Коляденко: Дуже приємно змушувати російських спортсменів слухати гімн України
Українська борчиня Ірина Коляденко вкотре підтвердила статус однієї з найсильніших борчинь Європи, здобувши вже четверте в кар'єрі "золото" континентального чемпіонату.
Після тріумфу 27-річна українка в ексклюзивному флеш-інтерв'ю "Чемпіону" розповіла про особливість цієї медалі, принциповий поєдинок із росіянкою, роботу з тренером, відновлення після турніру та амбіції на чемпіонат світу, де мріє дістатися омріяного першого місця.
– Це ваша четверта перемога на чемпіонаті Європи. Чим ця перемога є особливою для вас?
– Для мене це вже другий чемпіонат Європи, де я виграла "золото" з нулем і не програла жодного бала. Також дуже приємно стояти на пʼєдесталі та змушувати російських спортсменів слухати гімн України. У фіналі я перемогла російську спортсменку, тож на пʼєдесталі вона стояла поруч. Я співала, а вона слухала, і це було досить приємно.
– У фіналі ви буквально винесли росіянку. Цей поєдинок можна назвати ідеальним від вас?
– На рахунок самої боротьби у фіналі, то я, як і планувала, відборолась спокійно. В одному з моментів можна було відламати плече російській спортсменці, але, на жаль, суддя не дав мені цього зробити. Загалом, я зробила все ідеально. Потрібно буде ще передивитись, зробити аналіз цієї сутички. Втім, все пішло за планом з самого початку.
– Минулого року ви були третьою на чемпіонаті Європи, чи не додавало це якихось переживань за результат на цих змаганнях?
– Результат минулого року на мене ніяк не тиснув, бо я розуміла, що спортсмени змінюються, боротьба змінюється, покоління спортсменів також змінюється. Моя тактика вже була підлаштована під цей чемпіонат Європи, під мій стан, як я почуваюся психологічно та фізично. Ми зробили це добре з моїм тренером, тож я їхала на чемпіонат Європи перемагати, і ми перемогли.
– Який із поєдинків на ЧЄ можете виділити, можливо, в емоційному плані, як непростий?
– На всіх чемпіонатах можна виділяти саме першу сутичку, бо зазвичай, незалежно від суперника, його країни, рівня його боротьби, відбувається завжди важка сутичка. Ти налаштовуєшся на змагання, процеси розминки, зважування, і тому перша сутичка особисто в мене завжди така непроста досить.
– Ваш особистий тренер зараз очолює збірну, і жіноча команда вкотре – найкраща у Європі. Яка його головна риса веде команду до цих перемог?
– Чесно кажучи, однією рисою його не охарактеризую, бо він одночасно веде стільки роботи... Головний тренер не може працювати в одному напрямку. Йому треба постійно вести багато аналітики, розумової діяльності, фізичної діяльності. Мені здається, він знає все: всіх спортсменок, хто, як, що робить, хто як себе поводить, у кого яка тактика. Для цього треба стільки часу, аби це все помітити, вивчити і потім правильно подати інформацію всім нам – для того, аби коли ми виходили на сутичку, то ви були впевнені в тому, що вам сказав тренер і що саме ви будете робити. Коли дівчата борються на килимі, коли я борюся на килимі, його правильні та точні підказки дають цей результат, який зараз є в нашій команді. Його досвід накладається на його професіоналізм, і ця суміш робить такий класний та крутий результат, який є зараз у нашій команді.
– Далі чемпіонат світу: у вас вже є бронза та срібло. Впевнена, що ціль і головна мрія це перемога. Чи відчуваєте в собі сили, щоб настав цей час стати першою в світі? І що для цього потрібно зробити?
– Поки до чемпіонату світу дуже багато часу. Зараз потрібно перевести дух, у мене є ще багато роботи вдома, у мене є спортивний клуб – потрібно тут підтягнути свої хвости. Тому що, поки я готувалася до чемпіонату Європи, клуб жив своїм життям. І треба трішки відновитись – як психологічно, так і фізично. А вже потім повертатися до того, що було на чемпіонаті Європи і що буде на чемпіонаті світу. Звісно, як і всі спортсмени, я хочу "золота" чемпіонату світу, але як буде – побачимо. Я звикла вирішувати проблеми за потребою. Зараз відновлюємося, а там будемо дивитися, що робити.
