Хто зупинить Домена Превца? Прев’ю Турне чотирьох трамплінів-2025/26
Новорічні та різдвяні свята для шанувальників зимових видів спорту нерозривно асоціюються не тільки з ялинкою, мандаринами і фільмом "Сам удома", а й з Турне чотирьох трамплінів. Турне – не просто найпрестижніше змагання у стрибках з трампліну, яке збирає аншлаги на трибунах і б'є рекорди телевізійних рейтингів, а й одна із головних подій всього зимового сезону. Підняти над головою Золотого орла мріє будь-який стрибун, і битва за "Святий Грааль" світових стрибків розпочнеться уже в неділю, 28 грудня в Оберстдорфі.
Чемпіон уже познайомив своїх читачів із усіма чотирма трамплінами Турне, тепер же поговоримо про історію цих легендарних змагань та основних дійових осіб, які боротимуться за найвищі місця цього сезону.
Історія та факти
– У нинішньому сезоні Турне чотирьох трамплінів пройде вже у 74-й раз. Порядок проведення етапів завжди один і той самий: Оберстдорф, Гарміш-Партенкірхен, Інсбрук і Бішофсхофен. Він змінювався лише 7 разів в історії, і найчастіше це було пов'язано з важкими погодними умовами.
– Найуспішнішим стрибуном в історії Турне є Янне Ахонен. Легендарний фін вигравав новорічну супербагатоденку 5 разів: у 1999, 2003, 2005, 2006 і 2008 роках. На рахунку німця Єнса Вайссфлога 4 перемоги.
– Єдиним, хто вигравав Турне тричі поспіль, є норвежець Бьорн Віркола, який перемагав у 1967, 1968 і 1969 роках.
– Найчастіше Турне вигравали представники Австрії 17 разів. 16 перемог у інших господарів, Німеччини. Австрійці вирвалися вперед у минулому сезоні завдяки тріумфу Даніеля Чофеніга.
– Найбільше перемог на етапах Турне на рахунку Єнса Вайссфлога і Бьорна Вірколи – по 10. Янне Ахонен і Грегор Шліренцауер виграли по 9 етапів.
– Лише трьом стрибунам в історії вдавалося завоювати "Великий шолом" – виграти всі чотири етапи Турне в одному сезоні. Першим це зробив німець Свен Ханнавальд у 2002 році, у 2018 і 2019 роках його досягнення повторили поляк Каміль Стох і японець Рьою Кобаясі відповідно.
– Одного разу в історії два стрибуни поділили перемогу в загальному заліку Турне, набравши за підсумками чотирьох етапів абсолютно однакову кількість очок. Цими стрибунами стали все той же Ахонен і чех Якуб Янда у 2006 році.
– У 2001 році Адам Малиш виграв Турне з найбільшим розривом в історії: він випередив на 104,4 бала Янне Ахонена.
– 8 разів перемогу в загальному заліку святкував стрибун, який не виграв жодного етапу. Останнім це зробив Кобаясі у сезоні-2024/25.
Дійові особи
Українські надії
Виступить на Турне чотирьох трамплінів і збірна України у звичному складі – Євген Марусяк і Віталій Калініченко. Якщо у попередні роки головні сподівання були пов'язані з Марусяком, то зараз першим номером команди можна вважати Калініченка, для якого старт нинішнього сезону став найкращим відрізком у кар'єрі.
Віталій двічі потрапив у залікову зону на Кубку світу, чого йому раніше не вдавалося ніколи. При чому, якщо перше потрапляння у топ-30 у Руці можна списати на лотерейні погодні умови, то через тиждень 30 місце у Віслі було абсолютно закономірним і заслуженим.
Чи зможе Калініченко повторити такий успіх і на Турне? Сказати важко. Багато чого залежатиме від везіння. Як знаємо, на Турне перші спроби розігруються у нокаут-форматі, тому дуже важливим буде те, на якого суперника потраплятиме українець (якщо потраплятиме взагалі) за підсумками кваліфікації.
Для Марусяка старт нинішнього сезону вийшов відверто невдалим: Євген не набрав жодного очка на Кубку світу та часто навіть мав проблеми з проходженням кваліфікації. Це можна пояснити проблемним міжсезонням, коли лідер збірної України боровся з наслідками березневої травми.
Найбільше турбує те, що у Марусяка не було позитивної динаміки та проблисків хорошої форми бодай у тренувальних чи кваліфікаційних стрибках. Утім, Євген уже неодноразово доводив, що оптимальна форма може прийти до нього дуже швидко та несподівано. Хтозна, можливо, так трапиться і на майбутньому Турне – тим більше, що перед ним збірна України не змагалася протягом двох тижнів через пропуск етапу Кубку світу в Енгельбергу: час для роботи над помилками був.
Чемпіон
У статусі чинного чемпіона до старту Турне підходить Даніель Чофеніг, який виявився найсильнішим (чи найбільш фартовим?) у драматичній розв'язці у Бішосфхофені у минулому сезоні. Втім, шанси австрійця захистити свій титул, відверто кажучи, невисокі.
Перед стартом сезону дуже багато говорилося про те, що літнє міжсезоння для Чофеніга було проблемним, а підготовка до зимової кампанії – неоптимальною. Тому, коли Даніель розпочав Кубок світу з перемоги, це відверто здивувало.
Проте після цього всі літні проблеми австрійця почали вилазити назовні. Окрім стартової перемоги в Ліллехаммері, він більше жодного разу не потрапив на подіум, а в останніх 5 стартах перед Турне не зміг навіть пробитися до топ-10. В другому особистому турнірі в Енгельбергу Чофеніг взагалі не потрапив у другу спробу, перервавши вражаючу серію з 46 поспіль фінішів у заліковій зоні на Кубку світу.
Зовсім не той багаж, із яким можна претендувати на перемогу на Турне. І найгірше – це динаміка: результати Чофеніга стають дедалі гіршими. Тому Даніелю зараз варто думати не про другого Золотого орла поспіль, а про те, щоби за підсумками Турне бодай не втратити місце в основі збірної Австрії.
Фаворит
Беззаперечним фаворитом Турне №1 є лідер загального заліку Кубку світу, Домен Превц, який у грудні видав серію з 5 перемог поспіль. На даний момент словенець видається стрибуном №1 у світі, проте всі ми знаємо специфіку Турне: через величезний психологічний тиск темні конячки тут перемагають значно частіше, ніж топфаворити.
Превц-молодший уже мав змогу переконатися в цьому на власному досвіді. 9 років тому він також підходив до Турне у шаленій формі, в статусі лідера Кубку світу та фаворита №1, проте весь його грудневий блиск зник уже в Оберстдорфі: 26 місце було вироком з точки зору боротьби за Золотого орла, і у підсумку Домен став лише дев'ятим у загальному заліку.
Безумовно, зараз Превц уже не той юний 17-річний тінейджер, яким був тоді, проте зразком психологічної стійкості та стабільності його не назвеш навіть зараз. Все це не скасовує його статусу фаворита №1, проте, якщо провал 9-річної давнини повториться, ніхто не здивується.
Господарі
Господарі Турне, збірні Німеччини і Австрії, підходять до Турне не в ідеальному стані. Австрійці, як і сам Чофеніг, блискуче розпочали сезон, проте в подальшому загальний рівень команди помітно просів. Головною надією команди буде легендарний Штефан Крафт, який пропустив два етапи через народження дитини.
Форму Крафта ідеальною не назвеш, непотрапляння у топ-10 у жодному зі стартів у Енгельбергу певною мірою тривожить, проте в цілому чемпіон Турне-2015 провів стартовий відрізок сезону на солідному рівні: 1 перемога та 3 подіуми у 8 стартах. Штефан прекрасно вміє виходити на пік форми у найважливіші моменти, тому поборотися за Золотого орла австрієць точно може. Головне – пройти випробування Гармішем, який багато разів хоронив усі шанси Крафта в загальному заліку.
У Яна Хьорля, на відміну від того ж Чофеніга, немає стійкої негативної динаміки форми протягом останнім кількох тижнів – Ян просто дуже нестабільний. Тому, попри величезний потенціал Хьорля, до останнього боротися за перемогу на Турне, як минулого року, йому буде важко.
Другий ешелон збірної Австрії до числа топфаворитів віднести не можна, проте до небезпечних темних конячок – безумовно. Штефан Ембахер у Енгельбергу мав проблеми з приземленням, проте літав дуже далеко, і в неділю навіть побив рекорд "Гросе Тітліс Шанце". Ембахер набрав прекрасну форму, і, якщо йому вдасться вирішити проблему з приземленням – то на Турне він може всіх здивувати.
Йонас Шустер потрапив до основи збірної Австрії лише завдяки тимчасовій відсутності Крафта, проте своїм шансом скористався сповна. Син легендарного тренера витіснив зі складу Максімільяна Ортнера, а в Енгельбергу навіть приміряв на себе роль лідера збірної Австрії, двічі ставши найкращим у команді Андреаса Відхьольцля – 5 і 6 місця. На відміну від більшості партнерів по команді, Шустер впродовж сезону лише додає, і хтозна, на який рівень він зможе вийти на Турне.
Що стосується збірної Німеччини, то загальний рівень команди Штефана Хорнгахера наразі викликає дуже багато запитань, в першу чергу – через глибоку кризу двох головних зірок команди, Андреаса Веллінгера та Карла Гайгера, в яких часто виникали проблеми навіть із проходженням кваліфікації.
Обидва пропускали етап у Енгельбергу (а Гайгер – ще і попередній у Клінгенталі) задля додаткових тренувань. Важко сказати, наскільки продуктивним був цей тренувальний збір, проте навряд чи Андреас і Карл раптово повернуть собі пікову форму та втрутяться у боротьбу за Золотого орла – таких чудес просто не буває.
П'юс Пашке, який минулого року підходив до Турне в статусі лідера Кубку світу, також далекий він оптимальних кондицій, проте він принаймні регулярно набирає очки на Кубку світу. Втім, П'юс відомий як яскраво виражений декабрист, тому на Турне від нього варто чекати скоріше спаду форми, ніж прогресу.
В лідери збірної Німеччини цього сезону вирвалися представники другого-третього ешелонів команди, Філіпп Раймунд і Фелікс Хоффманн. Утім, успіхи Раймунда не взялися нізвідки – він виграв Літнє Гран-Прі та зумів перенести прекрасну форму на зимовий сезон. Філіпп регулярно бореться за подіуми та потрапляє на них – дуже стабільний і високий рівень. Не вистачає лише першої перемоги – можливо, вона прийде саме на Турне?
А ось такий стрімкий прогрес Хоффманна був абсолютно несподіваним. При чому, Фелікс зумів здивувати двічі. Спершу – своєю формою на старті сезону. Потім результати 28-річного німця почали поступово погіршуватися – здавалося, що він опустився до рівня просто міцного середняка.
Проте в Енгельбергу Хоффманн здивував вдруге, демонструючи найкращі стрибки в своєму житті. Фелікс двічі фінішував на подіумі, а якби не невезіння з погодними умовами – то міг би і до першої перемоги на Кубку світу дотягнутися.
Що це було – разовий успіх на зручному для нього трампліні, чи Фелікс вийшов на якісно новий рівень? Відповідь дізнаємося вже на Турне. Проте в своїй формі зразка Енгельберга Хоффманн виглядає цілком реальним претендентом на Золотого орла.
Інші
Втім, головною загрозою Домену Превцу все ж варто вважати не німців і не австрійців, а Рьою Кобаясі. На старті нинішнього сезону лідер збірної Японії ще не на піку форми, проте недалекий від нього: 2 перемоги та сумарно 5 подіумів – дуже солідний доробок. А ще – Рьою дуже стабільний: він жодного разу не фінішував нижче за 7 місце.
Кобаясі як мало хто вміє виходити на пік форми саме до Турне, яке він вже тричі вигравав. Стабільність, височенний клас і вражаюча психологічна стійкість – аргументи, які суперникам вкрай важко бити, коли Рьою по-справжньому на ходу. Тому четвертий в кар'єрі Кобаясі-молодшого титул чемпіона Турне більш ніж реальний.
У прекрасній формі на старті поточного сезону не лише Кобаясі, а й уся збірна Японії. Другий номер азіатів, Рен Нікайдо, переживає найкращий період у своїй кар'єрі та часто-густо виступає навіть краще, ніж лідер команди. Як і Раймунд, Нікайдо поки що не може добратися до своєї першої перемоги на Кубку світу, проте має шанси зробити це саме на Турне – і заодно втрутитися у боротьбу за Золотого орла.
Блискуче починав сезон не лише Домен Превц, а й інший словенець, Анже Ланішек, який навіть встиг приміряти жовтий біб лідера Кубку світу. Ланішек вважається декабристом, у якого саме на Турне часто починається спад форми, проте цього року спад почався навіть на кілька тижнів раніше. Втім, від дна, яким для Анже став етап у Клінгенталі, він, здається, уже відштовхнувся.
Тімі Зайц на старті сезону перебував у тіні двох своїх партнерів по команді, та, чесно кажучи, немає підстав сподіватися, що на Турне буде по-інакшому: все ж, Зайц – стрибун, який завжди виходить на пік форми у другій половині сезону. А ось Ловро Кос свої найкращі результати демонструє саме на Турне. Проте нинішній сезон він розпочав настільки жахливо, що його вирішили на легендарну багатоденку взагалі не везти.
Досі жодного подіуму в сезоні немає у кризової збірної Норвегії – спершу виникали проблеми навіть із потраплянням у топ-10. Маріус Ліндвік знаний тим, що вміє виходити на пік форми саме на Турне, проте за його поточного рівня результатів про боротьбу за загальний залік мріяти не доводиться. Те саме стосується і переможця Турне-2023, Халвора Егнера Гранеруда.
Найсильнішим із норвежців на старті сезону був Крістоффер Еріксен Сундал – навіть попри те, що йому відверто не щастило: він двічі не зумів вийти на старт кваліфікації через поломку інвентаря. На останньому етапі в Енгельбергу найкращим із підопічних Руне Велти був Йоханн Андре Форфанг. Попри те, що порівняно зі стартом сезону збірна Норвегії помітно додала, немає ніякої впевненості в тому, що на Турне скандинавам вдасться добратися до першого подіуму в поточній кампанії.
Головною надією збірної Польщі буде відкриття нинішнього сезону, Кацпер Томасяк, який уже двічі фінішував у топ-5 на Кубку світу. При цьому польський тінейджер дуже стабільний, тому місце у топ-10 загального заліку на Турне – цілком реалістичне завдання для нього. Триразовий володар Золотого орла, Каміль Стох, здатен регулярно потрапляти в другі спроби, але не більше того.
Якщо говорити про представників малих стрибкових збірних, то Грегор Дешванден на минулому Турне був ледь не головною загрозою австрійській гегемонії. Проте зараз лідер збірної Швейцарії дуже далекий від тих кондицій, навіть попри те, що загальний рівень команди Біне Норчіча дуже солідний.
Блискучий сезон проводить француз Валентен Фубер, який кілька разів уже бував на підступах до подіуму. Побити декілька національних рекордів на Турне йому цілком під силу. У найкращій формі в кар'єрі перебуває і болгарин Владімір Зографскі, для якого потрапляння у топ-10 стали звичною справою. Талановиті американці Тейт Франц і Ерік Белшоу поки що розчаровують, єдиний із молодого покоління збірної США, хто у поточному сезоні приємно вражає – це Джейсон Колбі, який у Енгельбергу оновив особистий рекорд на Кубку світу, посівши 7 місце.
Розклад Турне чотирьох трамплінів-2025/26:
1 етап, Оберстдорф (Німеччина), HS 137
28 грудня, 17:30 – кваліфікація
29 грудня, 17:30 – основні змагання
2 етап, Гарміш-Партенкірхен (Німеччина), HS 142
31 грудня, 17:00 – кваліфікація
1 січня, 15:00 – основні змагання
3 етап, Інсбрук (Австрія), HS 124
3 січня, 15:30 – кваліфікація
4 січня, 14:30 – основні змагання
4 етап, Бішофсхофен (Австрія), HS 142
5 січня, 17:30 – кваліфікація
6 січня, 17:30 – основні змагання
