Here we go! Як Фабриціо Романо побудував імперію трансферних новин, чуток та фейків
Не менше п'яти років кожен, хто слідкує за трансферними вікнами, передусім звертає увагу на нього.
Фабриціо Романо – більше, ніж просто репортер чи інсайдер.
Він – ціла індустрія.
Заповітні "Here we go!" у соцмережах італійця – майже абсолютна гарантія, що перехід відбудеться; далі можна не слідкувати.
Це почалося у заштатних виданнях на вулицях Неаполі, а продовжується по всьому світу. І, як кожна справжня знаменитість, Романо помалу перетворився на заручника власної слави.
***
Фабриціо мріяв стати футбольним журналістом, скільки себе пам'ятає.
Одна умова – щоб не таким, як всі.
Ніяких офісів! Його нудить від редакторів, графічних програм і заливання новин.
А от що манить, то це вузенькі вулички рідного Неаполя, де інсайди лежали прямо за столиками у кав'ярнях.
Підходь і бери! Знайомся з людьми! Здобувай довіру! Лови натяки і відсіюй дурниці з їхніх балачок!
Фабриціо відчуває, що це його життя.
Свої перші начерки він відправляє до місцевого сайту пліток Tuttomercatoweb ще на першому курсі інституту. Нічого такого – просто маленькі зарисовки із життя Наполі.
Він і гадки не має, що їх читають на іншому боці Середземномор'я:
"Це був 2010 рік. Мені написав хлопець, що працював у кафетерії Ла Масії і запитав, чи можу я написати про двох вихованців Барси, що стали його друзями. Їх звали Жерар Деулофеу та Мауро Ікарді.
Звісно, я це зробив. Мені було 18, а тоді ще не було спеціалізованих сайтів зі скаутингу.
Згодом цей хлопець подружився з агентом Ікарді, і коли той переходив до Сампдорії, то злив мені цю інформацію першим.
А тоді ще раз – коли Мауро в 2013-му переходив до Інтера. Він сказав: "Ти допоміг у важкі часи мені, а тепер моя черга допомогти тобі". Отак я заявив про себе, і мене найняв Sky Italia".
***
Ось він, шанс!
Він перебирається до Мілану, де Россонері, Нерадзуррі і весь європейський бомонд з'їжджається в оперу і на моду.
З одного боку, його начальник – головна зірка трансферних новин тих часів Джанлука Ді Марціо.
З іншого – саме те життя, про яке він мріяв:
"Мій редактор казав: "Я не хочу бачити тебе в офісі. Йди звідси. Зустрічайся з людьми. Ходи з ними обідати. Навчися грати у гольф".
Романо робить все з радістю. Він з головою пірнає у навколофутбольне життя Мілану, де знайомиться з агентами, футболістами, їхніми друзями і навіть персоналом готелів, де вони з'являються. Ця "соціальна інвестиція" вимагає величезної самопожертви. Фабриціо звикає спати по 4-5 годин на добу.
"Знаєш, це ж потрібно завжди знаходити час, щоб піти на ту вечерю. Сидіти з тією людиною 2-3 години за келихом вина. Зате після того між вами виникають зовсім інші стосунки, інший рівень довіри", – каже головред футбольного розділу Bild Крістіан Фальк.
Він теж так робить – інакше в цьому бізнесі не вижити.
Між тим сам бізнес росте, як на дріжджах.
Усі пригадують, що лихоманка почалася зі справи Босмана. До того судового рішення агенти зустрічалися з директорами на заправках, а не у шикарних готелях.
"До" трансферним рекордом були 16,5 млн, які Мілан заплатив за Джанлуїджі Лентіні. "Після" – планка піднялася майже втричі за 5 років.
Так-то й виник цей гігантський ринок, куди спершу вклалася європейська еліта, а за нею американці, росіяни, араби...
Гра у грі.
"З'явилися люди, що більш одержимі трансферами, ніж будь-якою іншою частиною футболу. Для них це важливіше, ніж відвідувати ігри чи результат на табло. І вони просять у мене ще і ще трансферних новин, навіть якщо вони неправдиві", – розповідає Фальк.
Романо стикається з ними якраз у Sky Italia. Він ще веде Instagram, як звичайна молода людина, але під кожним фото його питають лише про переходи:
"І я починаю розуміти, що я нікому не цікавий. Я не зірка. Я журналіст, а журналіст – це завжди посередник".
***
Так що Романо копає глибоко й натхненно.
Він ніколи не видає джерел – мовляв, це найнесподіваніші люди, яких ви можете уявити.
Конкуренти ж запевняють, що у Фабриціо всюди вуха – у готелях, ресторанах, на стоянках та аеропортах, де персонал знає номер "потрібних" авто напам'ять – і за те отримує доплату.
Ну, і отак він помалу стає королем.
Останні сумніви знімає один-єдиний інсайд – влітку 2018-го Романо першим у Європі повідомляє, що Кріштіану Роналду переходить до Ювентуса.
Один репортер випереджає водночас Marca, AS, Mundo Deportivo, Gazzetta dello Sport, Corriere dello Sport, навіть туринський Tuttosport. Ще б пак, це привертає купу уваги.
Що робити далі?
Фабриціо готовий йти вперед – бренд.
Він перетворює фразу "Here we go!" на візитівку, якою підтверджує ще не оголошені офіційно угоди.
Його достовірність та ретельність у роботі з джерелами робить Романо еталоном. Хто не хоче знати сьогодні, що відбудеться завтра?
На цьому етапі італієць ще грає у "гру трансферів" старомодно – публікує тільки власну інформацію; шанує достовірність, а не швидкість; відносини з гравцями, а не перегляди:
"Я знав, що Голанд підпише контракт з Боруссією, а Тальяфіко перейде з Аяксу до Ліону. Але я волів почекати, бо поважаю потреби своїх джерел".
Разом з тим, на Sky Sports йому вже занадто тісно.
Ді Марціо та стара школа ще чіпляються за ЗМІ, тоді як Романо, дитя епохи інтернету, чітко бачить майбутнє за соцмережами.
Він йде у Facebook, Instagram, Twitter, YouTube, TikTok – і адаптує свій контент під кожну окрему аудиторію. Вам жартома чи серйозно? Усно чи письмово? Коротко чи розлого? У нього є все.
***
І тоді ж йому стає тісно уже в цілій Італії.
Романо здобуває контакти по всій Європі, і з 2020-го без "Here we go!" не обходиться жоден помітний трансфер у великих лігах.
Це він опублікував фото агента Бруну Фернандеша у літаку до Манчестера.
Він оголосив про перехід Кая Гаверца до Челсі за 2 тижні до фіналізації угоди.
Він назвав дату, коли Зінедін Зідан вдруге піде з Реала.
Він посварився з Брайтоном, коли той заперечив продаж Марка Кукурельї до Челсі, – і виявився правим.
Звісно, траплялися на цій дорозі й промахи, але Романо коментує їх спокійно:
"Якось я оголосив про перехід Вейналдума до Барселони. В підсумку ПСЖ в останній момент заплатив втричі більше й забрав його собі. Це ринок. Тут за 5 хвилин усе може змінитися".
Фанати прощають, бо влучань в десятки разів більше.
Та що там, у нього з'являються персональні шанувальники, які готові розірвати цілий інтернет заради свого кумира. І ось він вже не "посередник"...
Складна ситуація.
Усі розуміють, що навіть 100 годин в добі Романо б не вистачило, аби самотужки зібрати всю інформацію, яку він публікує. Отже, йому її зливають. А у кого є доступ до деталей переговорів? Тут барменами не обійтися.
Італієць починає цитувати дуже впливових агентів Міно Райоли, Жорже Мендеша, Алі Рабата.
Фабриціо хизується тим, що якийсь директор топлклубу запросив на зустріч: "Він сказав, що хоче познайомитися з хлопцем, який знає все на світі".
І він справді знає!
Але у такого знання висока ціна – Романо зобов'язаний "виручати" нових друзів у відповідь. І коли їм треба фейк, то...
І він робить ще один важливий вибір. Із журналіста Фабриціо негласно перетворюється на інфлюенсера.
***
Інтелектуали називають 2020-ті "епохою постправди", але якщо простіше, то настали часи безпам'ятства.
Ніхто не бере до уваги, що було вчора, а про позавчора вже й мова не йде. Там, певно, динозаври Альпами блукали, ловили жабрами вайфай.
Романо виявляється найспритнішим і тут.
Аби розмивати неправдиві чи заангажовані повідомлення, він перетворює свої соцмережі на повноцінні агрегатори новин, де якість ексклюзивів падає; натомість з'являється банальщина, типу, Барселона виграла 4 матчі поспіль.
Він вже не шокує, а плете павутину. Так, оренді Рональда Араухо з Барси до Ліверпуля Романо присвятив 13 (!) однотипних дописів.
Всього ж за день у італійця виходить по 100-120 постів на різних платформах.
Він все ще видає інсайди першим, як-от про оренду Михайла Мудрика до Тоттенгема.
Разом з тим, між цим та банальними підбірками гольових передач Мессі з'являються дивні повідомлення, типу, Джош Малліган переходить із Хібс до Данді. До чого це?
Дурних же нема.
В США журналіст Хосе Роберто Нуньєс стверджує, що Романо опублікував допис про контракт якогось Кріса Донована з Філадельфією за 1100 доларів.
Ексдиректор норвезького клубу Валенга заявляє, що отримував пропозиції опублікувати рекламний пост у Романо за 11600 крон, або ж рекламний відеоролик за 63070 крон.
Іншим днем журналісти у Німеччині та Нідерландах звинувачують Романо у тому, що він скопіював "ексклюзиви" у них майже слово в слово.
У відповідь – мовчання.
Це міг би бути кінець кар'єрі, якби не безпам'ятство. Фабриціо та його редактори завалюють сторінки все новим контентом – і вже за тиждень ніхто не згадує старі промахи.
Ба більше, фоловери липнуть, як мухи на мед, бо поверхневість епохи перетворила впізнаваність на головний фактор успіху.
Зараз у нього 51 млн підписників у Instagram, 35 млн у Facebook, 29 млн – у Х (колишній Twitter), 28 млн у TikTok, 11,2 млн у Threads; 3,3 млн – у YouTube. Це більше, ніж у лідера Серії А Інтера.
"Кожного дня, кожної хвилини, кожної секунди щось відбувається. Я перепрошую", – Романо притуляє до вуха телефон і таємничо йде від екрану, а повертається за пару хвилин. "Ще зовсім трохи – і буде "Here we go!"
Слухачі в екстазі.
Проте сам Фабриціо розуміє, що ця імперія – водночас його тупик.
***
Ще влітку 2026-го він оголошує, що покине або переформатує цей бізнес:
"Ймовірно, я вже не можу працювати з ринком так, як зараз. Потрібен свіжий підхід, погляд. Іншим разом я розповім", – він каже.
Хоча що розповідати? В Італії ним вже зареєстрована фірма, що "спеціалізуватиметься на маркетинговій та спонсорській діяльності". По суті, саме цим він і займався останніми роками, прикриваючись новинним спамом і старою репутацією.
Світ впіймав його швидко; Фабриціо лише недавно виповнилося 33.
Та хай там як, віддамо неаполітанцю належне – він змінив гру; побачив можливості, які ніхто не помічав, і так туди рвонув, що перевернув уявлення про інсайди, можливості соцмереж; створив з нуля цілу індустрію.
Ех, якби ж він ще перевірив те повідомлення про порятунок Крістіана Атсу під час землетрусу в 2023-му. Той промах – найстрашніший у його кар'єрі, бо він дав марну надію цілій ганській родині...
Тепер йому з цим жити.
Ну, а трансферний ринок попри всі кризи продовжує рости. У 2012-му, коли Романо прийшов на Sky Italia, він сягав 2,6 млрд євро. У 2022-му доріс до 6,6. Сьогодні – це 10,4 млрд євро.
Фабриціо втомився від "Here we go!"? Не біда. За такої капіталізації та темпів зростання його місце займуть молоді, які прямо зараз нишпорять кафешками, парковками і готелями в пошуках сенсацій.
І новий Ікарді – навіть не сумнівайтеся! – вже готується переїздити до своєї Сампдорії. Йому тільки треба, щоб хтось про це оголосив...
Як там у Сапковсього? Щось закінчується, а щось починається.
Завжди одне й те ж.
Телеграм-канал автора: Футбольні історії