Остання велика класика весни. Прев’ю Льєж – Бастонь – Льєж
В останню неділю квітня за традицією завершується сезон весняних класик. Як і зазвичай, останньою великою одноденкою весни буде четвертий із п’яти Монументів сезону – Льєж – Бастонь – Льєж. Як і Італія, Бельгія проводить одразу два Монументи. Якщо Тур Фландрії відбувається у однойменній північній частині Бельгії, то Льєж – Бастонь – Льєж – головна гонка Валлоні, південної та франкомовної частини країни.
Льєж – Бастонь – Льєж – найстаріший із п’яти Монументів і в цілому друга найстаріша з нині існуючих гонок. За це четвертий Монумент сезону отримав прізвисько "Ля Доєнн", що у перекладі з французької означає "стара леді".
Льєж – Бастонь – Льєж є заключною частиною трилогії арденських класик, які названі на честь Арденнів – пагорбів, розташованих на території Бельгії та Нідерландів. Всі вони відбуваються протягом 8 днів: минулої неділі, 20 квітня, в Нідерландах уже відбулася Амстел Голд Рейс, а у середу, 23 квітня в Бельгії визначився переможець Флеш Валлонь.
Головною особливістю арденських класик є долання частоколу коротких, проте зазвичай дуже крутих пагорбів. Без довгих та високих гір, проте водночас і майже без рівнини. Шалена аритмія, яка є ідеальною територією для гонщиків такого вимираючого амплуа, як панчер. Ще одна характерна особливість арденських класик – їхня небезпека. Дана місцевість характерна вузькими дорогами з різкими поворотами та великою кількістю розділювачів – ідеальні умови для великої кількості падінь і масових завалів. Саме тому на арденських класиках не можна ні на секунду втрачати пильність.
Лише двом гонщикам у історії вдалося взяти своєрідний "великий шолом" арденських класик – виграти в один сезон Амстел Голд Рейс, Флеш Валлонь і Льєж – Бастонь – Льєж. Це італієць Давіде Ребеллін у 2004 році та бельгієць Філіпп Жильбер у 2011.
Історія та факти
– Вперше Льєж – Бастонь – Льєж була проведена у 1892 році, що робить її другою найстаршою існуючою на даний момент велогонкою. Старішою є лише Мілан – Турин, яка вперше була проведена у 1876 році. Організатором гонки була місцева газета L'Expresse.
Втім, рання історія "Ля Доєнн" не була безперервною: після перших трьох розіграшів у 1895 – 1907 роках гонка не проводилася, як і у 1910 році, а також у роки Першої та Другої світових війн. Саме тому, попри статус найстаршої, у 2025 році Льєж – Бастонь – Льєж пройде "лише" в 111-й раз, у той час, як, наприклад, Париж – Рубе проводилася уже 123 рази.
– Перші три розіграші Льєж – Бастонь – Льєж, до перерви 1895 – 1907 років, завершилися перемогами бельгійця Леона Уа. Тоді гонка проводилася за маршрутом Спа – Бастонь – Спа. У перші два роки Льєж – Бастонь – Льєж проводилася лише для любителів, у 1894 році до старту допустили і професіоналів, що не завадило Уа перемогти втретє поспіль.
– Найуспішнішим гонщиком у історії Льєж – Бастонь – Льєж є легендарний бельгієць Едді Меркс, який вигравав гонку 5 разів – у 1969, 1971, 1972, 1973 і 1975 роках. По чотири рази перемагали італієць Морено Арджентін (1985, 1986, 1987 і 1991 роки) та іспанець Алехандро Вальверде (2006, 2008, 2015, 2017).
– Найчастіше Льєж – Бастонь – Льєж вигравали господарі, бельгійці – 61 раз. 12 перемог на рахунку представників Італії.
– Представники України на Льєж – Бастонь – Льєж у топ-10 не фінішували жодного разу. Найкращий результат – 12 місце Андрія Чміля у 1995 році. Окрім нього, у топ-20 потрапив лише Андрій Гривко в 2006 році – 17 місце.
– Найлегендарніше видання Льєж – Бастонь – Льєж відбулося у 1980 році. Гонка відбувалася за жахливих погодних умов: мінусових температур і снігопаду. В підсумку до фінішу дістався лише 21 гонщик. Легендарний Бернар Іно здобув сольну перемогу атакою за 80 км до фінішу та у підсумку виграв у найближчого переслідувача, Хенні Куйпера, 9 хвилин і 24 секунди.
Самому Іно та перемога далася дуже нелегкою ціною. Від відморозив собі два пальці на правій руці, і після того протягом трьох тижнів не міг ними нормально рухати.
– Найскандальнішою стала Льєж – Бастонь – Льєж 2010 року. До фінального кілометру в якості лідерів дістався дует Олександр Вінокуров+Алєксандр Колобнєв. Легендарний казахстанський гонщик на заключному пагорбі в Ансі випередив свого російського суперника.
Згодом у ЗМІ з’явилася інформація про те, що Вінокуров "купив" перемогу у Колобнєва, пообіцявши росіянину 100 тисяч євро за те, що той не боротиметься з ним у фінішному спринті. При чому, за однією з версій, Колобнєв обіцяних грошей так і не отримав. Обидва гонщики були на допиті в суді, проте довести їхню провину так і не вдалося.
Маршрут
До 1991 року включно Льєж – Бастонь – Льєж фінішувала в центрі Льєжа, проте у 1992 році фініш перенесли у його передмістя, Анс. Ключовою в гонці стала зв’язка з підйомів Кот де Сан-Ніколя (вершина – на 7 км до фінішу) та фінішний підйом у самому Ансі.
Проте в 2019 році фініш повернули в центр Льєжа, прибравши два заключні підйоми. Організатори пояснили своє рішення тим, що через наявність заключної зв’язки з підйомів Кот де Сан-Ніколя та фінішного пагорбу в Ансі гонщики здебільшого не наважувались на ранні атаки та відкладали вияснення стосунків до останніх кілометрів дистанції.
Попри те, що без цієї зв’язки маршрут став дещо простішим, організатори вважали, що нова версія Льєж – Бастонь – Льєж без двох підйомів у самому кінці стимулюватиме активність на більш ранніх стадіях гонки. І практика подальших 5 років довела, що в цілому задум організаторів спрацював.
Якщо винести за дужки фінальну зв’язку з двох підйомів, то основна частина маршруту Льєж – Бастонь – Льєж залишилася практично тією ж. На більш ранніх стадіях гонщики долатимуть більш довгі та пологі пагорби на кшталт Кот де ля От Леве (3 км з середнім ухилом у 6,4%) та Коль ду Розьє (4,5 км, 5,7%), ближче до фінішу – коротші та крутіші Кот де ля Редут (1,6 км, 8,8%) та Кот де ля Рош-о-Фокон (1,3 км, 11,5).
Після переформатування маршруту саме Кот де ля Редут і Кот де ля Рош-о-Фокон стали вирішальними пагорбами. Після Редуту в маршрут у 2019 році додали підйом Кот де Форж (1,3 км, 7,8%). Варто зазначити, що і Рош-о-Фокон на карті Льєж – Бастонь – Льєж з’явився відносно недавно – лише у 2008 році.
Сумарно дистанція Льєж – Бастонь – Льєж у 2025 році складе 252 км, з яких шлях до Бастоні займе всього 83,5 км, а зворотна (гонщики не повертаються до Льєжу тією самою дорогою) – 168,5 км.
Дійові особи
Головні фаворити
У попередні чотири роки на Льєж – Бастонь – Льєж домінували два гонщики: Тадей Погачар виграв "Ля Доєнн" у 2021 і 2024 роках, Ремко Евенепул – у 2022 і 2023. При цьому, жодна з цих чотирьох перемог не була здобута в очній боротьбі один із одним. Цього року два титани світового велоспорту нарешті зійдуться на Льєж – Бастонь – Льєж, і тому немає нічого дивного у тому, що саме вони вважаються двома беззаперечними топфаворитами.
Втім, навіть всередині цієї пари є очевидний претендент №1 – це Тадей Погачар. Він підходить до Льєж – Бастонь – Льєж із феноменальною весняною класичною кампанією за спиною: 3 перемоги і 6 подіумів у 6 гонках. Весна для словенця була дуже насиченою, і фактор втоми може датися взнаки – ще тиждень тому на Амстел Голд Рейс було видно, що капітан UAE Emirates не зовсім свіжий.
Втім, у середу він більш ніж переконливо виграв Флеш Валлонь, хоча ця гонка вимагає, перш за все, потужного фінішного панчу, а не тривалої роботи на виснажливість. Як би там не було, статус Погачара як фаворита №1 абсолютно обгрунтований, проте коронувати словенця наперед точно не варто.
На Амстелі, який був для Евенепула лише другим гоночним днем у сезоні, бельгієць уже показав, що здатен кинути виклик Погачару. Так, після цього Ремко без шансів програв Тадею на Флеш Валлонь, але все ж ця гонка не підходить йому стилістично – на відміну від Льєж – Бастонь – Льєж. Головне – уникнути помилок Амстела та не загубитися в глибині групи в момент атаки Погачара.
Інші претенденти
Шанси на те, що у боротьбу за перемогу втрутиться хтось ще, не надто високі. Перш за все тому, що у ситуації, при якій Погачар і Евенепул удвох відірвуться від пелотону, між ними не повинні початися тактичні ігри, які дадуть шанси під’їхати переслідувачам. Як рівнинні спринтери Тадей і Ремко на папері практично рівні за силою, тому ні в кого з них не виникатиме враження, що він везе до вірної перемоги свого суперника. А це запорука злагодженої та ефективної парної роботи.
На Амстелі сенсаційно обіграти двох титанів зумів Маттіас Ск’єлмосе, проте повторити цей трюк данцеві буде вкрай складно. Перш за все тому, що тепер його уже не сприйматимуть як темну конячку. Також не слід забувати, що у середу на Флеш Валлонь він дуже неприємно впав і зійшов із гонки.
Спершу здавалося, що 24-річний данець отримав серйозні травми, які можуть надовго вивести його з гри. Проте детальне медобстеження після гонки важких травм не виявило. Ск’єлмосе зможе вийти на старт у неділю, проте навряд чи буде готовий оптимально.
Втім, окрім нього у Lidl Trek є ще декілька потенційних претендентів на високі місця. Наприклад, італійці Андреа Баджолі та Джуліо Чікконе. Останній на тижні вдало виступив на багатоденці Тур Альп, яка вважається головною репетицією Джиро д’Італія. Також не списуємо з рахунків Тібо Ніса. Хоча для бельгійського вундеркінда найкращим шансом на арденському тижні була Флеш Валлонь, а він посів на ній скромне восьме місце.
У прекрасній формі цієї весни знаходиться Бен Хілі, проте його сміливі ранні атаки часто бувають контрпродуктивними. Якщо ірландець вибудує гонку грамотно тактично – то має прекрасні шанси заїхати на подіум. Буде у складі EF Education EasyPost і олімпійський чемпіон Токіо в груповій гонці Річард Карапас.
Два потенційних претенденти на високі місця і у Bahrain Victoroius – Пельо Більбао та Сантьяго Буйтраго. Останній на Флеш Валлонь замкнув топ-6. Вдруге поспіль віцечемпіоном "Валлонської стріли" став Кевін Воклен. Втім, 23-річному французу з Arkea та гонка підходить ідеально, на Льєж – Бастонь – Льєж його шанси нижчі. Третім призером у середу став Том Підкок, який на старті сезону навіть намагався кинути виклик Погачару на Страде Б’янке, проте поступово повернувся на свій рівень зразка минулих сезонів.
За інерцією записуємо до числа фаворитів зірковий дует Tudor Cycling – Жуліана Алафіліппа та Марка Хірші. Втім, поточна форма француза та швейцарця змушує оцінювати їхні шанси вельми скептично. Розчаровує у поточному сезоні й зірковий новачок Red Bull Bora Максім Ван Гілс. Також буде у складі німецько-австрійської команди Дані Мартінес, хоча колумбієць у процесі підготовки до Джиро д’Італія також поки що не вражає.
Цікаво виглядає дует із Cofidis – Алекс Аранбуру та Ділан Тойнс, хоча обидва на арденських класиках цього сезону поки що не вражають. Сильне французьке тріо привезла Groupama FDJ – Валентен Мадуас, Гійом Мартен і Ромен Грегуар. Останній на Амстелі та Флеш Валлонь двічі посів сьоме місце.
Капітаном Movistar буде Енрік Мас, хоча в одноденках за межами Іспанії він зазвичай почувається не надто добре. Тіш Беноот на арденських класиках отримав рідкісний шанс побути капітаном Visma Lease a Bike, і це принесло йому лише 8 і 12 місця відповідно. Потрібно реабілітовуватися на Льєж – Бастонь – Льєж.
Каптіан Lotto Леннерт Ван Етвелт проїхав Тур Фландрії та Флеш Валлонь із переломом ноги, і планує з цією ж травмою виступити на Льєж – Бастонь – Льєж і Турі Романдії. Героїзму бельгійця варто поаплодувати, проте шансів на хороший результат із такою травмою небагато.
Записуємо до числа претендентів на високі місця чемпіона цієї гонки 2018 року Боба Юнгельса, хоча його поточна форма не дає жодних підстав розраховувати на високий результат. Більш перспективним варіантом у складі Ineos Grenadiers виглядає Лауренс Де Плус чи навіть Магнус Шеффілд. Picnic PostNL розраховуватиме на Ромена Барде та Оскара Онлі. Француз, який у червні завершить професійну кар’єру, на тижні непогано виступив на Турі Альп.
Майкл Меттьюз на Амстелі замкнув топ-5, проте Льєж – Бастонь – Льєж для нього, напевно, виявиться занадто складною за рельєфом. Сподівань на Бена О’Коннора як альтернативний варіант у Jayco AlUla небагато: він у новій команді поки що лише розчаровує.