Знищує росіян, танцює гопак і став легендою: історія шестиразового чемпіона світу Влада Руднєва
"Якби 10 років тому мені хтось сказав, що я стану шестиразовим чемпіоном світу, я б усміхнувся. А сьогодні я тут, і це – результат моєї роботи, дисципліни й віри у себе".
Сьогодні Владислав Руднєв – шестиразовий чемпіон світу, чотириразовий чемпіон Європи та чемпіон Всесвітніх ігор з бойового самбо. Беззаперечний домінатор у своїй ваговій категорії й, мабуть, найбільш яскрава зірка у цьому жорсткому виді спорту.
На всю Україну його імʼя стало відомим цього року – після двох яскравих перемог над суперниками з Росії (які виступали під "нейтральним" прапором) на найбільших міжнародних змаганнях – Всесвітніх іграх у китайському Ченду та чемпіонаті світу у Бішкеку (Киргизстан).
"На обидва поєдинки я виходив з єдиною метою – вигравати, – згадує Влад. – Не було навіть найменших сумнівів, чи гідний я золота, чи можу програти, стати другим. Звісно, була така правильна злість, зважаючи, хто суперники. Це додавало ще більше сил, енергії для перемоги. Хоча я завжди психологічно зосереджуюсь на своїй роботі, що мені потрібно робити з тим чи іншим опонентом, росіянами чи з іншої країни.
Працюю над тим, що залежить від мене, що мені потрібно для того, щоб я став кращим і був чемпіоном. Не піддаюся емоціям і це робить з мене чемпіона".
"Добивав" "нейтральних" суперників наш боєць своїм традиційним гопаком. Його він завжди танцює після перемог на великих турнірах – це його фірмовий знак, який вже знають всюди, де стежать за бойовим самбо.
Відео з Ченду, де Владислав танцює гопак після того, як буквально забив опонента з Росії, переглянули в мережі понад 10 мільйонів разів.
"Гопак для мене – це емоції, це те, що я відчуваю після фіналу. Коли мене називають першим, я відчуваю кайф, який важко передати словами", – ділиться чемпіон.
А після перемоги на Всесвітніх іграх – ці емоції взагалі били через край. Це найбільші міжнародні змагання для представників неолімпійських видів спорту, які з розмахом проводяться раз на 4 роки, збираючи учасників із більш як ста країн.
"Всесвітні ігри для мене – це як Олімпіада для неолімпійських видів. Олімпійське селище, рівень змагань і підготовки – просто вражає. Моя дитяча мрія здійснилася. Я хотів стати олімпійським чемпіоном, але самбо, на жаль, не входить до олімпійської програми, тож у нашому виді спорту саме Всесвітні ігри – вершина. І я став чемпіоном".
Шлях чемпіона
Владислав Руднєв не народився чемпіоном світу. Сталося це в Харкові, у 1996 році. Він ним став завдяки багатьом рокам тренувань, наполегливості та жорсткої дисципліни.
Починав наш герой із гімнастики в 4 роки, а вже через два роки перейшов до дзюдо. У дитинстві його тренували різні наставники, але ключову роль у спортивному житті Владислава відігравав його батько Сергій, який із 2017 року зосередився на підготовці сина.
"До 2018 року був постійно третім на міжнародних стартах. І це мене дратувало. Я хотів відчути фінал, ту атмосферу, коли музика, спецефекти, всі дивляться на тебе. І я сказав батьку: хочу бути чемпіоном. Тож він почав тренувати мене по-справжньому", – розповідає Владислав.
Саме батько навчав його психології бою: не важливо, з ким ти зустрічаєшся, сильний суперник чи слабкий – треба пройти всіх:
"Якщо хочеш бути першим, тобі має бути все одно, з ким ти бʼєшся на ранніх стадіях турніру. Потрібно всіх проходити і кожного вважати сильним".
Тренування, що формують легенду
Щоразу Влад доводить самому собі: немає нічого неможливого.
"Не можна сказати, яка медаль цінніша. Кожна дається через неймовірну працю, щоденні тренування, реабілітацію, правильне харчування. Я ніколи не економив на здоров'ї", – каже спортсмен. І ці слова насправді звучать як мантра, як код його життя. Тут немає випадковостей. Є лише дисципліна, відданість і повне занурення у спорт.
Владислав тренується по 2-3,5 години щодня, інколи до 12 годин на тиждень, не рахуючи відновлення, масажу та психологічної роботи.
Він веде конспект із детальним аналізом кожного суперника, виписує тактики, помилки та стратегії на майбутні поєдинки. Розписує тактику у форматі – "Що з ними робити?".
Саме так було у випадку "нейтрала" Гайдарова, якого Влад "задушив" на чемпіонаті світу:
"Я з ним зустрічався раніше, добре знав його тактику. У мене було розписано дві сторінки, як його можна перемогти. Це була перша сутичка на турнірі, але всі спостерігали за нею, наче це фінал. Паралельно було три килими, але всі дивилися наш бій. Була сильна напруга, крики. Це така феєрія. Коли я виграв, реально був шквал аплодисментів, вітань, фотографувань. Киргизи, монголи, усі підходили за фото і вітали, а я їм відповідав, що ще рано вітати. Треба ще фінал виграти".
"Основне в моєму тренуванні – працювати має не тільки тіло, але й голова. Має бути розуміння, для чого я роблю те чи інше. Що мені потрібно відпрацювати, які у мене є помилки, як їх швидко "відрихтувати", щоб усе було на найвищому рівні. Якщо твій суперник слабший – потрібно вигравати впевнено, якщо сильний – працювати над тактикою. Це психологія, стратегія та дисципліна водночас", – пояснює Влад.
Дуже важлива для нього і підтримка родини. Батько, мати, бабуся й дідусь – сім'я завжди підтримувала його. Вони стежать за кожним тренуванням, підтримують у миті тріумфу й у найважчі моменти.
"Мій дідусь гарно розбирається у спорті, стежить за футболом, баскетболом і, звісно, за самбо. Бабуся у нього постійно питає: "Ну що там? Влад виграв? Виграв? І продовжує молитися за мене", – розповідає з усмішкою Влад.
Дідусь завжди надсилає Владу відео, як родина вболіває за нього, і це додає йому сил на змаганнях.
Психологія чемпіона
Перед кожним серйозним стартом боєць робить для себе мотиваційні плакати.
"Я обираю якусь мотиваційну цитату, прописую свою ціль: наприклад, "Стати чемпіоном світу" чи "Неможливе – можливе". Або цього разу написав, що хочу бути не тільки чемпіоном світу, а й найкращим бойовим самбістом серед усіх вагових категорій".
Тільки від тебе залежить, ким ти зможеш стати, вважає чемпіон:
"Якщо ти сам собі даєш стоп, тоді й не зможеш цього досягнути. Але поки у твоїй голові буде усвідомлення, що усе це реально, що ти все це зможеш, тоді перед тобою не буде перепон".
Майбутнє – в UFC
Він ставить цілі не для інших – для себе. Зараз – це підписати контракт з UFC, показати, що українці здатні на все.
"Якщо ти не можеш поставити собі мету стати чемпіоном UFC, то як ним станеш? Моя мета – бути найсильнішим, навіть легендарним", – говорить Владислав.
В UFC його орієнтири – Джон Джонс, Ті Джей Діллашоу.
"Вони вже закінчили свою кар'єру в UFC, але мені дуже подобається, як вони виступали. Вони реально дуже круті бійці. Також хочу сказати, що мені подобається Конор Макгрегор, як він себе розвинув. І як фактично завдяки йому UFC вийшло на такий високий рівень".
Влад Руднєв вірить, що його характер, сила волі та працелюбність допоможуть йому не тільки виступати на рівних з найсильнішими бійцями, а й стати топом дивізіону.
"І, звісно, тактика на бій. Тому що ми з батьком завжди аналізуємо своїх супротивників. І ставимо свої сильні сторони проти його слабких".
Його шлях не був легким: перші поразки, травми, суперники, що перевершують його досвід. Але він завжди підіймався і навчався на помилках.
"Кожна поразка – це урок, кожна перемога – нагорода за працю. Я хочу бути найкращим, бо хочу знати, що я віддав все", – додає він.
Чемпіонський бліц: 10 питань до Владислава Руднєва
1. Скільки разів дивився фільм "Роккі"?
Два.
2. Улюблене місце у Харкові?
Парк Горького, парк Шевченка.
3. Скільки разів можеш віджатися від підлоги?
100 – точно зможу.
4. Чи доводилось заступатися за слабших перед хуліганами?
Так, була така ситуація.
5. Найбільш памʼятна медаль?
Вони усі для мене цінні, але, мабуть, золота медаль Всесвітніх ігор.
6. Стійка чи партер – де відчуваєш себе комфортніше?
У стійці.
7. Чи курив коли-небудь сигарету?
Ні, це не моя тема
8. Що обереш на вечір: фільм жахів чи добрий мультик?
Добрий мультик.
9. Коли востаннє дарував квіти?
21 жовтня, цього року
10. Кому хочеш кинути виклик в UFC найбільше?
Я б кинув виклик Макгрегору. Тому що це дуже популярна людина, дуже гайпова. З ним би я хотів вийти на бій. Він також шульга, як і я, тому це був би реально грандіозний бій.
