Ігнорувати фізику та стати найкращим. Історія Стефена Каррі

Він міг кинути все ще в дитинстві. Ба більше, його могло й не бути. Але 14 березня 1988 року світ побачив малюка, який у майбутньому власноруч влаштує справжню революцію в баскетболі.

Історія Стефена Каррі – про безумовну любов до свого виду спорту. Настільки сильну, щоб залишитися в ньому попри проблеми із зором, низький зріст та високу травматичність.

Лишитися, щоб побити рекорд Рея Аллена за кількістю 3-очкових кидків, котрий тримався майже десятиріччя, отримати дві особисті нагороди MVP та стати чотириразовим чемпіоном НБА.

Лишитися в історії.

Сім'я та щасливе дитинство

Може здатися, що фортуна завжди усміхалася баскетболісту, адже гравець – досить нетиповий персонаж для зірки НБА. Маленький Стеф народився у спорті.

Його батько Делл Каррі був легендарним баскетболістом, котрий ділив майданчик із Джорданом та іншими видатними любителями помаранчевого м'яча. Мати хлопчика займалася волейболом у студентські роки та приносила своїй команді першість.

Проте, для подружжя Соні та Делла Каррі, Стефен був несподіваним подарунком, адже пара, на той час вже мала сина Сета. 21-річна дівчина не була готова до другої дитини, тому планувала зробити аборт.

Перетнувши поріг лікарні, Соня різко змінила своє рішення та передумала переривати вагітність, за що тепер їй може подякувати вся спільнота НБА. Маленький чемпіон народився у тому ж пологовому будинку, що й Джеймс Леброн, тому успішне баскетбольне майбутнє не могло оминути Стефа.

Свій тернистий баскетбольний шлях Каррі почав у 5 років під наглядом батька. Першим майданчиком маленького гравця був двір зі щитом та кільцем на ліхтарному стовпі.

Нетиповість спортсмена полягає саме у його дитинстві, адже, на відміну від більшості баскетбольних зірок, Стефу приділяли багато уваги: він був ситим та гарно вбраним, а мама з татом завжди хвалили його дитячі малюнки.

Відоме прізвище не стало щасливим квитком у майбутнє

У школі Стефена не сприймали за серйозного суперника – не було належного атлетизму, захисних навичок та антропометрії. Все ж, навіть успішний та відомий батько не допоможе так легко вибратися на баскетбольну вершину.

Ще на шкільному рівні гравець міг кинути все та закінчити з баскетболом. Але ні. Справжній спортивний дух не дав скласти руки Стефу, а змусив дістатися до зірок через терени наполегливої праці та тренувань.

Баскетболіст не міг проігнорувати те, що має професійного баскетболіста-батька, тому Каррі-старший почав тренування із сином. Легендарна фраза "Влучай у кошик, або біжи за м'ячем" стала головним двигуном спортсмена, а весь баскетбольний світ користується нею, щоб досягти такого ж успіху та визнання у спорті.

Тато навчав сина різним професійним секретам та показував, як ухвалювати нестандартні рішення. Пізніше Стефен довів це до такого автоматизму, що його було неможливо зупинити.

Після школи Каррі хотів грати в університеті Вірджинія, там, де свого часу були його батьки. Але залишався в затінку.

"З точки зору баскетболу, це було найважче літо. Протягом 3-х тижнів я дійсно закидав м'яч у кошик із "фарби" (розмітка на баскетбольному полі неподалік від кошика). Хлопці з баскетбольних таборів питали мене навіщо я граю та хто я взагалі такий. Згодом я здобув упевненість".

Гра за університет

Після невдалого для баскетболу літа хлопець усе ж таки вступив до університету. Тренер зі спортивного закладу Девідсона розгледів потенціал у майбутньої зірки.

Стефен не опускав руки та віддавався грі за нову команду цілковито, що не могло бути непоміченим. Університет набрав популярності, а сам гравець став володарем різних нагород. Проте симпатії від скаутів так і не отримав…

Тому у 2009-му Стеф вирішив кинути університет на 3 курсі та виставити свою кандидатуру на драфт.

І ось вона – довгоочікувана фортуна! Стефена Каррі вибирає Голден Стейт Ворріорз. НБА прийняла юного баскетболіста, як ні на що не здатного спортсмена, але Стеф так звик до бруду у свій бік, що це ніяк не відображалося на гравцеві.

"Паперові гомілкостопи"

З кожним сезоном статистика хлопця ставала краще й краще, проте на заваді стало те, що було непідвладне для Каррі. Він з дитинства мав проблеми із зором - хворів на кератоконус.

А під серйозними навантаженнями професійного баскетболу "зламалися" гомілкостопи. Спортсмен мав цілу серію травм, страждаючи від них майже 3 роки...

"Я дуже оптимістичний хлопець. Для мене склянка завжди наполовину повна, проте той період був дуже серйозним випробуванням для психіки. Я не знав, чим це закінчиться. Ти намагаєшся бути найкращим, але єдина річ, яку я не можу контролювати – це моє здоров'я, особливо гомілкостопи.

В той момент моя дружина сказала: "Не забувай ким ти є". Майже три роки лікування та реабілітації – і ось я повертаюся на майданчик та виграю чемпіонат. Тоді я був на дні, від якого відштовхнувся".

Феєричний камбек Стефена після травми

Каррі проходив таку ж нетипову реабілітацію, як він сам. Ще не маючи змоги нормально ходити, баскетболіст почав свої тренування. Люди, які працювали зі спортсменом, бачили тотальний прогрес.

Руки та ноги стали зброєю для Стефа, а його антропометрія досягла пікової форми. Швидкість, удар, кидки, техніка, непередбачуваність – все досягло ідеалу.

Каррі просто розгромив НБА своїм поверненням, а його команда мала феєричну статистику. Сезон-2014/15 став найкращим періодом для Стефа, де він протистояв Леброну та приніс перемогу своїй команді у фіналі.

Наступний сезон-2015/16 залишиться у пам'яті не лише Стефа, а й усього світу, адже Каррі та Ворріорз перемогли у 73-х матчах, зазнавши лише 9 поразок (ще один рекорд).

А сам гравець установив новий рекорд НБА за кількістю реалізованих 3-очкових кидків. 

Анастасія Большакова, Чемпіон