Вірність дорожча за титули: як Ширер без жодного трофея став іконою Ньюкасла та рекордсменом АПЛ
Футбол змінився назавжди. Сьогодні гравці часто переходять до інших клубів після першого ж вдалого сезону, агенти диктують умови цілим корпораціям, а вірність емблемі здається архаїзмом із минулого століття.
Досвідчених фанатів все частіше охоплює особлива ностальгія за часами, коли їхні кумири дійсно готові були віддати все заради рідного клубу, а сам футбол був простішим, брутальнішим і по-справжньому трушним. Одним з уособлень цієї епохи був легендарний форвард Алан Ширер, який 13 серпня святкує свій 56-й день народження.
Заправлена у шорти футболка, широкі плечі, готовність йти у жорсткий стик головою вперед, чудова гра корпусом і фірмове святкування з однією піднятою догори рукою. Він не мав гламурних татуювань чи мільйонних контрактів із модними брендами, але мав те, що неможливо купити – честь і відданість.
Історія про те, як футболіст відмовив самому серу Алексу Фергюсону заради футболки рідного клубу, сьогодні звучить як красива футбольна казка. Але це була його реальність, за що нападнику врешті-решт поставили пам'ятник за життя біля стадіону Ньюкасла, в академію якого він не зміг потрапити в дитинстві.
"Чемпіон" пригадує кар'єру найкращого бомбардира в історії АПЛ.
Початок футбольного шляху
Майбутній голеадор народився та виріс у Ньюкаслі, у звичайній робітничій родині, де футбол був релігією. Ази цієї гри хлопець осягав у знаменитій аматорській команді Волсенд Бойз Клаб – справжній кузні талантів Тайнсайду, яка згодом подарує Англії цілу плеяду зірок.
Саме там юний Алан забивав голи пачками та марив "сороками", мріючи колись вийти на поле "Сент-Джеймс Парк". У 1984 році, коли Ширер нарешті отримав довгоочікуваний шанс і прийшов на перегляд до дитячої академії Ньюкасла, трапився історичний конфуз. Скаути рідного клубу припустилися фатальної помилки: вони взагалі не розгледіли в юнакові польового гравця та на два дні відправили його... на ворота.
"Я твердив їм, що я центрфорвард, але мене все одно змусили грати у рамці", – згадував згодом Ширер.
Зрештою тренери винесли безжальний вердикт – "недостатньо талановитий". Юному вихованцю Волсенда вказали на двері. Цей болючий удар загартував його характер на все життя, але не змусив відмовитись від мрії.
Поки головний клуб рідного міста не розгледів потенціал Алана, хлопця з унікальним гольовим чуттям помітили на іншому кінці країни. У 1986 році Ширер підписав молодіжний контракт із Саутгемптоном та переїхав на південне узбережжя Англії.
Саме в академії "святих" виліпили остаточно класичного та безкомпромісного центрфорварда, який вже зовсім скоро виходитиме на найбільші стадіони країни не "бавитися у м'яч", а вигризати простір у захисників, ставити корпус і забивати будь-якою ціною, багато забивати.
Пройшовши хрещення дорослим футболом у кількох матчах після виходів на заміну, у квітні 1988 року Ширер влаштував справжню феєрію, яка миттєво потрапила в історію. Неповнолітній юнак уперше опинився у стартовому складі Саутгемптона проти грізного лондонського Арсенала та відвантажив у ворота "канонірів" три м'ячі.
"Святі" перемогли 4:2, а Алан побив тридцятирічний рекорд Джиммі Грівза, ставши наймолодшим автором хеттрика у вищому англійському дивізіоні. Весь футбольний світ зрозумів: на Туманному Альбіоні народився новий суперфорвард.
Єдиний трофей у кар'єрі
Цей успіх не став випадковим спалахом. Ширер провів на південному узбережжі Англії чотири повноцінні сезони, поступово перетворюючись на головний жах для захисників тогочасного Першого дивізіону.
Його гра не зводилася до простого очікування м'яча у карному майданчику: Алан виконував колосальний обсяг чорнової роботи, виснажував опонентів у повітряних дуелях і діяв як класичний "таргетмен". Загалом у складі "святих" форвард відіграв 158 матчів у всіх турнірах, відзначившись 43 голами.
Прогрес Ширера не залишився непоміченим тренерським штабом збірної Англії. У 1992 році він дебютував за "трьох левів", одразу забивши Франції, а місцеві гранди влаштували за ним справжнє полювання.
Влітку боротьбу за 21-річного бомбардира виграв амбітний Блекберн Роверз. Власник клубу, сталевий магнат Джек Вокер, не пошкодував рекордні для британського футболу 3,6 мільйона фунтів стерлінгів – і не помилився.
Саме в Ланкаширі Ширер вийшов на свій піковий рівень результативності та трансформувався в абсолютну гольову машину. Попри важку травму коліна в першому ж сезоні, Алан повернувся ще сильнішим і почав штампувати голи пачками.
Наступні три кампанії поспіль він незмінно пробивав планку у 30 забитих м'ячів в АПЛ. Вершиною цього етапу став легендарний сезон-1994/95. Об'єднавшись у грізний дует "SAS" із Крісом Саттоном (Shearer and Sutton, за аналогією з британським спецназом), Алан повторив рекорд результативності ліги, забивши 34 голи у 42 поєдинках.
Такий перформанс допоміг скромному Блекберну здобути історичне чемпіонство, а самому Ширеру – статус найкращого гравця країни та "Золоту бутсу". Закріпивши свій успіх перемогою в гонці бомбардирів на домашньому Євро-1996 (5 голів), 25-річний Ширер став одним із найбажаніших гравців світового футболу. Перед ним відкрилися двері до будь-якого гранда планети.
Вибір серцем і набуття статусу легенди
Після континентальної першості за форвардом вишикувалася черга з футбольних гегемонів. Найбільш конкретним і наполегливим був сер Алекс Фергюсон. Манчестер Юнайтед мав серйозні наміри підписати Алана, який провів перемовини з шотландським тренером, обговоривши деталі майбутнього контракту.
Паралельно у пресі активно з'являлись чутки про інтерес мадридського Реала. Президент Блекберна Джек Вокер категорично не хотів відпускати свою головну зірку до прямих конкурентів з Манчестера, тому варіант із продажем в Іспанію здавався керівництву ланкаширців кращим виходом.
Проте до офіційних перемовин із "вершковими" справа зрештою так і не дійшла, а у гру втрутилася чиста романтика – на горизонті з'явився Ньюкасл. Клуб його дитинства очолював легендарний Кевін Кіган, який особисто зателефонував нападнику та пообіцяв культову дев'ятку на спині.
Заради того, щоб повернутися до рідного міста, Ширер зробив вибір, що шокував англійську футбольну спільноту. Він відмовив "червоним дияволам" і підписав контракт із "сороками" за рекордні на той час для світового футболу 15 мільйонів фунтів.
"Сент-Джеймс Парк" божеволів від щастя – місцевий хлопець у статусі абсолютної зірки повернувся додому, обравши любов земляків замість гарантованих трофеїв на "Олд Траффорд".
Ікона Ньюкасла та рекорд АПЛ
Повернення додому перетворило Ширера на живого ідола Тайнсайда, а домашній стадіон став сценою для його головного життєвого перформансу. За десять років у Ньюкаслі Алан не виграв жодного великого трофея. Клуб двічі зупинявся за крок від перемоги в Кубку Англії, грав у Лізі чемпіонів, але постійно залишався в тіні тодішньої гегемонії Манчестер Юнайтед та Арсенала.
Проте Ширер здобув дещо набагато більше – статус безсмертної легенди та абсолютну любов фанатів. Він забивав усім і завжди, демонструючи класичний стиль британського таргетмена, і, звісно, його культове святкування.
Ніяких сальто, танців чи складних хореографій. Алан просто біг до трибун із піднятою догори правою рукою та щирою посмішкою. Цей простий жест став символом невідворотності: якщо ти граєш проти Ньюкасла, рано чи пізно ти побачиш це.
Він завершив кар'єру у 2006 році, зупинившись на космічній позначці у 260 голів в АПЛ (148 із яких забив за "сорок", а 112 – за Блекберн). Минули десятиліття, футбол став швидшим і тактично складнішим, але рекорд Ширера досі залишається недосяжним.
Навіть такі монстри англійського футболу, як Вейн Руні (208) та Гаррі Кейн (213), не змогли його дістати. За 405 матчів у складі Ньюкасла Алан так і не підняв над головою омріяного трофея, але став для міста монументом епосі, де лідери залишалися зі своїми клубами до самого кінця.
Ширер став одним з останніх могікан, який довів світовому футболу головну теорему романтиків: іноді любов рідного міста та вірність своїм ідеалам коштують набагато більше, ніж ціла кімната, заповнена нагородами.
Його спадщина – це в першу чергу не історичні 260 голів АПЛ, а пам'ятник біля "Сент-Джеймс Парк" і абсолютна, безмежна повага, яку неможливо купити. З днем народження, Алане. Дякуємо за епоху, яку ми ніколи не забудемо.
