мене це не обходить, це ж природа. І я намагаюся поменше бути з телефоном – не хочу, щоб діти бачили. Не думаю, що можна бути розумним на полі і дурним поза ним. Це одразу видно".

Мхітарян десь нетипова суперзірка для ХХІ століття, яку можна побачити за читанням книжки або грою в шахи.

Здається, це гени, бо його сестра Моніка теж кмітлива; зробила ка'рєру в УЄФА.

Ну, і логічно, що з таким світоглядом Генріх не вляпується в дурні скандали, не говорить зайвого, а живе тихим сімейним життям. Його дружина – Бетті Варданян – донька одного з найбагатших бізнесменів Вірменії Мікаела Варданяна. 

"Ми побралися після матчу Венеція – Рома. Там монастир названий в мою честь", – Мхітарян любить блиснути ерудицією.

Насправді на острові San Lazzaro degli Armeni з 1712 року розташований монастир вірменського католицького чернечого ордену мхітаристів. Туди він і відвіз Бетті, щоб обвінчатися. Символічне місце.

Список гостей – суцільна еліта. Співав для них Al Bano.

Свого старшого сина Генріх назвав Гамлетом – на честь батька.

Для Вірменії дуже важливо, що їхня найбільша зірка не відривається від батьківщини. Генріх всюди на боці своїх – у тому числі в питанні Нагірного Карабаху, через що пропустив фінал Ліги Європи-2019 в Баку, де телеканали навіть його прізвище не називали. 

Малюнок, який Мхітарян демонстрував клубному каналу Інтера в 2023-му теж популярності в Азербайджані йому, м'яко кажучи, не додав.

Ну, але для своїх він кумир ще й з цієї причини, а не лише через рекордні 32 голи за збірну.

Останній з найсильнішої УПЛ

І наостанок нагадування, як швидко летить час.

У 2009-13 роках УПЛ по праву вважали сильнішою навіть за чемпіонати Португалії та Нідерландів; ставили в рівень з французькою Лігою 1.

Так-от всі ті герої або завершили кар'єру, як Дарійо Срна, Олег Гусєв, Марко Девич, або дограють на периферії, як Андрій Ярмоленко, Алекс Тейшейра, Хосе Соса.

Всі, крім Мхітаряна. 

Генріх єдиний лишився з тієї когорти, хто досі тримається в топклубах. Навіть сьогодні попри 36 років ми очікуємо його в старті Інтера на фінал Ліги чемпіонів. 

"Мхітарян – надзвичайно розумний гравець. Я радий його тренувати. Він має чудову особистість і є лідером в групі. Він говорить правильно і завжди у потрібний час", – натішитися ним не може Сімоне Індзагі.

У нього Генріх глобально сам визначає, з якої позиції йому атакувати, і це йде на користь "Нерадзуррі". Досвід, техніка вірменина роблять своє.

Єдине питання від репортерів, яке звучить дедалі частіше, – звідки стільки енергії?

"Стараюсь спати і харчуватись якомога краще. Уникаю глютена, цукру й лактози за порадою нашого лікаря Пінчелли. Головний аспект – хороше тренування. Ну, але всіх секретів я вам не відкрию!"