Міжнародний день шахів: як Каспаров та Шорт намагалися "зламати" ФІДЕ та зазнали поразки
Сьогодні, 20 липня, дехто у спортивному світі святкує запальну перемогу Олександра Усика над Даніелем Дюбуа, а дехто відзначає міжнародний день шахів, який бере свою історію з далекого 1966 року, коли ФІДЕ визначила окремий день для шанувальників цієї популярної гри.
В історії шахів були злети й падіння – пікові роки популярності та періоди, коли гра була "не на часі". А був такий момент, коли світ гросмейстерів поділився на два табори – ФІДЕ та ПФА (Професійна шахова асоціація).
Сьогодні ми пропонуємо згадати ті буремні "дев'яності", коли Гаррі Каспаров вчинив справжній бунт та, звинувативши "офіційних" функціонерів у корумпованості, спробував перевернути хід шахової історії.
Передісторія
У 1987 році Гаррі Каспаров захищав титул чемпіона світу проти улюбленця партії та одного з героїв сучасної російської пропаганди Анатолія Карпова.
Той матч тривав усі 24 партії та завершився унічию – 12:12. Чинний чемпіон вдало застосував англійський початок в останній грі, завдяки чому зрівняв рахунок та залишив Карпова ні з чим.
31 грудня 1990 року завершилась 24-та партія чергового захисту "шахової корони" між Каспаровим та знову Карповим – і знову представник СРСР програв супернику, який ще до розвалу імперії почав грати під російським триколором.
Настає 1993 рік, Гаррі Кімович має знову захищати титул, але цього разу проти англійця Найджела Шорта. Обидва шахісти бажали самостійно обирати місце проведення матчу (потенційно на конкурсній основі), бажали бачити прозорість у фінансах та знати – хто є спонсором цього свята.
Окрім того, особиста вимога Каспарова полягала в тому, що він мав брати участь у переговорах зі спонсорами, оскільки вкрай недовіряв Флоренсіно Кампоманесу (саме він зупинив матч 1985 року проти Карпова особистим рішенням).
Флоренсіно Кампоманес – філіппінський шахіст, був президентом ФІДЕ з 1982 по 1995 рік. Існує думка, що ухвалив рішення перервати матч за чемпіонство світу після особистого листа президента Шахової федерації СРСР Віталія Севастьянова. У 2003 році був засуджений за розтрату 13 млн песо при підготовці до 30-ї шахової олімпіади, але уникнув реального покарання завдяки співпраці з міжнародними організаціями, які не перебували під юрисдикцією Філіппін.
Що з цього вийшло
ФІДЕ проігнорувала будь-які побажання гросмейстерів та призначила місцем проведення матчу Манчестер, сама обрала спонсора гри та ігнорувала будь-які питання щодо документації.
Ясна річ, Каспаров та Шорт не змирились із таким розвитком подій, адже ще одна вимога – визнати їх рівноправними партнерами, а не підлеглими шахового гегемона.
Якщо підсумувати усі висунуті вимоги тандему Каспаров-Шорт, то вони не хотіли брати участь у турнірах в стилі "радянщини" – ось вам дошка, ось вам три рублі – грайте. Шахісти бажали брати участь в організаційних моментах та мати певну автономію.
Наприкінці травня 1993 року росіянин та британець оголосили, що не братимуть участь у матчі під егідою ФІДЕ. Вони створили Професійну шахову асоціацію та заявили, що тепер цей орган можна вважати легітимним. Гросмейстерів підтримала компанія Intellectual Enterprises, яка зголосилась профінансувати матч під егідою "альтернативної федерації".
"Оскільки гросмейстери Каспаров і Шорт відмовилися виконувати свої зобов'язання по лінії ФІДЕ, вони більше не розглядаються як учасники чемпіонського циклу. Їхні дії – це порушення статуту ФІДЕ та спроба узурпації контролю над світовим шаховим титулом", – заявив тоді президент ФІДЕ Кампоманес.
Згодом функціонер оголосив, що в матчі за чемпіонство світу візьмуть участь Анатолій Карпов та нідерландець Ян Тімман. Філіппінець також звинуватив Каспарова у руйнації шахової єдності, а оголошення про створення ПША – актом розколу. У 1985 році рішення зупинити матч без оголошення переможця Кампоманес вважав нормальним.
Хто грав під егідою ПША
Матч між Каспаровим та Шортом відбувся у Лондоні в період з 7 вересня по 21 жовтня та завершився переконливою перемогою уродженця Баку – 12,5 проти 7,5. Шахісти зіграли 20 партій, а свою єдину перемогу англієць святкував аж у 16-й грі.
Призовий фонд поєдинку складав 1,7 мільйона доларів, з яких 2/3 отримав саме Гаррі Кімович як чинний чемпіон.
У 1995 році Каспаров захистив свій титул, здолавши тоді ще молодого Вішванатана Ананда, який наразі є віцепрезидентом ФІДЕ. Цього разу призовий фонд був 1,5 млн, з яких мільйон отримав переможець, а 500 000 – програвший.
Цей матч цікавий тим, що його було зіграно у Нью-Йорку на 107 поверсі Всесвітнього торгівельного центру, який було зруйновано у 2001 році. Також це був останній поєдинок, коли претендент визначався схожим з регламентом ФІДЕ Турніром претендентів. До речі, у ньому брали участь українські шахісти – Володимир Маланюк, Володимир Тукмаков, Олександр Белявський та Олег Романишин, який посів сьоме місце та кваліфікувався до аналога плейофу. На стадії чвертьфіналу гросмейстер програв саме Віші Ананду – 5:2.
У цей же період Україна отримала першого у своїй історії чемпіона світу за "офіційною" версією. Руслан Пономарьов у 2002 році здолав неперевершеного Василя Іванчука, ставши наймолодшим чемпіоном в історії. Рекорд, до речі, було побито наприкінці 2024 року, коли Гукеш Доммараджу переграв Діня Ліженя.
Після цього спонсори втратили інтерес до ПША, віддаючи перевагу все ж ФІДЕ. Своє фактичне існування організація припинила у 1996 році, а Каспаров залишався сам на сам із титулом "класичного чемпіона світу".
У 2000 році гросмейстер сам обрав собі суперника і ним став Владімір Крамнік. Матч завершився із рахунком 8,5 – 6,5 на користь претендента, а Каспаров жодного разу не зміг переграти опонента. Фактично, саме в цей момент навіть неофіційний титул втратив свою привабливість, адже "винуватця свята" там вже не було.
Після успішного захисту проти Петера Леко у 2006 році відбувся останній в історії "матч за чемпіонство світу з класичних шахів" між росіянином та Веселіном Топаловим – видатним болгарським шахістом.
У 2005 році гросмейстер став чемпіоном за версією ФІДЕ, а тому вирішив довести усім, що він дійсно кращий, та зіграти з Крамніком.
Об'єднавчий матч між чемпіоном ФІДЕ та вже неіснуючої ПША
Після двох перемог росіянина та двох нічиїх трапився "туалетний скандал". Топалов звинуватив Крамінка у регулярних відвідинах вбиральні – місця, де немає камер спостереження. Апеляційний комітет заявив, що болгарська сторона перебільшу проблему, хоча визнав, що ці походи під час партій були дійсно надто регулярними.
Росіянин образився та не прийшов на п'яту гру – технічна поразка. Тодішній президент Калмикії та ФІДЕ Кірсан Ілюжмінов вмовив (або примусив) Топалова не звертати увагу на щохвилинні походи Крамніка до туалету, але так і не переконав повернути тому втрачене очко.
12 партій було завершено із рахунком 6:6, а тай-брейки виграв Крамнік. Ця перемога поклала край розколу шахового світу, а ФІДЕ визнала росіянина "абсолютним чемпіоном світу".
Топалов після гри заявив, що росіянин не мав якоїсь блискучої підготовки або неймовірних рішень на дошці, але зміг реалізувати більше шансів, ніж він сам.
Як це все завершилось
Одразу після матчу болгарин почав говорити про реванш, а ФІДЕ погодилась із його правом на шанс "закрити поразку". Втім, спочатку організація відхилила банківські гарантії команди Топалова, а згодом просто ухвалила рішення – у матчі-реванші відмовити.
Згодом Веселін розповів ЗМІ, що під час "туалетного скандалу" помітив в одній з вбиралень мережевий кабель, але не став про це розповідати, адже хотів дограти матч та переймався, що його не випускатимуть з Росії. Команда Крамніка знову образилась та пообіцяла подати скаргу до комітету етики ФІДЕ, а у Топалова зауважили, що це спроба відвернути увагу від реваншу, який так і не відбувся.
У 2007 році відбувся черговий чемпіонат світу, на якому Вішванатан Ананд здолав Крамніка та став новим чемпіоном світу з шахів. Тепер росіянин займається тим, що подає до суду на інших шахістів, звинувачуючи тих у читерстві.
