Одноманітні формати та бідна географія. Що не так із багатоденкою Тур де Скі?
Сьогодні на Тур де Скі – другий день відпочинку. Після чотирьох змагальних днів у Тоблаху гонка не покидає територію Італії, а перебирається у Валь ді Ф’ємме, де відбудуться три заключних етапи. Вперше в історії Тур відбудеться лише в двох локаціях і тільки в одній країні – настільки бідної географії маршруту лижної багатоденки ще не було.
Для порівняння: перший в історії Тур де Скі мав відбутися у 5 різних локаціях у різних країнах. І нехай навіть перші два старти у чеському Нове Место були скасовані через брак снігу, все одно географія була значно багатшою за те, до чого організатори прийшли у сезоні-2024/25. І таке збідніння географії Тур де Скі – найкращий символ того, що проєкт, який запускався у 2006 році як аналог Тур де Франс і Турне чотирьох трамплінів, не виправдав себе та не став для лижних гонок головною подією сезону, як його "старші брати".
Тур де Скі став другорядним стартом, який багато зіркових спортсменів пропускають заради підготовки до чемпіонатів світу та Олімпіад, і навіть у "порожні" сезони, коли таких титульних турнірів немає, зібрати усіх зірок на старті не вдається. Міжнародна лижна федерація (FIS) з самого початку існування Туру вирішила давати за місця в генеральній класифікації багатоденки дуже щедрі очки в загальний залік Кубок світу. Це було зроблено для підняття престижу багатоденки і для донесення до гонщиків чіткого меседжу: без участі у Турі завоювати Великий кришталевий глобус ви не зможете. Проте цим FIS добилася абсолютно зворотного ефекту: замість підняття престижу Тур де Скі, вони обесцінили перемогу в загальному заліку Кубку світу. Сьогодні ми спробуємо розібратися, чому настільки масштабний на зорі свого існування проєкт не вистрелив настільки гучно, як хотілося б, і перетворився на другорядний турнір.
Причина перша – історія. Як і велоспорт чи стрибки з трампліна, лижні гонки – вид спорту зовсім не молодий і доволі консервативний. І без такого багатющого історичного бекграунду, як у Тур де Франс чи Турне чотирьох трамплінів, повторити їхню історію успіху було важко. Проте чи значить це, що Тур де Скі з самого початку був приречений на те, щоб стати другорядним турніром? Звісно ж ні. Шанси перетворити багатоденку на суперподію в світі лижних гонок були, але багато що було зроблено не так, як слід.
Важливим фактором, який призвів до стагнації Туру, є банальні формати. На зорі існування багатоденки маршрут був не лише дуже різноманітним плані географії, а й оригінальним з точки зору форматів. Міські спринти в Мюнхені та Празі, прологи на 3-4 км, гонка з Кортіни д’Ампеццо в Тоблах – все це ті "родзинки", яких Туру зараз дуже не вистачає.
За великим рахунком, усе перетворилося на набір гонок традиційного формату та фінального штурму Альпе де Черміс, який став символом Тур де Скі та, по суті, єдиною гонкою в рамках багатоденки, яка відрізняється від того, що ми бачимо щотижня на рядових етапах Кубку світу. Рух у напрямку стандартизованих, звичних форматів не випадковий: цим організатори фактично визнали свою поразку в боротьбі за те, щоби зробити Тур самобутнім турніром, і змирилися з тим, що єдиний спосіб зібрати більш-менш зірковий склад учасників – зробити багатоденку максимально зручним способом підготовки до чемпіонатів світу та Олімпіад.
На жаль, не відхиляються від своєї стратегії організатори навіть у "порожні сезони" без титульних турнірів. Якщо раніше в такі роки Тур розширяли з 7 етапів до 9, то тепер немає навіть цього.
До слова, самі організатори Туру настільки бідну географію пояснюють не тим, що локацій, які хочуть приймати у себе етап багатоденки, стало набагато менше, а логістичними причинами. Мовляв, спортсмени скаржаться на тривалі та енергозатратні переїзди. Більше того: рейс-директор Кубку світу Міхал Ламплот уже попередив, що наступний Тур буде максимально схожий на поточний.
Чесно кажучи, виглядає просто як небажання публічно визнавати абсолютно очевидну проблему. Втім, навіть якщо Тур звели до змагань лише в двох локаціях в одній країні саме з логістичних міркувань, то це лише підкреслює ще одну річ: престиж гонки настільки впав, що організатори змушені задовольняти будь-які побажання зіркових гонщиків, лиш би ті не відмовилися від участі.
Деколи заради того, щоби зберегти максимальну кількість зірок у пелотоні, доводиться навіть плювати на свій же регламент. Тут одразу пригадується минулорічний скандал із Люка Шанава. Французький спринтер не вписався у ліміт часу в гонці переслідування в Давосі, проте для нього вирішили зробити виключення та не знімати Люка з дистанції. Коли організатори самі порушують регламент свого змагання, то його репутації та престижу це, м’яко кажучи, на користь не йде.
Перед Туром-2024/25 у регламент були внесені зміни: ліміт часу послабили з 15 до 20% на рядових дистанційних етапах і 30% – на фінальному масстарті до Альпе де Черміс. Більше того, у регламент було внесено "правило Шанава": право організаторів на власний розсуд без об’єктивних причин не знімати з Туру гонщика, який у ліміт часу не вписався.
Втім, не можна сказати, що організатори не роблять нічого для того, щоби якось витягнути Тур з тієї ями, в яку він потрапив. Переслідування "із точки в точку" з Кортіни в Тоблах було перлиною багатоденки у перші роки її існування, проте після 2014 року від нього відмовились через нестачу снігу. Зараз цій гонці знайшли непогану заміну в вигляді розділки з Тоблаха до Лаго ді Ландро і назад. Краще, ніж нічого, проте такі старти все ж варто проводити у форматі контактних гонок – масстарту або переслідування.
Ще одне нововведення цього року – поява гірського заліку, як у велобагатоденках. Що цікаво, на конкуруючій марафонській серії Ski Classics він з’явився значно раніше – навіть у цьому плані Тур де Скі відстає від прямих конкурентів.
Втім, усі ці нововведення видаються незначними та абсолютно не змінюють враження від сучасного Туру як від набору стандартних гонок Кубку світу, об’єднаних окремим заліком. Особливо невигідно новорічна багатоденка виглядала на фоні шведсько-норвезького Скі туру, який провели у 2020 році. Там усе було набагато цікавіше: транскордонна гонка зі Стурліна в Мерокер, абсолютно унікальний спринт у гору по слаломній трасі в Оре… Саме таким і хотілося би бачити Тур де Скі.
Що ж заважає центральноєвропейській багатоденці брати приклад зі свого скандинавського аналога? Частково справа тут у кліматі. У січні в Альпах часто не вистачає снігу для проведення таких гонок, як Кортіна – Тоблах чи Стурлін – Мерокер. За таких умов організувати схожого типу гонки стає або неможливо, або занадто дорого. Саме тому генеральний менеджер збірної Швеції Андрес Бістрьом запропонував перенести Тур де Скі у Скандинавію. Снігу достатньо, бажаючих приймати етапи – також, фінальний підйом на Альпе де Черміс може замінити той же Оре.
Здавалося б, чудова ідея? Ні: своїх мінусів також вистачає, і саме тому такий варіант відкинули одразу. Якщо не проводити змагання з лижних гонок в центральній Європі у розпал зими, то, виходить, їх там не проводитимуть взагалі: в листопаді чи в березні проблем зі снігом ще більше. У такому випадку, в Скандинавії відбувалося би ледь не 80% гонок Кубку світу, і більшість збірних це абсолютно не влаштовує з двох причин. Перша – це висока вартість проживання у Швеції та Норвегії, друге – це те, що на домашніх етапах ці збірні можуть заявляти національні групи та зменшувати шанси інших команд на високі місця.
І це підводить нас до ще однієї причини проблем Тур де Скі: домінування скандинавських збірних. На зорі існування Туру лижні гонки у центральній Європі були на підйомі: збірні Німеччини та Італії переживали свої золоті часи, виблискували швейцарець Даріо Колонья, чех Лукаш Бауер та багато інших. Для всіх них, на відміну від скандинавів, Тур де Скі був дуже важливим стартом, який не розглядався як другорядний.
Зараз моду диктують норвежці та шведи: 80% зірок представляють саме скандинавські країни, і якщо вони вважають Тур де Скі другорядним турніром, то таким він буде і для всіх. І з цим фактором організаторам багатоденки щось зробити вкрай важко.
Так що ж, врешті-решт, робити з Тур де Скі? Закривати проєкт? Ні. Безумовно, ідея новорічної багатоденки не вистрелила настільки гучно, як хотілося б, проте з Туром все не настільки погано, щоб відмовлятися від його проведення. Але над урізноманітненням формату та регламенту працювати треба. Окрім підйому на Альпе де Черміс, як мінімум ще одна гонка на відкритій місцевості замість остогидлих кіл по стадіону – маст хев.
Також слід повернутися до ідеї проведення міських спринтів, як це було у Празі та Мюнхені у перші роки проведення Туру. Драммен, Стокгольм, Таллінн, Міннеаполіс – більшість міських спринтів на Кубку світу стали успішними затіями, які збирали багато вболівальників на трибунах, дарували чудову атмосферу та оригінальні за конфігурацією траси. Років п’ять тому в планах було проведення на Тур де Скі міського спринта у столиці Ліхтенштейна, Вадуці, де траса чимось би нагадувала спринт у гору в Оре на Скі турі. Проте, нажаль, ця ідея так і не була реалізована.
Додавши до програми Тур де Скі міські спринти, не обов’язково прибирати звичайні в тому ж Тоблаху чи Валь ді Ф’ємме. Хорошою ідеєю виглядає розширення Туру до 9 етапів за рахунок двох додаткових спринтів. Це не відлякувало би гонщиків, які бояться занадто великих навантажень у процесі підготовки до чемпіонату світу чи Олімпіади, і, водночас, створило би дві додаткових гонки у найбільш привабливому як для телебачення, так і для перегляду наживо форматі. При цьому, щоби не порушувати баланс з точки зору боротьби за загальний залік, боніфікаційні секунди за кожен зі спринтів можна скоротити вдвічі порівняно з поточним регламентом.
Проведення одразу чотирьох спринтів в рамках Туру змусило б зірок коротких гонок подумати двічі перед тим, як відмовитися від участі у багатоденці. Все це актуально саме у поточному році, коли на старт Туру не вийшли Йонна Сундлінг, Емма Рібом і Крістін Шістад. Хоча, якби у програмі було одразу чотири спринти, їхнє рішення могло би бути інакшим.
Попри багаторічну стагнацію, проєкт під назвою Тур де Скі далеко не мертвий, досі має великий медійний потенціал і шанси перетворитися на дійсно топову подію в світі лижного спорту. Потрібно лише наважитися на вагомі реформи, а не косметичні зміни.