Багато шарів успіху Буде-Глімта: від "життя на свіжому повітрі" до чвертьфіналу Ліги чемпіонів

Буде-Глімт сьогодні зіграє матч-відповідь 1/8 фіналу Ліги чемпіонів проти Спортинга, але інтриги майже нема.

У першій грі, що відбулася за полярним колом, норвежці знищили "Левів" – 3:0.

А ще раніше – вибили Інтер; перемогли Манчестер Сіті та Атлетико.

А до того – дійшли до півфіналу Ліги Європи-2025.

Їхня історія успіху нагадує казку, але тільки для нас. Сучасна Норвегія переповнена спортивними тріумфами, і взялися вони не на рівному місці.

***

Для головного технаря Буде-Глімта Єнса-Петера Хауге повернення на "Сан-Сіро" було особистим.

У 2020-му він забив тут Мілану, після чого Паоло Мальдіні особисто запросив норвежця до Россонері.

А той не впорався.

Після слабких, невиразних років у Італії, Айнтрахті, Генті, Хауге повернувся додому в 2024-му, аби знову стати лідером – і тепер значно серйознішого єврокубкового бійця.

У 2020-му Буде-Глімт тільки-но здобув перше чемпіонство, і його вважали разовою сенсацією, як М'єльбю.

Зараз у них 4 чемпіонства у 6 останніх сезонах.

Коли Хауге забив гол та віддав асист у гостьовому матчі з Інтером, це було ніби звільнення; доказ, що він не безнадійний, як тоді подумали. Просто щоб показувати все найкраще йому треба північне сяйво, вудка і форель у льодяній річці, що спускається зі Скандинавських гір.

Хауге – людина Буде-Глімта.

***

Інші лідери Глімта Хакон Ев'єн, Патрік Берг, Андре Бйоркан повторили шлях Хауге – вони їхали, провалювалися і верталися додому.

Вони здатні феєрити у Європі лише разом, заодно.

К'єтіль Кнутсен – їхній Лобановський; хіба що сухі листи з кутових не закручував. Його натхненник – Марсело Б'єлса; його стиль – "murderball".

"До 2018-го ми були командою, що контратакувала. К'єтіль захотів це змінити. Він обрав атакуючі 4-3-3. Ми мали пресингувати вище, розставити всю команду вище на полі", – розповідає його тодішній асистент Мортен Калвенес.

"К'єтіль весь час наголошував – треба підняти культуру тренувань. Очікування не беруться нізвідки – треба дисципліна, послідовність". 

Кнутсен тоді програв 4 з 5 перших матчів в Елітсерієн, але керівництво, на щастя, не зневірилося.

А щоб і команда повірила, ніби здатна грати, як клоппівський Ліверпуль, Кнутсен знайшов ментора – колишнього пілота F16 Бйорна Маннсверка, що бомбардував Лівію і Афганістан:

"Я провів в армії 30 років. Це було все моє життя. Коли Буде-Глімт звернувся, я й правил футбольних не знав. Якось я бачив одну гру, але швидко занудьгував".

А вже зараз Глімт без нього не уявити.

Це Маннсверк навчив їх не боятися – йти напролом, що б там не було. Особливо важко це далося Патріку Бергу. Його дідусь Гаральд – перша клубна легенда і володар Кубка Норвегії-1975. Його дядьки Рунар та Арільд теж грали за Глімт, як і батько Ор'ян. Він не міг вийти з їхньої тіні.

"Навколо Глімта є тиск, але іншого роду, ніж у великих клубах. Містечко маленьке, лише 55 тисяч. Коли отримуєш багато критики, тут важко жити", – визнає спортдир Гавард Закаріассен. 

Буде-Глімт – продукт Буде та заполяр'я з його плюсами й мінусами. 

***

"Наш секрет? О, він простий. Виграти вдома, на морозі. Потім на виїзді легше", – сміється офіціант Мігель Дуарте.

Його колега Камілія Локенг, що ходить на всі матчі ЛЧ, погоджується:

"Ми поводимося на стадіоні, як справжні фани. Ми танцюємо, скачемо. Інакше там просто занадто холодно!"

А що казати, наприклад, італійцям, які приїхали на один день? 

При тому стадіон "Аспміра" на 8,200 місць шокує приїжджих не лише кількістю снігу навколо поля, а й штучним покриттям, до якого ще спробуй звикнути. Жозе Моурінью, програвши тут з Ромою 1:6, якось жбурляв у фанів сніжки.

А от місцева команда від цих умов виграє.

У Буде-Глімт рекрутують передусім хлопців з Півночі, які звиклі до холодів. Зараз-от у них лише норвежці й данці.

До всього, вони не лише партнери по команді, а й друзі. Житла-бо в Буде мало, все поруч, і гравці з сім'ями мешкають переважно у багатоквартирних будинках в центрі. Вони разом ходять до ресторанів, рибалять, піднімаються в гори, грають у "шафлборд" – місцевий різновид керлінгу.

Авжеж, за полярним колом все дороге, але й вони вже давно не бідні.

Коли Буде-Глімт ще грав з Зорею у 2021-му, його бюджет складав 4,2 млн євро; зараз – 30 млн.

Понад те, у сезоні-2025/26 команда вже заробила в ЛЧ 53 млн, а якщо пройде Спортинг, то додасть собі ще 11.

Через це і зарплати сильно виросли – середній оклад у Буде-Глімті сягнув 30 тисяч євро в місяць. Є й ті, хто заробляє по 1 млн на рік.

"Ця історія показує, що можливо все. Вона надихає кожного. А безкоштовна реклама, яку Глімт організував місту, безцінна", – каже мер Еміль Інгебрігтсен, який теж вболіває і вже виділив клубу землю на новий стадіон. 

Буде-Глімт не має багатого власника – тут каталонська модель, і якщо в 2020-му клуб мав 400 членів, то зараз вже – 4500. Мер – один з них.

А останнім часом вже не лише містяни, а й мешканці інших регіонів підтягуються, бо Буде, в свою чергу, продукт всієї Норвегії.

***

І мова зараз не про національну збірну.

Навпаки! Італію розбили Мартін Едегор, Ерлінг Голанд, Алекс Серлот, а от гравців Буде-Глімта на ЧС-2026 може... не бути.

"Успіх Буде ґрунтується насамперед на командному дусі та чіткій ігровій філософії. Поза цими рамками гравці, звичайно, хороші, але не суперзірки. Хауге, наприклад, конкурує з Антоніо Нусою з РБ Лейпциг та Андреасом Шельдерупом з Бенфіки", – каже коментатор TV2 Сімен Меллер.

І це правда.

Натомість Буде та Буде-Глімт – це локомотиви розвитку Елітсерієн, яка стрімко рвонула вперед після... відмови від натуральних газонів. Зараз їх використовують лише 3 клуби еліти з 16.

На Півночі холодно, сиро, трава нормально не росте, і поля часто нагадували болото – ось в чому була логіка. 

"А якщо вам потрібні навички та техніка, ви повинні грати на найкращих покриттях. У Норвегії лише штучні поля це гарантують", – каже екстренер Селтіка Ронні Дейла.

Наступний крок – величезна кількість міні-полів для дітей по всіх населених пунктах, куди зробили вільний вхід.

"Футбол – це культура. Усі без винятку найвеличніші футболісти багато грали у вуличний футбол. Ми мали створити таку ж можливість", – пояснює один з босів федерації Хокон Греттланд.

Ще далі – інноваційна модель розвитку дітей 12-16 років Landslagsskolen (Національна команда), що передбачала запрошення 20 тренерів та інструкторів на повний робочий день та 700 тренерів на неповний робочий день для виявлення та розвитку талантів по всій країні.

Ніхто не проходить повз це сито, жодна дитина. 

Якщо тренер помиляється – над ним є інструктор, що слідкує за дотриманням методик, і за його рекомендацією спеціаліста міняють.

Греттланд каже: "Головна задача дитячих тренерів – сприяти навчанню через ігрові ситуації, заохочувати гравців перевіряти свої межі і навчити визнавати помилки".

І коли діти отримали рівні поля та розумних тренерів...

У Буде-Глімті, що обіграв Інтер, одразу 9 з 11 гравців були норвежцями. Всього ж у лізі понад 70% гравців – місцеві, а середній вік – 22,3 року. Це вже десь конвеєр.

Як Глімт його осідлав? Та троє 25-річних ботанів з тамтешнього універу створили й запатентували Fokus – комп'ютерну програму, що підбирає новачків за заданими параметрами. Отак вони завжди на крок попереду.

Тромсе, Вікінг, Бранн та решта рвонули трошки пізніше.

А де є розвиток, туди йдуть і гроші. В 2021-му середній трансфер в Норвегії склав 59 тисяч євро, зараз – 556 тисяч. Вартість усіх гравців ліги тоді оцінювалася у 165 млн, зараз – у 300 млн євро. 

Буде-Глімт навіть не виграв чемпіонат-2025, програвши Вікінгу зі Ставангера, серця норвезької нафтової промисловості. До всього й Тромсе, що на 500 км північніше, стрімко додає.

Усі говорять про Глімт, так.

Але за могутньою спиною Кнутсена зріє ліга, що продає, купує, а передусім готує якісних гравців.

***

І навіть це ще не все.

Є й останній, найвищий шар у цій історії, який у Норвегії називають "friluftsliv" – "життя на свіжому повітрі". 

Суть така, що на Півночі помішані не на футболі, а на здоровому способі життя. Про "friluftsliv" вперше заговорив ще геніальний драматург початку ХХ століття Генрік Ібсен, а у 1987-му його прописали як державний закон.

Сьогодні аж 93% норвезьких дітей беруть участь у спортивних змаганнях!

При тому за норвезькою концепцією дітей U13 заборонено оцінювати на основі результатів. Головне – щоб розважалися і прагнули бути разом.

Професійну частину підтягнули вже після Ліллехамера у 1994-му – тренери, спортсмени, психологи, дієтологи об'єдналися під одним дахом, утворивши суміш дослідницької організації, тренувальної академії та своєрідного стратегічного центру, який всіх координує. Байдуже на види спорту – в Норвегії вони всі працюють разом. Колективізм у них дуже сильний. 

Ну, а гроші на усе дає нафтогазовий сектор. Ви ж не забули? У них сотні родовищ на морі.

"Голанд став Голандом вдома. А тоді поїхав за кордон, щоб забивати ще більше голів", – вони дуже пишаються тим, як його виховали в Брюне та Мольде.

Але так само вони пишаються перемогою на Зимовій олімпіаді в Кортіні...

... рекордсменом-лижником Йоганнесом Клебо, що вже зібрав більше медалей, ніж будь-хто до нього...

... олімпійським чемпіоном в бігу на 1500 метрів Якобом Інгебрігтсеном...

... триразовим чемпіоном світу в бігу на 400 метрів з бар'єрами Карстеном Варгольмом...

... колишньою другою ракеткою світу Каспером Руудом.

Чорт, та вони навіть найкращого шахіста свого покоління виховали!

Ви все ще дивуєтеся успіху Буде-Глімта?

Але коли Єнс-Петер Хауге забивав Інтеру, він був не сам. З усіх боків його підпирали геніальний тренер, психолог-ветеран, рідне містечко, що в нього вірить; розробники Fokus, укладачі сотень штучних полів, де дипломовані фахівці вчать футболу тисячі дітей, і навіть депутати, які створили цю екосистему.

Можна сказати, на гол Хауге працювала вся Норвегія.

Це казка, мрія, але не диво.

Телеграм-канал автора: Футбольні історії