Історія створення Динамо Київ: від чекістського статуту до футбольного флагмана
Рівно 98 років тому, 13 травня 1927 року, було засновано найтитулованіший український клуб – Динамо Київ. Команда з’явилась на базі працівників Об'єднаного державного політичного управління СРСР, які складали кістяк однойменного спортивного товариства. Тоді очільник київського відділу ОДПУ Семена Кессельмана та його заступник Сергій Барминський підписали "Статут Київського пролетарського спортивного товариства "Динамо", який зареєструвала Міжвідомча комісія у справах суспільних організацій та союзів.
Попри це, свій перший матч динамівці зіграли лише 17 липня 1928 року проти збірної Білої Церкви. Це було пов’язано із низкою організаційних питань, які не дозволяли футбольним ентузіастам вийти на поле раніше із характерною буквою "Д" на грудях.
Ми пропонуємо згадати, як саме народився столичний клуб, які перепони ставали на шляху до великого футболу та яка доля спіткала тих, кому ми маємо бути вдячні хоча б за те, що сьогодні існує один із флагманів українського футболу.
13 травня 1927 року
Тодішні очільники київського ОДПУ (Об'єднане державне політичне управління) вирішили не відставати від робочих з Луганська та залізничників київського Локомотива, організувавши свою команду. Втім, лише після ухвалення Уставу Кессельман та Барминський сіли та почали думати: а що далі?
На те, щоб отримати різноманітні дозволи у бюрократичній машині СРСР чекісти витратили близько пів року, паралельно із цим шукаючи охочих грати у футбол та, власне, тренуватись.
До того ж футбольна інфраструктура в ті часи майже не існувала, оскільки тоді новостворена країна лише оговтувалась після Першої світової та громадянської війни. НЕП дозволив знизити напругу у суспільстві, а тому функціонери почали замислюватись над тим, куди направляти енергійну молодь – футбол дуже вчасно набирав популярність.
Левову частку гравців спочатку складали самі чекісти, але згодом до Динамо переманили з Рабіса (команда робітників мистецтв) та Радторгслужащі. Саме гравець останніх став у підсумку автором першого голу киян в офіційному матчі – Сильвестров.
Окрім того, ставало питання про те, де ж команді тренуватись. В основному, це були спортивні майданчики по всьому місту та Червоний стадіон (нині НСК Олімпійський) аж доти, доки у 1933 році у Міському саду Києва не було відкрито однойменний стадіон, нині відомий як стадіон імені Валерія Лобановського.
Дочекавшись завершення усіх необхідних процедур та нового сезону чемпіонату Києва з футболу, клуб сформував заявку на наступну кампанію та дебютував у змаганнях міського рівня.
Дебют у футболі, дебютні перемоги
Взагалі перший свій матч в історії Динамо зіграло 1 липня 1928 року проти збірної Білої Церкви. Газета "Радянська нива" так писала про цю зустріч: "У другому таймі Біла Церква легко забиває м'яч і цим зрівнює гру. Київ робить кілька проривів, б'є штрафний удар, але не влучає у ворота. М’яч голосно свистить у повітрі. Наприкінці Біла Церква під оплески тисячної публіки забиває другий м'яч. Фінальний свисток судді фіксує перемогу Білої Церкви з рахунком 2:1".
Як писав історик Анатолій Коломієць, це був показовий матч, а команда Білої Церкви не була прям сильним суперником – напередодні вони програли 1:10. На жаль, історія не зберегла ані прізвищ того складу, ані навіть автора першого голу, тому в "офіційних даних" завжди використовуються вже наступні події.
Перший протокольно зареєстрований матч "біло-сині" зіграли 17 липня 1928 року проти "одноклубників" з Одеси – зустріч завершилась із рахунком 2:2.
Динамо Київ: Ідзковський, Іванов, Станко, Васильчиков, Бардадим, Пірокеті, Сильвестров, Мурашов, Гальбурт, М.Рейнгольд, Філін.
Цікаво, що міська першість розпочалась 23 вересня, а список гравців можна було подати до 10 жовтня. У мережі збереглось фото тієї заявки – в очі одразу кидається відсутність деяких прізвищ тих, хто брав участь в історичному матчі, але вже інші джерела вказують, що такі нестикування – звичайна справа для тих років.
Яка доля спіткала перших футболістів Динамо Київ?
- Сергій Бардадим – грав у футбол до 1929 року. На пенсію вийшов у 1969 році
- Василь Бойко – граючий тренер, помер в Києві в роки німецької окупації
- Антон Ідзковський – грав за Динамо до 1945 року, наступного року був тренером команди. Помер у 1995 році
- Петро Дишкант – грав за команду до 1929 року, загинув на війні у 1944-му
- Сергій (Іван) Іванов – військовослужбовець, подальша доля невідома
- Соломон Кауфман – працівник карного розшуку, подальша доля невідома
- Микола Мурашов – один з гравців Радторгслужбовців, грав за Динамо до 1929 року, згодом перейшов на роботу в цивільній сфері та вийшов на пенсію
- Мойсей Рейнгольд – грав за Динамо у 1928 році, загинув на війні
- Іван Терентьєв – кадровий співробітник ВНК (ВЧК) (чекіст), згодом вийшов на пенсію
- Віктор Трофімов – грав за Динамо до 1929 року, загинув на війні
- Микола Ханніков – грав до 1928 року, кадровий співробітник ВНК, помер у 1948 році
Та першість стала не просто дебютною для Динамо, а й дебютною переможною – три матчі, три перемоги та статус провідної команди Києва.
Гірша доля спіткала засновників команди. Семен Кессельман (Западний) був комісаром КДБ третього рангу, що не врятувало його від розстрілу в "особливому порядку" у 1938 році.
Особливий порядок – спрощена процедура розгляду кримінальної справи у суді за згодою людини з висунутим обвинуваченням.
Сергія Барминського, який був заступником Кессельмана, також було розстріляно "за спрощеною процедурою". Єдина різниця між цими двома чекістами та "прафункціонерами" – Западного було реабілітовано після падіння культу особистості Сталіна.
Що було далі?
Після пам’ятного матчу проти одеського Динамо, Барминський переконав Лазаря Когена очолити його команду, який успішно працював у Києві аж до 1933, але його спіткала страшна доля. За одними даними, він загинув у Сирецькому концтаборі, а за іншими – нацисти його розстріляли у Бабиному Яру.
14 вересня 1929 року Динамо зіграє свій перший міжнародний матч – суперником стане Дойч Ваграм, який переграв український колектив 4:3. У 1931 році "біло-сині" вперше перемогли в республіканських змаганнях, що фактично вважалися неофіційною першістю України.
У 1937 році було створено Кубок УРСР з футболу, який столичний колектив також виграв. Тоді на шляху до фіналу Динамо здолало Завод КінАл, Завод імені Марті (нині Миколаїв), Завод Орджонікідзе (Краматорськ) та дніпровське Динамо. Фінальне протистояння проходило на стадіоні тоді ще не імені Лобановського – суперниками були "одноклубники" з Одеси, яке завершилось 4:2 на користь киян.
До першої перемоги у чемпіонаті СРСР залишалось 24 роки, але ж якими насиченими вони були для країни та Києва. Чергові репресії, розстріл засновників команди, війна, післявоєнна відбудова та голод.
Динамо змогло встояти, попри негаразди, які з усіх боків могли похитнути позиції команди на радянській арені. Історія знає безліч прецедентів, коли клуб дійсно круто починав свою історію, але згодом або взагалі зникав, або вже ніколи більше не сягав тих висот. Сьогодні Динамо є рекордсменом за кількістю перемог у чемпіонаті СРСР, чемпіонатів України після проголошення незалежності, за кількістю Суперкубків СРСР та України. Сподіваємось, незабаром клуб зможе повернути свою славу ще й на міжнародній арені, чого дуже не вистачає всьому українському футболу.