У Грецію (не) на курорт: за суперника Шахтаря догравали Ламела, Гудйонсен і навіть Рівалдо
Суперник Шахтаря у Лізі чемпіонів – афінський АЕК – вдома вважається одним з грандів Суперліги.
Атлетичний клуб Константинополя – так розшифровується його назва – аж 14 разів ставав чемпіоном Греції.
І як це відбувалося? Хто писав його історію?
АЕК вам не Шахтар, який купує бразильську молодь, розкручує, а тоді продає до більших європейських ліг.
Подібно до решти грецьких грандів, афіняни покладаються передусім на бувалих середняків, збитих льотчиків та зірок-ветеранів із Європи.
***
Рівалдо: вкрадена помста
Історія, яка чимало пояснює у грецькому футболі.
Отже, це було літо 2007 року.
Рівалдо доти вже провів три сезони за Олімпіакос, впродовж яких тричі став чемпіоном, виграв два Кубки Греції, а його родина так осіла в Афінах, що й не думала про переїзд.
На додачу, ви ж пам'ятаєте його статус? Чемпіон світу, володар Золотого м'яча, жива легенда Барселони.
І все одно власник Олі Сократіс Коккаліс запропонував йому мізерні гроші по новому контракту.
Ясно, що Рівалдо образився.
І в цей момент йому зателефонував старий знайомий по Барсі Лоренсо Серра Феррер, який очолював АЕК – не хочеш, каже, приєднатися та й помститись? А до всього, ще й 2 млн доларів за сезон даємо...
І отак-от він прибув.
"Один великий клуб я змінив на інший", – зробив він комплімент АЕКу.
А далі, в першому ж матчі, оформив дубль у ворота Ксанті, продемонструвавши всю серйозність намірів.
Фани АЕКа назавжди запам'ятали Рівалдо і той сезон. 15 голів бразильської легенди втримали клуб у чемпіонських перегонах до останнього туру.
А як Рівалдо зустрівся з Олімпіакосом? 4:0 із двома його асистами, після яких ветеран побіг до ВІП-ложі, аби щось прокричати Коккалісу – авжеж, не надто приємне.
Його час у АЕКу міг бути ідеальним, якби не два нюанси. Рівалдо був на полі у зловісному матчі з Севільєю, коли знепритомнів та помер Антоніо Пуерта.
Ну, а ще була "справа Валлнера". Так-то за очками АЕК виграв чемпіонат, проте Олімпіакос в одному з турів поступився 0:1 клубу Аполлон Каламаріас, після чого в Піреї виявили, що за андердога виходив незаявлений австрієць Роман Валлнер. Далі була скарга, технічна перемога 3:0 – і саме ці "кабінетні" очки принесли Олі титул.
"Команда, що була недостатньо хорошою на полі, аби здобути трофей, не заслуговує на нього", – бідкався Рівалдо.
Він ще не знав, що АЕК стане його останнім "серйозним" клубом у кар'єрі.
Влітку 2008-го бразилець за посередництва Еммануеля Петі перейшов до узбекистанського Бунедкора, де заробив 14 млн євро лише за півтора сезону. Це так "бавилася" донька президента Гульнара Керімова.
Ейдур Гудйонсен: курс на самознищення
А це вже літо 2011-го.
Найкращі роки ісландця лишились позаду, і він вийшов в тираж – Монако, Тоттенгем, Сток Сіті, Фулгем...
Тим літом Ейдура серйозно хотів Сем Аллардайс у Вест Гем, але пропонував контракт лише на сезон. 32-річний Гудйонсен вирішив, що час подбати про майбутнє, і переїхав до Афін, де спортдир-ісландець Арнар Гретарссон підмахнув угоду на 3 роки.
Фатальне рішення!
У жовтні 2011-го у дербі з Олімпіакосом Гудйонсен зіткнувся із воротарем Франко Костанцо. Крик, ноші, лікарня...
На МРТ виявили подвійний перелом великої та малої гомілкових кісток правої ноги, після якого лікарі не гарантували, що ексзірка Челсі й Барси взагалі коли-небудь повернеться до гри.
А паралельно ще й АЕК заплутався в боргах. Зірки обходились дорого, доходу не приносили, і одних несплачених податків накопичилось на 23 млн євро.
Що ж робити?!
У травні 2012-го УЄФА не допустив АЕК до наступного розіграшу Ліги Європи, і окремі гравці повтікали. Проте не Гудйонсен, який відчував вину за невиправдані очікуванні, тож пробачив борг і пішов мирно.
В підсумку, нелюдськими зусиллями Ейдур таки відновився і зіграв на Євро-2016 поруч із "золотим" поколінням Ісландії.
А от АЕК з боргів вже не виліз. У 2012-му клуб покинули всі дорослі гравці, а ще за рік юніори з академії вилетіли із Суперліги, після чого "Двоголові орли" оголосили банкрутство.
Гжегож Крихов'як: солідарність з Україною
Банрутство АЕКа було, скоріше, хитрістю.
Позбувшись боргового тягаря, клуб швидко знайшов нового багатого власника – судноплавного магната Дімітріса Меліссанідіса – і вже у 2018-му був чемпіоном.
Ну, а 24 лютого 2022 року... ви й самі знаєте.
Поляк Гжегож Крихов'як на той момент грав у Росії за Краснодар. Йому було 32 роки, а позаду славні виступи за Севілью та слабкі – за ПСЖ.
І от дізнавшись, що російські війська вдерлися до України, Крихов'як – уявіть собі! – першим з легіонерів став бойкотувати тренування, підбурював колег, а тоді... покинув Росію.
"Я не міг не піти з Краснодара, поки в Україні гинули люди. Це було важке, але очевидне рішення", – ось так.
Його трансфер до АЕК готувався в режимі повної секретності. В Краснодарі ще нічого не знали, а Гжегож вже приземлився в Афінах, скориставшись тільки-но прийнятою нормою ФІФА.
Фактично Крихов'як своїм демаршем обвалив російську лігу, звідки за його прикладом за тиждень-два втекли ледь не всі іноземці.
А що натомість?
Лише 9 матчів, зате яких! Поляк став героєм принципової дуелі з ПАОК, віддавши прекрасний асист і забивши переможний гол.
Ну, і ще Крихов'як знайшов новий сенс життя, подорожуючи Грецією в пошуках античних руїн. Зараз він популярний тревел-блогер, який відвідав 135 країн. Гжегож балакав з талібами в Афганістані, рухався у броньованому пікапі по Могадішо і побував навіть у КНДР, яка, за його словами, здалася йому "ожилою антиутопією". Ну не красень?
Ерік Ламела: допомога другу
Коли Ерік переїжджав до АЕК із Севільї влітку 2024-го, всі знали про його проблеми.
Видатний технар, автор "того-самого" голу рабоною – це так!
Але разом з тим, він ледве пересувався без уколів.
Мабуть, АЕК підписав його лише за проханням тренера Матіаса Альмейди – старого знайомого Еріка ще з Аргентини. І тільки заради цієї дружби Ерік виходив на поле зі страшним болем у 33 роки.
Грав небагато – здебільшого по 60-70 хвилин.
Особливо старався у великих матчах, тож із загальних 6 голів аж 4 провів у ворота ПАОК та Панатінаїкоса.
Позаяк часто не встигав, то злився і заробив 9 жовтих.
Ну, а коли сезон закінчився, Ламела оголосив те, що всі й так знали: "Це почалося ще у 2017-му, коли мені прооперували обидва стегна. Я тоді дуже боявся. Це могло стати кінцем кар'єри лише у 25. Ті операції подарували мені 4 сезони гри. Але мені ще тоді сказали, що далі ставатиме гірше. Це й відбувається..."
З АЕК Ламела повівся гідно – завершив кар'єру, хоча міг ще два роки лікуватися за клубний рахунок.
Альмейда це оцінив.
У своїх наступних клубах Матіас неодмінно брав Еріка асистентом, і зараз вони працюють разом у Монтерреї. Ламела ще не здав іспити на тренерську ліцензію PRO, тож мексиканці спочатку не погоджувалися, але після наполягань Альмейди влаштували Еріка на пост... екіпірувальника.
Антоні Марсьяль: підтвердження діагнозу
Француз прибув майже синхронно з Ламелою, але які ж різні люди та історії!
29-річного Марсьяля, екснападника Ман Юнайтед, зустрічали в аеропорту 2000 галасливих фанів, а клуб підмахнув найбільший контракт в історії – аж 3 млн євро нетто.
Фаєри, скандування, банери "Прибув наш чарівник" – усе це було... Проте вистачило лише на кілька місяців.
Антоні забив 9 голів, проте старанності, як у Ламели, не вистачало, а в другій половині сезону його спалахи майстерності остаточно добили мікротравми.
"Його гра позбавлена кольору, смаку та запаху", – ось що писала про Марсьяля місцева преса.
Прихід же нового тренера Марко Николича став і поготів вироком.
Антоні все зрозумів, коли не потрапив навіть до заявки на ЛЄ-2025/26, і негайно закерував – продавайте, бо і тренуватись не буду! АЕК не пручався – за Марсьялем якраз звернулися мексиканські Пумас.
І от в цей момент він... зникнув.
А випірнув вже у Мексиці, але на тренуванні конкурента Пумас – Монтеррея, де його, щоправда, теж скоро відсторонили.
Правий був Жозе Моурінью, коли вимагав від Ман Юнайтед продати француза за "лінь та пошук виправдань замість роботи над собою". Не брехав і Ральф Рангнік, коли говорив, що "Антоні відмовився виходити на матч". З усіх славетних ветеранів АЕКа Марсьяль виявився найпроблемнішим.
Лука Йович: несподіване відродження
Ну, а ця історія відбувається прямо на наших очах.
Ввечері Лука Йович вийде на матч із Шахтарем – і він знову грізна сила, як колись в Айнтрахті.
Ви ж не забули сезон-2018/19? Йович забив 17 голів у Бундеслізі, і той успіх привів його до Реала, який виклав 63 млн.
А от далі...
"Він ледве вижив! Ногу зламав! Лука впав зі стіни будинку. Я не знаю, як це пояснити, і не зовсім розумію, як йому вдалося. Це було випадково", – говорив у травні 2020-го один з його друзів виданню Kurir.
Трохи раніше, в березні 2020-го, Йович втік з-під карантину в Мадриді, аби приїхати до своєї дівчини у Белград, де вони пили-гуляли – і зреагував навіть президент Сербії Александар Вучич: "Якщо він ще раз покине оселю, його арештують. Життя людей дорожчі за його мільйони".
Не краще Лука діяв і на полі – наприклад, ні разу не торкнувся м'яча у грі з Мальоркою!
Це було повне, тотальне самознищення.
"Луко, ти що твориш? То заради цього ти ночував у авто свого батька, добираючись на тренування з Боснії?" – побивався його перший тренер.
Прийти до тями після такого ані у Фіорентині, ані у Мілані не вийшло, тож АЕК ризикував, коли підписував серба на заміну Марсьялю. Усе це зі старту було ідеєю тренера Марко Николича, яка викликала питання у керівництва.
Це вже зараз можна констатувати – йому вдалося.
У 28 років Лука знову у формі із 27 голами у 53 матчах за клуб.
Аби Йович сяяв, АЕК відмовився від високого пресингу. Николич грає із двома нападниками, один з яких – найчастіше, Барнабаш Варга – створює для серба простір. У асортименті також вертикальна гра та велика кількість подач з флангів, з якими фактурному Йовичу комфортно.
Мінуси? Ну, фолить часто – і здебільшого невиправдано.
Ще любить намалювати пенальті, де його нема, як-от у минулому турі проти Волоса.
Втім, це ж дрібниці, адже найголовніше здобуто. АЕК – чемпіони Греції!
Те, що не вдалося Рівалдо, Гудйонсену, Ламелі з Марсьялем, зробив один з найбільших провалів в історії Реала – очевидно тому, що прибув молодшим, здоровішим і до знайомого тренера. Ніякої магії – лише сухий розрахунок.
Зрештою, як і у Шахтарі, тільки "Гірники" спеціалізуються на молодих талантах, а греки – на досвідчених, побитих життям майстрах.
Хто з них правий?
Ні-ні, це так не працює. Обидві стратегії дуже потрібні футболу як бізнесу.
А от щодо сили в моменті, то її продемонструє гра. Так-то реалії обох клубів крихкі та дуже залежать від ринку. Далеко не щодня, знаєте, на ньому вдається придбати Рівалдо.
Телеграм-канал автора: Футбольні історії