Гори, що вимикають мотори. Відомий ексбіатлоніст пояснив, чому в Антгольці дуже важко змагатися

Етап Кубку світу з біатлону наприкінці січня традиційно приймає італійська Антгольц-Антерсельва. З погляду спортивної фізіології – це одна з найважчих, якщо й не найважча локація для змагань в Європі. Всі труднощі – через високогір’я, адже арена знаходиться на висоті 1634 метрів над рівнем моря.
Умовний киянин, коли їде на відпочинок в українські Карпати, вже може відчувати, як часом закладає у вухах, або сходить у гори – і вже б спав цілий день. І ці відчуття виникають ще на порівняно малих висотах. А що ж казати, коли на значно більшій висоті доводиться змагатись у спорті найвищих досягнень…
Детально звертаємо увагу саме на Антгольц ще й тому, що в цій мальовничій частині Доломітових Альп відбудуться біатлонні змагання Олімпіади-2026. Саме в горах, і вже не за горами.
Високі гори – низькі результати, хоча й не для всіх
Високогірні проблеми оголились ще під час літньої Олімпіади Мехіко-1968. Змагання на висоті понад 2000 метрів стали каторгою для багатьох, здавалося б, добре тренованих атлетів. Після багатьох фінішів у різних, переважно циклічних видах, атлети падали знесилені як ніде, втрачали свідомість, довго не могли відновитись.
А цим вдало користувались олімпійці гірських країн – їхні організми були більш адаптовані до битви з природою. В умовах розрідженого кисню важко бігти, а ось стрибок у розрідженому повітрі – лети куди хочеш! І, можливо, саме це дозволило встановити небачений рекорд легендарному американцеві Бобу Бімону в стрибках у довжину…

Є і такий факт. Найбільш високогірна футбольна арена знаходиться в Ла-Пасі на висоті 3637 метрів. І саме там болівійці історично та феєрично трощили бразильців та аргентинців у футболі. Але попри всі протести інших федерацій, ФІФА у 2007-му все ж таки сертифікувала арену.
Гірський досвід та важливі критичні дні
Але ще з часів мексиканської Олімпіади календарі змагань почали планувати ретельніше, так само як і тренувальні методики. А набратись гірського повітря в підготовчий період стало таким собі must have. І біатлон не став виключенням, адже етапи Кубку світу, чемпіонати світу та Європи, Олімпіади не уникають в календарях високогірних локацій.
Інша справа, що в біатлоні діють висотні обмеження – 1800 метрів над рівнем моря і ні метром вище! Тобто, Антгольц-Антерсельва зі своєю висотою цю стелю витримує і під критерій підпадає. До речі, схожі кліматичні обмеження діють і на мінусові температури – при мінус 30 змагання заборонені, а все що нижче, то на розгляд організаторів. Але якщо люті холоди вже стали екзотикою, то висота нікуди не поділась і не подінеться.
"Один із головних викликів Антгольца та й будь-якої високогірної біатлонної арени – це дні акліматизації. Зазвичай, найбільш критичним є період з 4-го по 6-й день від моменту заїзду в гори", – пояснює В’ячеслав Деркач, відомий український біатлоніст, а нині очільник Державного центру олімпійської підготовки з біатлону.
Колишній спортсмен згадує відому та успішну біатлонну історію, яка пояснює ще один нюанс щодо акліматизації.
"У 2003-му ми Андрієм Дериземлею приїхали на етап Кубку світу в Антгольц одразу ж після Всесвітньої Універсіади (відбулась в італійському Тарвізіо, висота над рівнем моря 750 м). Виступали там, як кажуть, "з чистого листа", тобто гори на нас ще не встигли сильно подіяти. Ми тоді непогано виступили. Андрій переміг у масстарті, а я був 11-м. Але гори – це складне і тонке питання. Чи подіють вони на тебе і як – залежить від сукупності багатьох факторів, і фізична готовність – один з найважливіших", – пояснює пан Деркач.

Скажи який в тебе пульс – скажу, що ти настріляєш
Біатлонний функціонер, спираючись на власний досвід, намагається прорахувати, як високогір’я може вплинути на біатлоністів у контексті нинішнього змагального календаря, тобто 6-го етапу Кубку світу, який стартує у четвер, 23 січня.
"Скоріш за все, в понеділок вже майже всі команди після етапу Кубку світу в німецькому Рупольдингу переїдуть до Антгольца. Тобто, вже з четверга можуть настати ці так звані "критичні дні". Але знову варто зазначити – хтось відчує складнощі більше, а хтось менше, а хтось може й практично не відчути. Але в загальному – далеко не кожен організм зможе давати стовідсоткову віддачу, а біатлоністи ж будуть працювати на максимумі, всі боряться за свої місця і ставлять перед собою високі задачі, це ж професійний спорт. Бувають тут і форс-мажори. Ті, хто протягом багатьох років аналізує результати в Антгольці, можуть побачити великі відставання, понад хвилину програшу може бути навіть на одному, переважно, останньому колі дистанції".
Колишній спортсмен звертає увагу на ще один суттєвий нюанс, який часто залишається за кадром.
"Гіпоксія, тобто кисневе голодування, впливає на пульсові режими. Якщо біатлоніст під час гонки працює в зоні 180-200, то в Антгольці це може бути й 220! А це ще й неабияк ускладнює стрільбу, адже вона тісно пов’язана з пульсом спортсмена, а ці всі моменти ретельно відпрацьовуються на тренуваннях у відповідних умовах. Тому стрільба на високогір’ї – це випробування".
Як організм перенесе навантаження горами залежить ще й від тілобудови атлета.
"В теорії, чим вищий атлет зростом – тим йому мало б бути важче в горах. Але знову ж таки, є різні супутні фактори. Може високий атлет бути так добре підготовленим, що його антропометрія й не стане його мінусом, тут все дуже індивідуально", – зазначає ексбіатлоніст.
Народжені в горах можуть "літати"
Вплив на здатність переносити кисневе голодування має також і місцевість, в якій народились, проживають та тренуються біатлоністи.
"Природно, легше справляються з високогір’ям представники гірських країн. Італійці, швейцарці, словенці, французи, та й норвежці. Уявімо, що в нас, наприклад, людина виросла у Ворохті чи Буковелі (висота 800-1000 м), вона від природи вже матиме певну перевагу, гемоглобін такого організму кисень краще транспортує по тілу – це чиста фізіологія. А Чернігів, наприклад, це рівнина, 120 метрів. І в спортсмена, який тут народився і проживає, вже немає таких даних. Хіба що є якась спадкова генетика. Тому все це набувається в межах важкого тренувального процесу. Тому й чимало передсезонних зборів проводяться у високогір’ї, далеко від дому та рідних. Хоча й просто бути народженим у горах – це ще далеко не запорука успіху", – каже ексбіатлоніст.
За словами В’ячеслава Деркача, для тренувального ефекту в горах потрібно бути не менше 16-20 днів.
"Якщо ці терміни витримати, то коли вже спортсмен спускається з високогір’я на менші висоти – його результати будуть хорошими, багато хто в цей період взагалі може продемонструвати свій найкращий результат. Адже в цей час настає так звана фаза гіперкомпенсації. Простіше кажучи, дається взнаки ефект від перебування в горах і покращується працездатність організму", – каже В’ячеслав Деркач.
З урахуванням висот, на яких розташовані біатлонні арени, складається графік змагань на сезон. Висота набирається плавно – від етапу до етапу. Адже різкі перепади, рвана підготовка та змагання – це завжди великий стрес для організму.

"Чемпіонат Європи цьогоріч буде в італійському Мартелі, там трішки менша висота, ніж в Антгольці, але це теж високогір’я. А звідти вже команди переїдуть у швейцарський в Ленцергайде на чемпіонат світу, там теж висота в цих межах – 1400 метрів. Тому всі мають встигнути втягнутись", – зауважує пан Деркач.
Висота над рівнем моря локацій у сезоні 2024/2025
- Контіолахті (Фінляндія) – 100 м
- Гохфільцен (Австрія) – 960
- Ансі-Ле-Гран-Борнан (Франція) – 920
- Обергоф (Німеччина) – 820
- Рупольдинг (Німеччина) – 650
- Антгольц-Антерсельва (Італія) – 1630
- Ленцергайде (Швейцарія) – 1450
- Нове-Место (Чехія) – 620
- Поклюка (Словенія) – 1350
- Голменколен (Норвегія) – 300
До речі, в Антгольц-Антерсельві буває й інший фактор, який впливає на результат стрільби.
"Там морозець, сонечко, ніби все прекрасно. Але буває туман так натягне з озера, що на пристрілці тренер із трубою змушений з біржі йти до килимка, щоб розгледіти установку, по якій велась стрільба", – згадує спортивний функціонер.
Цікаво, що висота здатна на сюрпризи й у словенській Поклюці, там у березні відбудеться передостанній етап Кубку світу. Про примхи цієї відомої біатлонної локації розповімо в наших наступних публікаціях.