Світанок у ринзі, героїнова анестезія та жорстокість поліції: історія найдовшого боксерського бою всіх часів
Поки за вікнами Нового Орлеана ніч повільно переходила у ранок, у залі клубу "Олімпійський" відбувалося щось поза межами людського розуміння. 6 квітня 1893 року Енді Боуен і Джек Берк зійшлися у поєдинку, який тривав неймовірні 7 годин 19 хвилин.
Того дня глядачі засинали навколо рингу, поліція забороняла зупиняти бій через "відсутність видовища", а одному з бійців вводили героїн прямо в розтрощені кисті рук, аби він міг продовжувати боротьбу. "Чемпіон" розповідає про найдовшу битву в історії боксу, яка передає атмосферу цього виду спорту в період його зародження.
Випадок, що став історією
Все почалося з прикрої обставини. У залі клубу "Олімпійський" планувався бій за участю Джека Берка на прізвисько "Техас", проте суперник в останній момент відмовився від поєдинку.
На короткому повідомленні його замінив Енді Боуен. Цікаво, що 26-річний чемпіон у легкій вазі був водночас також тренером того самого бійця, що "вилетів" із програми.
Правила "Маркіза Куїнсберрі" вже діяли, запроваджуючи рукавички та трихвилинні раунди, проте була одна суттєва деталь: бій мав тривати до "фінішу", тобто до повної капітуляції або нокауту одного з учасників. Обмеження кількості раундів просто не існувало.
У кар'єрі Боуена вже були тривалі битви (по 43 та 48 раундів). Але навіть він не міг уявити, що станеться попереду.
У якому статусі підходили суперники до бою?
Енді Боуен був відомий як "Залізна людина" Нового Орлеана. Він мав репутацію бійця, якого неможливо зламати фізично.
Джек Берк вважався аутсайдером протистояння, але він був відомий своєю жагою до перемог. Його називали боксером із величезним серцем і технічним арсеналом, що дозволяв йому витримувати шалений темп.
Призовий фонд бою складав 2500 доларів і був шаленою мотивацією для боксерів. На той час це були космічні гроші – сума, яку звичайний робітник заробляв за чотири-п'ять років виснажливої праці. Переможцю мало дістатись 80%, а тому, хто програє – 20%.
Що відбувалось на рингу в історичній битві?
Коли пролунав перший гонг приблизно о 21:15 за місцевим часом, зал вибухнув аплодисментами, очікуючи на швидку розв'язку. Берк впевнено стартував на чужій для себе території, використовуючи перевагу у швидкості та буквально засипав чемпіона ударами.
Він намагався завершити справу швидко, але Боуен, якого за методичність називали "Машиною", витримував натиск. Перші десять раундів минули у класичному стилі: обмін важкими ударами, клінчі та постійний рух.
Здавалося, що розв'язка близька, адже Джек декілька разів серйозно похитнув місцевого чемпіона швидкими серіями в корпус. Проте той вистояв і ближче до двадцятого раунду стало зрозуміло, що бій перетворюється на марафон, де на перше місце виходять витримка та сила волі.
Темп дещо впав, але напруга лише зростала. Боксери почали заощаджувати сили, вичікуючи на помилку суперника.
Ближче до 30-ї трихвилинки Енді отримав першу візуальну травму – на його обличчі з'явилося серйозне розсічення. У 45-му раунді Джек Берк провів серію, від якої чемпіон ледь не вилетів за межі рингу, але Боуена врятував гонг.
Настала північ. Багато глядачів, які прийшли після робочого дня, почали засинати на своїх місцях. Дехто залишав зал, щоб перекусити та повертався назад лише для того, щоб побачити ту саму картину – двоє закривавлених чоловіків у центрі рингу завдавали ударів, продовжуючи бій на морально-вольових якостях.
Зламані руки, "медична допомога" та поліцейське "вето"
Справжня драма почалася після 50-го раунду. Джек Берк підійшов до свого кута з аномально роздутими кистями.
Згодом він згадував, що отримав переломи ще в першій третині бою. В одному місці кістка буквально пробила шкіру на зап'ясті.
Боєць викликав рефері Джона Даффі, попросивши зафіксувати нічию, щоб розділити гонорар порівну та припинити муки. Рефері звернувся до капітана поліції Барретта з проханням зупинити поєдинок, але той відповів відмовою.
Він заявив, що бій "недостатньо жорсткий" для фіксації нічиї, оскільки Берк останні раунди провів у глухому захисті. Тож суддя заявив боксеру, що вихід із поєдинку через травму буде зарахований як поразка.
У цей момент у ринг викликали лікаря. Щоб приборкати пекельний біль, Берку ввели героїн в обидві руки, що на той час вважалося припустимим знеболювальним. Це дозволило йому продовжувати бій, хоча його удари стали механічними та слабкими.
Боуен також був у жахливому стані. Його обличчя набрякло так, що він ледь бачив суперника. Проте "Залізна людина" виправдовувала своє прізвисько – він продовжував терпіти.
Рефері декілька разів підходив до кутів, запитуючи боксерів, чи не хочуть вони зупинитися. Але обидва бійці лише хитали головами.
У вісімдесятому раунді в залі залишилася лише половина публіки. Ті, хто лишився, сиділи в заціпенінні, адже це вже не був спорт у звичному розумінні, глядачі стали свідками випробування біологічних меж людського тіла.
Коли лічильник раундів перевалив за сотню, на годиннику було вже пів на четверту ранку. Обидва боксери нагадували привидів, які ледь трималися на ногах, використовуючи клінчі не для тактики, а просто щоб не впасти на підлогу, а їхні рухи були сповільненими, як у кошмарному сні.
Перед 108-м раундом рефері оголосив, якщо за наступні дві 3-хвилинки не буде виявлено переможця, він припинить бій. Після гонгу, що ознаменував завершення 110 раунду, обидва спортсмени просто не змогли піднятися зі своїх табуретів – на той момент перші промені сонця вже пробивались у приміщення залу.
Врешті-решт суддя оголосив поєдинок таким, що "не відбувся" (no contest). Це було юридичне рішення, адже нічия могла змусити організаторів повернути гроші за квитки всім глядачам.
Такий статус дозволив зберегти касу та поділити гонорар 50 на 50. Тож боксери отримали по 1250 доларів, хоча ці гроші навряд чи могли компенсувати ту шкоду, яку бійці завдали своєму здоров'ю.
Пізніше в цій битві все ж офіційно було зафіксовано нічийний результат. Вона тривала 110 раундів або ж 7 годин 19 хвилин.
Ціна "вічного" рекорду
Цей боксерський марафон не залишився без наслідків. Обидва бійці значно підірвали своє здоров'я.
Джек Берк зламав обидві руки та шість тижнів не міг встати з ліжка. Він повернувся в ринг, але більше ніколи не перемагав на серйозному рівні та помер у віці 44 років.
Енді Боуен наступний поєдинок провів уже через місяць, що стало великою помилкою. В нього був ослаблений органызм і саме бокс забрав його життя.
У грудні 1894 року в бою проти Кіда Лавіня він пропустив удар, впав і вдарився головою об дерев'яне покриття рингу. Боуен помер у віці 27 років, так і не прийшовши до тями.
Ця подія в Новому Орлеані назавжди залишилася в історії як найдовший поєдинок у рукавичках. Він зафіксований у Книзі рекордів Гіннеса і вважається таким, що не може бути побитий за сучасних правил безпеки.
Саме цей бій став головним аргументом для введення жорстких лімітів на кількість раундів, довівши, що дух людини може бути міцнішим за її тіло, але ціна такої стійкості буває занадто високою. Спочатку обмеження сягали 45 раундів, згодом їх скоротили до 25 і врешті-решт ми маємо 12, адже медики довели, що 36 хвилин чистого часу – це межа, після якої ризик незворотних пошкоджень мозку зростає в геометричній прогресії.
