Анні Музичук – 36: стрімкий зліт та головні події в кар'єрі видатної української шахістки
Українська шахова школа завжди славилась у всьому світі завдяки видатним шахістам та шахісткам, які здобували свої перемоги у всі часи – під прапором СРСР, у спокійні часи після здобуття Незалежності та у воєнні після 2014 року.
У цей день, 28 лютого, у Львові народилась Анна Музичук – одна з кращих шахісток сучасності не тільки в Україні, але в усьому світі, яка ще не має титулу чемпіонки світу, але загальними здобутками вже перевершила кар'єру своєї сестри Марії.
Цей текст буде не про біографію Анни, яка щільно перетинається із її сестрою Марією – ми пропонуємо окреслити головні події в кар'єрі гросмейстерки та простежити шалений прогрес львів'янки.
Звання чемпіонки України у 13 років
На момент участі в історичній для себе національній першості Анна Музичук вже мала звання найтитулованішої шахістки у межах чемпіонатів Європи: на її рахунку було два золота (1998, 200) та срібло (1997) в категорії до 10 років та золото (2002) і срібло (2001) U-12.
Чемпіонат України з шахів 2003 року проводився в Миколаєві й відбувався за класичною швейцарською системою: 41 учасниця, 9 турів, 2 години на 40 ходів, +30 хвилин до завершення партії. Призовий фонд турніру складали 10 тисяч гривень, з яких чотири тисячі дістались переможниці – солідні гроші на той час, коли середня зарплата в Україні складала 400 гривень (за даними ПФУ).
У тому змаганні серед топових суперниць сестер Музичук, які стали наймолодшими учасницями турніру, можна виділити Ольгу Александрову та Анну Ушеніну. У підсумку, Анна без жодної поразки виграла чемпіонат України, набравши 8,5 очок з 9 можливих. Що стосується Марії, то турнір для неї склався посередньо (не можна сказати невдало про 11-річну дівчинку) – дві перемоги, три поразки, чотири нічиї та підсумкове 29 місце.
Перехід під прапор Словенії
Одразу після цього в житті шахістки відбулось дві події: звання гросмейстерки серед жінок та конфлікт з Федерацієїю шахів України й подальший перехід під словенський прапор.
Попри перемогу в національній першості та здобуття найвищого жіночого звання, ФШУ не взяла Анну на Олімпіаду-2004 та не надала обіцяної підтримки у розвитку. Як наслідок, того ж року Музичук розпочала свої виступи за збірну Словенії, хоча й не змінила Львів як місце проживання.
Того року Олімпіада пройшла для українських команд геть по-різному: чоловіки з Іванчуком, Пономарьовим та ще не путіністом Карякіним виграли золоті медалі, а Жукова та компанія провалили жіночу першість – 17 місце.
"Я живу в Україні та не змінювала громадянство. Однак є одна перевага в тому, що я член Словенської шахової федерації: я граю на першій дошці в національній команді і завжди зустрічаюся з сильними суперниками на таких змаганнях, як Олімпіада або чемпіонат Європи серед клубів.
Шахова федерація Словенії завжди оплачує офіційні турніри, і в мене ніколи не буває із цим проблем, тоді як в Україні можуть виникнути фінансові труднощі. Звичайно, для професійного зростання в шахах потрібен хороший тренер, і вони вимагають багато чого у плані гонорарів, а це складніше питання", – так у 2011 році казала Музичук щодо своїх виступів за Словенію.
У підсумку, шахістка виступала за час виступів виграла чемпіонат світу до 20 років серед дівчат (2010), виграла особисту золоту медаль клубного чемпіонату Європи (2008), здобула звання міжнародного майстра. У 2012 році спортсменка увійшла в історію як четверта шахістка з рейтингом ЕЛО 2600+ очок (після Юдіт Полгар, Хампі Конеру та Хоу Іфань), здобувши звання повноцінного гросмейстера.
2014 – рік не тільки втрат, але й повернень
Трагічні події в України спонукали діяти не тільки військових, але й шахістів – Анна Музичук повернулась під жовто-синій прапор (хоча цьому також сприяла й зміна керівництва ФШУ). У квітні того року гросмейстерка стала чемпіонкою світу з бліцу, набравши 23 очки з 30 можливих. Через два тижні після перемоги Анна повернулась під юрисдикцію ФШУ.
У серпні того ж року Музичук допомогла збірній взяти бронзу шахової Олімпіади, а під завершення 2014-го вдруге стала чемпіонкою України.
"Мені давно хотілося повернутися, тим більше моя сестра Марія грає за Україну, і нам краще бути в місці. Ще змінився президент української федерації, ним став Віктор Капустін. У збірній відразу змінилася ситуація і покращало ставлення до шахістів", – так прокоментувала своє повернення гросмейстерка.
Анна Музичук – чемпіонка світу з рапіду
2016 рік був черговим етапом прогресу українки – роздільне 3-4 місце на етапі Гран-прі в Батумі, 3-5 місце на етапі у Ченду, бронза Олімпіади у складі збірної України та головна подія року – перше звання чемпіонки світу з рапіду та перемога в бліці.
Традиційно обидва турніри відбуваються наприкінці року, а тоді змагання проходило в Катарі. Призовий фонд складав 80 тисяч доларів, з яких 10 для переможців у кожній з дисциплін.
Анна Музичук пройшла турнір без поразок та з результатом 9,5 очок (7 перемог та 5 нічиїх) випередила росіянку Костєнюк у рапіді. Після цього українка залишила позаду іншу росіянку, Валєнтіну Гуніну у бліці з результатом 13 очок. Третє місце, до речі, тоді посіла колишня українка та теж уродженка Львова Катерина Лагно (взяла російське громадянство у 2014 році).
Окремо також зазначимо, що чемпіоном світу з рапіду того року серед чоловіків став інший представник української школи шахів – Василь Іванчук.
Наступного року змагання відбувалось у Саудівській Аравії, але Анна відмовилась від захисту титулів через жорстку політику країни стосовно жінок.
"Не хочу грати за чужими правилами, не хочу носити абаю, ходити вулицями у супроводі та відчувати себе другосортною істотою", – поясила шахістка.
Момент, коли Музичук впритул наблизилась до статусу чемпіонки світу з класичних шахів
І хоча Анна доволі красномовно окреслила свої думки щодо країн, де жінка має покривати голову, тіло, обличчя та мати наглядача, не скористатись шансом стати чемпіонкою світу з класичних шахів вона не могла.
Та першість була дивною і скандальною одночасно – її переносили через відсутність організатора, рішення про проведення чемпіонату світу в Ірані опублікували через два тижні після відповідного рішення Генеральної асамблеї, а галас у ЗМІ піднявся не в останню чергу завдяки Найджелу Шорту, якого потім за це публічно критикувала Сьюзен Полгар.
Від участі у турнірі відмовились Марія Музичук, чемпіонка світу Хоу Іфань, Ірина Круш та Назі Паікідзе, а Харіка Дроновалі та Хампі Конеру хоча й висловились про незручність іранського підходу до жінок, але зазначили важливість та рівень ЧС.
"Абсолютно очевидно, що Іран не є відповідною країною для такого престижного змагання. І це неправильно, що ті шахістки, які відмовляються їхати до Ірану і носити хіджаб, просто ні за що втрачають право грати в чемпіонаті світу.
Так, Аня підписала контракт. Ми з нею розмовляли щодо цього, але для неї стати чемпіонкою світу – мрія всього життя", – прокоментувала рішення Анни та свою відмову від турніру Марія Музичук.
У 2017 році чемпіонат світу проводився за нокаут-системою (аналог плейоф у футболі). На шляху до вирішальних партій українка здолала Аміну Мезіуд, росіянку Кашлінскую, Фам Ле Тхао, Алєксандру Костєнюк та колишню чемпіонку світу Антоанету Стефанову, яка у 2012 році втратила свій титул в боротьбі з Анною Ушеніною.
У фіналі на Музичук очікувала Тань Чжуньї, класичні партії з якою завершились внічию 2:2 (по одній перемозі та дві нічиї), а у тай-брейках, які відбувались із контролем часу 25 хвилин +10 секунд сильнішою виявилась китаянка. Згодом формат змінили на класичний – Турнір Претенденток та матч з чинною чемпіонкою, але до фіналу Анна більше не доходила (поки що).
Зафіксовано статус елітної шахістки світового класу
З того часу Анна Музичук незмінно демонструє яскраві результати, посідаючи високі місця і у світовому рейтингу шахісток, і на топтурнірах.
У 2019 році українка виграла срібло чемпіонату світу з бліцу, у 2021-му посіла четверте місце на першому в історії Кубку світу серед жінок (у матчі за бронзу Анна поступилась Тань Чжуньї), у 2022 році допомогла збірній України виграти шахову Олімпіаду, а 2025 став надпотужним: дві перемоги на трьох етапах Гран-прі (на жаль, роздільні, тому вони не допомогли кваліфікуватись на Турнір Претенденток) та одноосібна яскрава перемога на Norway Chess, де шахістка виступатиме й цього року. Також у грудні 2025 року гросмейстерка здобула срібло чемпіонату світу з бліцу, у фіналі поступившись Бібісарі Ассаубаєвій.
Окремо про виключення сестер Музичук зі складу збірної України
У 2022 році Федерація шахів України заявила, що Анна та Марія Музичук відмовились підписувати лист з вимогою усунення росіян, білорусів та особисто Аркадія Дворковича від шахів та ініціювала виключення їх з організації.
Реакція від Анни не забарилась, але гросмейстерка назвала це "напівправдою".
"Те, що ми відмовилися підписувати ці листи є, напівправдою. Нам надіслали тексти листів, зміст яких був практично ідентичним. Ми двічі хотіли внести свої пропозиції та рекомендації, які могли б зробити ці листи та вимоги більш ефективними. Проте нам двічі відповіли, що "або ви підписуєте листи з таким формулюванням, або ніхто ніяких змін вносити не буде". І це, попри те, що лист ФШУ не приніс бажаних результатів".
"3-го березня провідні російські шахісти та шахістки написали відкритого листа Путіну, в якому засудили агресію Росії проти України та вимагали негайно закінчити війну. Серед тих, хто підписали цей лист – члени національної збірної команди Росії, олімпійські чемпіонки, чемпіони та чемпіонки світу та Європи.
Чи правильною є вимога щодо відсторонення всіх шахістів, включаючи тих, які підтримують Україну? Ми вважаємо, що коректніше або робити виняток для цих шахістів/шахісток, або ж виключати всіх, але тільки на період війни", – ось такою була реакція старшої Музичук.
Зауважимо, що це не завадило шахісткам успішно виступити на Олімпіаді, яка проводилась з 29 липня по 9 серпня в Індії, а з 2023 року їх саме перестали включати у склад.
Виходячи з того, що доступно публічно – сторони просто не підписали контракт, а коментарі були лише зі сторони: Наталія Жукова звинуватила сестер у жаги до грошей, Олег Музичук пояснив відсутність доньок у складі на командний ЧС втомою, а мати Наталія заявила про псевдопатріотизм Жукової через гру та життя у Москві до 2019 року.
Прямо зараз Анна Музичук вважається однією з кращих шахісток світу, яку охоче запрошують на елітні турніри, де вона не просто бере участь, а завжди бореться за перемогу. Станом на лютий 2026 року шахістка посідає восьме місце світового рейтингу, маючи 2522 очок ЕЛО.
За свою кар'єру гросмейстерка виграла майже усі можливі змагання, здобула безліч титулів, окрім одного – чемпіонки світу з класичних шахів. Сподіваємось, одного разу Анна подолає цей кріптоніт й вирішить усі свої суперечності з Федерацією шахів України – талановитими та сильними гравцями нехтувати не можна.
