Евенепул, Аюсо та інші. 10 головних трансферів міжсезоння
Міжсезоння у світі шосейного велоспорту залишилося позаду. Минулого тижня відбувся чемпіонат Австралії, незабаром на Зеленому континенті відбудеться і перша гонка Світового туру – Тур Даун Андер. За рідкісними виключеннями, команди уже завершили формування своїх складів на наступний сезон. А це значить, що прийшов час підбити підсумки міжсезоння. До вашої уваги 10 найважливіших трансферів міжсезоння-2025/26 у світі велоспорту.
10. Ділан Ван Баарле (Нідерланди, із Visma Lease a Bike в Soudal Quick Step)
Кадрові трансформації, які відбулися у Soudal Quick Step у це міжсезоння, можна охарактеризувати коротко: "повернення до витоків". Із самого початку свого існування проєкт Патріка Лефевра був командою, яка робить ставку на весняні класики, спринти та перемоги на окремих етапах багатоденок.
Поява в Soudal Quick Step Ремко Евенепула надихнула менеджмент команди на зміни стратегічного масштабу: спробувати зліпити з бельгійського вундеркінда потенційного чемпіона Гран турів і, відповідно, вибудувати команду навколо цієї мети. Результати виявилися неоднозначними. Так, Ремко приніс Soudal Quick Step перемогу на Вуельті-2022 і подіум Тур де Франс-2024, проте платою за ці далеко не космічні успіхи стало різке падіння результатів на весняних класиках – команда відмовилася від своєї споконвічної ідентичності.
У це міжсезоння Евенепул із Soudal Quick Step пішов, про що ми ще поговоримо. Керівництво команди вирішило не шукати пряму заміну бельгійцеві, а повернутися до витоків: ставка знову робиться на одноденки та спринти. За останні відповідатиме талант Поль Маньє, класичну частину складу підсилили два експереможці Монументів – Ділан Ван Баарле та Яспер Стуйвен.
Обидва приходять у Soudal Quick Step у статусі збитих льотчиків, проте бельгійська команда славиться вмінням вдихати нове життя у таких гонщиків. Ван Баарле прийшов у свою нову команду після трьох провальних сезонів у Visma Lease a Bike, які стали для нього часом, витраченим намарно. Абсолютно все пішло не так: травми, хвороби та тренувальний процес, яким сам Ділан був невдоволений. Зміна команди була неминучою, а вибір на користь Soudal Quick Step – абсолютно логічним.
Чи здатен Ван Баарле у віці 33 років знову стати претендентом на найвищі місця на Північних класиках? Так. Чи здатен Ділан знову добиватися таких гучних успіхів, як перемога на Париж – Рубе-2022? Ось тут уже є великі сумніви. Все ж, за ті три роки, поки нідерландець боровся з проблемами у Visma Lease a Bike, на Монументах склалися абсолютно нові реалії. Перевага Матьє Ван дер Пула та Тадея Погачара над рештою суперників стала величезною, і боротися з цими монстрами стало майже неможливо. Тому завдання перед Ван Баарле стоїть неймовірно складне.
9. Кіан Уйтдебрукс (Бельгія, із Visma Lease a Bike в Movistar)
На 9 місці – ще один гонщик, який покинув Visma Lease a Bike, Кіан Уйтдебрукс. Два роки тому він приходив у нідерландську команду з Bora Hansgrohe в статусі одного з найталановитіших багатоденників світу, проте через хвороби, одна із яких змусила Кіана зійти з Джиро д'Італія, перший сезон пішов не за планом.
У другому проблеми зі здоров'ям стали ще серйознішими. В Уйтдебрукса з'явилися проблеми з серцем, через які у нього німіли ноги. Бельгієць пропустив понад 4 місяці у самий розпал сезону та повернувся лише в серпні. Певні ознаки одужання були: потрапляння у топ-10 на Класиці Сан-Себастьян, Джиро дель Емілії та Ломбардії, перемога на Турі Чехії.
Проте численні невдачі все ж підірвали довіру керівництва Visma Lease a Bike до Уйтдебрукса, і бельгієць не міг розраховувати на такий статус у команді, якого би йому хотілося. Тому сторони вирішили припинити співпрацю.
Вибір нової команди – неочевидний і суперечливий. Movistar – команда специфічна, в якій прижитися непросто, якщо ти не іспаномовний гонщик. Тим більше, хлопцеві з таким непростим характером, як Кіан, у якого навіть у значно більш інтернаціональній та інклюзивній Bora Hansgrohe були проблеми у стосунках із партнерами по команді.
Втім, у Movistar назрівають суттєві зміни: вічний бос проєкту, Еусебіо Унсуе, поступово відходить від справ, передаючи владу Метту Вайту та своєму сину, Себастьяну. Можливо, це зробить команду більш інтернаціональною, і Уйтдебруксу прижитися в ній буде простіше. Довіра до бельгійця є: в свій перший же сезон він поїде капітаном на Тур де Франс, у той час як Енрік Мас вперше в кар'єрі штурмуватиме Вуельту. А іспанцеві, напевно, таки доведеться навчитися правильно вимовляти прізвище свого нового партнера по команді – раніше у нього з цим були великі проблеми.
8. Кевін Воклен (Франція, із Arkea в Ineos Grenadiers)
Наступний в нашому рейтингу – трансфер, про який, за великим рахунком, стало відомо ще влітку. Arkea так і не вдалося знайти спонсора на новий сезон, команда припинила своє існування. Проте її головна зірка, Кевін Воклен, ухвалив рішення покинути проєкт ще тоді, коли шанси зберегти команду залишалися – француз розумів, що рівень цієї команди він вже переріс.
Перемога на етапі Туру-2024 і 7 місце в загальному заліку "Великої петлі"-2025, два подіуми на Флеш Валлонь, і місце на Турі Швейцарії – такі успіхи 24-річного спортсмена не могли не привернути увагу топових команд. Найактивнішим виявився Ineos Grenadiers, і дивуватися тут нічому: у британський проєкт у якості додаткового спонсора зайшла Total Energies, тому французьке звучання команди ставатиме дедалі гучнішим. Конкуренція в боротьбі за капітанський статус у Ineos Grenadiers на Гран турах зараз далеко не захмарна, тому можна не сумніватися, що без своїх шансів Кевін не залишиться.
7. Меттью Ріккітелло (США, з Israel Premier Tech у Decathlon CMA CGM)
Про те, що Меттью Ріккітелло – дуже талановитий багатоденник, було відомо давно. В 2024 році він вперше довів це на дорослому рівні, замкнувши топ-5 загального заліку Туру Швейцарії. Весь сезон-2025 у 23-річного американця був побудований навколо Вуельти, і це спрацювало: він став п'ятим у загальному заліку.
Переоцінювати значущість цього успіху не варто: все ж, Ріккітелло цілеспрямовано готувався до Вуельти, в той час як більшість його суперників за традицією їхали іспанський Гран тур за залишковим принципом. Утім, Меттью довів, що може проходити на високому рівні три тижні боротьби, і напрацював на підвищення.
Decathlon CMA CGM в останні роки був чи не найкращою командою світу за співвідношенням між бюджетом і результатами, і тому перехід у таку команду відкриває перед американцем величезні можливості для подальшого прогресу. Втім, перехід у сильнішу команду – це завжди підвищення конкуренції всередині колективу. Ріккітелло слід бути готовим до того, що на Гран турах доведеться ділити капітанські повноваження з Полем Сейксасом і Феліксом Галлем. І Меттью точно не буде першим вибором команди.
6. Дерек Джі (Канада, з Israel Premier Tech у Lidl Trek)
Ріккітелло – не єдиний сильний багатоденник, якого Israel Premier Tech (з нового сезону – NSN Cycling Team) втратила у це міжсезоння. Команду покинув і Дерек Джі, який гучно заявив про себе у 2024 році, фінішувавши на подіумі Критеріума Дофіне та у топ-10 Тур де Франс. У минулому сезоні було зроблено ще один крок уперед: 4 місце на Джиро д'Італія та Тіррено – Адріатико.
Такі успіхи гонщика скромної за мірками Світового туру команди не могли не викликати інтерес із боку більш заможних колективів. Було очевидно, що прощання з Israel Premier Tech неминуче – тим більше після усіх скандалів навколо команди під час Вуельти та після неї.
Проте попрощатися мирно не вдалося. Першим у боротьбу за Джі вступив Ineos Grenadiers. Оскільки контракт канадця діяв до кінця 2028 року, здійснити перехід було непросто. Проте Дерек вирішив розірвати угоду в односторонньому порядку, а Israel Premier Tech вимагала компенсації в розмірі 30 мільйонів євро.
Ineos Grenadiers вирішила поставити переговори на паузу, не бажаючи втягуватися в тривалі судові баталії з Israel Premier Tech. А Джі опинився у підвішеному стані: з розірваним контрактом і без команди на наступний сезон. Утім, було зрозуміло, що такий гонщик вільним агентом не залишиться. Скориставшись нерішучістю Ineos Grenadiers, його підписала Lidl Trek, яка отримала прибавку до бюджету та має грандіозні плани побудувати команду №1 у світі. Німецько-американський проєкт вирішив також не втягуватися в конфлікт із NSN, і виплатив колишній Israel Premier Tech компенсацію, розміри якої не називаються.
В сезоні-2026 Джі поїде капітаном Lidl Trek на Джиро. Підписання ще одного сильного генеральщика може не сподобатися Маттіасу Ск'єлмосе – він уже висловлював своє невдоволення після переходу Хуана Аюсо (про нього – пізніше). Проте данцеві слід тверезо оцінювати свої сили: попри те, що як генеральщик він не позбавлений талантів, на роль капітана команди рівня амбіцій Lidl Trek на Гран тури він поки що не тягне.
5. Олав Коой (Нідерланди, з Visma Lease a Bike у Decathlon CMA CGM)
Decathlon CMA CGM у міжсезоння підсилився не лише Меттью Ріккітелло, а й зірковим спринтером Олавом Коойєм. Попри заслужений статус одного із найсильніших фінішерів світу, в Visma Lease a Bike йому стало тісно.
Причин тому багато: і концентрація команди навколо амбіцій Йонаса Вінгегора на Гран турах, і високий статус Воута Ван Арта, і прогрес Меттью Бреннана, на якого розраховують як на головну спринтерську ставку команди в довгостроковому періоді. Можливо, після несподіваного завершення кар'єри Саймона Єйтса у Visma Lease a Bike і пошкодували про те, що відпустили Коойя чи Уйтдебрукса, але що зроблено – те зроблено.
Сам Олав про свій перехід навряд чи шкодує. Він отримав значно вищий кредит довіри та статус у команді. У нідерландця вірять, і підсилили його спринтерський поїзд таким сильним розганяючим як Кеес Бол, чиї послуги виявилися не потрібними XDS Astana після завершення кар'єри Марка Кевендіша. Так, наявність сильних генеральщиків у Decathlon CMA CGM не дозволить Коойю бути одноосібним капітаном команди на Гран турах, проте тут його становище точно буде кращим, ніж у Visma Lease a Bike.
4. Біньям Гірмай (Еритрея, із Intermarche Wanty у NSN Cycling Team)
Колишня Israel Premier Tech у це міжсезоння не лише втрачала топових гонщиків, а й підписувала їх. Головним вхідним трансфером команди став Біньям Гірмай. Саме він стане центральною фігурою оновленого проєкту, який змістить свої пріоритети з боротьби за загальний залік багатоденок на спринти та одноденки.
Самому Гірмаю після злиття Intermarche Wanty з Lotto місця не знайшлося, проте він швидко знайшов собі нову команду. Попит на найкращого спринтера Тур де Франс-2024 був високий, проте багатьох потенційних роботодавців, зокрема XDS Astana, відлякали фінансові апетити африканця, який просив зарплату в розмірі 2,7 мільйона євро на рік. Як би там не було, після не надто вдалого сезону-2025 зміна команди може виявитися тим поштовхом, який допоможе Біні повернутися на свій піковий рівень дворічної давнини.
3. Оскар Онлі (Велика Британія, із Picnic PostNL у Ineos Grenadiers)
Цілком імовірно, що причиною відмови Ineos Grenadiers від Дерека Джі було не тільки та не стільки небажання вв'язуватися в конфлікт із Israel Premier Tech, а й те, що команда паралельно вела перемовини з більш молодим і перспективним генеральщиком – Оскаром Онлі.
Ваш покірний слуга спрогнозував цей перехід ще наприкінці липня минулого року, підбиваючи підсумки Тур де Франс. Попри те, що тоді ще ніяких чуток щодо переговорів між Онлі та Ineos Grenadiers не було, такий перехід виглядав максимально очевидно та органічно: британській команді з величезним бюджетом дуже бракувало сильного капітана на Гран тури. А тут – молодий і дуже перспективний англієць, який гучно заявив про себе на Турі, посівши 4 місце в загальному заліку.
Тим більше, що Ineos Grenadiers – проєкт не просто британський за пропискою та джерелами фінансування, а й британоцентричний за своєю сутністю: тут завжди виберуть не купувати готову зірку-іноземця на ринку, а ростити топового генеральщика з британського гонщика, навіть якщо він видається не найбільш підходящою для цього кандидатурою.
Зліпити топового багатоденника з Тома Підкока не вдалося. Карлос Родрігес? Національність не та, та й іспанець просто не потягнув на роль зірки №1 такої амбітної команди. А Еган Берналь, хоч і додає, все ще дуже далекий від свого праймового рівня. Онлі ж ідеально підходить на роль центральної фігури проєкту в довгостроковій перспективі.
Попри те, що контракт Оскара діяв до кінця 2027 року, проблем зі здійсненням трансферу не було. Picnic PostNL – із запасом найбідніша команда Світового туру, і вона була цілком готова відпустити Онлі в разі отримання солідної компенсації. За інформацією ЗМІ, зійшлися на 6-7 мільйонах євро. Той рідкісний випадок, коли перехід гонщика із розривом довгострокового контракту відбувся абсолютно цивілізовано: він цього трансферу виграли всі три сторони.
2. Хуан Аюсо (Іспанія, із UAE Emirates у Lidl Trek)
Попри підписання Дерека Джі, головним трансфером міжсезоння для Lidl Trek став не він, а Хуан Аюсо, який зі скандалом покинув UAE Emirates. Честолюбний іспанець не хотів перебувати в тіні Тадея Погачара та шукав собі нову топову команду, в якій він став би центральною фігурою. І Lidl Trek під ці критерії підходить ідеально.
Детально про трансфер Аюсо Чемпіон писав ще у листопаді, тому повторюватися не будемо. Проте і обійти боком такий гучний трансфер у нашому рейтингу ми не могли. Варто зазначити, що на статус і плани Хуана на 2026 рік поява в команді Джі не вплинула: Аюсо все ще планується одноосібним капітаном Lidl Trek на Тур де Франс. Сам іспанець тверезо оцінює свої сили, та розуміє, що виграти "Велику петлю" в прямій конкуренції з Погачаром – завдання дуже складне.
"Чи можу я виграти Тур де Франс? Я не скажу, що це неможливо, але потрібно визнавати реалії. Перемога — довгострокова мета. Між мною і Тадеєм Погачаром у 2026 році все ще залишиться істотний розрив", – заявив Аюсо наприкінці грудня.
1. Ремко Евенепул (Бельгія, із Soudal Quick Step у Red Bull Bora)
Втім, головний трансфер міжсезоння – це все ж перехід Ремко Евенепула в Red Bull Bora. Попри те, що Soudal Quick Step була першою командою в кар'єрі бельгійського вундеркінда, їхній союз виглядав усе більш і більш неприродним. І тому, що Soudal Quick Step завжди була командою під спринтерів і північних класиків, і банально тому, що нинішній бюджет і рівень команди переставав відповідати масштабу амбіцій Евенепула.
Патріку Лефевру своєю харизмою і авторитетом певний час вдавалося втримувати Ремко в команді, проте після того як легендарний генменеджер пішов на пенсію, те, що повинне було трапитися, таки сталося: зірковий бельгієць пішов у багатший і амбітніший проєкт – Red Bull Bora, яка зробила його другим найбільш високооплачуваним гонщиком світу. Евенепула багато хто вважає потенційно головною загрозою Погачару, і бельгійські фанати сподіваються, що у Red Bull Bora підхід до тренувань Ремко кардинально зміниться, що дозволить йому повною мірою реалізувати свої величезні можливості.
Хтозна, чи відбулися в тренувальній методиці Евенепула якісь кардинальні зміни, проте з точки зору гоночного календаря ніяких революційних змін не відбулося. Ніякої поїздки на Джиро, ніякої проби сил на Турі Фландрії, про що багато писали у ЗМІ. За великим рахунком, календар Евенепула на 2026 рік – повторення минулорічного, лише з поправкою на те, що стартову частину минулої кампанії бельгієць пропустив через наслідки зимової травми.
Звісно, консервативний підхід до формулювання календаря не говорить про те, що таким же був підхід і до тренувальної програми Ремко. Проте навряд чи когось сильно здивує, якщо всі розмови про революцію в програмі підготовки Евенепула завершаться тим, що гора народила мишу.
***
Головний тренд цього та кількох попередніх трансферних міжсезонь – те, що переходів гонщиків до завершення терміну дії їхніх контрактів із попередніми командами стає все більше. У велоспорт приходить дедалі більше грошей, при цьому, розрив між багатими та бідними командами невпинно зростає. Топові команди все частіше готові не просто підписувати гонщиків вільними агентами, а й викуповувати їх.
Поступово у світовому велоспорті формується трансферний ринок за зразком футбольного. Проте чіткого регламентного регулювання цих питань досі не існує, і це – величезна прогалина, яку UCI повинна заповнити якомога швидше, вже у 2026 році. Тому що залишається чимало випадків, коли гонщики в односторонньому порядку розривають свої контракти з попередніми командами, і ті залишаються біля розбитого корита: без грошової компенсації та зі зруйнованими планами на наступний сезон. І запускаються тривалі конфлікти в юридичній площині, яких запросто можна було б уникнути.
Ще одним питанням, яке слід владнати, є терміни дії контрактів. Зараз угоди гонщиків формально діють до кінця того чи іншого календарного року, проте де-факто при переході ще задовго до 1 січня спортсмени уже тренуються з новими командами. А з'являтися на публіці та в соцмережах у формі своїх нових команд можуть лише з 1 січня.
Дивна ситуація, яка створює чимало незручностей усім – гонщикам, командам, уболівальникам. У футболі контракти гравців прив'язані не до кінця календарного року, а до завершення футбольного сезону, себто до кінця червня. Вважаю, якщо контракти гонщиків діятимуть не до 31 грудня, а до 31 жовтня, життя всіх у світі велоспорту стане трішечки простішим.
