Перемогти всупереч очікуванням: історія Росса Брауна і команди Браун GP у Формулі-1
Сьогодні, 23 листопада, свій 71-й день народження святкує Росс Браун – інженер і легендарний стратег Формули-1 дев'яностих і нульових років, який прийняв безліч геніальних рішень на капітанському містку. Подією ж, яка увічнила його ім'я в історії автоспорту, став 2009 рік і неймовірний тріумф приватної команди Brawn GP.
Так склалося, що більшість глядачів бачить лише підсумок – швидкість того чи іншого боліда на трасі. А та хитра комбінація з елементами блефу, яку провернув Росс, для більшості фанатів так і залишилася за кадром. І зараз ми проллємо світло на справи минулих днів. Отже, сьогодні наш головний герой – Росс Браун і його команда Браун GP.
Росс Браун
Щоб краще розуміти події 2009-го, зрозуміло, необхідно дізнатися ближче головного героя цієї історії. За часів кар'єри "Червоного Барона" Міхаеля Шумахера, Росс Браун обіймав посаду технічного директора спочатку в Бенеттоні, а потім у Феррарі.
Але, як було сказано вище, прославився Росс насамперед як геніальний стратег, в арсеналі якого було безліч хитрих хитрощів, які згодом стали його візитними картками. Найзнаменитішою з них були помилкові виходи механіків на піт-лейн, покликані спровокувати суперників на передчасну зупинку.
Яким би не був талант пілота, автоперегони завжди були і будуть командним видом спорту. Більша частина суперників Шумахера в боротьбі за чемпіонство виступала на болідах Едріана Ньюї, який уже в 90-х здобув славу найкращого конструктора Формули-1. Але "Червоний Барон" рішуче кидав виклик, а стратегічна майстерність Брауна зрівнювала шанси.
Особливо яскраво в історію увійшло Гран-прі Угорщини 1998 року, коли Росс під час заїзду ухвалив рішення перевести Шумі на план трьох піт-стопів проти двох у Хаккінена і Култхарда. Німецький чемпіон промчав 19 кіл у кваліфікаційному темпі і відіграв у суперників більше часу, ніж займала додаткова зупинка, після чого впевнено перетнув фінішну лінію першим.
Йшли роки, тандем швидкого гонщика і блискучого стратега впевнено здобував нагороди. Але все колись закінчується, і наприкінці сезону 2006 року Міхаель Шумахер оголосив про відхід з Формули-1. Одразу після цього Росс Браун ухвалив рішення покинути Феррарі, а в 2008 році він приєднався до заводського колективу Хонда на посаду керівника команди, з чого і починається наша історія.
Багатоходова комбінація
Йшов 2008 рік, команда Хонда була звичайним середняком, без якихось претензій на нагороди. Росс Браун прийняв рішення пожертвувати сезоном заради того, щоб досягти успіху в наступному. Слід зазначити, що до 2009 намічалася дуже серйозна зміна технічного регламенту і всім колективам треба було з нуля проектувати нові боліди. І подібні ситуації часом дають середнякам хороший шанс пробитися наверх.
По--перше, намічалася велика кількість нових норм в аеродинаміці, які були націлені на те, щоб знизити притискну силу болідів. Але один з інженерів Хонди підказав Россу ідею подвійного дифузора (піднесена область у задній частині боліда), яка давала змогу зберегти й навіть збільшити ефективність аеродинаміки.
Зрозумівши розумність цієї ідеї, на наступних зборах команд, де обговорювався регламент на наступний рік, Браун запропонував усім стандартизувати задню частину болідів. Звичайно, всі подумали, що він знайшов переваги в іншій частині машини, і тут же відхилили цю пропозицію на загальному голосуванні. Отримавши, за допомогою вдалого блефу, необхідний результат, директор віддає розпорядження почати розробку "подвійного дифузора".
Другою зміною у Формулі-1 2009 року була поява системи рекуперації кінетичної енергії – KERS. Якщо зараз ми сприймаємо гібридну складову боліда як щось -то звичне, то тоді це було чимось -]то абсолютно новим.
Наступним ходом, Браун розпустив чутки, що KERS Хонди дає величезну перевагу в швидкості. І йому повірили! Тодішні лідери чемпіонату, Феррарі і Макларен кинулися витрачати величезну кількість грошей і ресурсів на розробку технічної новинки.
Однак сам Росс зрозумів, що сира технологія несе більше шкоди у вигляді зайвої ваги і порушення балансу, ніж користі, і болід на 2009 рік проєктується без гібридної складової взагалі, поки суперники йшли хибним шляхом.
Труднощі міжсезоння
Проблема прийшла звідки не чекали – ближче до кінця 2008 року, керівництво концерну Хонда оголосило про закриття гоночної команди Формули-1. Просити сенсу не було: японець сказав – японець зробив. На рішення вплинула як економічна криза, так і відсутність нормальних результатів уже кілька сезонів.
І поки в Бразилії розгорталася трагедія Феліппе Масси десь там "у глибині" відбувалася своя драма: пілот Хонди, Дженсон Баттон дивився на те, як після фінішу горить його болід, і думав, що догорає і кар'єра гонщика Формули Формули-1. Японський колектив "згортається", а місця в інших командах були вже зайняті.
Але своє слово сказав Росс Браун, який не збирався так просто відмовлятися від своїх "наполеонівських планів" на наступний сезон. І він просто викупив команду, що закривається, за один долар, давши їй нове ім'я "Браун GP".
Передсезонні тести
Хоча Россу Брауну і дісталася база команди, всі напрацювання і навіть два пілоти – Дженсон Баттон і Рубенс Барікелло, не вирішеним залишалося питання з двигунами. Але в останній момент вдалося підписати контракт, ні багато ні мало, з Мерседесом.
І вже на передсезонних тестах, боліди нової команди Браун GP почали показувати неймовірні результати.
Звісно, довіряти тестам – все одно що вірити прогнозу погоди в 90-х, проте привід для роздумів вони давали.
Цікаво, що всі проблеми, які трапилися в міжсезоння, Браун зміг грамотно використати для того, щоб продовжити свою блеф- гру: на запитання "а чому ваші боліди приїхали без системи KERS?", він відповідав "ми поки ще не встигли пристосувати його під двигуни Мерседес. Але він дуже хороший". І що характерно, у це всі вірили, а суперники продовжували вкладатися в розробку сирої технічної новинки.
Початок сезону
У міжсезоння можна говорити багато чого. Але все розставляє по місцях початок гоночного календаря. І боліди "Браун GP", що з такими труднощами вийшли на старт, їхали значно швидше за інших. У перших перегонах, на Гран-прі Австралії, пілоти здобувають переможний дубль.
Подіум Гран-прі Австралії 2009
На наступному етапі, у Малайзії, Баттон знову перемагає, однак через тропічну зливу заїзд було зупинено червоними прапорами, і пілоти отримали лише половину очок. А в Китаї, теж у дощових умовах, на 1-2 місцях опинилися представники Ред Булл.
Далі були сухі перегони в Бахрейні, Іспанії та Монако, де Дженсон впевнено виграв, не залишаючи суперникам жодних шансів. Британець упевнено відривався вперед в особистому заліку, а багато фанатів уже починали нудьгувати. Але казки мають властивість закінчуватися.
Переломний момент
Слід пам'ятати, що Формула-1 21-го століття – це насамперед – гроші. І одна приватна особа не може змагатися з великими корпораціями в питанні фінансів.
У команди Браун GP просто не було за що доопрацьовувати свій болід по ходу сезони, тоді як суперники від етапу до етапу привозили якісь - оновлення. І незабаром своє слово сказав давній суперник Росса – Едріан Ньюї, який, до того моменту, почав працювати в Ред Булл.
Уже на сьомому етапі в Туреччині на поул-позиції стояв Себастьян Феттель, висхідна зірка "биків". Ці перегони Баттон ще зміг за рахунок свого досвіду "затягнути": на першому колі він випередив свого молодого суперника та довів справу до шостої перемоги, яка стала для британця останньою в сезоні.
А далі, болід, який здавався непереможним на початку сезону, почав невблаганно відкочуватися вниз.
Друга половина сезону
Гонки у Великій Британії та Німеччині вже відбулися під диктовку команди Ред Булл, її представники здобули два дублі, поки Баттон фінішував на ще незвичних 5-6 місцях.
А до Гран-прі Угорщини, Макларен і Феррарі довели до ладу свої системи KERS і представники обох колективів включилися в боротьбу за перемоги. Льюїс Гамільтон став першим гонщиком, хто виграв перегони на гібридному боліді, а двома перегонами по тому, аналогічного успіху домігся і Кімі Райкконен.
Всього за кілька етапів Браун GP скотилися з першої сили до четвертої. Після такого яскравого початку року, починало пахнути несподіваним провалом. Але рятівним фактором стало те, що суперники постійно відбирали один в одного очки, що уповільнювало процес скорочення відриву.
Розуміння того, що машина вже далеко не найкраща, змусило Росса "згадати молодість" і знову увімкнути геніального стратега. Почалася постійна розробка нових стратегій, щоб просто мінімізувати втрати.
А в Монці, грамотне рішення пожертвувати кваліфікацією заради плану з одним піт-стопом проти двох у суперників, навіть дозволило Брауну знову побачити своїх пілотів на вершині подіуму. Щоправда, очолив командний дубль другий пілот – Рубенс Барікелло.
А потім, етапи в Сінгапурі та Японії знову повернули всіх з небес на землю: боротьба йшла лише за крихітні очки позаду подіуму.
Гран-прі Бразилії 2009
За два етапи до кінця, Баттон випереджав напарника на 14 очок, а найближчого суперника "ззовні" Себастьяна Феттеля – на 16. За 10 очок за перемогу, це може здатися забагато, але різниця в темпі між Браун GP і Ред Булл, що стала вже величезною, всерйоз говорила про шанси німця. І всі пам'ятали ще про те, як два роки тому Кімі Райкконен за два етапи відіграв аж 18 залікових балів.
Крім цього, Рубенс Барікелло, втомлений від постійного образу "пілота номер два" мріяв про те, щоб зробити ривок і забрати титул собі, і після кваліфікації його шанси теж почали виглядати не такими вже й примарними.
Річ у тім, що в суботу пішов дощ, через що бразилець взяв поул, а британець і німець провалилися, стартувавши з другого десятка.
Перша стартова позиція на домашній трасі малювала перед Рубенсом мрії про те, щоб виграти перегони перед рідними трибунами, але його реальність доволі швидко зруйнувала ілюзії: після першого піт - стопа він втратив лідерство, а згодом, стався прокол внаслідок контакту з Льюїсом Гамільтоном, після якого все було закінчено.
Баттон і Феттель же, поступово проривалися вперед. А новачок з Японії, Камуї Кобаясі, який проводив перші перегони в кар'єрі, одразу завоював безліч фанатів, після того як кілька кіл утримував за спиною лідера чемпіонату.
За підсумком перегонів британець посів п'яте місце. Але важливіше було те, що німець відіграв лише одне очко, а напарник взагалі провалився. І це означало, що за один етап до кінця сезону, Дженсон Баттон достроково став чемпіоном світу 2009 року і заспівав по гоночному радіо "We are the Champions". Також, команда Браун GP "оформила" перше місце в кубку конструкторів.
Епілог
Остання гонка сезону, яка вже ні на що не впливала, відбулася на новій трасі Яс-Маріна в Абу-Дабі. А далі шляхи Дженсона Баттона та Росса Брауна розійшлися.
Новоспечений володар титулу, перейшов у Макларен, і там став єдиним* партнером по команді, який міг на рівних змагатися з Льюїсом Гамільтоном за чистою швидкістю, без допомоги неймовірного везіння та інших обставин (як це було у Росберга).
*Примітка: Ця стаття писалася до початку виступів Льюїса у Феррарі
Хоча більше Баттон і не вигравав залік пілотів, але безліч прекрасних перегонів у 2010-2012 роках показали, що звання чемпіона світу він носить абсолютно заслужено. Його вміння відчувати ідеальний момент для зміни гуми в дощових умовах стануть візитною карткою британця. А перемога в божевільному Гран-прі Канади 2011 року стала найкрасивішим моментом усієї кар'єри.
Що ж стосується Росса Брауна, то він продав свою команду на піку популярності за 75 мільйонів автоконцерну Мерседес, який постачав йому мотори. Проте він залишився на керівній посаді, а також, переконав Міхаеля Шумахера повернутися з пенсії і приєднатися до нового колективу.
Сезон 2010 приніс найкардинальнішу зміну регламенту з 1994 року і до наших днів: було введено заборону на дозаправлення під час перегонів. Усім командам потрібно було з нуля розробляти "бензовоз", у баку якого могло поміститися паливо на всю дистанцію.
На жаль, відродження великого дуету не принесло жодного результату: болід Мерседес GP був настільки поганий, що навіть сам "Червоний Барон" не міг із ним нічого зробити. Не стала ситуація кращою ні в 2011, ні в 2012.
Успіх прийшов до сріблястої команди лише від початку гібридної турбоери, коли ні одного, ні іншого вже не було в колективі... Але слід зазначити, що обидва зробили величезний внесок у спільну справу.
