Одноклубники О'Ніла, Браянта та Леброна: Медведенко та Михайлюк — єдині українські чемпіони НБА

За всю історію Національної баскетбольної асоціації хоча б один матч за клуб ліги провело більше чотирьох тисяч гравців. Деякі з них навіть не грали у плейоф, дехто не відчув на собі емоції фіналу і лише близько 12% від загальної кількості мають чемпіонські персні.

У першій частині циклу ми згадували першопрохідців серед українців в НБА. Другу присвячено тим, хто зумів стати чемпіоном у якості гравця.

Одноклубник Шакіла О’Ніла та Кобі Браянта

Киянин Медведенко виділявся серед гравців свого року народження. Не даремно ще у юному віці його почали підпускати до першої команди Денді-Баскета.

Хоча, як зізнавався сам Медведенко, у баскетбол він прийшов десь 10-річним хлопчиком, що досить пізно. На початку йому не особливо сподобалася ця гра.

"Я тікав із тренувань, мені заняття не дуже подобалися. Однак, десь через півроку як я почав займатися, ми почали їздити Україною, грати матчі, також у Білорусь їздили. До тренувальних таборів, зокрема, їздили. І ось можливість їздити світом мене підкупила і стимулювала, щоб я продовжив займатися", – казав він.

У 18 років баскетболіст перейшов до Будівельника. Гранд українського баскетболу з 1997 року почав мати слабке фінансування, тому 18-річний Станіслав та 23-річний Григорій Хижняк стали лідерами колективу. Омолодження колективу привело до провалу в Єврокубку: на груповому етапі було лише 2 перемоги за 10 матчів у матчах проти Панатінаїкоса, Автодора, Маккабі Іроні, Словакофарми та Санкт-Пельтена. Медведенко набирав 6,3 очка, 2,2 підбирання та 0,8 перехоплення за 15 хвилин на паркеті. Непогано, відверто кажучи, для вчорашнього школяра у другому за силою турнірі Європи.

Виблискував майбутній чемпіон НБА і в Суперлізі. Так, столичний клуб вперше за роки незалежності залишився без "золота" – поразка 0:3 у фінальній серії БІПА-Одесі, але наш герой стабільно входив до трійки найкращих гравців клубу. Особливо варто відмітити перший матч 1/2 фіналу проти Шахтаря – перемога Будівельника 92:75 і 33 очка Медведенка.

Наступний сезон молодий українець провів у складі литовського Алітуса. На жаль, через травму Станіслав зіграв лише половину сезону, але набирав 16,9 очка та 6,3 підбирання за 28 хвилин у середньому за гру.

"Той сезон дав мені дуже великий поштовх у кар'єрі. Коли ми грали проти Жальгіріса та Летувос Рітас, я відчував, що спокійно можу грати на рівні гравців Євроліги. Тобто нічого страшного вони не мають.

Це дало мені впевненість у собі. Після Литви я поїхав до Літньої ліги, де отримав ще один поштовх. Я грав проти гравців НБА та зрозумів, що й проти них можна грати. Що вони такі самі люди, як і ми", – згадував Станіслав.

У сезоні 1999/2000 Медведенко повернувся до України у новостворений баскетбольний клуб Київ. Таланта вистачило, щоб у 21 рік отримати нагороду MVP чемпіонату. Влітку відбулось турне "вовків" до США, яке організував президент команди Олександр Волков. Чемпіон України провів кілька спарингів. Зокрема, вдалося здолати напіврезервний склад Портленда (127:126). У тому поєдинку Медведенко набрав 42 очки.

За молодим талантом слідкували і топклуби Євроліги. У нього була пропозиція від Реалу, контактували з гравцем також Даллас та Фінікс.

"Маверікс та Санз хотіли, щоб я приїхав до них у тренувальний табір, а з Лейкерс вийшло так, що ми грали Літню лігу в передмісті Лос-Анджелеса в Лонг-Біч, і вони мене запросили на тренування, я потренувався, вони зрозуміли, що я з себе уявляю у технічному плані.

Також їхні скаути ходили на Літню лігу, бачили, що я можу на паркеті. І вони мені просто дали контракт. Найсмішніше, що я відмовлявся від контракту з Лейкерс. Пам'ятаю ще, як Волков на мене кричав, казав: "Ти, що, збожеволів? Тобі контракт виписують заради якого люди "ригають" все життя, а ти відмовляєшся!", – з посмішкою згадував Медведенко.

Дебют відбувся 28 грудня 2000 року. "Озерні" на виїзді познущалися над Фініксом (115:78), а форвард з України набрав 9 очок за 10 хвилин. До кінця сезону новачок клубу зіграв лише ще шість матчів. З позитиву можна відмітити два факти: Лейкерс стали чемпіонами, а українець – другим європейцем, який зіграв за легендарну франшизу. Першим був Владе Дівац.

У молодого новачка з далекої країни були проблеми не тільки з ігровим часом, а й у відносинах із самим Кобі Браянтом.

"Іноді самолюбство зірок доходить до критичної позначки. Так на певному етапі було і з Брайантом. Він на якомусь відрізку часу втратив свої життєві орієнтири. Кобі намагався зневажливо поводитися зі мною. Я з цим і не думав миритися. В результаті у нас з ним і виникали розбіжності на цьому грунті. Але до бійок справа не дійшла. А потім, як це часто буває, ми з ним навіть подружилися", – казав ексбаскетболіст в інтерв’ю для Чемпіона.

Через рік роль Слави, як називали його вболівальники та партнери, стала більш важливою: 4,6 очка + 2,2 підбирання за 11 хвилин у 71 матчі. Команда з Лос-Анджелеса оформила три-піт. Українець отримав репліки на чемпіонському параді та через свою кремезність і, на той момент, "дикий" акцент на певний час отримав прізвисько Іван Драго.

Медведенко став і співавтором одного з найкращих кидків Кобі Браянта. Правда, вийшло досить мемно.

Особливо успішним для нього був сезон 2003/2004. Станіслав більшість матчів починав у стартовій п’ятірці, отримував рекордні за кар’єру 22 хвилини на паркеті і набирав 8,3 очка. Кращий результат того сезону у складі "фіолетово-золотих" мали лише Шакіл О’Ніл, Кобі Браянт, Карл Мелоун та Геррі Пейтон. Непогано так, правда?

Лейкерс старалися повернути втрачений у попередньому сезоні титул, але чемпіонству на заваді стали суперечки між О’Нілом та Кобі, Дерек Фішер був незадоволений тим, що його місце у старті віддали Пейтону, а Мелоуну та Ріку Фоксу на двох було 75 років. Хоча, безумовно, не варто зменшувати заслуг і Детройта-2004. Банда у Пістонс тоді була дійсно чудовою: Біллапс, Хемілтон, Прінс, Рашид та Бен Воллес, а керував ними легендарний Ларрі Браун.

Цінність на Медведенка зростала. І того літа він зробив, як зізнавався сам ексгравець НБА Чемпіону, головну помилку за кар’єру.

"У спортивному плані ключова помилка була одна – мені ще в 2004 році потрібно було йти із Лейкерс. Переді мною стояв вибір – або спробувати заграти в найкращій команді світу, або перейти в інший клуб, виступаючи пліч-о-пліч з гравцями більш низького рівня. Я віддав перевагу першому. Хоча Даллас проявив божевільну зацікавленість у мені – пропонували чотирирічний контракт. 4 мільйони за сезон. І грав би я там, мабуть, регулярно. Менеджер наполегливо рекомендував змінити команду. Але я хотів довести, що можу грати у найкращій, на той час, команді світу. І продовжував чіплятися за Лейкерс", – пригадував Медведенко.

Українця цінили вболівальники. Так, він не набирав багато очок, але був відважним, габаритним. Навіть через роки фанати пам’ятали його і вдало жартували про бігмена.

Травми серйозно почали його наздоганяти. У сезоні 2006/07 він отримав контракт від Атланти лише в грудні, але відіграв за "яструбів" всього 14 поєдинків.

Невдовзі Станіслав повернувся до України. Потім певний час тренував дубль Будівельника, був у тренерському штабі Майка Фрателло, пробував себе у ролі функціонера та агента, у 2019 році навіть балотувався до Верховної Ради.

Війна не змусила його покинути країни. Ексодноклубник О’Ніла та Браянта влітку 2022 року на аукціоні продав, напевно, найдорожче, що у нього було за спортивну кар’єру – два чемпіонські персні. Виручити вдалося понад 250 тисяч доларів, які були передані до фонду, що піклується дітьми, які постраждали від війни.

У цій історії є хепі-енд. У січні 2023 року Медведенко отримав нові символічні персні за здобуття чемпіонських титулів НБА з каліфорнійською командою. Керівники "озерних" не змогли проігнорувати той факт, що людина, яка віддала клубу шість років, вимушена була продати їх задля благодійності. Гравець отримав їх з рук власниці франшизи Джинні Бас.

Новачок у команді Леброна та чемпіон у складі Селтікс

Спорт №1 в Україні – футбол. Але якось так склалося, що, наприклад, у Миколаєві та Черкасах є дуже солідна аудиторія любителів баскетболу. Якщо у міста з півдня України любов до баскетболу має давній період, то у столиці Наддніпрянщини справжній бум відбувся у середині нульових, коли з’явилася команда Черкаські Мавпи.

Багато юних хлопців запрошувалися у місті на секції баскетболу. Звичайно, Михайлюк, який виділявся габаритами на фоні однокласників, вирішив і себе спробувати у цій грі. Він одразу почав показувати чудові результати на всеукраїнському рівні ДЮСШ, феєрив у дитячій Євролізі, був лідером юнацьких збірних України. Особливо добре проявив себе хлопець на кадетському чемпіонаті Європи-2013. "Синьо-жовті" посіли лише 10 місце, але сам Свят потрапив до символічної збірної турніру.

Дебют у дорослому баскетболі відбувся ще у сезоні-2012/13. По справжньому "снайпер" почав сяяти у наступному чемпіонаті. На неймовірному рівні гравець провів стартовий тур Суперліги-2013/2014, у якому Мавпи вдома обіграли Політехніку (92:90), а 16-річний Святослав набрав 16 очок, у тому числі влучивши 4/4 дальні. Звичайно, таку результативність у кожному матчі показувати не вдавалося, але свої пристойні хвилини юнак отримував.

Влітку 2014 року він дебютував за збірну України та став наймолодшим гравцем в історії національної команди, йому було всього 17 років та 1,5 місяці. Це дозволило перевершити показники Віталія Потапенка та Сергія Ліщука – ті дебютували невдовзі після настання повноліття. У 2014 році Україна вперше грала на чемпіонаті світу з баскетболу. Майк Фрателло бачив у хлопцеві майбутній талант, тому взяв його до фінального ростеру. На світовій першості Свят отримав ігрові хвилини і це дозволило українцю стати наймолодшим гравцем в історії чемпіонатів світу з баскетболу. На паркет проти Фінляндії вихованець черкаського баскетболу вийшов у віці 17 років та 52 днів. Що дозволило перевершити рекорд самого Арвідаса Сабоніса. Литовець на ЧС-1982 був на кілька місяців старшим.

Його хотіли бачити у своїх академіях мадридський Реал та інші команди Євроліги, проте сам гравець прагнув до США. Вибір пав на університет Канзасу, хоча за українцем слідкували і скаути інших топових організацій NCAA.

Не можна сказати, що кар’єра Святослава на університетському рівні була вдалою, але головна ціль була виконана — він був обраний на драфті. Обрали українця Лейкерс. Титулований клуб уже 5 років не потрапляв до плейоф, мав багато молодих гравців, а тренував колектив перспективний фахівець Люк Волтон. Він – син легендарного Біла Волтона. Люк встиг два сезони відіграти пліч-о-пліч з Медведенком, а у якості асистента тренера здобути Кубок Ларрі О’Браєна з Голден Стейт. Все вказувало на те, що у Свята будуть не стресові умови для адаптації в лізі.

Все змінилося через тиждень після драфту. Чутки справдилися: Леброн знову покинув Клівленд і вирішив приєднатися до Лейкерс. Франшиза швидко почала формувати склад більш досвідченими гравцями, вимінюючи їх на активи та перспективних виконавців. "Жертвою" став і молодий Михайлюк, якого у дедлайн віддали за Реджі Буллока. Але декілька респектів від "Короля" українець таки встиг отримати.

Наприклад, Джеймс оплесками відреагував на чудовий євростеп майбутнього одноклубника у Літній лізі.

У G-League українець провів фєєричний виступ за фарм-клуб "озерних", набравши 47 очок. Леброн без слів похвалив такий перформанс.

Також у Лос-Анджелесі українець відчув, що таке бути "молодим". Його "змушували" співати пісні на честь дня народження одноклубника.

Були у свінгема і вдалі матчі за Детройт, Оклахому, але вже починало здаватися, що ось-ось і Михайлюк покине НБА. Гра за Торонто та Нью-Йорк була взагалі невдалою. Все змінив трейд з Нікс до Шарлотт. Якщо точніше, то спочатку був обмін до Портленда, але українець пробув гравцем Трейл Блейзерс лише кілька годин.

Хорнетс під кінець сезону-2022/23 стали нагадувати страву, де є різні інгредієнти, але пригощати нею кимось не дуже і хочеться. Так здавалося. Проте, в реальності все виявилося не так і погано. Шарлотт здобув декілька перемог, а Михайлюк на правах одного з найдосвідченіших виконавців став лідером. За останні 10 матчів регулярного чемпіонату його клуб здобув 6 тріумфів, а сам Свят загалом набрав 160 очок. Це була найкраща реклама для нового контракту.

Влітку Реал, Олімпіакос та Панатінаїкос пропонували йому умови, які б дозволили потрапити до десятки найбільш оплачуваних гравців Євроліги. Свят чекав. Чекав довго. Аж поки не з’явився варіант із Бостоном. По грошам українець програв, але виграв джек-пот у спортивному плані, адже Селтікс стали чемпіонами, а уродженець Черкас увійшов до тих 12% гравців НБА з майже 5 тисяч, які здобували перстень.

Ну і, напевно, саме у складі Бостона представник України оформив свій головний хайлайт за шість років перебування в асоціації.

Нещодавно стало відомо, що гратиме він за клуб НБА і наступного року. Юта, безумовно, не та команда станом на зараз, котра буде вести боротьбу за титул, але у цій Лізі ти можеш прибути на гру в умовний Денвер у складі однієї команди, а через добу стати гравцем того ж Денвера. Історія Святослава триває, а ми за нею слідкуємо