Згорів сарай, гори і хата. 6 висновків з матчу Рома – Динамо
Київське Динамо поступилося італійській Ромі у 3 турі основного раунду Ліги Європи. Таким чином, за підсумками 3 матчів у другому за значенням єврокубку в столичного українського колективу нема ані залікових балів, ані забитих м'ячів.
Чемпіон традиційно підбиває підсумки важливого матчу за участі українського колективу. Які пріоритети поставили перед собою кияни? Хто з футболістів вразив, хто – здивував, а хто навпаки – розчарував? Який тактичний сюрприз заслуговує детального вивчення? Кого в складі суперника варто відзначити окремо? Про це та інше – в нашому матеріалі.
Настав день, коли УПЛ важливіша за єврокубки
Після оголошення стартового складу Динамо на офіційний матч міжнародного рівня уболівальниками команди заволоділо відчуття когнітивного дисонансу. Як виявилося, в умовах, коли в п'ятницю зранку до наступного матчу чемпіонату України залишається менше 3 днів, тренерський штаб киян не став вигадувати велосипед. І просто виставив на гру тих футболістів першої команди, яких прийнято відносити до поняття "найближчий резерв".
То ж у всьому винен... Шахтар? Ні, бо це буде надто спрощений погляд на ситуацію. В умовах, коли українські клуби, які виступають у єврокубках існують зовсім у іншій парадигмі підготовки до ігор та прийняття рішень, такий стан речей прийняли далеко не всі вболівальники. Та це не означає, що з такою реальністю не доводиться рахуватися.
Михавку варто попрацювати над розумінням ролі на полі
Тарас Михавко знову був важливим футболістом у стадії переходу від оборони в атаку, віддав не один точний, дотепний, а подекуди й гострий пас, і провів симпатичний матч із точки зору дій на користь середньої лінії та нападу. Однак знову був аж вельми нерепереконливим у виконанні своїх безпосередніх обов'язків.
З початку сезону Михавко не тільки віддав розкішний пас на Ваната у кваліфікації Ліги чемпіонів. В пасиві 19-річного центрального захисника вже 2 автоголи, й не один привезений пропущений м’яч подібно тим діям, які ми бачили на "Олімпіко" у четвер увечері в епізоді з призначеним у ворота Динамо пенальті.
Волошин з роллю Ярмоленка не впорався
Назар Волошин у двері стартового складу Динамо стукає давно. Однак, на відміну від майже однолітків Володимира Бражка та Владислава Ваната "достукатися" поки не може. Однією з причин такого стану речей є наявність у команді клубної легенди Андрія Ярмоленка.
З Ромою Ярмоленко не грав, а Волошин отримав шанс проявити себе з перших хвилин не на позиції віцекапітана, а за ігровим значенням та впливом на команду 35-річного вінгера. Та в парі з Герреро Назар часто виявлявся якщо не інородним тілом, то гравцем, який боїться брати ініціативу на себе, й не знає, у яких епізодах іти на загострення. І якщо в матчі з Шахтарем Волошин опиниться поза стартовим складом, такому вибору Шовковського дивуватися аж ніяк не варто.
Довбику за місце в старті переживати не варто
Артем Довбик був кращим у складі суперника не тому, що забив єдиний м’яч у матчі. Й не тому, що є нападником збірної України, і заслуговує підвищену увагу до своєї персони апріорі. Довбик укотре виступив каталізатором досягнень своєї команди біля воріт суперника. Зробив те, що ледь не постійно не вдається переконливій більшості його партнерів.
Неважко помітити, що з матчу в матч Рома вперто гне свою лінію. У спробі зіграти у якийсь там "свій" чи футбол "за Юричем", римляни вперто ігнорують потреби свого головного нападника, який звик зовсім до іншого рівня "постачання". Важко навіть уявити, яких показників міг би досягти Артем у новому клубі на цю хвилину у випадку, якби отримував від партнерів підтримку не тільки на словах.
Формація 5-3-2 як проба довгострокового почерку
Варто визнати – ставка на кількісну оборону у виконанні Шовковського себе в цілому виправдала. З точки зору міксу організації гри, ігрової дисципліни, взаємодії ліній та навіть гостроти біля воріт суперників, Динамо постало більш привабливою командою, ніж у двох попередніх матчах із Гоффенгаймом та Лаціо.
Зважаючи на кадрові втрати із Шахтарем, та, як виявилося, підвищену важливість календарного матчу УПЛ, де Динамо нині має й без того міцні позиції, аналогічного тактичного підходу не варто виключати і в грі з тими ж "гірниками". А також поєдинках, де "біло-синім" протистоятимуть команди, здатні створити більші загрози, ніж переконлива більшість суперників на внутрішній арені.
"Змови" та "зради" шукати не варто
Стартова 11-ка Динамо викликала бурю емоцій та невдоволення в багатьох уболівальників. Та на фоні складу, який пересічний вболівальник може назвати "другим", варто обговорювати значно важливіше. З 4 суперників із 5 провідних ліг Старого Світу кияни зіграли вже з трьома. Далі, не рахуючи баскський Сосьєдад – значно більш співставні за ресурсом та можливостями опоненти, в матчах із якими від "біло-синіх" варто не чекати – вимагати залікових балів.
А тому шукати якісь підводні камені, звинувачувати Динамо в "здачі" Ліги Європи чи плюватися іншими звинуваченнями, не варто. Тренерський штаб зробив вибір у матчі турніру, де мав невисокі шанси на успіх за будь-якого поєднання гравців на полі, в умовах підготовки, явно наближених до цейтноту. До слова, ви взагалі впевнені, що нинішні "біло-сині" відповідають рівню та викликам основного раунду другого за рангом єврокубку? Отож.