Кімі Райкконен – історія найфлегматичнішого чемпіона
Сьогодні Кімі Матіас Райкконен відзначає 45-річчя. Вже понад 17 років фінський експілот Формули-1 залишається останнім гонщиком, який виграв титул за кермом Феррарі. Але найбільше він запам'ятався фанатам своєю неймовірною флегматичністю, за що й отримав прізвисько "Айсмен". І з нагоди ювілею пропонуємо згадати, якою була кар'єра одного з найнезвичайніших чемпіонів світу.
Ранні роки
Народився наш герой 17 жовтня 1979 року поблизу міста Еспоо, яке є другим за величиною у Фінляндії. З десяти років Кімі та його старший брат Рамі почали брати участь у перегонах на картах. Пізніше батьки купили фургон, і вся родина у вихідні їздила на перегони.
Після успіхів на батьківщині, родина Райкконенів почала їздити на змагання і в сусідні країни та з 1994 по 1997 рік, молодий фін регулярно брав участь у заїздах на трасі в Сосновому Бору. Справа ця була досить витратною, батьки щоліта набирали велику кількість боргів, а взимку працювали не покладаючи рук, щоб віддати всі позики.
Однак коли є прагнення досягти мети, рішення знаходиться. Кіміна мати, Пола Райкконен одного разу поїхала в гості до сестри, чоловік якої Юсі Раполо був досить відомим виробником рибальських снастей, а також великим фанатом перегонів. Розмова із родичем пройшла успішно, після чого він став першим спонсором молодого гонщика. Юний пілот отримав можливість поїхати на змагання у віддалені країни, а саме – до Італії.
Цікавий факт: першою "дорожньою" машиною Кімі була Лада "сімка", яку йому батько подарував на вісімнадцятирічні.
Шлях до Формули-1
Перший рік на римських землях не був успішний через те, що Кімі мав далеко не найкращу техніку. Сім'я вже готувалася капітулювати, проте батько – Матті Райкконен – познайомився з Каллі Йокіненом – талановитим гонщиком, який змушений був завершити кар'єру через травму. Експілот був найнятий як менеджер юного пілота.
Зв'язки в автоспорті багато що вирішують. Вміння правильно піднести свого підопічного, дозволяло Каллі то роздобути нові деталі, то навіть знайти спонсорів на гонку-другу. Кімі та його менеджер перебралися жити до Нідерландів, а решта родичів повернулася додому.
Після кількох успіхів у різних європейських змаганнях, талант Кімі помітив ще один менеджер – Девід Робертсон. Два тижні молодий Райкконен намагався вивчити контракт, що складається з 400 сторінок, але не подужавши це завдання, звернувся за допомогою до старшого товариша – відомого фінського раліста Томмі Мякініна, який сказав:
"Чого думати, підписуй".
І невдовзі наш герой потрапив до британської Формули-Рено.
Цікавий факт: участь у Формулі-Рено, Кімі доводилося поєднувати зі службою у фінській армії. Командири відпускали його на перегони. Користуючись тим, що військові не особливо зналися на гонках, Райкконен переконав їх у тому, що гоночний вікенд триває на два дні довше, ніж насправді. Зазвичай після закінчення етапу зайву добу у звільненні він проводив у компанії алкоголю.
Дебют у Формулі-1
Успіхи Кімі у молодших серіях помітив Петер Заубер, власник однойменної команди, і запросив молодого фіна спочатку на тести, а потім і підписав з ним контракт "бойового" пілота. Дебют Райкконена відбувся на Гран-прі Австралії 2001 року.
Цікавий факт: за 30 хвилин до початку своїх перших перегонів Кімі спокійно спав у боксах команди.
Попри те, що Заубер ніколи не був командою високого рівня, почав кар'єру молодий фін з фінішу в очковій зоні. Якщо зараз це не є чимось особливим, то за часів, коли залікові пункти отримували лише шестеро пілотів, це була сенсація.
Далі, по ходу сезону, Кімі ще тричі фінішував в очках – один раз на п'ятому місці та двічі на четвертому. Цього вистачило, щоб зайняти дев'яте місце в особистому заліку, а команда Заубер зайняла четверте місце у кубку конструкторів, що досі є її найкращим показником.
Перехід у Макларен
На тому ж Гран-прі Австралії 2001 відбулася ще одна подія, яка пізніше відіграла найважливішу роль у долі Кімі: в серйозну аварію потрапив дворазовий чемпіон Міка Хаккінен. Хоча фізично гонщик і не постраждав, але саме в той момент йому спало на думку думка, що непогано б закінчити кар'єру живим.
Подальший сезон проводив Міка досить мляво і на Гран-прі Монако повідомив про рішення піти з гонок босу команди Макларен – Рону Деннісу. На всі вмовляння залишитися, Хаккінен вказав на молодого Райкконена і сказав "якщо хочете перемагати – беріть у фіна. Іншого фіна".
Бос послухався поради і підписав контракт із Кімі на сезон 2002 року. Крім місця у гоночному колективі, Райкконен "успадкував" від попередника ще й велику кількість фанатів. А перший етап у новому колективі закінчився подіумом. Слід зазначити, що на старті тих перегонів стався величезний завал і до фінішу дісталися лише вісім пілотів.
Райкконен святкує з Шумахером перший подіум у кар'єрі
Подальший сезон складався не можна сказати, що вдало. З 17 гонок, Кімі лише 6 разів дістався фінішу. Однак, якщо йому таки вдавалося подолати всю дистанцію – то це були дуже високі результати: чотири подіуми та два четверті місця.
А на Гран-прі Франції був навіть дуже серйозний шанс виграти перегони. Міхаель Шумахер отримав штрафний проїзд по піт-лейну за перетин білої лінії, через що опинився позаду Райкконена. На останньому відрізку дистанції між ними йшла відчайдушна боротьба на перше місце.
Молодий фін досить довго тримав оборону, проте за три кола до кінця, під натиском титулованого суперника, таки зробив помилку. "Червоний Барон" негайно скористався своєю єдиною нагодою, впевнено вийшов уперед і помчав уперед до свого п'ятого чемпіонського титулу за рекордні шість етапів до кінця сезону.
Команда Макларен намагалася подавати проїсть, посилаючись на небезпеку цього маневру через те, що поруч був болід Тойоти Макніша, який зійшов з дистанції. Після довгих розглядів результат гонки залишився в силі.
Боротьба за титул із Шумахером
2003 відзначився безліччю змін у регламенті, викликаними домінуванням Шумахера у 2002 році. Була змінена система нарахування очок, на саму безглузду з усіх, що будь-коли існували – 10-8-6-5-4-3-2-1. Всього на 20% відрізнялася кількість зароблених балів між переможцем та срібним призером. Також, з'явилася заборона на використання кількох двигунів у ході одного Гран-прі, що збільшило кількість технічних проблем під час гонки.
У першій гонці Райкконен фінішував третім, але що важливіше попереду Шумахера, який змушений був зробити додатковий піт-стоп через пошкодження боліда. А на другому етапі в Малайзії Кімі здобув свою першу перемогу, впевнено випередивши найближчого переслідувача на 39 секунд і вперше в кар'єрі вийшов у лідери чемпіонату, тоді як головний суперник приїхав лише шостим.
У дощовій Бразилії наш герой мав всі шанси повторити успіх. Ба більше, він навіть опинився на вершині подіуму, проте пізніше йому довелося віддати свій кубок і задовольнятися очками лише за друге місце. Річ у тім, що гонка була достроково зупинена через велику кількість уламків на трасі від болідів Марка Веббера та Фернандо Алонсо. Правила свідчать, що у разі завершення заїзду під червоним прапором для отримання підсумкового протоколу необхідно відмотати останні два кола. Аварія сталася на 55 колі, а трохи раніше, посеред 54-го, Джанкарло Фізікелло, несподівано для всіх, обігнав Кімі в боротьбі за перше місце.
Судді оголосили переможцем фіна за протоколом кінця 53 кола, коли той ще був лідером. Проте команда Джордан подала протест, посилаючись на те, що їхній пілот встиг почати 56 коло, а значить, залік треба проводити з кінця 54-го, коли "Фізіко" вже встиг очолити таблицю. Після тривалих розбірок, італійцеві повернули перемогу, а перед наступним етапом відбулася урочиста передача кубка.
Попри втрачені 2 очки, Райкконен впевнено лідирував у чемпіонаті з 24 заліковими пунктами, у той час, як Шумахер, який розпочав сезон із чорної смуги, мав лише 9. Але "Червоний Барон" не був би собою, якби залишив ситуацію як є. І в наступних п'яти перегонах німець чотири рази здобув перемогу і після Гран-прі Канади наздогнав свого юного суперника.
Однак, починаючи з Гран-прі Європи, стався наступний переломний момент – на перший план вийшли пілоти Вільямса, які почали стрімко наздоганяти двох претендентів на титул. Що ж до Шумахера та Райкконена – вони зі змінним успіхом набирали очки, а їх розрив у чемпіонаті був більш менш стабільним і не перевищував 10 очок.
Завершував сезон етап у Японії. Вперше з 1999 року, на момент останньої гонки питання володаря титулу все ще залишалося відкритим, попри те, що у німця було 6 перемог, а у фіна – лише одна. Розрив між ними був лише 9 очок. Це можна було б назвати комфортним для Шумахера, але у кваліфікації він зіштовхнувся з проблемами та стартував лише 14-м.
Це означало, що у разі перемоги у Райкконена будуть реальні шанси на титул. Кімі почав гонку шостим і дуже швидко вийшов на другу позицію. Однак він не зміг наздогнати другого пілота Феррарі – Рубенса Барікелло. За підсумком, наш герой програв "Червоному Барону" титул із розривом всього у два залікові пункти.
Незабаром після гонки між чемпіоном і віцечемпіон сталася невелика бійка: засмучений своєю поразкою, Кімі підійшов до Шумі і почав висловлювати претензії. Після того, як німець не став на них реагувати, фін схопив того за груди. Швидко підбігли механіки і розняли гонщиків, але ті вже встигли відважити один одному кілька ляпасів. Остаточно припинити бійку і помирити розбишак вдалося лише після втручання Жана Тодта.
Боротьба за титул з Алонсо
Сезон 2004 року пройшов під повним контролем Шумахера. Лише у другій половині чемпіонату, на Гран-прі Бельгії Райкконен, зміг виграти свою другу гонку за кар'єру, і то скоріше тому, що "Червоному Барону" вистачало другого місця, щоб достроково стати семиразовим чемпіоном.
А ось 2005-й приніс безліч змін. Знову ключову роль відіграли зміни у регламенті: було заборонено зміну шин по ходу дистанції. Гонщик повинен був подолати всю дистанцію однією комплекті. Це стало справжнім випробуванням для шин, з яким Michelin впоралися набагато краще, ніж у Bridgestone. Через проблеми з колесами, Феррарі втратила темп, а на перший план вийшли Макларен і Рено, між якими і розгорілася боротьба за трон, що звільнився.
Слід зазначити, що більшість українських глядачів цієї боротьби у прямому ефірі не бачили, бо телевізійних трансляцій не було, а інтернет ще не був достатньо розвинений, щоб з його допомогою дивитися заїзди.
Перші чотири перегони пройшли під повним контролем французької команди, три з яких виграв Фернандо Алонсо. Проте в Іспанії, на батьківщині свого суперника, перемогу здобув Райкконен, а в Монако – повторив успіх
Однак на Гран-прі Європи розгорілася справжня драма – фін впевнено лідирував від старту і до останнього кола, проте на останніх метрах дистанції у нього зламалася підвіска і закінчив він заїзд у стіні. Було втрачено відразу 12 очок: 10 які могли б бути у разі перемоги та 2, які доотримав Алонсо внаслідок того, що піднявся з другої позиції на першу.
Реабілітувався Кімі у наступній гонці, вигравши Гран-прі Канади та показав усім свої серйозні наміри продовжити боротьбу за титул. А в скандальному "Індіанаполісі" обидва претенденти на титул не вийшли на старт через те, що колеса Michelin виявилися не готовими до того, що до траси було застосовано технологію алмазного шліфування і стартували лише шість машин на шинах Bridgestone.
Гран-прі Франції та Німеччини знову опинилися за Алонсо. Причому другий етап (першим було вище згадане Гран-прі Європи) на німецьких землях знову закінчився для Райкконена технічним сходом. А ось далі Макларен остаточно перехопив ініціативу і шість наступних перегонів виграли пілоти "срібних стріл", чотири з яких – Кімі, а Гран-прі Японії став однією з яскравих перегонів у його кар'єрі – фін стартував 17-м, але попри це, зробив прорив і на останньому колі ефектно випередив Джанкарло Фізікеллу і вийшов у лідери перегонів.
Однак, ця низка успіхів виявилася вже марною для чемпіонату. За винятком Гран-прі Угорщини, Алонсо постійно фінішував нехай і за, але на подіумі, а безглузда очкова система дозволяла скорочувати втрати іспанця до мінімуму. Фінн так і не зміг відіграти очки, втрачені через кілька технічних сходів у середині сезону і знову закінчив боротьбу за титул другим.
Останній рік у Макларен
Сезон 2006 року відзначився зміною технічного регламенту. Повернулася можливість міняти шини в ході дистанції. Але що ще важливіше – на зміну двигунам V10 прийшли V8, а їхній робочий об'єм скоротився з 3 літрів до 2.4. Це означало, що всім командам потрібно з нуля будувати нові боліди. А головною проблемою для Макларена стало те, що наприкінці 2005 року команду покинув Едріан Ньюї.
У лідерах виявилися Феррарі і Рено, а боротьба за чемпіонський титул розгорілася між новоспеченим чемпіоном Алонсо і Шумахером, який повернув колишню швидкість. Що ж до "срібних стріл" – вони стали третьою силою, позаду претендентів. Лише на трьох трасах Макларен був швидше за лідерів по чистій швидкості - Гокенгаймрінг, Гунгарорінг і Монца. Але на жодному з цих етапів Кімі так і не зміг конвертувати поул-позиції у перемогу.
За весь сезон Райкконен виборов шість подіумів, але так і не виграв жодної гонки. Однак навіть за відносно скромних результатів, наш герой зумів вкотре опинитися в центрі загальної уваги. На 51 колі Гран-прі Монако фін зійшов через технічні проблеми. Але замість того, щоб повернутися в бокси команди, "Айсмен" вирушив прямо на одну з яхт, що знаходилися в порту. А за кілька хвилин до офіційної трансляції потрапив момент, як гонщик, з повністю розслабленим виглядом, розпиває там алкогольні напої.
Перехід у Феррарі
Ближче до кінця сезону 2006, на Гран-прі Італії, відбулася подія, яка відіграла найважливішу роль у нашій історії: після Гран-прі Італії "Червоний Барон" Міхаель Шумахер оголосив про завершення кар'єри у Формулі-1. А незабаром, були офіційно підтверджені всі чутки: Райкконен підписав контракт з Феррарі і зайняв місце, що звільнилося, в наступному сезоні.
Першу ж гонку за нову команду, Гран-прі Австралії 2007, наш герой впевнено виграв, чим показав, що не випадково повчив у розпорядження червоний болід. Так само як минулого після відходу Хаккінена, тепер Кімі "успадкував" і безліч фанатів Шумі, які заново шукали сенс у подальшому перегляді гонок.
Чотири однакові боліди
Заявили про свій намір боротися за титул та пілота колишньої команди – Макларена. У міжсезоння туди перебрався дворазовий чемпіон – Алонсо, напарником якого став молодий новачок Льюїс Гамільтон, який розпочав кар'єру з сенсаційних дев'яти подіумів поспіль.
Боротьба між "жеребцями" і "срібними стрілами" йшла зі змінним успіхом і після перших десяти етапів, по 5 перемог було у пілотів обох команда. Але при цьому гонщики Скудерії мали меншу стабільність і поступово починали відставати в обох чемпіонатах.
А до середини сезону розкрився цікавий факт, який увійшов в історію як шпигунський скандал. На початку року Макларен зміг вкрасти креслення Феррарі їхній болід став практично точною копією машини суперників. Колектив був змушений заплатити 100 мільйонів штрафу, а також команда була дискваліфікована з кубка конструкторів. Що ж до пілотів – вони зберігали всі свої очки та продовжували боротьбу за титул.
Варто зазначити, що в особистому заліку "срібні стріли" досить впевнено йшли вперед, проте було одне найважливіше "але": усередині колективу починався загострюватись конфлікт. Новачок Льюїс Гамільтон не хотів бути "другим" і кинув виклик своєму титулованому напарнику в боротьбі за титул.
Гонщики почали агресивно боротися один з одним, а іноді навіть вдаватися до вельми підлих вчинків: на Гран-прі Угорщини Алонсо спеціально довше, ніж необхідно, залишався в боксах, щоб партнер по команді не встиг заправитися і вирушити на швидке коло.
Так чи інакше, міжусобиці в таборі суперників, дозволяли Кімі триматися неподалік суперників і зберігати шанси на титул.
Казка, що стала реальністю
За два етапи до кінця Райкконен відставав від Гамільтона на 17 очок. За 10 балів за перемогу, цей відрив був просто величезний. На Гран-прі Китаю британець мав усі шанси достроково стати чемпіоном-дебютантом. Якщо не зважати на Джозеппе Фаріна (переможець першого чемпіонату), такого не робив ще жоден гонщик. Однак молодий Льюїс перенервував і зійшов з дистанції через дуже безглузду помилку на в'їзді на піт-лейн. Кімі ж виграв гонку та зберіг свої шанси перед фіналом сезону.
Попри це, Гамільтон залишився основним претендентом на титул і продовжив лідирувати у чемпіонаті перед Гран-прі Бразилії. Алонсо відставав від нього на 4 очки, а Райкконен аж на 7. Для того, щоб стати чемпіоном, Кімі потрібно було перемагати, за умови, що Фернандо буде не вище третього місця, а Льюїс – шостим або нижче. Якщо від одного Макларена можна було убезпечитись командним дублем, то з другим міг би допомогти лише випадок.
Поул-позицію на домашній трасі отримав другий пілот Феррарі – Феліппе Масса, другим на стартовій решітці був Хемілтон, третім – Райкконен, четвертим – Алонсо. Розклад, загалом, дозволяв лідеру чемпіонату почуватися дуже впевнено.
Але кваліфікація – це одне, а перегони – інше. У першому повороті Кімі обійшов Льюїса і вийшов на другу позицію, а потім британця обігнав і напарник. Четверте місце все ще влаштовувало пілота, який проводив свій перший сезон. Однак далі на боліді Макларена стався збій у коробці. Болід Хемілтона сповільнився. Хоча він і зміг його "оживити", але повз них проїхали всі і тепер йому необхідно було прориватися.
Тим часом два пілоти Феррарі впевнено їхали вперед і поступово відривалися від Алонсо. Очолював перегони Феліппе, але будь-який глядач розумів, що рано чи пізно Феррарі зроблять перестановку, щоб вивести Кімі вперед. У період із 2003 по 2010 діяв заборона на прямі командні накази з метою обміну позиціями. Тому у Скудерії зробили це елегантно: через піт-стопи. На другу зупинку бразилець заїхав першим, а на колі виїзду дещо зменшив темп, щоб фін залишився попереду після того, як теж відвідає бокси.
Решту гонки Райкконен спокійно довів до перемоги. Що ж до Гамільтона – він проривався з хвоста протягом усієї дистанції, проте зміг дістатися лише до 7 позиції. Це означало, що Кімі став чемпіоном, на 1 очко випередивши обох пілотів Макларена. Це був довгоочікуваний успіх, до якого він ішов із дитинства.
Втрата мотивації
Хоча до цього моменту, пройшла лише третина кар'єри нашого героя, але це був пік, на який він більше не повернувся. Незабаром після святкування перемоги Лука Кордеро ді Монтедземоло, президент Феррарі, сказав:
"Ми молодці, здобули титул з Кімі, а тепер настав час зробити чемпіоном вихованця нашої команди – Феліпе Массу".
Точно не відомо, чи вплинули на Райкконена ці слова, чи просто, отримавши бажаний трофей, він почав втрачати мотивацію, але його результати почали йти вниз. Зовсім повільним, звичайно, він не став, навіть виграв ще кілька перегонів у своїй кар'єрі. Однак колишнього азарту вже не було і яскраво сяяв він лише в окремих перегонах.
У сезоні 2008 було багато необов'язкових втрат очок і, справді, на перший план вийшов Масса, який до останньої секунди чемпіонату боровся за титул.
А докладніше про долю бразильця ви можете прочитати тут:
До початку 2009 року вже команда Феррарі просіла за темпом і не могла боротися з новими лідерами – Браун GP та Ред Булл. Це не завадило Кімі вкотре стати героєм народних жартів: Гран-прі Малайзії було зупинено через тропічну зливу. І поки всі суперники чекали на рішення суддів щодо того, чи буде продовжено заїзд, фін з абсолютно незворушним виглядом їв морозиво.
У другій половині чемпіонату Скудерія дещо додала у темпі і Райкконен зміг виграти одну гонку – на своїй улюбленій трасі Спа-Франкоршамп. А наприкінці сезону наш герой пішов у чемпіонат світу з ралі – WRC.
Just leave me alone, I know what I'm doing
Два роки на бездоріжжі результатів не принести – обидва рази це було десяте місце в особистому заліку, а найвищий результат у гонці – п'ята сходинка. Зрозумівши, що зміна роду діяльності – погана витівка, Райкконен повернувся до Формули-1 із командою Лотус у сезоні 2012.
На якийсь час склалося враження, що він перезавантажився. Першу перемогу після повернення, наш герой здобув на 18 етапі – Гран-прі Абу-Дабі 2012. Саме там він промовив по радіо знамениті слова, – "Just leave me alone, I know what I'm doing", - дайте мені спокій. я знаю що я роблю. Фраза сподобалася глядачам і стала візитною карткою фіна, а багато фанатів друкували її на своїх футболках.
Сезон закінчив він на третьому рядку, але про боротьбу за титул не йшлося. Однак це не завадило Кімі чи не розорити гоночний колектив. Річ у тім, що згідно з контрактом, йому мали виплачувати по 50 тисяч доларів за кожне очко. А за два сезони (2012 та 2013) він їх видобував аж 390, чого ніхто не очікував на момент підписання документа. Справа дійшла навіть до суду.
Назад у Феррарі
У 2014 році Райкконен повернувся за кермо червоних болідів. Але саме з цієї миті його кар'єра остаточно вирушила на дно. Перший чемпіонат гібридної турбоери Скудерія провела дуже мляво, далеко позаду домінуючих Мерседесів. Що ж до сезонів 2015 і 2017-2018 – "жеребці" складали дуже серйозну конкуренцію німецькій команді, ось тільки за чемпіонство бився лідер команди – Себастьян Феттель. Нашому ж герою була відведена роль "вторікели" - пілота номер два. За цей час Кімі здобули багато подіумів, але лише одну перемогу – на Гран-прі США 2018, яка стала останньою в кар'єрі найфлегматичнішого чемпіона світу.
Цікавий факт: Гран-прі США 2018 року відбулося 21 жовтня, це був 21 етап чемпіонату, де Райкконен здобув свою 21 перемогу в кар'єрі, особистому заліку у нього після цього стало 221 очко. І було це рівно через 11 років після того, як він здобув чемпіонський титул у 2007 році.
Традиційно, якщо "Айсмен" не показує результатів на трасі – то він зробить щось, що запам'ятовується за її межами. Хоча цей випадок не схожий на попередні, але все ж таки, досить цікавий епізод стався на Гран-прі Іспанії 2017 року. Після того як Райкконен зійшов через аварію на першому колі, камера показала на трибунах маленького хлопчика, який плакав через сходження улюбленого гонщика. Можливо про це все й забули б, бо емоції у глядачів – звична справа. Проте через якийсь час в етер потрапив один із наймиліших моментів чемпіонату: юний фанат у компанії Кімі перебував у паддоку.
Епілог
Сезони 2019-2021 Райкконен "доїжджав" до Альфа-Ромео, у "другому ешелоні". А закінчився його шлях у Формулі-1 сходом з дистанції десь там, на тлі скандального Гран-прі Абу-Дабі 2021. Як прощальний подарунок, глядачі проголосували за "Айсмена" в номінації "гонщик дня". Зараз Кімі зі своєю родиною насолоджується гоночною пенсією.