Жіноча логіка Фортуни: Динамо в 1965-му зазнало однієї з найприкріших поразок в історії
Рівно 60 років тому київське "Динамо" зазнало однієї з найдошкульніших поразок в історії клубу
Не варто шукати логіку в футболі... Трапляється подеколи навіть, що безумовний фаворит поступається безнадійному аутсайдеру в найвідповідальніший момент змагань, на рівному місці втрачаючи титул, який, здавалося б, уже в кишені.
Саме таку драму пережили рівно 60 років тому київські динамівці, спіткнувшись на фініші союзної першості-1965 у Кутаїсі й упустивши "залізний" шанс здобути друге в історії клубу "золото".
Пів століття тому Динамо обіграло Баварію, представляючи... Українську Народну Республіку
Візит до столиці мальовничої Імеретії команда Віктора Маслова здійснювала, набравши справді чемпіонську ходу: восьмиматчева серія без поразок включила, зокрема, й стратегічну домашню перемогу над головним і єдиним конкурентом – московським "Торпедо" (3:2). Якщо й можна було чекати від когось з опонентів проблем упродовж шести турів, що лишалися до завершення турніру, то аж ніяк не від грузинських автозаводців, котрі сім попередніх зустрічей програли із загальним рахунком 1:21! Посідаючи передостанній рядок таблиці, вони де-факто мали б прощатися з елітним дивізіоном.
Утім, футбольна спільнота вже на повний голос обговорювала проєкт розширення Першої групи Класу "А" (так тоді йменувалася майбутня Вища ліга): з ймовірністю 99,9% кутаїсці, як і їхні "сусіди знизу" армійці Одеси, вердиктом спортивних чиновників наступного року залишалися під футбольним сонцем.
Отже, з одного боку – розкутість, курортно-канікулярний настрій господарів. З іншого – гранична напруженість лідера чемпіонських перегонів, котрий, крім внутрішнього "фронту", бився ще й за честь радянської імперії в Європі.
Киянам випала місія першопрохідців, їхній виступ у розіграші Кубку володарів кубків-1965/66 став дебютним для клубів СРСР у континентальних турнірах, що змушувало наставника Віктора Маслова визнавати величезну відповідальність виклику.
"Київським динамівцям першим належить випробувати всю незручність термінів розіграшу, – казав він. – Потрібно буде знайти нові шляхи збереження спортивної форми протягом усього року. Доведеться випробувати в міжнародному масштабі практику "своїх" і "чужих" полів, яка в турнірі виглядає, звичайно, інакше, ніж у товариських зустрічах. Ми зустрінемося з різними за стилем командами, і нам доведеться проявити достатню тактичну гнучкість.
Такі змагання, як Кубок кубків, ставлять низку нових завдань, і їх доведеться вирішувати вперше в нашій практиці. І все ж участь у цьому турнірі, незалежно від міри удачі, створює для радянських команд перспективу подальшого зростання та підвищення класу".
Два раунди міжнародних змагань "Динамо" перетворило на легку прогулянку, розтрощивши північноірландський "Колрейн" (6:1, 4:0) і норвезький "Русенборг" (4:1, 2:0).
Щоправда, саме побачення з останнім значною мірою й завадило підкорювачам Європи привезти з Кутаїсі два "гарантовані" очки. УЄФА тоді дозволяв учасникам єврокубків самостійно домовлятися про дати зустрічей. У Тронгеймі кияни гостювали 24 жовтня, матч-відповідь відбувся на Центральному стадіоні "Динамо" 28-го. Перед тим, як здійснити подорож майже до Північного полярного кола, українські повпреди злітали далеко в протилежному напрямку, здобувши непросту вольову перемогу в Ташкенті над "Пахтакором". Потому ж синусоїда подорожей знову пірнула на південь, із "Торпедо" в Грузії довелося грати через два дні на третій...
"Кияни почали гру дещо академічно, надто спокійно, – звітувала читачам "Спортивна газета". – У їхніх діях в перші хвилини не відчувалось характерного ігрового запалу. Не виключено, що попередні зустрічі на європейський Кубок володарів кубків дещо втомили гравців "Динамо".
Водночас торпедівці атакували дуже гостро, примушуючи захист динамівців і воротаря Банникова бути насторожі. Йшла десята хвилина першого тайму. Торпедівці, перехопивши м’яч, почали чергову контратаку, їхній захисник Лосаберідзе навісив м’яч на ворота киян. Банников у метушні на штрафному майданчику не зовсім вдало обрав місце, і м’яч опинився в сітці.
Кияни кидаються у контрнаступ. Але кутаїсці грають всією командою в захисті, і пробитись до їхніх воріт неможливо..."
Сценарій поєдинку не змінився до фінального свистка. Як, на жаль, і рахунок. Хоча були в гостей нагоди принаймні його зрівняти: удар Віталія Хмельницького потягнув воротар, а Віктор Серебряников не реалізував вихід віч-на-віч.
Треба ж такому статися, щоб засмутив динамівців саме Юза Лосаберідзе, для якого цей гол став... єдиним у 13-річній професійній кар’єрі! Треба ж було нарватися на дискваліфікацію одному з лідерів киян Андрію Бібі. В домашній грі з мінськими одноклубниками, відреагувавши на брутальність суперника, один із найстриманіших, найінтелігентніших гравців колективу начистив грубіяну пику, за що був вилучений (разом із потерпілим). Того сезону Біба блискуче відпрацьовував у нападі, регулярно забивав. Можливо, саме його результативної дії не вистачило в той вечір "Динамо", яке знову пропустило вперед себе в таблиці московських торпедівців (до речі, колишніх підопічних Маслова). Як виявилося – остаточно. Лідерства, що несподівано впало їм до рук, Стрєльцов із партнерами вже не віддали.
Розбилися чемпіонські надії численної київської торсиди. Не справдилися розрахунки тих, хто аргументовано доводив: у рівній загалом боротьбі двох претендентів на "золото" колектив з берегів Дніпра усе ж має перевагу, що її повинно вистачити для переможного фінішу.
За кілька днів до кутаїської сенсації "Спортивна газета" опублікувала дослідження авторитетного журналіста Михайла Михайлова під заголовком "Київське "Динамо" сьогодні".
"Команда в чудовій спортивній формі. З кожним туром, кожним матчем вона нарощує темп. У грі наших земляків почувається досить свіжості, а їхнього бойового запалу зараз вистачить на дві команди. Колектив згуртувався, морально зміцнів у передчутті важливих і нелегких випробувань", – свої висновки автор ілюстрував цифрами статистики, що свідчили на користь киян – більш результативного, більш надійного, більш збалансованого здобувача трону.
Відзначав журналіст і якісні зміни – поєднання традиційної для "біло-синіх" техніки з атлетизмом (заслуга Віктора Маслова!) та психологічну стійкість.
"Мені здається, що кияни, які виявили виключно велику волю до перемоги в ряді дуже важких матчів, тепер, коли блиск золотих медалей такий виразний, не спасують", – резюмував репортер, справедливо передбачаючи, що шанси втратити очки в Кутаїсі близькі до статистичної похибки...
У ті роки подібні замальовки "на марші" вважалися справою звичною. Хоча, може, дійсно, варто було б почекати та вже поділитися роздумами по факту заслуженого тріумфу. Спортсмени – люди забобонні. Принагідно згадується, як багаторічний телекоментатор "Шахтаря" В’ячеслав Шарафудінов почав у прямому етері трішечки зарано вітати "гірників" із перемогою над "Севільєю". Гол воротаря іспанців Палопа в компенсований час у підсумку залишив "гірників" за бортом Кубку УЄФА сезону 2006/07, а донецького "поспішайка" відправив на пенсію.
Михайлова, на щастя, винним не призначили. Метр журналістського цеху ще впродовж тривалого часу тішитиме читачів якісною аналітикою. Його легке перо живописатиме в періодиці та книжках і досягнення першої команди-зірки Валерія Лобановського в середині 1970-х, і кількарічне панування масловського "Динамо", яке, можна стверджувати, журналіст передрік.
Розповідаючи тоді ж, восени 1965-го, про черговий успіх київського дублю, Михайлов пророкував велике майбутнє найбільш яскравим представникам резерву.
"Кілька дублерів "Динамо" вже готові для виступів у основному складі навіть такої сильної команди, як київська, – писав Михайлов. – Воротар Євген Рудаков, захисники Сергій Круликовський та Володимир Левченко, півзахисники Віктор Мірошин і Володимир Мунтян, нападники Віктор Кащей, Анатолій Бишевець та Анатолій Пузач. Ба більше, вони вже не раз проходили випробування основним складом, надійно діяли в обороні, забивали голи. Іншими словами, зробили й свій внесок в успіх старших товаришів".
Як бачимо, тільки Мірошин не виправдав сподівань автора (хоча кілька сезонів пристойно відіграв у "Чорноморці", а потім і у "Дніпрі", під керівництвом Валерія Лобановського). Решта ж виконавців безпосередньо причетна до чемпіонського хет-трика 1966-68 рр. А Рудаков, Мунтян, Бишовець (згодом "е" в його прізвищі таки зміниться на "о") та Пузач здобудуть європейське та світове визнання.
Уже через кілька місяців футбольна Фортуна, звісно, не без "допомоги" самих київських гравців і тренерів, заходиться компенсувати моральні збитки, спричинені непорозумінням у Кутаїсі. Поки визнані лідери "Динамо" будуть залучені в збірну СРСР у період підготовки та участі на чемпіонаті світу, учорашні дублери феєритимуть на всесоюзній арені.
"Молоді динамівці справили найяскравіше враження. Я пишаюся ними. Не лише тому, що вони мужньо взяли на свої ще по-юнацькому слабкі плечі весь тягар чемпіонату. Значно важливіше те, що вони стоять на позиціях прогресивного футболу. Тому – за ними майбутнє", – віддавав Віктор Маслов належне новим зіркам, підбиваючи на сторінках "Спортивної газети" підсумки тріумфального сезону-1966.
І додавав, серед іншого згадуючи й логіку:
"Динамівці вміють грати красиво – користуючись технікою й швидкісною витривалістю, внаслідок багатства тактичних фарб. Ми пішли далі своїх колег, встигли зробити більше. І жодних особливих "загадок" у нас нема. Все гранично просто і зрозуміло. Тут панують елементарна логіка й почуття ритму життя..."