Серед хаосу, смертей і терористів: як ПСЖ дебютував у Кубку чемпіонів 40 років тому
Нам часто здається, що світ з'їхав з котушок саме зараз, за нашого життя. Та правда набагато складніша.
Рівно 40 років тому, 17 вересня 1986-го, ПСЖ дебютував у Кубку чемпіонів проти чехословацького Вітковіце в атмосфері страху та паніки.
Тренеру Жерару Ульє довелося навіть вивезти команду з Парижа на міні-збір, аби вона сконцентрувалася на футболі, що було неможливо зробити в столиці.
Терор!
4 вересня 1986-го в приміському поїзді сапери знешкодили бомбу. 8 вересня інша бомба таки вибухнула прямо перед паризькою мерією – 1 людина загинула, 21 отримала поранення. 12 вересня вибухнула бомба у кафе Casino в районі Ла-Дефанс, покалічивши в різній мірі 54 людини.
14 вересня підірвали паб Renault на Єлисейських полях прямо під час промови Жака Ширака, у якій той оголошував антитерористичні заходи – загинуло 2 людини.
Ба більше, 15 вересня терористи знахабніли настільки, що напали безпосередньо на штаб-квартиру паризької поліції, вбивши 1 копа і поранивши ще 56.
В підсумку зранку 17 вересня, коли ПСЖ мав дебютувати в КЄЧ, абсолютно ніхто в Парижі не думав про футбол. Le Figaro так і написала на передовиці: "Місто у паніці!" Хто ж знав, що найгірше попереду?
Безпосередньо перед грою, о 17:23 вечора, чорний BMW з номерами Yvelines проїхав по вулиці Ренн і зупинився на автобусній смузі навпроти магазину Tati. За словами очевидців, двоє чоловіків вийшли з нього та поклали пакет у пластиковий сміттєвий бак, перш ніж повернутися до авто. Вони поїхали, а вже за 20 секунд пакет вибухнув серед натовпу. 7 людей загинули на місці, ще 55 лежали на тротуарі у власній крові та кричали.
"Район оточений. Париж перетворюється на гігантський затор. Весь південь столиці паралізований. Машини швидкої допомоги жахливо повільно пробираються, незважаючи на мотоциклетний ескорт", – описувала колапс Le Figaro.
Аби врятувати якомога більше людей, було залучено армійські гелікоптери, що сідали прямо на вежу Монпарнас.
Тут же, у магазині FNAC Montparnasse, було проведено 7 ампутацій...
Ви можете уявити, щоб сьогодні за таких обставин грали футбол? Але ПСЖ з Вітковіце ніхто не дозволив перенести гру. Команди вийшли на напівпустий Парк де Пренс, де зібралося лише 16 800 чоловік, і навіть вони боялися кожного звуку.
Футбол у Парижі любили, але того вечора обивателів цікавили лише імена виконавців та замовників терактів. Франція допомагала християнам-меронітам у Лівані в їхній боротьбі з ісламістами, які згодом назвуться Хезболлою, – це перша зачіпка. Інша – зброя, яку влада Франсуа Міттерана продавала Іраку для його війни з Іраном.
Майже одразу після вибуху на вулиці Ренн, уряд оголосив винними братів Абдалла, очільників ліванських збройних формувань (FARL). Їх навіть у розшук оголосили, але запізно – ті у Тріполі на пресконференції оголосили, що ніяк не причетні до терору.
"Якщо чесно, на той момент у нас не було жодної зачіпки, жодного імені, нічого", – зізнався через багато років міністр-уповноважений з питань безпеки Робер Пандро.
Ну, а ПСЖ, тим часом, йшов в атаку.
Насправді тільки це й могла робити команда Жерара Ульє. Canal+, подібно до катарських шейхів у 2010-х, купував не потрібних команді, а просто яскравих гравців – і отак-от в одному складі опинилися всі найкращі бомбардири сезону-1985/86. За ПСЖ грали одночасно Жюль Боканде (23 голи), Домінік Рошто (19) та Вахід Халилходжич (18).
Центрбек та капітан парижан Жан-Марк Пілорже потім бідкався:
"Неможливо було підчистити все за цією атакою. Ми грали 4-2-4. З точки зору оборони це можна було порівняти з тріо Мессі – Мбаппе – Неймар".
Тому-то ПСЖ хоча й забив Вітковіце двічі, але стільки ж і пропустив – 2:2.
А ще за тиждень у Чехії програв 0:1 і безславно вилетів.
"Вони були фізично розвиненою командою, але все ж не надто сильною. У нас був потенціал їх проходити, але завадив страшенний дисбаланс", – констатував Рошто.
До найсильнішого клубного турніру Європи ПСЖ повернувся лише за 8 років, коли той вже називався не Кубок європейських чемпіонів, а Ліга чемпіонів.
Ну, а 21 березня 1987-го у Парижі було арештовано тунісця Фуада Алі Салеха, якого завербував Іран через Хезболлу. Це він організував, наймав людей, купував вибухівку для терактів 1985-86.
У 1992-му його засудили до довічного ув'язнення, яке Салех відбуває донині. У своїх злочинах він анітрохи не розкаявся.