Стародубцева: Корявенько, так. Точнісінько, як у книзі Бреда Гілберта "Вигравати бридко"
Хитрий план українки спрацював: програвши фінал кваліфікації, вона разом із статусом "лакі-лузера" отримала оптимальну суперницю у першому колі – і здолала її!
Здобувши звитягу над німкенею Тамарою Корпач (2:6, 6:1, 6:4), Стародубцева оформила першу в кар’єрі перемогу в основній сітці Ролан Гаррос і другу загалом на турнірах "Великого шолома". Вона стала 17 українкою, якій вдалося виграти матч в основі паризького мейджора.
Одразу після матчу журналіст Чемпіона Ігор Грачов дізнавався подробиці важливої перемоги в кар’єрі однієї з найбільш талановитих і працьовитих українок у Турі.
– Юліє, здавалося, що матч із Корпач ти почала досить скуто.
– Це не здалося – так і було. Можливо, не стільки скуто, скільки невпевнено. Після поразки у фіналі кваліфікації я постійно себе запитувала: чому я програла? І відповіді не знаходила. Уже з тренером розклали матч по поличках – Бейлек була на ходу. Вона ж потім і Марту Костюк обіграла. Але всередині я все одно не приймала цю поразку. Як це – я стою у топ-100 і програю дівчині з кінця другої сотні? Це питання буквально виїло всю впевненість. Так думати – взагалі заборонено.
– Важко було перемкнутися на основну сітку?
– Дуже. Я буквально застрягла у думці: я ж не виграла кваліфікацію – то як можу бути достойною основи? Дивне мислення, але як його позбутись? Повністю не вдалось. І через це я погано розпочала. Перемога прийшла не завдяки грі, а за рахунок характеру. Точно не скіллів. Є таке поняття – вигравати бридко. От і в мене – корявенько, але виграла.
– Що сказала собі в туалетній паузі між першим і другим сетом?
– Дуже просто. Сказала: "Та грець із усім. Забуваємо плани, викладаємося на 100%. Якщо не зробиш цього зараз – потім пошкодуєш». А я себе знаю – точно б шкодувала. Тож працюємо ногами, боремось за кожен м’яч, як за останній. Помилилася – нічого, ідемо далі. Якщо й програвати, то тільки після такого перезавантаження.
– Коли прийшла перша порція впевненості?
– За 1:0. Коли стало 2:0 – подумала: "Окей, добре". І так сет зрештою пішов на мою користь. Все ще не грала супер, але вже активніше. Менше думок – більше роботи ногами.
– У вирішальному сеті ти вела 4:2, але Корпач зрівняла – 4:4.
— Вона просто почала бити все, звільнилася від страху програти. І влучила кілька важливих м’ячів. А я переконувала себе: вона вже не хоче виграти, їй просто щастить.
– Ключовий момент – 5:4, 0:30. Було відчуття, що матч вислизає з рук?
– Швидше – ні. Більше дратувало, що ніяк не можу закріпити перевагу. Тільки вийду вперед – вона одразу повертається. І так тричі. А за 0:30 подумала: "Добре, як буде – так буде. Велосипед не вигадаю, просто дограю кожен м’яч ногами".
– Дивно, але вона в якийсь момент почала кидати високі м’ячі під твою праву — ніби з аматорського тенісу…
– Так, це було дивно. Але в неї завжди щось несподіване. То різко б’є, то раптом перекидає сітку. Я знала, що зліва вона стабільна, тому намагалась тримати м’яч під її форхенд. Але і я була трохи затиснута – м’яч не летів, як хотілось. Це робило гру ще складнішою. Вона змінює ритм, а я не можу нав’язати свій. Тож просто сказала собі: терпи. Навіть якщо щось зайде – перечекаємо.
– А загалом, як оціниш цю перемогу?
– Відверто? Мій рівень сьогодні був ближче до любительського. Але я її вимучила. Нещодавно прочитала книжку Бреда Гілберта Winning Ugly – він був тренером Коко Гофф. І пише, що сам не мав особливих талантів, але незрозуміло як вигравав багато матчів. От і в мене сьогодні щось подібне: виграла бридко, але виграла. Іноді так теж треба.
– Розкажи, яка схема відбору "лакі-лузерів", бо чи не кожного року – нові правила, а знайти їх оновлення нелегко.
– Скажу, що знаю точно: у жеребкуванні брали участь чотири теннісисти. Навіть, якби не було вакантної опціїї "ЛЛ", то був би визначений порядок заходу претендентів. Тобто, з кожною відмовою вже буде готовий "лакі-лузер". Таунсенд була першою у черзі, я – другою.
Найбільше проходів в основу ГС через кваліфікацію серед українців (включаючи статус "лакі-лузера"):
- Леся Цуренко – 10
- Ілля Марченко – 8
- Юлія Бейгельзімер – 6
- Сергій Стаховський – 6
- Юлія Вакуленко – 5
- Тетяна Перебийніс – 5
- Юлія Стародубцева – 5
– Як обирали ту четвірку, яка потрапила у жереб на "лакі-лузера"?
– Здається, за рейтингом. Але різниці, чесно кажучи, не було. Ті ж самі чотири гравчині. Рейтинг і посів цього разу збіглись.
– Поки чекали на можливі зняття – організатори покривали витрати на проживання чи довелося самостійно шукати житло до вівторка включно?
– Ні, все було організовано. Тим чотирьом тенісисткам, які потрапили у лист очікування, турнір повністю оплачував все так само, як і під час кваліфікації.
– Далі – шанс на "персонал бест" на ГС і Потапова.
– Здається, ми якось грали, коли мені було 12. Вона не має чогось надприродного у стилі гри, але грає дуже стабільно й ефективно. Це зрозумілий теніс – не такий хаотичний, як у Корпач.
— Якщо вибирати між сильним прогнозованим суперником і менш потужним, але з сюрпризами – кого б обрала?
– Думаю, всі оберуть варіант без несподіванок. Навіть сильний, але зрозумілий суперник – краще, ніж той, хто дивує і збиває з ритму.
Ігор Грачов, спеціально з Парижа для Чемпіона