Євген Коноплянка: алмаз, який не зміг стати діамантом
"Я зрозумів, у чому ваша біда. Ви надто серйозні. Розумне обличчя — ще не ознака розуму, панове. Всі дурості на землі роблять саме з цим виразом обличчя. Усміхайтеся, панове, усміхайтеся..." Нікого не нагадує? Навряд чи Рудольф Еріх Распе передбачав народження Євгена Коноплянки, але саме таким усміхненим і дотепним запам'ятається мільйонам українців вихованець дніпровського футболу.
У серпні 2007 року, коли талановитому гравцеві ще не було й 18 років, головний тренер Дніпра Євген Протасов ризикнув випустити його на заміну на 83-й хвилині поєдинку тоді ще Вищої ліги України проти ужгородського Закарпаття. Зустріч так і завершилася нічиєю з рахунком 0:0 — фіаско в грі з відвертим аутсайдером для Дніпра, яке стартувало у чемпіонаті з п'яти перемог поспіль і могло претендувати на найвищі нагороди.
І хоча проявити себе з найкращого боку в дебютному матчі Євгену не вдалося, вже тоді він виділявся на фоні інших гравців, чим привертав увагу вболівальників та фахівців. Більше шансів заграти на найвищому рівні Коноплянка отримав після приходу на посаду головного тренера Володимира Безсонова, який довіряв йому попри не завжди стабільну ігрову користь.
Євген Коноплянка
Перспективний гравець відплатив за довіру неймовірно стрімким прогресом. Досить швидко йому вдалося стати головною зіркою команди й зацікавити своєю грою Динамо та Шахтар. Але Євген бачив своє майбутнє у Європі, тому інтерес з боку самого Ріната Ахметова не змусив його розглянути зміну клубної прописки на внутрішній арені, попри те, що Шахтар вже ставав значною фігурою у європейському футболу.
Виділявся наш герой не лише футбольною майстерністю, а й почуттям гумору. В кожному інтерв'ю Коноплянка не марнував нагоди пожартувати й залишався позитивним навіть після не зовсім вдалих матчів. І хоча Дніпро довгий час залишався у тіні Шахтаря, Динамо та Металіста, Євген поступово ставав одним із найвпізнаваніших футболістів України.
Вже у 2010-му Коноплянка, кар'єра якого стрімко йшла вгору, дебютував за національну збірну України, а у 2012-му забив один із найкрасивіших та найбільш пам'ятних м'ячів в історії "синьо-жовтих". У матчі кваліфікації чемпіонату світу 2014 Євген шокував воротаря збірної Англії Джо Гарта та увесь лондонський стадіон "Вемблі" ідеальним виконанням дальнього удару. Цей епізод однозначно не залишився поза увагою скаутів іменитих клубів.
На початку 2014-го в пресі просувалася інформація про те, що Коноплянку хоче придбати Ліверпуль. Мерсисайдці нібито були готові заплатити за Євгена близько 25 мільйонів євро. І хоча головний тренер дніпрян Хуанде Рамос оцінював зіркового підопічного більш високо, ця сума була все одно цілком привабливою. На жаль, Ігор Коломойський відповів відмовою. Якби рішення власника клубу було інакшим, можливо, і Коноплянка досягнув би більших висот, і Дніпро б досі існував.
Однак історія не знає умовного способу. Коноплянка залишився ще на півтора року, а потім залишив клуб на правах вільного агента, після завершення терміну дії контракту. Разом з тим, Євген подарував дніпровським уболівальникам незабутні емоції, вийшовши з командою у фінал Ліги Європи 2014/15. А гол Аяксу у фірмовому стилі в 1/8 багатьом шанувальникам футболу не дав заснути аж до ранку.
Прикро, але у фіналі Дніпро програв іспанській Севільї (2:3), яка була чинним володарем престижного трофея. А вже через місяць після вирішального матчу Коноплянка, чесно відпрацювавши контракт, став гравцем "нервіонців" і допоміг їм виграти Лігу Європи втретє поспіль.
"Мені здається, що Коноплянка наразі відповідає всім нашим очікуванням. Якість його гри не потрібно особливо обговорювати, це бачать всі, хто дивиться футбол. Зараз потрібно, щоб він показував хорошу гру регулярніше. І він намагається робити це" — оцінював гру українця спортивний директор Севільї Рамон Мончі.
Проте на дистанції у Севільї не склалося. Часті травми Євгена і ротації складу призвели до того що він отримував все менше і менше ігрового часу. На одній з пресконференцій тодішній головний тренер Севільї Унаї Емері розкритикував українця, заявивши, що футболіст не готовий відповідати вимогам, які до нього висувалися.
Згодом Емері пішов у ПСЖ, а на його місце прийшов Хорхе Сампаолі, який буквально одразу ж дуже скептично поставився до можливостей українського легіонера, і той був змушений поїхати у німецький Шальке. Спочатку в оренду, а згодом назовсім, за 12,5 мільйонів євро. Тож для Севільї цей дворічний досвід однозначно залишився позитивним.
Євген Коноплянка
У Шальке спочатку все складалося ніби непогано, однак потім виник конфлікт із наставником Маркусом Вайнцирлем, який вважав, що українцеві, що має одну з найбільших у клубі зарплат, краще знайти собі іншу команду. І навіть зміна головного тренера не допомогла Коноплянці остаточно стати своїм у Гельзенкірхені, тож він вирішив повернутись туди, де й досі залишався зіркою — в Україну.
Донецький Шахтар заплатив за трансфер Євгена, якому на той момент було майже 30 років, 1,8 мільйона євро. Було зрозуміло, що зіркою світового футболу він вже не стане, але отримати роль одного з лідерів "гірників" міг цілком. Але це вже була зірка, що гасне. 5 голів у 46 матчах — непогано, але явно не той рівень, якого всі чекали.
Досвід у польській Краковії та румунському ЧФР Клуж — це період, коли українська зірка остаточно згасла. Останній клуб Коноплянка взагалі залишив з невеликим скандалом, після чого довго не міг отримати гідну пропозицію. Врешті-решт, цього тижня Євген оголосив, що вирішив повістити бутси на цвях і зайнятись розвитком своїх проєктів.
Завершивши з професійним футболом у віці 34 років, він оголосив про створення скаутської агенції разом з іншим ексгравцем Дніпра та "синьо-жовтих" Романом Зозулею, а також розповів про створення кіберспортивної команди, що гратиме у Counter-Strike 2.
"Я дуже люблю цю гру і ціную кожен момент, який мені довелося пережити знаходячись на футбольному полі. Та сьогодні я маю повідомити вам про те, що прийняв рішення завершити професійну кар’єру.
Тож дякую усім, хто пройшов зі мною цей шлях, усім хто розділяв зі мною радість перемог та сум поразок, усім хто слідкував за мною і підтримував на полі та поза ним. Але кожен кінець — це новий початок, тож я не залишаю спорт назовсім", — написав Коноплянка у своєму Instagram.
Футбольний світ завжди буде багатий на зіркові таланти і яскравих гравців — таким був і Євген Коноплянка. 21 гол за збірну України, перемога в Лізі Європи й можливість грати в найкращих чемпіонатах — чи не про це мріє кожен хлопчик, який виходить на смарагдовий газон? Але цей хлопчина, без сумніву, був здатен на більше.
Можливо, конкуренція в закордонних командах була надзвичайно високою, а підтримка від тренерського штабу та клубу — недостатньою. Можливо, сам Євген робив недостатньо на тренуваннях. Але вундеркінд Дніпра горів, як найяскравіша зоря, і грав надзвичайно красиво, справедливо завоювавши любов мільйонів вболівальників по всьому світу.