Судаков у Бенфіці: 10-ка на спині, агент Трубін і потенційно найбільший трансфер португальської ліги
Лідер Шахтаря Георгій Судаков офіційно перейшов у Бенфіку.
Трансфер оформили як оренду з обов'язковим викупом, тож уродженець Брянки вже попрощався з фанами "Гірників". Здається, він чекав цього кроку вже давно.
Чемпіон розповідає, навіщо Судаков Бенфіку, Бенфіка – Судакову, і що з усього цього отримає Шахтар.
***
Як все було?
Для Бенфіки – швидко, для Судакова – дуже повільно.
У квітні 2024-го директор Шахтаря Дарійо Срна говорив, що Георгій піде "більш ніж за 60 млн євро".
Далі клуб продовжив з хавбеком контракт, прописавши 150 млн відступних.
На тлі цих новин Георгій запостив у Instagram скрін аналізу Футбольної лабораторії CIES, що включила його до топ-10 гравців Європи, які готові переходити в топліги. На це фото Судаков наклав пісню Океану Ельзи "Відпусти".
Але Шахтар не відпустив. Інсайдер Фабриціо Романо стверджував, що "Гірники" влітку 2024-го відхилили пропозиції по 35-40 млн.
І ось зараз Судаков йде у Бенфіку значно дешевше.
"Орли" опублікували деталі угоди, тож ніяких інсайдів не треба. Йдеться про річну оренду за 6,75 млн євро з обов'язковим викупом за ще 20,25 млн.
Також в угоду включені 5 млн бонусами – залежно від досягнення різних командних та індивідуальних цілей. Крім того, Шахтар лишив собі 25% від наступного перепродажу Судакова. Бенфіка може знизити їх до 15%, якщо виплатить "Гірникам" ще 6 млн.
Потенційно покупка Судакова – найбільша в історії португальської Прімейри. Наразі рекорд утримує Саму Омородіон, якого Порту купив у Атлетико за 32 млн.
Власне, якраз Порту за інформацією A Bola також претендував на Судакова цими днями, але програв перегони, що дуже потішило зіркового президента Бенфіки Руя Кошту. Йому допомогли старі зв'язки між клубами. Жозе Боту, Давид Нерес, Факундо Феррейра, Педріньйо, Анатолій Трубін – ви ж не забули?
"Робота виконана", – написав Трубін, коли трансфер підтвердили. Саме його в Португалії називали "агентом" Бенфіки у таборі Судакова.
Це успіх Шахтаря?
І так, і ні.
"Гірники", здається, могли заробити більше, якби продали Судакова рік тому. Тим паче, в сезоні-2024/25 він не приніс їм успіху ні в УПЛ, ні в ЛЧ.
З іншого боку, це все ще друга найбільша фіксована виплата за українця з українського клубу. Попереду тільки трансфер Михайла Мудрика у Челсі в 2023-му – 70 млн.
Також якщо брати історію Шахтаря, то 27 млн – це на рівні продажу Генріха Мхітаряна до Борусії Дортмунд, але менше за зіркових бразильців Дугласа Косту (30 млн), Вілліана (35), Фернандіньйо (40), Алекса Тейшейру (50) і Фреда (59).
Крім них, у ці години завершує перехід до Фулгема Кевін – і там теж сума коливається біля 40 млн.
Словом, угода неідеальна, але цілком історична.
Чим Судаков особливий?
Універсальністю та високим ігровим інтелектом.
І ще він має потужний вплив на результати команд, де грає.
Українська молодіжка імені Судакова шокувала Францію та дійшла до півфіналу Євро-2023. Він сам забив на турнірі три голи і потрапив до символічної збірної.
Шахтар з появою Судакова ожив і повернув собі лідерство в УПЛ, вигравши два поспіль чемпіонати у 2023-му і 2024-у. Також "Гірникам" вдалася сенсаційно яскрава кампанія у Лізі чемпіонів-2022/23, де паси Георгія відіграли величезну роль.
Нічого дивного, що у 2023 і 2024 роках Судакова визнавали найкращим гравцем української Прем'єр-ліги.
Він ним і був.
Лише після непродажу за кордон влітку 2024-го хавбек Шахтаря помітно скис, але навіть так забив 15 голів та віддав 6 асистів у 37 матчах, з яких 2 голи – у 8 матчах в ЛЧ.
Ви лише подивіться на статистику відданих та отриманих пасів у фінальній третині поля – 23-річний Судаков на рівні найкращих молодих атакуючих хавбеків Європи.
У поточній Лізі націй за збірну України лідер "Гірників" пасував з точністю 89,5% і якось набрав швидкість 32,08 км/год. Майже ті самі цифри були в ЛЧ – 85% точності та 31,6 км/год при середньому кілометражі у 9,2-9,5 км за гру.
Хавбеків, які так часто й точно пасують вперед і при цьому біжать в темпі вінгера у Європі мало. A Bola порівнює Георгія з Кевіном Де Брейне і називає "зіркою" вже зараз.
Ну, і ще на португальців справило враження інтерв'ю українця, де він розповідав про народження доньки:
"Зазвичай дорога з Києва до Львова зайняла б 5 годин, але це були 2 дні. Я думав лише про те, щоб захистити сім'ю. Футбол відійшов на другий план. Коли я забив Барселоні, то присвятив цей гол дружині та доньці", – для західних європейців це історія ніби з романів Ремарка.
Судаков ще не зіграв у Лісабоні, а його вже називають там "характером, викованим у війні".
Навіщо Судаков Бенфіці?
"Я можу грати на всіх атакуючих позиціях. Моя позиція – номер "10", але можу також бути номером "8" та "6" за потреби. Неважливо, де я граю, я намагаюсь довести свою спроможність", – говорить українець.
Як справжній універсал, він навіть грав лівого вінгера у збірній після дискваліфікації Михайла Мудрика.
Для Бенфіки це важливо.
O Jogo пише, що у тренера "Орлів" Бруну Лажи базовою схемою на новий сезон є 4-2-3-1, але він також використовуватиме 4-3-3 й 4-4-2.
Видання стверджує, бо Судакова купили насамперед, аби він був основним плеймейкером – себто, десяткою – у схемі 4-2-3-1. На цю роль раніше торгували Жоау Фелікса та Тьяго Альмаду, проте без успіху.
Рідше українець гратиме найбільш атакуючого із трійки центрхавів, де Енцо Барренечеа та Річард Ріос виконуватимуть опорників. Ну, і в окремих випадках при 4-4-2 Георгія на "Да Луж" бачать лівим хавом, який би зміщувався в центр і звільняв фланг для ще одного новачка Самуеля Даля.
Це якщо тактично.
Якщо простіше, по-вболівальницькому, то Бенфіці від Судакова треба голи, асисти, передгольові передачі і багато руху між лініями. Він має стати тим, хто гарантує гостроту.
Нинішній президент Бенфіки Руй Кошта колись це вмів, а зараз він надіється на Судакова, бо у нього вибори в жовтні, на кону пост.
Похвалитися Кошті особливо нема чим. Минулого сезону "Орли" віддали Спортингу чемпіонат та Кубок Португалії попри навіть важкий відхід Рубена Аморіма. Продати у гранд за рік вдалося тільки Альваро Каррераса, якого за 50 млн купив Реал. Решта здебільшого не вистрілила – і зараз Кокчу, Актюркоглу, Амдуні, Гувея та інші розбіглись по менших клубах.
Пішов також і Анхель Ді Марія, але з особистих міркувань – хоче завершити кар'єру вдома, в Росаріо.
Тобто, Бенфіка вкотре збирає новий склад, і Судакову в ньому гарантували центрову роль. Десятка на спині ніколи не бреше – це номер зірки, лідера, мозку.
Хто гратиме з ним?
Вже згадані Барренечеа і Ріос цементуватимуть опорну зону. Амар Дедич і Даль – проактивні фулбеки. Ніколас Отаменді – ветеран і опора захисту. Трубін конкуруватиме за місце на воротах із Соарешем.
Ну, і велика інтрига на вістрі атаки, де раніше вражав Вангеліс Павлідіс, але Бенфіка вже купила на це місце Франьо Івановича з Юніона за 22 млн. Пишуть, що грек у дедлайн може поїхати до Ньюкасла за майже 100 – це врятувало б для Кошти бюджет, але й позбавило б команду найрезультативнішого футболіста. Словом, подивимось.
Епілог
Судаков поїхав у сильнішу лігу, а його команда виграла всі 3 матчі на старті чемпіонату, вийшла в ЛЧ – і це добре.
Разом з тим, він поїхав не у топлігу – і це не дуже добре.
Історично у Бенфіки є три групи футболістів. Перша – це хлопці, для яких "Да Луж" став трампліном в гранди, як-от Дарвін Нуньєс, Жоау Фелікс, Жоау Невеш, Рубен Діаш, Анхель Ді Марія і багато інших. Португальці піарять і продають, як ніхто в Європі.
Друга група – гравці на кшталт Оскара Кардосо, Ніко Гаїтана, Піцці, Рафи Сілви, які провели тут багато-багато років, віддавши Бенфіці все. Їх не так багато, але вони є.
Ну, і третя група – невдахи. Роман Яремчук знає – він провалив сезон у Лісабоні, і його одразу ж продали назад в Бельгію. Або Артур Кабрал: його купили у Фіорентини в 2023-му за 20 млн, а вже за 2 роки продали у Бразилію за 12, бо не заграв.
Судаков має запам'ятати – це не Шахтар; ніхто у Бенфіці не чекає довго. У 90% випадків ти або злітаєш, або тебе списують за сезон-два.
При цьому в спину окрім іноземців завжди дихатимуть випускники власної школи, яка друга в Європі за кількістю вихованців у великих лігах.
Не клуб, а гігантський конвеєр.
Але й шанси покращитися настільки, щоб гранд виклав 60 млн, про які в квітні 2024-го говорив Срна, у Лісабоні нині в рази вищі, ніж у Києві.