Повернення "черепашки". Неймовірна історія злетів і падінь легендарної Ліндсі Вонн
"Моє тіло кричить, щоб я зупинилася, і цього разу я його послухаюсь".
Ці слова легендарна американська гірськолижниця Ліндсі Вонн промовила шість років тому перед стартом чемпіонат світу у шведському Оре.
Це була далеко не перша подібна заява для Ліндсі, тому багато її фанів могли тоді подумати, що вона зроблена в серцях. Але виявилося, що не того разу.
Травми таки добили неймовірну кар'єру на той момент найтитулованішої гірськолижниці в історії. Розум американської гірськолижної прими все ще був готовий битись далі, але тіло змучилось від нескінченних травм.
"Я б могла вам дати консультацію щодо будь-якого суглоба чи м’яза не гірше за лікаря", – традиційно посміхаючись ділилась з журналістами Ліндсі після того, як здобула бронзу на Олімпіаді й стала найбільш віковою медалісткою в історії гірських лиж.
За чарівною посмішкою 34-річної білявки не одразу й побачиш дівчину, яку й справді неодноразово, в прямому сенсі, збирали ледь не по кісточках.
Переламані ноги й руки, видалення хрестоподібної зв’язки, травма лівого коліна, травма правого коліна і багато-багато чого ще. Свого часу лікар, який оглядав її коліно, говорив, що воно знаходиться в такому стані, наче належить 60-річній людині.
Падіння Вонн на швидкості за 100 км/год, яких нараховуються десятки, смакували чи не всі спортивні телеканали світу.
Будь-хто інший в таких обставинах вже давним-давно б від гріха далі завершив кар'єру. Будь-хто, але не Ліндсі.
Навіть на своїй першій Олімпіаді в Солт Лейк-Сіті далекого 2002 року 17-річна красуня з Міннесоти примудрилася вилетіти на першому ж спуску на швидкості 103 км/год.
"Я ж тобі говорив, що черепашкам не варто розганятися?", – відверто тролив її батько, якому вона тоді зателефонувала.
***
Батько, як і покійний дідусь, займає в житті Ліндсі дуже важливе місце. Він сам колись мріяв про перемоги на спусках, почав займатися лижними гонками в 10 років, а у 17 – став наймолодшим чемпіоном США. Втім, через травму коліна рано завершив кар'єру.
У Ліндсі четверо братів і сестер, і кожного з дітей батько ставив на лижі. Втім, найбільше бажання і віри в себе завжди було саме у Ліндсі.
Коли їй було 8 років, одним зі шкільних завдань було написати твір на тему "Чим ти будеш займатись у своєму житті?", Ліндсі написала: "Я буду найвеличнішою лижницею. Це моя ціль".
Попри цілеспрямованість, на початку шляху вона не виглядала великим талантом.
"Ліндсі зовсім не показувала, що буде великою і фантастичною гірськолижницею. Вона все робила спокійно, ходила їсти шоколадки. І я назвав її черепашкою, бо вона була дуже повільною. Але вона хотіла займатися, приходила щовечора тренуватись, перша підіймалася й остання йшла додому", – розповідав її перший тренер Ерік Сайлер.
Мала Ліндсі спочатку злилася на прізвисько "черепашка", але посміхалась у відповідь. Аж поки в десять років не почала "привозити" по кілька секунд на схилі 15-річним хлопцям.
Тоді ж вона сказала татові, що хоче потрапити на Олімпіаду. Батько послухав і склав план підготовки до цілі.
Перш за все він перевіз у Вейл, що у штаті Колорадо. Все заради того, аби Ліндсі мала постійну практику на хорошій трасі.
Попри постійні проблеми з грошима і сварки у сім’ї, які врешті призвели до розлучення батьків, у 16 років Ліндсі взяли у збірну США.
***
Батько і дідусь, які поставили маленьку Ліндсі на лижі, були всім для Ліндсі, поки в 17 років у збірній вона не познайомилась з майбутнім чоловіком.
Батькові відверто не подобалось, що його 17-річна "черепашка" тусить з 26-річним гірськолижником з чоловічої збірної, який згодом став її чоловіком.
Через таке несприйняття Ліндсі не спілкувалася з батьком майже десять років, аж поки не стало питання розлучення. Довелось дзвонити батькові – він до всіх принад ще і юрист.
І хоча він пропустив пік "божевільної" Ліндсі, коли вона брала Кришталеві глобуси та тріумфувала на золотій для неї Олімпіаді у Ванкувері, зараз вони нерозривні.
Так само Ліндсі нерозривно була пов'язана зі своїм дідусем.
"Якби не він, я б ніколи не стала на лижі. Він поставив на лижі батька. Саме через нього вся сім'я помішана на швидкості", – розповідала Ліндсі, коли дідуся не стало.
Тоді попри моральне спустошення та фізичні проблеми (знову травма), Ліндсі не опустила рук, і вирішила, що кожну перемогу наступного року присвятить дідусеві.
Саме того року, на який припала Олімпіада в Кореї. Ліндсі дуже хотіла, щоб дідусь приїхав повболівати за неї, бо колись в Кореї він служив.
***
На цій Олімпіаді у Вонн не було суперниць. Головним її супротивником була вона сама. І Ліндсі тоді впоралася. Її бронза в 33 роки важила набагато більше, аніж будь-яке золото, взяте нею за, здається, уже нескінченну кар'єру.
Під час її спуску на трибунах в Кореї немов зібралась вся збірна США. Ліндсі наче магніт притягує до себе. Вона завжди щиро посміхається, як партнеркам по команді, так і суперницям. Недаремно навіть вони ніколи не запускають стріл в її бік.
"Її менталітет завжди був небаченим для нас. Своїм характером і напором Ліндсі підняла наш спорт на наступний рівень", – говорила якось одна з її головних суперниць на трасах італійка Софія Годжа.
"Коли я була молодшою, я дивилась на Ліндсі, як на божевільну", – говорила партнерка по збірній і спадкоємниця трону Королеви гірських лиж Мікаела Шиффрін, якій вдалося перевершити рекорди Вонн.
Ліндсі могла завершити кар’єру ще за рік до ухвалення рішення, але вона не була б собою, якби просто так попрощалася зі спуском. Вона побила стільки жіночих рекордів, що й вигравати наче було вже нічого.
Але у неї залишилася ще одна мрія – рекорд легендарного шведа Інгемара Стенмарка, який за кар'єру переміг на 86 етапах Кубка Світу. У Ліндсі була 81 перемога.
Однак вже на початку, як здавалося, останнього сезону стало зрозуміло, що цей рекорд Вонн таки не піддасться.
Ліндсі виграла ще один етап, але...
Знову коліно, операція і боротьба з тілом.
***
Останній для Ліндсі чемпіонат світу почався для "черепашки" гірше не вигадаєш – в супергіганті вона не втрималася на трасі, і знову боляче вилетіла.
У прощальній гонці, здавалося, Ліндсі не мала жодних шансів, але просто так вона піти не могла.
Переборовши себе, американка витиснула все, що могла і навіть більше, забравши на прощання бронзу в улюбленому швидкісному спуску.
"Я почула відлік на старті, і наче в повільному повторі зрозуміла, що це моя остання гонка, і пішла ва-банк. Ризик – для мене все, і я не можу інакше", – розповідала після гонки Вонн.
Привітати Ліндсі на фініші прийшов і легендарний Стенмарк, рекорд якого тоді так і не впав (згодом його перевершить вже згадана Мікаела Шиффрін). Але все одно, кращого завершення кар'єри годі й було вигадати.
Вонн не шкодувала за рекордом. Це був її день.
"Дозвольте моїй історії бути про повернення, перемоги й навіть травми, але не розповідайте мою історію як одну з історій невдач або недосягнутих цілей. Я завжди говорю: "Ніколи не здавайся!", – сказала на прощання легенда.
***
На таких словах можна було б і закінчити розповідь, але Ліндсі цього не дала зробити.
Напередодні поточного сезону в гірськолижному спорті заговорили про можливе повернення легендарної Вонн.
40-річна Ліндсі довго ніяк не коментувала чутки, але кілька місяців тому в інтерв’ю New York Times таки визнала – поверненню бути.
У квітні минулого року Вонн перенесла операцію із заміни правого колінного суглоба. Десять тижнів по тому вона знову стала кататися на лижах і дуже здивувалась, що не відчувала болю.
"Знову кататись на лижах без болю неймовірно!", – ділилась враженнями Ліндсі.
Попри вічне нестримне бажання перемагати, цього разу Вонн не поспішає з гучними заявами.
"Я ні за чим не женуся; Я не намагаюся нікому щось доводити. З огляду на те, що я зробила за свою кар’єру, я вдячна, що можу взагалі тут бути. На мене нічого не тисне. Лише я і гора, як це було на початку", – говорить Ліндсі.
Втім, уже у другій гонці після повернення Вонн змогла пробитись у топ-6 на своєму улюбленому швидкісному спуску та майже зачепилась за подіум у супергіганті. І це в 40 років (!), коли нині середній вік гірськолижниць в Кубку світу складає близько 26.
Не дивно, що одразу пішли розмови про зимову Олімпіаду, яка має відбутися в Італії наступної зими.
Так далеко Ліндсі не загадує, хоча траса у Кортіні, де мають відбутися олімпійські гірськолижні змагання, для Вонн дуже фартова. Саме на ній ще тоді юна Ліндсі вперше піднялася на подіум на етапі Кубка світу. І саме на ній вона згодом побила рекорд за перемогами на Кубку світу серед жінок в історії.
"Мені завжди подобалося брати участь у гонках у Кортіні, і я мала великий успіх у Кортіні. Я не знаю, що принесуть мені наступні кілька місяців і наступні півтора року. Тому зараз я не можу сказати, чи є така можливість", – скромничає Вонн.
І хоч у залишку справді часто залишаються цифри, а вони в рекордах зараз на боці Мікаели Шиффрін, але історія Ліндсі – точно не про поразки.
Кар'єра Вонн – історія злетів і падінь, сили волі та перемог над собою. Історія Королеви, яка змусила мільйони людей полюбити гірські лижі й повірити в себе.
І, сподіваюсь, продовжить це робити й надалі. Бо всі ж знають, наскільки Ліндсі-черепашка любить Кортіну.