Дон Кінг – вбивця, викрадач Алі, найбільший пройдисвіт світового боксу та зразковий сім'янин
20 серпня виповнюється 90 років Дону Кінгу, легендарному американському промоутеру професійного боксу. Тому самому великому та жахливому Дону Кінгу, зі стоячим дибки сивим волоссям, незмінною сигарою в зубах, прапорцями в руках та фразою "Тільки в Америці".
Дон Кінг – найбільш упізнавана та колоритна постать серед промоутерів. Ще не так давно він був найвпливовішою персоною у світі профібоксу. Але час невблаганний, і сьогодні Дон став вже суто історичним героєм з міфів та байок.
Дон Кінг організував понад 500 боїв за титул чемпіона світу. Він установив безліч рекордів: платив нечувані раніше суми за вихід на ринг, влаштовував заходи, що збирали рекордну кількість глядачів біля екранів, заробляв на матчах небувалі гроші. Кінг працював з багатьма зірками боксу, деякі з яких звинуватили його у шахрайстві.
Його постать неможливо змалювати однією фарбою.
"Дон виглядає як чорний, живе як білий, а думає про зелень", – дуже влучно свого часу відзначив Ларрі Голмс.
Тим він і цікавий – адже його доля є просто сюжетом захоплюючої кінодрами. Власне, про нього і зняли декілька фільмів. Сам Кінг якось сказав журналістові:
"Реальне життя, хлопчику мій, куди незвичайніше книжок. Хто міг уявити таке життя, як моє? Я сам не можу в це повірити. Я прокидаюсь щоранку – і в шоці, що живий!"
До тюрми
Дональд Кінг народився 20 серпня 1931 року у Клівленді, штат Огайо, у бідній афроамериканській родині. Він був п'ятим із шести братів, ще в сім'ї була одна донька. Коли Дону було 10 років, його батько Кларенс Кінг, робітник сталеливарного заводу Otis Steel, загинув під час вибуху ковша у цеху.
Мати Гетті Кінг отримала компенсацію у розмірі 10 тис. доларів, і це дозволило їй переїхати з родиною до району середнього класу Маунт-Плезант.
Гетті заробляла на життя, торгуючи пиріжками та смаженими горішками. Рознощиками товару працювали сини. Щоб збільшити продажі, хлопці вигадали хитрий хід: клали до кульків записки з цифрами, граючи на людській цікавості. Покупці навіть робили ставки, кому дістанеться більша цифра. Кінг та його старші брати зрештою залучилися до схеми ставок.
"Ми цим скористалися і почали займатися шахрайством. Це було незаконно, але хто знав про ті закони?", – згадував набагато пізніше наш герой.
Саме тоді закладалася ділова хватка майбутнього промоутера, поєднана з шахрайськими підходами. Після закінчення середньої школи (1951) Дон хотів вчитися на адвоката та вступив на юридичний факультет Кентського державного університету (місто Кент, штат Огайо), але його швидко звідти виключили.
Того ж року старший брат Конні підрядив його працювати у нелегальній букмекерській конторі. У роботі Дону дуже допомагала феноменальна пам'ять, за яку йому дали прізвисько "Цар чисел". Спочатку він збирав ставки, а згодом у нього з'явились власні точки з прийому ставок.
Коли денний дохід Кінга досягнув 15 тис доларів, місцевий мафіозо Алекс Бернс запропонував йому "дах". Згідно з умовою, Кінг мав платити Бернсу, а той мав позичати Дону гроші у разі необхідності. Коли така потреба виникла, мафіозо кинув Кінга, а той відмовився платити, за що йому підкинули в дім вибуховий пристрій, а його самого намагались застрелити.
А сам Дон у 1954 році застрелив такого собі Хіларі Брауна, який разом з двома поплічниками намагався пограбувати одну з його букмекерських точок. Оскільки перестрілка була взаємною, суд виправдав Кінга, визнавши вбивство як вимушене.
Загалом з 1951-го по 1967 роки Дона Кінга заарештовували понад 30 разів. 15 з них були за порушення правил дорожнього руху. Але 20 квітня 1966 року Кінг забив на смерть свого працівника Сема Гаррета, який заборгував йому 600 баксів. Гаррет помер через 4 дні від важкої травми голови, отриманої після численних ударів ногами. Хоча Дон заявив про самозахист, його було засуджено за вбивство другого ступеня. Адвокатам вдалося переконати присяжних, що то було ненавмисне вбивство, тож Кінга засудили до позбавлення волі на термін від одного до двадцяти років. У в'язниці Дон провів 3 роки 11 місяців і був звільнений достроково 30 вересня 1971 року.
Під час відбування строку у в'язниці "Меріон" він почав займатися самоосвітою і прочитав усе, що міг знайти у тюремній бібліотеці.
"Я навчився всього у в'язниці, читаючи все, що міг знайти. Це дало мені розуміння життя, яке полягає в тому, що "не злися, будь розумнішим", – згадував Кінг.
Вийшовши на свободу, він так і сипав цитатами і афоризмами – переважно з Біблії та Шекспіра. І без того красномовний хлопець, Кінг став неперевершеним оратором. Проте журналісти звертали увагу на те, що він протягом десятиліть промовляв одні й ті ж фрази, не оновлюючи репертуару.
Два вбивства за плечима – не краща характеристика та не надто добрий старт для успіху в житті. Але Дон Кінг зумів переламати долю і сягнути найбільших висот.
Зліт на чорних крилах
Після виходу з в'язниці 40-річний Дон Кінг вирішив стати спортивним промоутером. У шкільні роки він мав досвід зайнять аматорським боксом, а в рідному Клівленді мав товариша – Дона Ельбаума, здібного тренера та промоутера, який йому допомагав.
Дон відразу зробив геніальний крок: відомий естрадний співак Ллойд Прайс познайомив його з Мухаммедом Алі, і Кінг переконав великого чемпіона виступити на благодійному спортивному шоу – заради збору коштів для однієї з лікарень Клівленда. То був великий івент за участі чорношкірих зірок естради Марвіна Гея, Вілсона Пікетта, Лу Роулза, який у підсумку приніс 80 тис доларів прибутку.
Кінг виніс з цього два важливих уроки: на боксі можна заробляти великі гроші, і треба робити ставку на братів за кольором шкіри. Саме з расового боку він підкотив спочатку до Мухаммеда Алі, а потім і до інших великих чорних чемпіонів. Йому довіряли як своєму, він був єдиним провідним чорношкірим промоутером.
Мухаммед Алі тоді боровся за повернення на трон чемпіона світу – цього титулу його позбавили у 1967 році за відмову йти воювати у В'єтнамі. У 1974 році Кінг задумав безпрецедентну виставу – бій чинного чемпіона у важкій вазі Джорджа Формана з колишнім чемпіоном – Алі. За небувалий призовий фонд (близько $5 млн кожному) боксери погодилися. Кінг буквально вкрав Алі у тодішнього його промоутера Боба Арума – юриста з дипломом Гарварда, який раніше працював у міністерстві юстиції.
З Форманом вийшло ще цікавіше. У січні 1973 року Кінг був у свиті Джо Фрейзера, коли той приїхав на Ямайку битися з Форманом за звання абсолютного чемпіона світу у важкій вазі. Кінг навіть хвалився, що їхав у лімузині із самим Фрейзером. Але коли Форман відправив того в нокаут, Кінг вискочив на ринг, гаряче обійняв нового чемпіона і з Ямайки поїхав уже з ним.
Мільйонів на організацію бою Алі з Форманом у Кінга не було. Зате було вміння ладити з людьми. Він умовив кілька компаній фінансувати захід, а головним досягненням стала домовленість із заїрським диктатором Мобуту Сесе Секо. Ідея проєкту була красномовною: дві чорні зірки змагаються в серці Африки за титул найсильнішого на планеті; ще й подалі від податкових органів США. То був класичний кейс спортсвошингу. Президент Заїру не лише дав грошей, а й наполіг, щоб бій пройшов у столиці його країни Кіншасі, для чого забезпечив проживання, стадіон та безпекові заходи.
Легендарний чемпіон, вірянин, бізнесмен: історія багатогранного Джорджа Формана
Кінг дав бою гучне ім'я The Rumble in the Jungle (Гуркіт у джунглях, а на сленгу звучить як Розбірка у джунглях). Під цей захід Кінг зареєстрував власну компанію Don King Productions.
Бій відбувся 30 жовтня 1974 року. Кінг знову влаштував ціле шоу, зокрема домовився про концерт знаменитого ансамблю Fania All-Stars. 32-річний Алі, який вважався андердогом, нокаутом у 8 раунді переміг 25-річного фаворита Формана, у якого за плечима на той момент було 40 боїв без жодної поразки. The Rumble in the Jungle переглянуло понад 1 млрд телеглядачів по всьому світу, це стало рекордом для тогочасного боксу. І вже 1975 року відбулася наступна гучна подія, організована Кінгом, – "Трилер у Манілі", бій Фрейзера та Алі.
Кар'єра Дона Кінга злетіла. Він ставив один рекорд в історії боксу за іншим. У 1975 році він заробив $1 млн на телеправах на матч Алі та Рона Лайла, а в 1977 році телеканал АВС купив права на показ бою Кена Нортона та Джиммі Янга вже за $2 млн. У 1980 році бій між Ларрі Голмсом і Алі в Лас-Вегасі приніс виручку $2 млн за квитки. Але в червні 1982 року бій Голмса і Джеррі Куні в тому ж Лас-Вегасі дав вже $8 млн виручки тільки на вхідних квитках. Права на трансляцію його запису було продано АВС за цілих $3 млн, теж нечувані гроші на ті часи.
У 1981 році Кінг став першим імпресаріо, який заплатив гонорар боксеру в $10 млн. Такі гроші дісталися Шугару Рею Леонарду за бій проти Роберто Дюрана. У 1982 році Дон поставив рекорд в організації боїв за титул чемпіона світу – 23 матчі за 12 місяців. У 1986 році він побив цей рекорд – 25 боїв, а 1994 році організував цілих 47 таких боїв.
У 1982 р. Кінг став першим промоутером, який заснував власний кабельний телеканал – Don King Sports and Entertainment Network. Наступного року губернатор штату Огайо Джим Родс помилував його за вбивство Сема Гаррета, серед тих, хто клопотав перед ним за Дона Кінга, були, зокрема, видатний афроамериканський політик Джессі Джексон та вдова Мартіна Лютера Кінга Коретта Кінг. То вже був приклад, так би мовити, персонального спортсвошингу.
У 1990-х Дон продовжив ставити рекорди. Наприклад, він був промоутером бою Майка Тайсона та Евандера Холіфілда (листопад 1996), який встановив рекорд за кількістю платних переглядів – $1,6 млн домогосподарств заплатили, щоб побачити трансляцію. Через рік ті ж боксери зустрілися в Лас-Вегасі, щоб битися більш ніж перед 16 300 глядачами, виручка за квитки склала черговий рекорд – $14,2 млн. То був той самий бій, під час якого Тайсон був дискваліфікований за те, що відкусив Холіфілду шматок вуха.
У листопаді 1999 року Кінг знову побив власний рекорд: на другий бій Холіфілда проти Леннокса Льюїса прийшло ще більше людей – близько 17 000 купили квитки, збори склали $16,86 млн.
Дон Кінг зробив щонайменше 90 боксерів мільйонерами. Багато в чому завдяки йому індустрія боксу стала такою, якою ми її знаємо. Серед найвеличніших боксерів, яких опікав Дон Кінг, окрім згаданих, були, зокрема, Роберто Дюран, Фелікс Трінідад, Бернард Гопкінс, Хуліо Сезар Чавес, Марко Антоніо Баррера, Кріс Бьорд, Вільфред Бенітес та інші. Як бачимо – далеко не лише важковаговики і не лише чорні.
Але ким він був для боксерів насправді – доброю феєю чи розважливим грабіжником?
"Дон Корлеоне"
Дон Кінг сумно відомий численними правопорушеннями. Спектр дуже широкий: підробка медичних даних, страхове та податкове шахрайство, маніпуляція рейтингами тощо.
Але головний кримінал Дона – це гонорари, які він не доплачував своїм боксерам, тобто обкрадав їх. Промоутер контракти з боксерами складав таким чином, що розірвати їх міг лише він сам. Бійці були впевнені, що, коли мине термін контракту, вони зможуть скинути ярмо. Але підходив час і з'ясовувалося, що в контракті заховано безліч умов, за якими боксеру доведеться платити Кінгу величезні неустойки за відмову продовжити контракт.
Ось лише три приклади його нечесної поведінки – із найбільшими зірками.
У 1982 році Мухаммед Алі подав на Кінга до суду за несплату йому 1,1 млн доларів за бій з Ларрі Голмсом (жовтень 1980). Кінг зв'язався зі старим другом Алі на ім'я Джеремі Шабазз і вручив йому валізу з готівкою у розмірі 50 тис. доларів і листа, в якому Алі відкликав позов проти Кінга. Дон попросив Шабазза відвідати Алі, який перебував у лікарні у зв'язку з погіршеним станом здоров'я, і вручити йому валізу з грошима, якщо той підпише лист. Алі, який був дуже хворий та мав потребу у грошах, підписав. Коли його адвокат дізнався про це, він заплакав.
Голмс стверджував, що Кінг, який вів майже всю його кар'єру, обдурив його на $10 млн, забираючи частину гонорарів, зароблених у боях, включаючи 25 відсотків призових як для прихованого менеджера. Голмс заявляв, що отримав лише $150 тис. із належних 500 тис. за його бій з Кеном Нортоном, і $50 тис. із 200 тис. за зустріч із Ерні Шейверсом. Він також говорив про крадіжку частини гонорару боїв з Мухаммедом Алі, Рендаллом Коббом та Леоном Спінксом, відповідно $2 млн, $700 тис. та $250 тис.
Голмс позивався на промоутера до суду за звинуваченням у недоплаті йому гонорару за бій із Джеррі Куні у розмірі від 2 до 3 млн доларів. Також він подав позов за бій із Майком Тайсоном, у якому не дорахувався $300 тис. Голмс тоді улагодив усі деталі з Кінгом за $150 тис. і також підписав легальну угоду про нерозповсюдження негативної інформації у бік Кінга.
Майк Тайсон довгий час цілком сліпо довіряв Кінгу. Тільки за 1995-1997 роки він заробив за його допомогою 140 млн доларів, проте коли вирішив перевірити свої банківські рахунки, на свій подив, з'ясував, що у нього практично нічого немає. Переглянувши папери, Тайсон виявив, що 25% платив Кінгу за контрактом, а ще 25% пішли менеджерам, призначеним Доном. Якось розчинилися й інші гроші. Розлючений Майк при зустрічі, як стверджують, дав Кінгу потужний стусан під зад, але той вважав це дрібною неприємністю: епоха Тайсона добігала кінця, і Кінг вирішив наостанок обібрати його по-справжньому. Тайсон подав до суду, сума позову становила $100 млн, але Кінгу до цього було не звикати. Адже він на той час витримав вже більше 100 процесів і всі або виграв, або відбувся сплатою невеликих грошей. Позов Тайсона було врегульовано поза судом, ціна питання склала $14 млн.
Невигадані історії. Тайсон прийшов до Трампа і запитав: "Ти спав з моєю дружиною?"
Тайсон якось сказав, що Дон Кінг наробив чорним боксерам більше зла, ніж будь-який білий промоутер в історії.
"Чому я став працювати з Доном? Тому що знав, що зароблю з ним більше, ніж будь з ким іншим. Чесний промоутер пообіцяє тобі три мільйони, і у підсумку саме ці три мільйони ти й заробиш. А Дон Кінг пообіцяє тобі десять мільйонів, п'ять украде, але тобі все ж залишиться не три, а п'ять. Отже з ним працювати вигідніше", – пояснював свою співпрацю з Кінгом Ларрі Голмс.
У 1996 році у братів Кличків вистачило розуму відхилити пропозицію Дона Кінга, який хотів залучити перспективних українських важковаговиків до своєї стайні.
"Ми розуміли, що Кінг, якщо йому це буде вигідно, не вагаючись пожертвує нашими боксерськими кар'єрами, – згадував Віталій Кличко. – У нього був тільки один друг, якого зображено на зеленому папірці – його звуть Франклін. З людськими ж якостями у Дона завжди було не дуже".
"Дон Трамп"
В особистому житті, як це нерідко буває, Дон Кінг зовсім не відповідає своєму публічному іміджу. Він був добрим сім'янином, люблячим чоловіком, дбайливим батьком та дідусем.
У 1959 році Дон Кінг одружився з Генрієттою. То був його другий шлюб (вперше він одружився ще у 20 років, але цей шлюб тривав недовго). Дон і Генріетта виховували трьох дітей – рідних доньку Деббі та сина Еріка, та прийомного сина Карла, майбутнього партнера Дона у боксерському бізнесі. У Дона є п'ять онуків та правнуки.
У 2010 році Генрієтта Кінг померла від раку у віці 87 років. Дон сказав, що зі смертю дружини він втратив найкращого друга.
"Вона є жінкою, яка стоїть за всіма моїми успіхами та досягненнями".
Подружжя Кінг активно займалось благодійністю. Дон неодноразово зазначав, що часто робив пожертви анонімно – як належить порядним вірянам. Проте злі язики стверджували, що то було настільки анонімно, що невідомо – чи було взагалі.
Ставши світовим селебріті, Кінг зустрічався з багатьма відомими людьми поза сферою боксу – Нельсоном Манделою, Леонідом Брежнєвим, Михайлом Горбачовим, Іоанном Павлом II і Бенедиктом XVI, Тоні Блером, Жаком Шираком, Сільвіо Берлусконі, Фіделем Кастро та сімома президентами США.
Видається коректним порівняти Дона Кінга не лише з доном Корлеоне, але й з іншим Дональдом – Трампом. Як і двічі президент США, Кінг уславився екстравагантною зачіскою та епатажною поведінкою; він також має погану репутацію, яка не завадила досягти найбільших висот.
До речі, обидва Дональди добре знайомі ще з кінця 1980-х років, коли вони кружляли навколо Майка Тайсона (Трамп тоді кілька місяців був радником Тайсона та здер з нього за свої поради 2 млн доларів). Кінг розповідав в інтерв'ю виданню Politiko, що багато разів відвідував маєток Трампа у Мар-а-Лаго, що має телефон президента та може вільно дзвонити йому. Втім, Кінг у своєму житті багато чого розповідав. Але його підтримка Трампа під час президентської кампанії 2016 року є безперечним фактом: Кінг агітував за Трампа у своїй газеті Call and Post, виступав на Республіканській національній конвенції та представляв Трампа публіці на зустрічі з виборцями у церкві в Огайо.
Цілком природно, що Дон Кінг перебував у сфері уваги кіно і телебачення – і в якості самого себе, і як персонаж, якого грали актори. У 1997 році про нього зняли телевізійний байопік під назвою "Тільки в Америці", відомий актор Вінг Реймс за виконання ролі Дона отримав Золотий глобус.
У квітні 2016 року місто Клівленд назвало ділянку бульвару Шейкер, розташовану поблизу штаб-квартири газети King's Call and Post, вулицею Дона Кінга – на честь видатного земляка. У вересні 2016 року міська рада Клівленда запропонувала надати цю назву частині дороги на Сідар-авеню. Пропозиція виглядала суперечливою, оскільки саме на Сідар-авеню Кінг у 1966 році вбив Сема Гарретта. Зрештою, перейменування було скасовано, але ділянка бульвару Шейкер залишається названою на честь Дона Кінга.
Серед професійних нагород Дона Кінга – введення до Міжнародної Зали слави боксу у 1997 році.
Цікаво, що до списку топ-100 найвеличніших афроамериканців в історії, який 2002 року склали в університеті Темпл (Філадельфія), увійшли троє боксерів – Джек Джонсон, Джо Луїс і Мухаммед Алі, але для Дона Кінга там місця не знайшлось. І це цілком зрозуміло – репутація: недарма колись жартували, що у Дона така зачіска, щоб приховувати чортячі ріжки.