Два прапори на бутсах і покоління Віндраш: лідер Челсі – герой крихітного острова в Карибському морі
Лідер Челсі Коул Палмер лише входить у найкращі роки кар'єри, проте на островах Сент-Кітс і Невіс переконані – вже зараз він найкращий футболіст світу.
Давним-давно з цих країв до Великобританії переїхав дідусь Коула, і внук регулярно про це нагадує.
Остров'яни ж у відповідь полюбили його, наче свого.
Чемпіон розповідає про несподівану історію, що розпочалася ще після Другої світової, коли Лондону терміново знадобилися робочі руки.
***
Острови Сент-Кітс і Невіс складно розгледіти на мапі, бо надто вже вони малі.
23 милі в довжину, 5 миль в ширину – це розміри більшого, Сент-Кітса.
Саме тут побудована й столиця крихітної держави Бастер, де на березі Карибського моря мешкають 12 тисяч остров'ян – майже повністю нащадків африканців-рабів, яких привозили сюди працювати на полях.
Вони говорять англійською, але з деякими креольськими нюансами.
"У нас є приказка: хоч ми й малі, але ми "таллава", – розповідає таксист Лерой Метью. – Це означає що попри те, що ми малі, ми здатні на великі справи".
Місцеві дуже пишаються собою і люблять нагадувати про свої успіхи. Якщо зупинитися бодай на п'ять хвилин, вони обов'язково розкажуть, як Кім Коллінз виграв золото на стометрівці на чемпіонаті світу в 2003-му. Згадають і батька дворазового володаря Супербоула Джошуа Вільямса, який народився тут, на Сент-Кітсі.
Зовсім нещодавно місцевий хлопець Макайл Луїс став першим, хто зіграв у тестовий крикет за Вест-Індію – це теж надважлива віха.
Хоча, ясно, про Коула Палмера ви почуєте найбільше.
У місцевій початковій школі банер з зіркою Челсі зустрічає кожного, хто сюди приходить.
"Він найкращий футболіст у світі! Кращий за Мессі!" – кажуть діти, що вдягнуті у форму Челсі, яку їм вислав їхній кумир разом із взуттям і м'ячами.
Це та сторона Палмера, яка насправді мало кому відома.
***
Ось цей напіврозвалений будинок, що оточений чагарниками, от-от знесуть, але це з нього все й почалося.
У 1953 році тут народився дідусь Коула по батькові – Стеррі.
"У той час нас вважали багатими. Дорсет був елітним районом на острові. У нас були чотири спальні, ванна кімната, облицьована плиткою, кухня, їдальня, вітальня", – пригадує кузен Стеррі Оссі.
Головною ж проблемою на острові що тоді, що зараз, залишається безробіття.
Аби якось прогодувати малих, батьки Стеррі рвонули на заробітки до Великобританії у 1955-му, а вже за кілька років забрали до себе в Манчестер його, Оссі й інших дітей.
У британській історіографії вони та ще мільйони мігрантів з островів Карибського моря називаються "поколінням Віндраш".
У них навіть є свій особливий день, коли їх всі вітають, – 22 червня.
Якщо коротко, то в Другій світовій Великобританія втратила близько 950 тисяч чоловік, і їй радикально не вистачало робочих рук. Аби їх віднайти, у 1948-му був прийнятий закон про громадянство, який дозволяв жителям колоній, як-от Сент-Кітс та Невіс, працювати в метрополії.
Перший лайнер, який доставив карибських мігрантів до Тілбері, називався HMT Empire Windrush – він і дав назву явищу.
Це зараз мігрантів сприймають неоднозначно, а в ту пору їм раділи. Вони-бо по-справжньому піднімали країну з руїн. Прадід Палмера ремонтував автомобілі, прабабуся влаштувалась швеєю, Стеррі пішов на будівництво.
Він сміється – каже, на Сент-Кітсі навіть уявлення не мав про футбол, бо там грали лише у крикет.
Зрештою, і сподівань колись стати мільйонерами у сім'ї теж ніколи не було.
***
Це зараз Коул заробляє 6,7 млн фунтів на рік, а от його батько Джермейн все життя ремонтував стоматологічне обладнання, і лише по неділях грав у футбол в Sunday League.
Це він прищепив малому любов до гри, яку сам покинув лише важко травмувавши коліно.
"Я пам'ятаю, як тато брав мене з собою, як саджав на зв'язку м'ячів і загортав у плащ, щоб я не змокнув, – сміється Палмер. – Я всмоктував усе це – хрускіт підкатів, крики, суперечки. Тато давно не грає через хворе коліно, і я не пам'ятаю жодного конкретного його матчу, але він обов'язково розповість вам, яким був крутим! Слухаючи його, можна подумати, що він мав за плечима 20-річну кар'єру в АПЛ!"
Його матір Мері лікарка, і в футбол не втручалася. Це десь генетична примха, що Коул схожий лише на неї.
Про Сент-Кітс знало виключно найближче коло.
Це десь шокує, але й тренер Біллі Х'юз, що першим помітив 8-річного Палмера в Манчестері, теж родом з цього острова! Тому-то й на бутсах Коула від початку дорослої кар'єри два прапори – Великобританії та Сент-Кітс і Невіс. Коли до Карибів дійшла ця звістка, остров'яни цілий мурал Палмеру присвятили.
"Історія Коула – приклад того, що ніколи не слід забувати, звідки ти родом, – каже прем'єр-міністр держави Терренс Дрю. – Коли він виходить грати, ми відчуваємо, що ми з ним пов'язані. Це надихає. Таке не придумаєш".
Його матчі тут обговорюють в пабах; усі виступи ретельно моніторять острівні радіо та телебачення.
У Маркуса Рашфорда звідси бабуся, а у Майки Річардса – батьки, проте вони не пов'язували себе із Сент-Кітсом, і про них згадують рідко. Натомість Палмер тут всюди, і вже два роки, як для острова існує лише одна команда – Челсі.
***
Хто б міг подумати, що це будуть сині?
Палмер ріс у Манчестері палким фанатом Ман Юнайтед. Його кумиром дитинства був Вейн Руні.
"Коли він приєднався до Сіті, то носив під голубою формою "Містян" червону футболку МЮ. Він уболівав за Юнайтед, але Сіті запропонував кращі умови, і уболівання його не зупинило. Якось він грав проти МЮ і просто їх розгромив", – розповідає дідусь Стеррі.
Може, тому він не затримався на "Етіхаді" – бо у цих відносинах не було почуттів?
В будь-якому разі, Челсі щасливий, що все склалося так. У Палмера 41 гол в 96 матчах за клуб, де він грає на найціннішій позиції – плеймейкера.
Фінал минулої Ліги конференцій найкраще підкреслив його цінність – це бачення поля та якість виконання, на які мало хто здатен.
Його стеля – небо.
"Чи пропонували ми йому грати за Сент-Кітс і Невіс? Я не знаю, чи хтось відправляв ці повідомлення. У нас є агенти, які намагаються зв'язатися з хлопцями, що пов'язані з нами. Є й база даних таких хлопців", – президент федерації футболу острівної країни Аріба Гарріс посміхається.
Авжеж, їхня збірна, що посідає 151-е місце в рейтингу ФІФА, не для таких гравців, як Палмер. Тут виступають переважно аматори із британської Нон-Ліг, далекі родичі Рашфорда, а головна зірка – центрхав Кайл Келлі із Ліверпуля U21.
Палмера ніхто й не просив грати за острів. Єдине, чого хочуть місцеві – це аби він до них приїхав на кілька днів. Саме це вони сказали його батьку Джермейну, що вперше в житті побував на Сент-Кітсі у 2024-му:
"Чудова мандрівка. Там досі живуть кузени мого тата, і вони кажуть, що острів шаленіє від Коула. Усі, кого я бачив, за Челсі! Коли він приїде сам, то йому знадобиться поліцейський ескорт!"
Хтозна, може, це відбудеться вже цього літа? В сезоні-2024/25 у Палмера залишився лише один матч – фінал клубного чемпіонату світу.
Без сумніву, весь Сент-Кітс та Невіс буде його дивитися і щиро вболівати за "свого", як вони тут усі вважають.
Може, й правильно вважають.
Ось Палмер читає ямайський реп від Vybz Kartel, як справжній карибець, а не білий англієць.
"Я б не став футболістом без тата – зізнається Коул. – Він працював зі мною безліч годин і водив мене на поле в парку, незалежно від погоди. Його родина з Карибів, і він ненавидить холод, але для мене він це робив. Ось чому на моїх бутсах прапор Сент-Кітс і Невіс. Це невеличка данина поваги батьку і його родині".