Вчився з Алонсо й Артетою, підтягнув ліваків, розкрив Забарного: новий тренер Ліверпуля крутіший, ніж ви думаєте
У день, коли Андоні Іраола сказав "так", керівництво Ліверпуля святкувало.
Перемога!
Половина Європи влітку 2026-но хотіла тренера, що досягав успіху на кожному рівні, де опинявся – від Кіпру і до англійської Прем'єр-ліги...
... наставника, що підготував та реанімував дюжину кар'єр – і серед інших перевідкрив для світу нашого Іллю Забарного...
... зрештою, людину, про яку всюди відкликалися виключно добре.
Але навіть це не все. Від самого 2013 року між Андоні Іраолою та Ліверпулем було дещо більше, що їх таємно пов'язувало і, здається, очікувало обов'язкової розв'язки.
***
"Не хочу розповідати цю історію на початку своєї кар'єри тут. Спершу я хотів би виграти трохи матчів. От коли попрацюю пару місяців, тоді питайте. Зараз не хочу, бо виглядатиме так, ніби я себе продаю", – Андоні Іраола з пресою досить чесний.
Те питання, звісно ж, стосувалося його знаменитого листа.
Надворі був січень 2013-го, коли тренер Ліверпуля Брендан Роджерс вирішив підсилити склад захисниками, і в око йому потрапив 31-річний Іраола, що був тоді капітаном Атлетика Більбао.
Червоні зробили офіційний запит на "Сан-Мамес", але ветеран не вагався ні секунди.
Ба більше, Іраола тоді написав листа у відповідь до Ліверпуля, в якому подякував за увагу, іронічно оцінив свої здібності та розхвалив Глена Джонсона, що грав тоді на "Енфілді" правого бека.
Мерсисайдці це запам'ятали. Та й хто б забув?
"Я ніколи не хотів залишати Атлетик. Для мене він був найкращим місцем на землі. Коли я врешті пішов у 2015-му, то до МЛС, аби не стати для клубу проблемою", – у цих словах весь Андоні.
У складі Більбао Іраола набігав 510 матчів, зіграв у фіналі Ліги Європи, і "Сан-Мамес" влаштує йому стоячу овацію, як тільки побачить знов.
Ще б пак, він підходив Ліверпулю – гранду АПЛ, де вірність цінується, мабуть, найбільше. Трент збрехати не дасть.
***
І це лише перший момент з багатьох.
Хоча Андоні не модник, але за плечима у нього наймодніша тренерська школа 2020-х – він із басків.
Його друг Роберто Баской сміється: "Найгірше в дитинстві з Андоні було те, що доводилося звикати до поразок в кожному виді спорту, в якому він змагався. Він – машина".
В голову не вкладається! Маленький аматорський клуб Антігуоко у 1991-му зібрав у одному класі Іраолу, Хабі Алонсо та Мікеля Артету.
Не дивно, що вони спершу виграли головний кубок Країни Басків, а далі поїхали в турне по Європі. Хабі пробивав, Мікель водився, а Іраола вже тоді брався керувати і бороздив фланг.
Мрія, а не група.
Їхні шляхи надалі сильно розійшлися, що наклало відбиток і на футбол їхніх команд. Якщо Артета – це переосмислений Пеп, а Хабі Алонсо – осучаснений Моурінью, то Іраола називає вчителем Ернесто "Мураху" Вальверде:
"Насамперед він мав здоровий глузд. Ніколи не перебільшував проблеми, завжди розумів гравців. Він був дуже непохитним у тому, у що вірив. Але мені дуже подобалося те, як він ставився до гравців – і до основи, і до резерву".
Андоні робить те саме – з глуздом у нього чудово. В юності навіть на юрфак поступив, а зараз, буває, цитує художню літературу просто так.
Англійці цього не розуміють. Ну от як баски випускають стільки крутих тренерів? Що у них там такого росте?
Андоні задумується на мить, а тоді каже: "Для нас важливий колектив. Іспанія ніколи не мала найсильніших боксерів, легкоатлетів, плавців. Там ми не виграємо медалей. Але ми хороші в колективних видах – футболі, баскетболі, гандболі. Це тому, що ми завжди ставимо команду на перше місце.
Погляньте хоча б на Родрі. Він не забив і не віддав на гол, але Іспанія виграла Кубок світу, а він став його найкращим гравцем. Це тому, що командний підхід є основою нашого виховання".
Знову-таки, це дуже "ліверпульський" настрій. На цій арені Стівен Джеррард завжди означатиме більше за Луїса Суареса.
***
Шлях Іраоли на топрівень, його маленькі успіхи в скромних місцях – окрема тема.
Він не вискочив на "Енфілді" зненацька, як Ліам Росеньйор у Челсі.
Андоні розпочав шлях ще на Кіпрі у 2018-му, де виграв з АЕК Ларнака Суперкубок, а тоді лише вдруге в історії вивів цю команду до групи Ліги Європи.
Далі був Мірандес – маленький клуб, де Іраола поставив усе зеро; себто, на Кубок короля. Бачили, як грав Борнмут? Пам'ятаєте його шалений пресинг? Так-от це почалося із Лос Хабатос.
Ті хлопці шокували Іспанію, вибивши Вільярреал та Севілью, які в ту пору ще мали силу вигравати ЛЄ.
Сенсаційний Мірандес тоді здолав лише майбутній тріумфатор – Реал Сосьєдад.
Ну, а Іраола отак заробив наступне підвищення – тепер до Райо Вальєкано, де був склад, історія, величезна фанбаза із комуністів та анархістів, проте стадіон протікав і нагадував смітник; клуб не мав онлайн-продажу квитків, а діти в академії спали прямо на підлозі.
Слабак би за таку роботу не взявся, це точно.
Андоні ж не лише дав згоду, а й з першої спроби підняв Райо до Прімери, де вдвічі поспіль фінішував у середині таблиці.
Альваро Гарсія, Ісі Паласон, Оскар Трехо, Алехандро Катена та інші кадри із трясовини перемагали Реал та Барсу, можете уявити?
"Ігри проти елітних команд дають вам можливості, яких немає в інших матчах. Вам треба не відриватися від них, коли вони віддають м'яч. Треба створювати їм дискомфорт – аж до того, щоб маніпулювати ними і змусити їх втрачати м'ячі", – ось його стратегія.
На практиці вона означала величезні об'єми бігової роботи; численні вертикальні передачі, але й тривалі відтинки володіння – так звану "аритмію".
Мало таланту? Не біда, Іраола використав усіх, кого мав.
Фран Гарсія добре біг? Що ж, через його фланг Райо проводив 43% атак. Хлопець так розкрився, що його забрав Реал.
Алехандро Катена вмів вантажити лонгболи? Лише за рік Іраола прокачав захисника так, що той просунув м'яч на більшу відстань, ніж Тоні Кроос у Реалі.
Флоріан Лежен класно бив здалеку? Не питання, невдаха Ман Сіті отримав право на штрафні.
А ще був останній крутий відтинок від Радамеля Фалькао. Це його гол, до речі, звільнив з поста тренера Барси Рональда Кумана.
Іраола ніби не зважав, що інвестицій немає, а стадіон от-от завалиться. В одному з останніх матчів із Райо його "Блискавки" за грою знищили Севілью; не вистачило тільки хисту перед воротами (1:1):
"Ці гравці заслужили право грати з такими суперниками на рівних. Ми тиснули, трималися свого курсу і завжди були Райо Вальєкано".
Це хороша риса для тренера Ліверпуля, яку мав колись легендарний Білл Шенклі – Іраола бачив низи. Той, хто не бачив низів, часто не розуміє життя.
***
І ще він бачив АПЛ.
І не просто бачив, а й приємно вразив!
Це ж треба – перетворити пасивний без м'яча Борнмут на одну з найагресивніших команд у чемпіонаті! У АПЛ-2025/26 "Вишні" стали найкращими серед усіх за перехопленнями у останній третині поля, що призвели до ударів.
За PPDA – кількістю дій суперника до спроби відбирання – Борнмут фінішував на 4-му місці.
І все це Іраола.
Він змінив уявлення про цю команду, створив з нуля її філософію, переконав гравців у її правильності.
Це більше, ніж просто біг чи наполегливість. Це ще й прийняття рішень за частки секунди. Перехід від зональної до персональної опіки, виходячи з обставин на полі. Постійна готовність задньої лінії вибігати на підтримку форвардів, які зачепилися за м'яч.
"Тактика завжди в пріоритеті, особливо гра без м'яча. Кожен має розуміти, яка у нього роль без м'яча – і лише на основі цього будується команда. Робота з м'ячем вимагає багато часу й практики, але якщо ви знаєте, що робити без м'яча – це вже гарний початок", – каже баск.
Ну, а позаяк тактика – штука складна, то на її вивчення треба час. У своїх перших 9 матчах у Борнмуті Іраола отримав 6 поразок і 0 перемог.
Чому вони його не звільнили? Мабуть, на чолі "Вишень" провидці.
Вони зберегли тренера, якого трибуни вже величали "пройдисвітом", а він натомість підготував для Борнмута найдорожчу групу в історії. Дін Гейсен зараз у Реалі, Ілля Забарний – у ПСЖ, Мілош Керкез – у Ліверпулі, Антуан Семеньйо – у Ман Сіті. Андоні якось виставив кожного кращим, ніж той був насправді.
Ба більше, вони пішли, а Іраола набирав нових хлопців – і виводив вже Раяна та Жуніора Крупі на небувалий раніше рівень.
Це їхня нічия з Ман Сіті (1:1), до речі, забезпечила вистраждане чемпіонство Арсеналу минулого травня.
"Коли я приїхав, ви, мабуть, питали себе: "Хто в біса цей хлопець?" Але тепер ми у Лізі Європи", – радів Андоні того вечора.
Авжеж, він знав, що його історія підходить до завершення.
Тим часом у Ліверпулі впевнилися, що тренер із найкращим пресингом в АПЛ – ідеальний кандидат на заміну Юргену Клоппу, якою так і не став Арне Слот.
***
Слот – непоганий тренер, зі своїми сильними сторонами. Просто не для "Енфілда".
Навіть коли Мохамед Салах у останньому великому сезоні приніс клубу чемпіонство, на нідерландця дивилися з підозрою.
А де інтенсивність? Де пресинг? Де біг на межі сил?
Іраола прийшов – отже, все це повернеться.
Мілошу Керкезу вистачило передсезонки, щоб зрозуміти: "Цей тренер не боїться грати 1 на 1 по всьому полю, завжди діяти високо. Якщо ви побачите відео, де ми всі лежимо після тренування, то зрозумієте, до чого він нас готує. І я думаю, цій команді це підійде ідеально".
І справді, повинно підійти. Керкез, Фрімпонг, Барколя, Ісак, Муньйос, Екітіке – біжать. Маккалістер, Віртц, Собослай, ван Дейк мають прекрасний пас. Алісон на воротах усе ще рятує.
Головне для Іраоли – об'єднати їх так, як це було в Райо чи Борнмуті, де Домінік Соланке якось зізнався, що "принципи пресингу не забуде до смерті".
Чи вийде? У Андоні й тут своя стратегія.
Якщо Слот любив довгі індивідуальні розмови, що під кінець нагадували проповіді, то баск говорить коротко й по суті; здебільшого, прямо на полі під час занять.
Офіс? Він не знає, що це таке. Іраола постійно в компанії асистентів, яких привіз із Борнмута і навіть Райо.
Час від часу він дістає з кишені пошарпаний записник – це означає, що в Андоні з'явилася ідея. Таке буває навіть коли вони ходять з дружиною по пляжу, що її дуже веселить.
Нехай у Ліверпулі й паскудна погода, але їх об'єднує це місце:
"У Більбао найкращий аеропорт. А найбільше рейсів до Брюсселя й Манчестера. І коли нам давали пару вихідних, ми вибиралися кудись. Бували й тут, у Ліверпулі, на різдвяному ярмарку. Чудові дні разом..."
***
Тож так, Іраола мав одного дня сюди повернутися.
Це нічого, звісно, не гарантує, проте вселяє "Енфілду" впевненість у тренері – і стадіон присвятив йому пісню ще до знайомства та перших перемог.
Viva la Quinta Brigada – знаменита мелодія Крісті Мур, що присвячена ірландським добровольцям, які воювали в Іспанії проти Франко у Громадянську.
Коли Андоні про це дізнається, то ледь стримує сльози. Для басків та поразка – окрема болюча тема:
"Для мене це нова ситуація, бо я виріс у середовищі, де футбол – це завжди про гравців. В Іспанії після матчу лише вони дякують уболівальникам. Це вони виграють матч, а ми, тренери, у тіні. Тут, в Англії, до фанатів йдуть вже менеджери. Це культурні речі, які слід засвоїти. Проте я й досі повторюю, що я лише помічник для гравців".
Хитрує Іраола – надто розумний, щоб обтяжувати себе зайвим тиском.
Він ще побореться тут за статус зірки, але тільки коли замінить Салаха, закріпить на топрівні Жаке, відновить там Араухо й Маккалістера; створить щось путнє із 241-мільйонного дуету Віртца й Ісака.
Андоні, може, й не тренував топклуби, але його оточували топгравці від самого Антігуоко, і він знає, що їм потрібно:
"Перше, що нам слід зробити – це спробувати грати добре. І мова не про голи. Трибуни мають зрозуміти, у що ми граємо. Іноді річ не у тому, щоб відправити м'яч у дев'ятку, а у бігу, боротьбі, пресингу до останньої хвилини. Коли публіка це бачить, їй набагато легше підтримувати таку команду".
Телеграм-канал автора: Футбольні історії