Феноменальний Погачар, прогрес Дель Торо та провал О’Коннора. Підсумки велосезону-2025
Попри те, що китайська багатоденка Тур Гуансі входить до календаря Світового туру, для більшості фанатів велоспорту та для самих гонщиків завершення сезону ознаменовує собою легендарна Ломбардія, яка відбулася минулої суботи. А це значить, що пора підбивати підсумки насиченого 2025 року в шосейному велоспорті.
Герої сезону
5. Саймон Єйтс (Велика Британія, Visma Lease a Bike)
У 2023 році брат-близнюк Саймона Єйтса, Адам, перейшов у UAE Emirates. І перехід у одну із найкращих команд світу дозволив британцеві вийти на якісно новий рівень. Схожі сподівання були і щодо Саймона, коли він перед стартом поточного сезону перебрався із Jayco AlUla в Visma Lease a Bike. Він британця чекали радше навіть не виходу на новий рівень, а повернення до пікових показників 2018 року.
На початку сезону здавалося, що сподівання не справдяться: Єйтс посів лише 14 місце на Тіррено Адріатико та дев’яте – на Турі Каталонії. На Джиро д’Італія він поїхав у статусі капітана Visma Lease a Bike, проте тривалий час знаходився в тіні суперників. І вийшов з неї лише на 20 етапі.
Поки Річард Карапас і Ісаак Дель Торо займалися тактичними іграми на Колле делле Фінестре, Саймон скористався недооцінкою себе з боку суперників, і пішов у вирішальну атаку, яку йому в блискучому стилі допоміг розвинути Воут Ван Арт. Безумовно, перемога Єйтса на Джиро була багато в чому тактичною, а не з позиції сили, проте немає жодних сумнівів у тому, що Саймон повернувся на топрівень після кількох невдалих сезонів.
Це він підтвердив і на Тур де Франс. Попри роботу на Йонаса Вінгегора, британець фінішував у топ-15 загального заліку та з відриву виграв етап до Мон-Дор. Друга половина сезону для Єйтса була абсолютно пустою: лише два гоночних дні – сходи з дистанції на вересневих канадських одноденках. Проте перемогою в Джиро Саймон своє місце в топ-5 нашого рейтингу заслужив.
4. Ремко Евенепул (Бельгія, Soudal Quick Step)
Сезон-2025 у виконанні Ремко Евенепула вийшов максимально неоднозначним. У грудні минулого року бельгієць зазнав важких травм внаслідок падіння на тренуванні, через що розпочав підготовку до нового сезону із великим запізненням і був змушений відмовитися від участі в Джиро д’Італія.
Сезон для Евенепула розпочався лише в другій половині квітня перемогою на Флеш Брабансонн. Проте з кожною наступною арденською одноденкою Ремко виглядав дедалі гірше: 3 місце на Амстел Голд Рейс, 9 – на Флеш Валлонь та повний провал (59 місце) на Льєж – Бастонь – Льєж. Кидалися в очі проблеми з відновленням.
До Тур де Франс лідер Soudal Quick Step, здавалося б, підходив у оптимальній формі, посівши 4 місце на Критеріумі Дофіне. Проте сам Тур Евенепул, попри перемогу в розділці, провалив. Нехватка базової тренувальної роботи на початку сезону далася взнаки: у Ремко були проблеми з відновленням і у великих горах, і на 14 етапі він безславно зійшов з "Великої петлі".
Здавалося, це буде сезон, про який Евенепул захоче якомога скоріше забути, особливо враховуючи перехід у Red Bull Bora – гонщики, що змінюють команду, часто доїжджають сезон без особливої мотивації. Проте бельгієць перезавантажився та видав дуже потужну кінцівку сезону. Ремко в розгромному стилі виграв розділки на чемпіонатах світу та Європи, на мундіалі в Кігалі ще й принизивши Тадея Погачара, пройшовши його по дистанції.
Втім, у групових гонках на обох турнірах Евенепул був змушений задовольнитися лише другими місцями, як і на Ломбардії. Втім, справа тут не у слабкості Ремко, а у феноменальній силі Погачара. Сам Евенепул у кінцівці сезону повернувся в найкращу форму та тепер може з оптимізмом готуватися до нової глави у своїй кар’єрі у складі Red Bull Bora.
3. Йонас Вінгегор (Данія, Visma Lease a Bike)
2025 рік для Йонаса Вінгегора тривалий час складався не кращим чином. Після перемоги на Вольта Альгарве він через травму зійшов із Париж – Ніцца та не з’являвся у гонках аж до червневого Критеріума Дофіне. Проте і на генеральній репетиції Тур де Франс, і на самій "Великій петлі" данець зазнав чергових болісних поразок від Погачара.
Врятувати сезон вдалося перемогою на Вуельті. Хоч вона і не була надто переконливою та видовищною, проте данець безумовно був найсильнішим на іспанській супербагатоденці. Яким би великим не було відставання в рівні Вінгегора від Погачара на даний момент, на Вуельті Йонас розвіяв будь-які сумніви у тому, що саме він – генеральщик №2 у світі.
2. Матьє Ван дер Пул (Нідерланди, Alpecin Deceuninck)
Епізодичні поодинокі поразки Погачару в 2025 році зуміли нанести Евенепул у розділці на чемпіонаті світу та Воут Ван Арт на заключному етапі Тур де Франс. Проте в останні два роки, коли словенець вийшов на космічний рівень, залишився лише один гонщик, здатний перемагати Тадея не епізодично, а систематично – це Матьє Ван дер Пул на весняних класиках.
Так, гонщик Alpecin Deceuninck програв Погачару на Турі Фландрії, проте обіграв його на Мілан – Сан Ремо та Париж – Рубе. Поразку словенця в "Північному пеклі", безумовно, можна списати на його падіння, проте навіть без нього Ван дер Пул залишався фаворитом у цій дуелі.
Подальша частина сезону у виконанні Матьє вийшла неоднозначною. Ранній схід Яспера Філіпсена з Тур де Франс не дозволив нідерландцеві повною міру проявити свої навики розганяючого, проте дав змогу реалізувати власні амбіції: перемога на етапі та сумарно чотири дні в жовтій майці лідера. Певний час Ван дер Пул навіть намагався за допомогою участі в відривах боротися за зелену майку, проте зрештою зійшов з Туру через хворобу.
Кінцівка сезону для Матьє виявилася пустою, і це радше провина організаторів чемпіонатів світу та Європи: маршрути групових гонок обох першостей були надто складними за рельєфом, і зірці Alpecin Deceuninck просто не було сенсу до них цілеспрямовано готуватися.
Перфоманси Ван дер Пула на весняних класиках, безумовно, гідні другого місця в нашому рейтингу. Нідерландець на одноденках – єдиний гонщик, здатний кидати виклик всесильному Погачару та боротися з ним на рівних хоча би кілька днів у році.
1. Тадей Погачар (Словенія, UAE Emirates)
"Я вже сьомий рік поспіль повторюю одне і те ж: це був найкращий сезон у моїй кар’єрі", – заявив Тадей Погачар після фінішу Ломбардії-2025.
Можна дискутувати щодо того, чи був його сезон-2025 сильнішим за попередній. Проте немає жодних сумнівів у тому, що рівних словенцеві не було – ні цього сезону, ні минулого. Погачар знову виграв Льєж – Бастонь – Льєж, Тур де Франс, групову гонку чемпіонату світу та Ломбардію, а перемогу на Джиро розміняв на Тур Фландрії, чемпіонат Європи та унікальне досягнення у вигляді подіумів на усіх 5 Монументах у сезоні.
Минулого року з поставлених цілей на сезон Тадей не виконав лише одну – виграти Мілан – Сан Ремо. Цього року капітан UAE Emirates знову не дотягнувся до перемоги на "Классічіссімі", до цього також додалися невдача на дебютній Париж – Рубе та болісна поразка в розділці на чемпіонаті світу. Втім, усі ці поразки було обумовлені тим, що Погачар став усе активніше виходити із зони комфорту та пробувати свої сили на тих небагатьох гонках, де він не є беззаперечним топ-фаворитом.
Утім, відчуття того, що Погачар таки вперся в стелю можливостей, все ж виникнуло – особливо на Тур де Франс. На фоні невеликих проблем з коліном Тадей пройшов третій тиждень здебільшого від оборони, не видавав рекордних Ватт на підйомах, програв етап у Парижі Воуту Ван Арту та й загалом складав враження втомленого від гонок спортсмена, який у свої 27 років уже думає над завершенням кар’єри. І такі настрої Тадея дають його суперникам якусь примарну надію на те, що у наступному сезоні шанси перемогти словенця з’являться. Усе це нагадує спроби висмоктати інтригу з пальця, але майбутнього не знає ніхто. А поки що маємо те, що маємо: Погачар був беззаперечним №1 світового велоспорту в 2025 році.
Відкриття сезону
Поль Маньє (Франція, Soudal Quick Step)
Для Поля Маньє сезон-2025 був другим у професіоналах, і, попри доволі серйозні успіхи у дебютному, саме цього року 21-річному французу вдалося по-справжньому голосно заявити про себе. 14 перемог – вражаючий показник, навіть попри те, що лише одна з них (четвертий етап Туру Польщі) була здобута на рівні Світового туру.
Update: Буквально перед публікацією Маньє виграв перший етап Туру Гуансі. Тепер на його рахунку 15 перемог, із яких уже 2 – на рівні Світового туру.
Тим більше, що і окрім цих перемог було чимало високих результатів на найвищому рівні: 2 місце на Омлооп Хет Нюслблад, третє – на Класиці Гамбурга та етапі Джиро д’Італія. Так, у Маньє прослідковувалося доволі помітне просідання в рівні результатів на гонках топ-рівня, проте це нормально для настільки молодого гонщика.
Поль проявив себе і як сильний спринтер, і як дуже перспективний одноденник, особливо на бельгійські класики. Soudal Quick Step наприкінці поточного сезону покидає Ремко Евенепул, а це значить, що команда, найімовірніше, повернеться до витоків та робитиме ставку на спринти та весняні класики.
І Маньє з його даними виглядає чудовим претендентом на те, щоби стати центральною фігурою проєкту на багато років вперед. Приблизно такою, якою понад 20 років тому для команди Патріка Лефевра став легендарний Том Боонен. Комусь таке порівняння може здатися надто щедрим авансом для Поля, проте потенціал у француза дійсно дуже великий.
Поль Сейксас (Франція, Decathlon Ag2r)
Про те, що Поль Сейксас – великий талант говорилося вже давно. Особливо після того, як минулого року він став чемпіоном світу в розділці серед юніорів. 2025 рік став для нього першим на дорослому рівні, і багато хто побоювався, що 18-річному вундеркінду робити такий крок ще зарано: наприклад, його головний суперник на юніорському рівні, італієць Лоренцо Фінн, залишився у молодіжній команді Red Bull Bora.
Проте Сейксас цей крок такий зробив, і навряд чи хтось міг подумати, що дебют 18-річного підлітка на елітному рівні буде настільки успішним. У своїй дебютній гонці за дорослу команду Decathlon Ag2r він посів 5 місце на Гран-Прі Марселя. Далі був слабкий виступ на Турі ОАЕ, 2 місце на іншій французькій одноденці, Париж – Камембер, та перемога в спринтерському заліку Туру Альп.
Проте в цілому календар стартової частини сезону для Сейксаса був щадящим, а результати – просто непоганими. Проте вже в червні Поль вразив усіх, посівши 8 місце в загальному заліку Критеріума Дофіне в боротьбі з елітою еліт. Для розуміння рівня складу учасників Дофіне: в загальному заліку Сейксаса випередили лише 4 гонщики, які в липні фінішували у топ-6 Тур де Франс (включно з усіма трьома призерами), а також такі зірки як Евенепул, Маттео Йоргенсон і Енрік Мас. Втім, самого Поля Decathlon Ag2r на "Велику петлю" не повезла – ще занадто рано.
Зате в серпні Сейксас виграв молодіжну версію Тур де Франс – Тур де ль’Авенір, де він у очній боротьбі випередив усіх інших топ-талантів своєї вікової категорії: Ярно Відара, Йоргена Нордхагена, Лоренцо Фінна, Пабло Торреса, Якоба Омрзела та інших.
Проте найбільш вражаючою у виконанні Сейксаса була кінцівка сезону. Спершу він проїхав повну дорослу програму чемпіонату світу, завоювавши срібло в змішаній естафеті та посівши 13 місце в безжально важкій груповій гонці.
Здавалося б, після тієї диявольської гонки в Кігалі Поль, якому під час мундіалю виповнилося лише 19 років, буде відновлюватися не один тиждень. Проте вже через 7 днів він виходить на також дуже важку за рельєфом групову гонку домашнього чемпіонату Європи, та здобуває бронзу, піднімаючись на подіум разом із такими титанами як Погачар і Евенепул. А ще через 6 днів – 7 місце на Ломбардії, що зробило Сейксаса наймолодшим за останні 108 років гонщиком, який фінішував у топ-10 на Монументі.
Вражаючим був навіть сам факт фінішу юного таланта в усіх трьох цих надзвичайно складних гонках поспіль, а такі результати – просто шокують. Залишається лише сподіватися, що така інтенсивна кінцівка дебютного сезону не стане перебором для тінейджера.
Як би там не було, Сейксас довів, що у Франції на нього вішають ярлик "нового Бернара Іно" не просто так. Раніше цей ярлик вішали і на Тібо Піно, і на Ромена Барде, і на Сільвена Шаванеля, і на Ромена Сікара, і на багатьох інших. І жоден із них, при всіх повазі до кар’єр цих гонщиків, усіх виданих авансів не виправдав навіть на половину. Проте сам Сейксас дійсно виглядає гонщиком з потенціалом Великого. Жоден гонщик у історії не демонстрував таких вражаючих результатів у такому ранньому віці. Навіть Погачар із Евенепулом, хоча вони теж рано дозріли до великих перемог.
Меттью Бреннан (Велика Британія, Visma Lease a Bike)
Неймовірно сильне враження залишилося і від дебютного сезону в професіоналах Меттью Бреннана. На молодіжному рівні він вважався перспективним спринтером широкого профілю, проте навряд чи хтось очікував, що на дорослому рівні він розкриється настільки рано та настільки яскраво.
Перший гоночний день у кар’єрі Бреннана на рівні Світового туру приніс йому 2 місце на етапі Туру Даун Андер. А вже з березня пішли перемоги, при чому, 4 гоночних дні поспіль. Спершу він виграв три французькі одноденки (Тур 100 комун, Сувенір Бруно Коміні та Гран-Прі Денен), а потім здобув свою поки що найяскравішу перемогу та в цілому видав один із найбільш вражаючих перфомансів 2025 року.
Йдеться про горбистий перший етап Туру Каталонії, який проходив у дощових умовах. На спуску перед фінішем втекти від пелотону зумів спершу Тібор Дель Гроссо з Alpecin Deceuninck, який пішов у сольну атаку, а потім – Бреннан із ще одним гонщиком Alpecin Deceuninck, зірковим спринтером Кейденом Гроувзом.
Гонщик Visma Lease a Bike опинився в максимально тактично невигідній ситуації в боротьбі з двома гонщиками Alpecin Deceuninck. Гроувз, звісно ж, не намагався би наздоганяти свого партнера по команді. Перед Бреннаном з’явилася, здавалося б, loose-loose дилема: якщо не наздоганяти Дель Гроссо – то той виграє етап, якщо включитися в переслідування – то Гроувз відсидиться на колесі та забере спринт за перемогу. Додамо до цього той факт, що позаду всю трійцю намагався наздогнати доволі великий пелотон.
Бреннана це не зупинило: він видав просто неймовірний шматок на останньому кілометрі дистанції, під самий кінець наздогнав Дель Гроссо, і при цьому виграв фінішний спринт у Гроувза з першої позиції. Неймовірна демонстрація чистої сили.
Загалом у поточному сезоні Бреннан здобув 13 перемог. На 1 менше, ніж у Поля Маньє, проте у британця одразу 4 були здобуті на рівні Світового туру, та й одна тільки перемога на етапі Туру Каталонії переважує всі досягнення француза.
Спринт, темповий шматок, індивідуальний хід, панч у пагорб – здається, у Бреннана є все, щоби стати зіркою спринту та одноденок, такою собі оновленою версією Петера Сагана. Так вважають і в команді Бреннана, Visma Lease a Bike, де у нього дуже вірять. При чому, доводять це нідерландці не лише словами, а й ділом. Команда Ріхарда Плюгге спокійно відпустила зіркового спринтера Олава Коойя, зробивши ставку на Меттью, та підсилила його спринтерський поїзд такими виконавцями як Філіппо Фіореллі та Оувейн Далл. Прояв неабиякої довіри та того, що Бреннана розглядають як ключового гонщика команди в довгостроковій перспективі.
Прогрес сезону
Номінація, яка багато в чому перекликається з попередньою. Проте тут розглянемо гонщиків, які у 2025 році зуміли здивувати незважаючи на те, що уже мали за спиною вагомий бекграунд успіхів у професійному велоспорті.
Ісаак Дель Торо (Мексика, UAE Emirates)
Минулого року Ісаак Дель Торо у нас потрапив у номінацію "відкриття сезону", тепер же він перебрався у категорію "прогрес сезону" – демонстрація того, що його минулорічний успіх був невипадковим, а кар’єра рухається у вірному напрямку. За логікою речей, наступного року мексиканець повинен бути уже в числі п’ятірки героїв, хоча, відверто кажучи, він був близьким до потрапляння у цю категорію вже у нинішньому сезоні.
Попри перемогу на Мілан – Турин у березні, старт сезону-2025 у виконанні Дель Торо був непереконливим. Проте, як виявилося, Ісаак лише розминався перед тим, щоби по-справжньому вистрелити на Джиро д’Італія. Перемога та 4 других місця на етапах, 11 днів у рожевій майці лідера та підсумкове друге місце в загальному заліку моментально перевели гонщика UAE Emirates із категорії "таланти" в категорію "зірки". При чому, ту Джиро Дель Торо цілком міг і виграти, якби провів гонку більш грамотно тактично та не недооцінив небезпеку атаки Саймона Єйтса на Фінестре, захопившись дуеллю з Карапасом. Спишемо на молодий вік і нестачу досвіду.
Після невеликого перепочинку Дель Торо розпочав не менш вражаючу другу половину сезону. Перемоги на 3 етапах і в загальному заліку Туру Австрії, дві перемоги на іспанських одноденках, успіх у загальному заліку Туру Бургоса у липні та серпні – все це круто. Проте у вересні-жовтні мексиканець став справжнім домінатором на осінній серії італійських класик, вигравши 6 із 10 гонок на Апеннінах.
Втім, на головній з них, Ломбардії, Ісаак дещо розчарував, ставши лише п’ятим. Перед цим він посів 5 і 7 місця відповідно в розділці та груповій гонці чемпіонату світу. Мундіаль і Ломбардія показали, що Дель Торо поки що трохи не вистачає витривалості на марафонських дистанціях, проте для 21-річного віку це цілком нормально. Ісаак уже перетворився на зірку першої величини, і якщо він продовжить розвиватися такими ж темпами, то зовсім скоро йому може стати тісно в одній команді з Погачаром.
Мадс Педерсен (Данія, Lidl Trek)
Ще один гонщик, який був близьким до потрапляння у топ-5 героїв сезону – це Мадс Педерсен. Безумовно, данець і задовго до 2025 року вже був зіркою першої величини, проте обійти стороною його прогрес у здатності терпіти рельєф було би неправильно. Вперше ця здатність по-справжньому яскраво проявилася на Париж – Ніцца, проте згодом сильні перфоманси гонщика Lidl Trek у горах уже стали звичним явищем – Педерсен у плані універсалізму все більше нагадував праймового Воута Ван Арта.
Втім, у весняній класичній кампанії-2025 Мадс повною мірою реалізувати свою феноменальну форму так і не зумів, знову не дотягнувшись до перемоги на Монументі. На Мілан – Санремо він прогавив момент вирішальної атаки на Чіпрессі, на Турі Фландрії випередив самого Ван дер Пула, проте не зміг нічого зробити з феноменальним Погачаром.
На Париж – Рубе лідер Lild Trek виглядав рівним суперником для тих же Погачара та Ван дер Пула в боротьбі за перемогу, проте прокол колеса за 70 км до фінішу змусив Мадса задовольнитися третім місцем.
У травні Педерсен виграв чотири етапи та спринтерський залік Джиро д’Італія. Здатність терпіти рельєф дуже допомогла: три із чотирьох перемог були здобуті не на рівнинних етапах. Трохи підпортив враження від сезону-2025 у виконанні Педерсена його виступ на Вуельті. Так, там він виграв спринтерський залік, проте лише одна (і та просто вимучена) перемога на етапі – занадто скромний доробок як для гонки з таким скромним спринтерським складом учасників. Варто було Lidl Trek привезти трохи слабший спринтерський поїзд – як у Педерсена одразу виникли величезні проблеми в позиційній боротьбі. Саме непереконливий виступ на Вуельті не дозволив данцеві потрапити до п’ятірки головних героїв сезону.
Оскар Онлі (Велика Британія, Picnic PostNL)
Для Оскара Онлі сезон-2025 був третім серед дорослих. І якщо у перших двох талановитий британець просто поступово прогресував, то у поточному році по-справжньому вистрелив. Розпочиналося все непогано: 4 місце в загальному заліку Туру Даун Андер, 5 – на Турі ОАЕ та 9 – на Турі Країни Басків. Проте все це не можна було назвати різким кроком уперед порівняно з минулим сезоном.
Справжній прорив відбувся влітку. Спершу Онлі потрапив на подіум загального заліку Туру Швейцарії, а потім – став четвертим на Тур де Франс. Попри побоювання скептиків, британець зумів пройти всю тритижневу дистанцію без кризових днів, і в підсумку навіть був близьким до потрапляння на подіум: Флоріану Ліповітцу він програв усього 1 хвилину та 12 секунд.
Цей успіх є ще значно ціннішим, якщо врахувати, що здобутий він був у складі однієї з найскромніших команд Світового туру – Picnic PostNL. Останніми роками багато говориться про те, що у сучасну епоху у велоспорті вагомих успіхів можна досягати лише у складі топкоманд – мовляв, вони в плані методології підготовки на голову випереджають усіх інших. І це дійсно так, тому такий результат Онлі у складі Picnic PostNL говорить про величезний потенціал британця, який можна буде розкрити якщо/коли він перебереться в топову велокоманду.
Чутки про його перехід у Ineos Grenadiers ходили вже цього року, проте важливою перепоною є контракт Оскара до кінця 2027 року. Шкода, тому що подивитися на Онлі у складі топкоманди хотілося б якомога швидше.
Том Підкок (Велика Британія, Q36.5)
Втім, є і випадки, коли перехід із великої команди в скромну допомагає гонщику розкритися. Один із таких – це співвітчизник Онлі, Том Підкок, який перед стартом нинішнього сезону покинув Ineos Grenadiers. Протягом багатьох років він вважався найбільш переоціненим гонщиком сучасного велоспорту, при чому, не лише з точки зору хайпу в ЗМІ, а й у фінансовому плані: його зарплата здавалася неадекватно завищеною.
Перехід у Q36.5 допоміг Тому знизити рівень тиску на себе. І розпочав сезон-2025 Підкок дуже непогано: перемога на Турі Аль-Ула та 3 місце на Рута дель Соль. На початку березня Том наважився навіть кинути виклик Погачару на Страде Б’янке, де у підсумку фінішував другим. За цим послідували солідні виступи на Тіррено – Адріатико (6 місце в загальному заліку) та арденських класиках (дев’яті місця на Амстелі та Льєж – Бастонь – Льєж та подіум Флеш Валлонь).
На Джиро д’Італія Том обіцяв здійснити чергову спробу піти на загальний залік Гран туру, проте, як і всі попередні, ця спроба нічого окрім сміху не викликала. Дедалі більше здавалося, що після короткого імпульсу на старті сезону Підкок повертається до свого рівня часів Ineos Grenadiers.
Проте на Вуельті британець по-справжньому посоромив скептиків. Нарешті у нього на Гран турі все вийшло – він посів 3 місце в загальному заліку, а, якби не пропалестинські протестувальники, то мав би чудові шанси додати до цього перемогу на нейтралізованому 12 етапі. Безумовно, досі залишаються підозри, що Вуельта – єдиний Гран тур, на якому Підкок може бути конкурентоздатним з точки зору загального заліку, проте величезний крок уперед у будь-якому разі зроблений.
Кевін Воклен (Франція, Arkea)
Кевін Воклен гучно заявив про себе ще минулого року, вигравши етап Тур де Франс і посівши друге місце на Флеш Валлонь. Проявив француз себе і непоганим багатоденником: потрапляння у топ-10 загального заліку Тіррено – Адріатико та Туру Країни Басків.
Проте цього року талановитий француз зробив ще один крок уперед, і крок дуже помітний. На Флеш Валлонь Воклен знову став другим, проте якщо минулого року він програв сенсаційному Стівену Вільямсу, то цього разу – самому Погачару.
Але головні успіхи прийшли до Кевіна влітку. Спершу він фінішував другим у загальному заліку Туру Швейцарії – щоправда, не без допомоги участі у відриві дня на першому етапі. Такий виступ на Турі Швейцарії свідчив про хорошу форму напередодні Тур де Франс, проте в здатності гонщика Arkea проявити себе в загальному заліку "Великої петлі" виникали сумніви. Але Воклен провів чудову гонку, фінішувавши сьомим у загальному заліку та проявивши себе не лише сильним гірником, а й пристойним роздільником.
Якби не Поль Сейксас, зараз французька преса саме на Кевіна ліпила би ярлик "нового Бернара Іно". А так – Воклен має чудову можливість розвиватися без шаленого тиску на себе. І розвиватися у новій команді: у той час, як Arkea не знайшла спонсора на новий сезон і закривається, сам Кевін іде на підвищення – у Ineos Grenadiers. Шанс наступного року зробити ще один вагомий крок уперед.
Джуліо Пелліццарі (Італія, Red Bull Bora)
Джуліо Пелліццарі на молодіжному рівні був одним із головних суперників Ісаака Дель Торо. Дебют у професіоналах у складі проконтинентальної Bardiani CSF вийшов непоганим, проте значно скромнішим, ніж у мексиканця. Перехід у Red Bull Bora одразу допоміг італійцеві вийти на новий рівень – черговий доказ того, що в методологічному рівні топові команди знаходяться на іншому рівні порівняно з рештою.
На Джиро Пелліццарі їхав як помічник Пріможа Рогліча і сумлінно виконував свою роботу до сходу словенця. На той момент Джуліо посідав 18 місце в загальному заліку, проте, отримавши свободу дій, повною мірою проявив свою силу та піднявся на підсумкову шосту позицію.
У багатьох топкомандах, зокрема UAE Emirates, існує правило не везти своїх молодих гонщиків на два Гран тури у сезоні, проте Red Bull Bora заявила Пелліццарі і на Вуельту, де Джуліо також фінішував шостим, додавши до цього ще й перемогу на етапі. Після цього Джуліо проїхав ще й три осінніх італійські класики. Мав їхати і на чемпіонат світу, проте пропустив мундіаль через хворобу. Як би там не було, Пелліццарі у поточному сезоні довів, що є величезним талантом. А наступного року побачимо, чи не було помилкою Red Bull Bora надто активно експлуатувати свого молодого гонщика.
Розчарування
Бен О’Коннор (Австралія, Jayco AlUla)
Бен О’Коннор був один із головних героїв минулого сезону: 4 і 2 місця в загальному заліку Джиро та Вуельти відповідно, срібло чемпіонату світу – фантастичні результати. Втім, досягнуті вони були у складі Decathlon Ag2r – однієї з небагатьох нетопових команд, яка останніми роками розвивала гонщиків не менш ефективно, ніж найбагатші та найсильніші.
У міжсезоння О’Коннор перейшов у Jayco AlUla. Попри те, що австралієць опинився в австралоцентричному проєкті, відбувся доволі очікуваний крок назад у результатах. Проте навряд чи хтось очікував, що спад буде настільки глибоким. З точки зору загального заліку єдиною більш-менш успішною гонкою для Бена став Тур Швейцарії, де він фінішував сьомим завдяки участі у відриві дня на хаотичному першому етапі.
Від повного провалу сезон О’Коннора врятувала лише перемога з відриву на гірському етапі Тур де Франс. Проте в загальному заліку ні на "Великій петлі", ні на Вуельті не вийшло нічого. Звісно, минулого року О’Коннор стрибнув вище голови, проте надто вже глибоким виявився спад у сезоні-2025.
Біньям Гірмай (Еритрея, Intermarche Wanty)
Як і О’Коннор, Біньям Гірмай у минулому сезоні стрибнув вище голови: три перемоги на етапах Тур де Франс і зелена майка найкращого спринтера. І, як і австралієць, у поточному сезоні Біні дуже суттєво здав. Весняна класична кампанія для еритрейця вийшла невдалою. В актив можна занести хіба що 7 місце на Гент – Вевельгем.
Реабілітуватися на Тур де Франс також не вдалося. Починалося все наче непогано: з 2 місця на першому етапі, при чому, Гірмай виглядав готовим непогано – здавалося, що з такими швидкостями перемога на етапі рано чи пізно прийде. Проте то, можливо, і був найкращий день у сезоні для гонщика Intermarche Wanty: у подальшому він на Турі-2025 жодного разу не потрапив навіть у топ-5.
Якщо у О’Коннора просідання в результатах пов’язане, перш за все, зі зміною команди, то Гірмай, імовірно, змінить свій нинішній колектив у це міжсезоння. Intermarche Wanty близька до об’єднання з Lotto, проте Біньяма новостворений проєкт, скоріше за все, втратить. На еритрейця претендують ряд команд Світового туру, найімовірніший варіант – XDS Astana. Шанс забути про провальний сезон і перезавантажитися в новому проєкті.
Прімож Рогліч (Словенія, Red Bull Bora)
Головною метою сезону для Пріможа Рогліча була Джиро д’Італія. Підготовка до "Корса роза" йшла нібито нормально: у березні словенець у боротьбі з Хуаном Аюсо виграв Тур Каталонії. Проте сама Джиро не склалася. Спершу Прімож виглядав не надто переконливо в горах, а потім до цього додалася ще і його звична проблема – падіння. На 16 етапі, уже втративши шанси на перемогу в загальному заліку, лідер Red Bull Bora зійшов із дистанції.
Провернути свій фірмовий трюк – врятувати сезон перемогою на Вуельті – не вдалося: у календарі Рогліча був Тур де Франс, до якого він підійшов не у оптимальній готовності через втому після Джиро. Як підсумок – лише 8 місце в загальному заліку. Кінцівка сезону також була далеко не видатною – в актив можна занести хіба що 5 місце на Джиро дель’Емілії.
Схожим у виконанні Рогліча був 2022 рік, коли він зійшов і з Тур де Франс, і з Вуельти. Проте зараз, враховуючи солідний вік словенця, не покидає враження, що головні перемоги в його кар’єрі вже позаду.
Та й статус у Red Bull Bora, враховуючи підписання Ремко Евенепула, прогрес Флоріана Ліповітца та Джуліо Пелліццарі понизиться. Ходило багато чуток про відхід Пріможа у іншу команду. Головним претендентом називали Movistar. Проте команда Еусебіо Унсуе підписала Кіана Уйтдебрукса, тому цей варіант, очевидно, відпав. Хоча якщо до завершення міжсезоння Рогліч таки змінить команду, то навряд чи хтось здивується.
Максім Ван Гілс (Бельгія, Red Bull Bora)
У 2024 році Максім Ван Гілс був у центрі уваги. Спершу – тому що став одним із головних відкриттів сезону, потім – через скандальний перехід із Lotto у Red Bull Bora із достроковим розірванням контракту з бельгійською командою. Red Bull Bora так довго і напружено боролася за Ван Гілса, що очікування були дуже високими.
Проте все пішло шкереберть. На старті сезону можливості бельгійця сковували хвороба та алегрія, потім було падіння на Амстел Голд Рейс і проблеми зі спиною. Після сходу з Льєж – Бастонь – Льєж Максім зробив місячну перерву в гонках, проте перезавантаження не допомогло. По суті, лише одного разу в 2025 році Ван Гілс був схожим на самого себе зразка минулого сезону – на Класиці Сан-Себастьян, де він посів 3 місце. Дуже скромний доробок на фоні грандіозних очікувань. Наступний сезон для бельгійця буде дуже важливим: йому потрібно буде доводити, що він не One year wonder, а 2025 рік був лише тимчасовою чорною смугою в кар’єрі.
Команда сезону – UAE Emirates
Якщо минулого року в цій номінації ми вирішили виділити Decathlon Ag2r, яка була найкращою не в абсолюті, а за співвідношенням бюджету до результатів, то цього року варіантів не було: UAE Emirates і тільки вона. У командному рейтингу UCI за 2025 рік Погачар і компанія набрали щонайменше вдвічі більше очок, ніж будь-яка інша команда окрім Visma Lease a Bike і Lidl Trek – вражаюче домінування.
Також у 2025 році UAE Emirates встановили рекорд за кількістю перемог за сезон – 94. Цифра космічна сама по собі, а особливо – якщо врахувати, що ці перемоги були здобуті без топового спринтера у складі, на відміну від HTC Columbia та Quick Step, які володіли найкращими результатами за перемогами в сезоні до UAE Emirates.
При чому, було б неправильно вважати, що ці очки та перемоги команді приносили лише Погачар і Дель Торо. Особливо варто виділити ще й Жоау Алмейду, який став другим на Вуельті та виграв зразу три топові тижневі багатоденки Світового туру: Тур Країни Басків, Тур Романдії та Тур Швейцарії. В цілому в UAE Emirates перемагали майже всі: чергова ілюстрація тому факту, що зараз бути рядовим гонщиком топкоманди вигідніше, ніж лідером у середняку – і зі спортивної, і, часто, з фінансової точки зору. Як би там не було, UAE Emirates видала феноменальний сезон – можливо, найкращий командний перфоманс у історії велоспорту.
Гонка сезону: Мілан – Санремо
У сезоні-2025 було чимало класних гонок – це і Тур Фландрії, і Париж – Рубе, і Амстел Голд Рейс, і 20 етап Джиро, і 21 етап Тур де Франс. Проте жодна з них не зрівняється з Мілан – Санремо, яка перетворилася на епічну битву трьох титанів світового велоспорту – Погачара, Ван дер Пула та Філіппо Ганни.
На відміну від попередніх років, Погачар вирішив не відкладати атаку на Поджо та розпочав рішучі дії вже за Чіпрессі. Зачепитися за словенця зуміли лише Ван дер Пул і Ганна. Італійцеві на кожен наступний ривок Тадея та Матьє відповідати було все важче, він декілька разів підвисав, проте добирав лідерів, коди їхній темп трохи падав.
На Поджо Ван дер Пулу та Погачару, здавалося б, вдалося остаточно відчепити Ганну: на вершині заключного підйому він програвав уже 9-10 секунд. Проте на силовому спуску з Поджо та рівнинних останніх кілометрах Філіппо завдяки своєму феноменальному індивідуальному ходу таки зміг повернутися та взяти участь у фінішному спринті за перемогу. На папері він навіть був у ньому фаворитом, проте Ван дер Пул зумів тактично переграти своїх суперників, розпочавши спринт несподівано рано. Ганна та Погачар до цього виявилися не готовими, не сіли в аеродинамічний мішок за Матьє і так не змогли наздогнати нідерландця.
Розкішна битва суперзірок завершилася тактичною перемогою – на Мілан – Санремо-2025 було все, щоби догодити навіть найвибагливішим цінителям. З топових гонок саме "Классічіссіма", поряд із Париж – Рубе, є найбільш непідходящими та складними для всесильного Тадея Погачара. Проте словенець збирається не здаватися, а штурмувати ці неприступні вершини допоки вони йому не підкоряться. А це значить, що на наступні роки у Мілан – Санремо є потенціал дарувати вболівальникам настільки ж вражаюче видовище, як і цього року.
Українці
У 2025 році український велоспорт зробив ще один крок назад – хоча здавалося, що далі падати уже нікуди. Марк Падун офіційно завершив кар’єру, а Андрій Пономар за два роки опустився зі Світового туру аж до третього дивізіону світового велоспорту, підписавши контракт із мексиканською Petrolike.
Попри мексиканську прописку, календар цієї команди складався здебільшого з європейських гонок, у в підсумку всі свої гоночні дні у 2025 році (61 день сумарною дистанцією 8570 км) Пономар провів у Європі. В актив можна занести хіба що два виступи на італійських одноденках: друге місце на Джиро дель Апенніно наприкінці червня та 10 місце на Меморіалі Марко Пантані в середині вересня. Нажаль, цього замало, щоби розраховувати на повернення бодай у другий за силою дивізіон.
Серед Прокоманд в України залишився лише один представник – Кирило Царенко, який і є єдиною світлою плямою вітчизняного велоспорту. У 2025 році Кирило, який залишився у Solution Tech Vini Fantini, зробив ще один крок уперед у результатах.
Успіхів було чимало: перемога на етапі та у загальному заліку Туру Хайнаня, 5 місце на Гран-Прі Санта Ріта, перемога на Трофео Альчіде де Гаспері, на етапі Туру Словенії, 5 місце на Джиро дель Медіо Брента, подіум на одноденці в Токіо у липні, топ-10 на Меморіалі Марко Пантані. А завершив сезон Царенко перемогою на багатоденці Тур Кюшу в Японії, яку він оформив у свій 25-й день народження.
Контракту на наступний сезон у Кирила поки що немає, проте Царенко у 2025 році зробив більш ніж достатньо для того, щоби не турбуватися щодо його місця в складі однієї з Прокоманд. За певного збігу обставин можна навіть помріяти про запрошення у якусь скромну команду Світового туру.
Окрім Пономаря та Царенка, варто відзначити хіба що Анатолія Будяка, який і надалі у фаворі у наставників збірної України. В 2025 році гонщик Terengganu Cycling Team може занести собі в актив 6 місце на Гран-Прі Анталії на початку лютого, сьому позицію на першому розіграші оманської одноденки Дхофар Классік та третє місце в загальному заліку китайської багатоденки Trans-Himalaya Cycling Race на початку серпня.