Головне

Дмитро Євстафієв: Привіт із Маямі, або Трансатлантичні амбіції українського футболу

04.03.2024 07:30 Олег Федченко 688 0
Дмитро Євстафієв: Привіт із Маямі, або Трансатлантичні амбіції українського футболу

Наш герой сьогодні яскрава особистість української футбольної класики - один із найкращих центральних захисників - Дмитро Євстафієв.

Кращі тренерські розуми України кажуть, що Дмитро - це гравець, який свого часу був на рівні зірки Дмитра Чигринського! Стабільний та цінний захисник, один із найкращих гравців по ТТД в усіх командах, де виступав; справжній універсал, якому вдавалося чудово грати, як у захисті, так і в підключенні до атак попереду. 

Життя завжди створює свій неповторний акцент, тільки з часом ми можемо зрозуміти його мудрий причинно-наслідковий візерунок. Чи мріяв Дмитро віддаючись своїй професії у розквіт, що колись стане реальним планом відкриття власної футбольної академії у Маямі, що знання та досвід відтворяться в авторську методику, яка спадком перейде майбутнім поколінням?

Дмитро має професійні унікальні навички як гравця, так і тренера! Після завершення футбольної кар’єри він розробив свою авторську унікальну та перспективну методику розвитку юних футболістів із 5 до 17 років, яка лягла в основу тренерського процесу в багатьох футбольних школах як в Україні, так і за її межами. 

Новітній підхід розвитку футболу цілком відрізняється від радянського у тренуванні та ігровому ритмі – в центрі процесу стоїть футбольна особистість-спортсмен, здатний ухвалювати швидкісні рішення на полі. 

Віримо в те, що маючи досвід всеукраїнського та міжнародного рівнів, досвід суддівського арбітражу, досвід організатора та мецената дитячо-юнацького футболу, в Дмитра Олександровича все вийде неодмінно! 

Отже, до вашої уваги - наша людина в Маямі!

ЄВСТАФIЄВ ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Досьє: "ВБОЛІВАЛЬНИК"

Амплуа: центральний захисник.

Народився 3 січня 1985 року в місті Гайсин (Вінницька область).

ІГРОВА КАРЄРА:

2001-2004 "ЧОРНОМОРЕЦЬ-2" (ОДЕСА) 51 (0)

2004-2006 "ПОДІЛЛЯ" (ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ)48 (1)

2006-2006 "СПАРТАК" (ІВАНО-ФРАНКІВСЬК) 3 (0)

2006-2007 МФК "МИКОЛАЇВ" 16 (1)

2008-2009 "ДЕСНА" (ЧЕРНІГІВ) 51 (0)

2010-2011 "ГЕЛІОС" (ХАРКІВ) 35 (0)

2011-2013 "НАФТОВИК-УКРНАФТА" (ОХТИРКА) 25 (0)

2013-2016 ФК "ВІННИЦЯ"

2016-2018 "СВІТАНОК-АГРОСВІТ" (ШЛЯХОВА)

З 2018 року - головний тренер ФК "СВІТАНОК-АГРОСВІТ" (ШЛЯХОВА), чемпіона та володаря Кубку Вінницької області, учасник чемпіонату України серед аматорів.

СТАНОВЛЕННЯ

Династія спортсменів – від фаната до професіонала

Вже в шестирічному віці Дмитро пішов до ЗОШ, а згодом, у третьому класі, молодшого юнака записав до секції футболу батько - Олександр Миколайович. 

"Те, що я зв’язав життя з футболом, - повна заслуга батька Олександра Миколайовича. Батько фанатів футболом, та в той час коли в мене опускалися руки, підтримував та мотивував мене! Мені пощастило, що в мене була спортивна сім’я! Папа грав у футбол, хокей, волейбол, теніс! Мати - Тетяна Миколаївна - КМС з волейболу!

Тому в мене був єдиний вибір - стати професійним спортсменом, а саме - футболістом!"

ФУНДАМЕНТ

Перший тренер

Першим тренером Дмитра Євстафієва, крім батька Олександра Миколайовича, був головний тренер ДЮСШ "Локомотив" (Котовськ) - Павло Іванович Зінковський. 

Павло Іванович - людина з великої букви, вмілий психолог, умів знаходити спільну мову з усіма хлопчаками. 

Все життя Дмитро підтримував зв’язок із тренером, який перш за все привив азарт та інтерес до спорту. Тому, Дмитро вважає, що коли дитина вперше потрапляє на футбольне, передусім потрібно пробудити інтерес та любов до гри.  

Перша позиція на полі - центральний захисник (в той час – ліберо), грав і на  місці опорного півзахисника. Підчищав захисні порядки колективу, допомагав атакувальним діям, - і коли йшов в атаку, - то позаду вже не було проблем. Євстафієв був основним у футбольних командах області, його завжди запрошували грати за старші команди в чемпіонаті Одещини. Майбутній професіонал здобував справжні успіхи в дитячо-юнацькому футболі - "Локомотив" (Котовськ) виграв чемпіонат Одеської області. Перемагав у всеукраїнських та міжнародних турнірах, у першості Залізної дороги.

Фінал зі СКА (Одеса)

"Найпам’ятнішим матчем в юності для мене став поєдинок з тодішним фаворитом  - СКА (Одеса), у фіналі з яким "Локомотив", де я виступав, переміг - 2:0! Та став Переможцем Південної зони! ....але одесити подали протест на суддівство та досягли перегравання. В наступному матчі ми поступились - 1:2..."

У кожного є свій "момент істини", який змінює хід історій життя 

"Коли ми грали зі СКА, мене примітив Кучеренко Сергій Петрович, саме він запропонував спробувати свої сили у вищому за рангом колективі. Так я переїхав до Одеси в спортінтернат "Чорноморця".

Першим професійним клубом для мене став Одеський "Чорноморець-2", а перший контракт підписував батько, адже мені було лише 15".

Юніорська збірна України

Вже в 16 років Дмитро Євстафієв був викликаний у юніорську збірну України (гравці 1985 року народження) Павла Яковенка. Провів два поєдинки за національну збірну, де виступав із такими майбутніми зірками, як Артем Мілевський, Олександр Алієв, Дмитро Воробей!

"Чорноморець" – старт кар’єри

"Тоді тренували команду - Ігор Наконечний, Ігор Нєгара та Олекесандр Спіцин. 

Чудово пам’ятаю першу свою гру у футболці "Моряків". Незабутні емоції та враження – це наче імпульс, що назавжди запалив жагу до гри. 

Отримував насолоду від гри - пам’ятний матч проти ПФК "Севастополь". Граючи захисника, взяв гру на себе, пройшов крізь "масло" кількох суперників та, вийшовши на ударну дистанцію, завдав потужного удару - м’яч від поперечини опустився у ворота, але арбітр гол не зарахував..."

"Поділля" (Хмельницький)

"Сергій Петрович Кучеренко прийняв "Поділля" (Хмельницький), і я без вагань прийняв пропозицію тренера - приєднався до колективу.

У Хмельницький тоді заїхав Одеський десант - разом зі мною С. Кучеренко, М. Вітвіцький, Ю. Нікітенко, І. Покарінін, І. Печенний. Крайнім захисником команди був Андрій Панчук.

Команда в нас була чудова, тому ми досягли справжнього успіху та зайняли 4-те місце в Першій лізі! Найкращий результат за всю історію команди майстрів футболу Хмельницького!

Непогано грали в Кубку України, перемагали "Зорю" та "Карпати"!

Було і футбольне щастя, адже вперше на такому рівні я забив гол. У матчі з "Кримтеплицею" підключився на розіграш кутового і ударом в дальній кут приніс перемогу "Поділлю" - 2:0!"

Гол у ворота київського "Динамо"

"Пам’ятний гол у ворота київського "Динамо-2". 

Виступаючи за МФК "Миколаїв", під керівництвом В.Мазератті та О.Спіціна, вдалося врятувати матч із киянами. Ми грали в меншості, адже у нас видалили кіпера - Олександра Лавренцова. Був сильний дощ. І за рахунку 2:3 ми пробивали штрафний удар недалеко від воріт гостей. Взяв виконання стандарту на себе і метрів з 18 поклав круглого в дальній кут воріт над стінкою суперника - 3:3!"

"Десна" (Чернігів) - один із лідерів нашого футболу

"14 березня 2008 року підписав контракт із чернігівською "Десною".  

Умови були просто фантастичні! Вилітали на матчі на власному літаку! Був у команді свій психолог та охоронець! Міський стадіон імені Юрій Гагаріна був завжди заповненим. Колектив був в лідерах першості України. Провів два прекрасних сезони в "Десні" та попрацював з Олександром Рябоконем, безсумнівно одним із кращих тренерів України! Справжній патріот своєї держави, який з моменту повномасштабного вторгнення захищає нашу державу від нашестя ворога!"

"Геліос" (Харків)

"Сонячні увірвалися в еліту українського футболу досить стрімко. Починав тоді тренувати харківську команду Сергій Кандауров, який без перегляду запросив мене до "Геліоса". Два чудових роки провів у Харкові. Зірковими партнерами для мене були Андрій Демченко та Валентин Платонов."

"Нафтовик" (Охтирка)

"Потім потрапив до колективу "Нафтовик-Укрнафта". 

Тренером був Євгеній Яровенко - олімпійський чемпіон 1988 року. Завдання в нас були амбітні. Були справжніми середняками першості та боролися за вихід до Вищої ліги."

Від перлини Чорного моря - Одеси - до перлини Поділля - Вінниці!

"По закінченні професійної футбольної кар’єри виступав за ФК "Вінниця" (тренер Сергій Руденко) у чемпіонаті Вінниці та чемпіонаті України серед аматорів. Перемагали в чемпіонаті Вінницької області, чемпіонаті Вінниці, Кубку області та Кубку міста.

Брав участь у футзальних баталіях Всеукраїнського рівня. Виступав за  "Енергетик", "Блік", "Володимир" та ЯСКО в чемпіонаті Вінниці та у всеукраїнських футзальних чемпіонатах, а також Кубку України. Володіючи гарматним ударом багато забивав та був одним із найкращих бомбардирів чемпіонату Вінниці!

У 2016-му році став гравцем основи амбітного колективу Вінниччини - "Світанок-Агросвіт", із яким виграв чемпіонат і Кубок Вінницької області як гравець. А 2019-го року виграв чемпіонат Вінницької області як головний тренер колективу – так яскраво почалась трансформація у тренерство, яке стало новим покликанням!"

Найкращий тренер

"Для мене найавторитетніший тренер, під керівництвом якого я виступав, - це, звичайно, Олександр Дмитрович Рябоконь!

Справжній професіонал футбольної справи, футбольна людина. Причому незаангажована, не має для себе якихось улюбленців. Хто кращий в житті на тренуваннях той кращий і на футбольному полі!

"Десна" (Чернігів) завжди була сильним монолітним колективом, коли кожен гравець грав на команду. Саме Рябоконь дав мені, можливо, найбільший досвід для початку тренерської діяльності, за що йому дуже вдячний!"

Найкращий український центральний захисник

"Завжди був захоплений грою київського "Динамо" наприкінці 90-х, коли підопічні Валерія Лобановського творили історію в Лізі чемпіонів.

Найкращий на той час був гравець на позиції ліберо - Владислав Ващук. Різносторонній футболіст, справжній універсал  Лобановського. Не просто захищався та відбивався, але й починав атаки команди і неодноразово їх якісно завершував! А пара Ващук-Головко й на початку 2000-х була одна з кращих у Європі!"

Найкращий центральний захисник світу

"Навіть не задумуючись, скажу, що це був мастер катеначчо - легендарний захисник збірної Італії Фабіо Каннаваро. Чи не єдиний гравець цього амплуа, який отримав Золотий м’яч! Тоді у 2006 році Італія перемогла у фіналі чемпіонату світу - Францію.

Нині майже в кожній команді світового рівня є свої зірки на місці центральних захисників."

Нападник, якого вдалося нейтралізувати

"Вдалося зіграти проти багатьох яскравих нападників українського та міжнародного рівня. Згадую фактурного високого форварда львівських "Карпат" - Батісту. Бразилець доставив багато проблем нашій обороні, навіть розбив мені носа, але стримати його тоді вдалося. 

Важко було грати ще проти одного чарівника футболу - нападника донецького "Шахтаря" - Брандао".

Андрій Шевченко

"25 січня Андрій Шевченко очолив Українську асоціацію футболу. Вірю, що в легенди України все вийде в його новій діяльності. Цей новий виклик для нього має бути успішним. Як і його діяльність на чолі головної команди - збірної! Амбасадор нашої країни в такий непростий час. Для Шевченка відкриті всі двері за кордоном. Андрій Миколайович налаштує і суддівську систему та допоможе стати на ноги дитячо-юнацькому футболу!"

Збірна України вийде на чемпіонат Європи

"Вже незабаром відбудуться стикові матчі національної збірної України за вихід у фінальну частину Чемпіонату Європи 2024.

Нині в нас чи не вперше за 33 роки Незалежності - суперкоманда! Складена з гравців-легіонерів, які виступають не на останніх ролях у європейських чемпіонатах, у країнах "великої 5-ки". Та молодих гравців "Шахтаря" та "Динамо".

Сергій Ребров - грамотний, спокійний та врівноважений тренер нового покоління, якому під силу підкорювати нові вершини тренерської діяльності.

Ми маємо без питань проходити Боснію та Герцеговину й вигравати фінал!"

Головне в родині - мудра дружина!

"По стежці футбольних друзів я приїхав на весілля Андрія Панчука до Вінниці й несподівано познайомився з дівчиною Інною, яка вже через пів року стала моєю дружиною. Мені пощастило з дружиною, Інна дуже мудра та розумна жінка, ми з інтересом будуємо нашу гармонійну сім’ю, в якій панує чесність, любов та щастя!" 

Лютий 2022-го, який змінив кожного українця

Напередодні повномасштабного вторгнення подружжя вилетіло на День закоханих до Коста-Ріки, їхній шлях лежав через Маямі. Війна застала їх по інший бік Атлантики, так сім’я залишилась у США, де згодом почала будувати нове життя, продовжуючи тренерську, вже американську мрію - а саме відкриття футбольної академії в Маямі за власною методикою!

"Хочу запросити своїх колег-однодумців, щоб залучити їх до розвитку дитячо-юнацького футболу в Сполучених Штатах Америки.

Футбол у моєму серці назавжди! Тому хочеться передати свої надбання майбутнім поколінням!"

Олег Федченко, для Чемпіона

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua

Коментарі ()