Історичний успіх України в стрибках, друга перемога Вонн. Підсумки лижного тижня
Стрибки з трампліна
Старти тижня:
Субота, 10 січня
Закопане (Польща), HS 140, парний командний турнір (SuperTeam)
Неділя, 11 січня
Закопане (Польща), HS 140, особистий турнір
Історичні успіхи України в Закопане
Кубок світу зі стрибків з трампліна після Турне чотирьох трамплінів приїхав у Закопане, і для збірної України вікенд на добре знайомому за тренуваннями "Вєлька Крокєв" вийшов беззаперечно найкращим у сезоні. Головна причина цьому – Євген Марусяк раптово додав і повернувся на рівень, при якому можна боротися не просто за очки на Кубку світу, а й за потрапляння у топ-15. Це було помітно вже в тренуваннях, де Євген показав 25-й і 18-й результати.
А вже у кваліфікації Марусяк просто шокував усіх, стрибнувши на 145 метрів – найдовший стрибок цілого вікенду в Закопане та всього 2 метри від рекорду трампліну. Звісно, про якісне приземлення на такій дальності можна було навіть не мріяти, проте навіть із низькими оцінками за стиль лідер збірної України показав у кваліфікації 9-й результат – другий найкращий у своїй кар'єрі на Кубку світу.
Віталій Калініченко, хоч і був у тіні свого партнера по команді, також видавав дуже непогані стрибки – наприклад, у першому тренуванні, де він став 16-м. Вперше у поточному сезоні обидва представники збірної України одночасно були конкурентоздатними, і трапилося це в дуже доречний момент, адже у суботу розігрувався парний командний турнір (SuperTeam).
І український дует виступив просто блискуче, посівши у підсумку 7 місце – найкращий результат в історії збірної України на Кубку світу. При чому, до потрапляння у топ-6 було рукою подати: від Німеччини підопічні Яніса Дебелака відстали всього на 2,6 бала.
Скептики можуть спробувати знецінити цей виступ збірної України, вказуючи на те, що етап у Закопане зібрав далеко не оптимальний склад учасників. Проте істини в цьому небагато. В неоптимальних складах приїхали у Закопане збірні Австрії, Німеччини та Японії. Дві з них і так збірну України випередили, тобто, навіть за оптимального складу учасників наша команда пробилася б у третю спробу та фінішувала у топ-8. У будь-якому разі, рекорд збірної України на Кубку світу було б оновлено.
В особистому турнірі для Марусяка все починалося також чудово: після першої спроби він ділив 14 місце з Маркусом Мюллером. Проте турнір у Закопане проходив у дуже непростих погодних умовах: до снігопаду додався ще й сильний і мінливий за напрямком вітер. І в другій спробі Євген у цій лотереї витягнув нещасливий квиток. Перед ним виникла тривала пауза, Борек Седлак намагався перечекати пориви вітру та виловити більш-менш прийнятний момент старту.
Та не вдалося: після того, як перед Марусяком загорілося зелене світло, вітрові умови стали різко погіршуватися, і шансів впоратися з такою ситуацією в Євгена вже не було. Короткий стрибок і відступ аж на 28 місце. Що стосується Калініченка, то він весь свій потенціал у особистому турнірі не реалізував, і залишився за бортом фінального раунду – 38 місце.
Чим зумовлений такий виступ українців у Закопане – адаптованістю до добре знайомого трампліну чи ростом форми? Відповідь на це питання дасть лише час. Тим паче, довго чекати не доведеться: наша команда планує виступити наступного тижня в Саппоро.
Ну а поки що можна виділити чимало позитивних моментів. По-перше, Марусяк таки добрався до перших очок у сезоні, і це не може не тішити з огляду на наближення не лише Олімпіади, а й польотного чемпіонату світу, до якого залишилося менш ніж два тижні. Знаючи любов Євгена до гігантських трамплінів, цього турніру можна чекати з оптимізмом.
Також слід відзначити психологічну стійкість Марусяка. Всі ми пам'ятаємо, що наприкінці минулого сезону на цьому ж трампліні в Закопане Євген впав в рамках Континентального кубку та отримав неприємну травму, яка потім турбувала його не один місяць. І відкинути ці неприємні спогади, не затремтіти у вирішальний момент було завданням непростим. Тим більше, що через сильний снігопад у неділю стан покриття на горі приземлення був далеко не ідеальним – ризик падінь був підвищеним.
З огляду за снігопад варто також відзначити ще один позитивний момент – хорошу готовність лиж у наших спортсменів. З цим компонентом у Марусяка та Калініченка часто виникають проблеми, а за таких погодних умов ризик "залетіти" зі змащуванням був високим, проте неприємностей вдалося уникнути.
Проте найбільше в Закопане кидалася в очі залежність Марусяка від вітрових умов. Так, той факт, що за зустрічного вітру Євген видає значно кращі результати, ніж за попутного, ні для кого вже давно не було секретом, проте, напевно, ще ніколи ця кореляція не була настільки явною та очевидною, як цього вікенду в Закопане. За умов відчутного зустрічного вітру лідер збірної України здатен боротися за дуже високі місця, і це головний підсумок етапу в Польщі, який дає змогу дивитися в майбутнє з оптимізмом.
Сумне прощання Стоха, Домен Превц не дотягнувся до рекорду
Головною подією етапу в Закопане, звісно ж, стало прощання з домашньою публікою місцевого ідола, Каміля Стоха, який завершує кар'єру наприкінці поточного сезону. Прощання вийшло сумним: із непростими вітровими умовами в недільному особистому турнірі легендарний поляк впоратися не зумів, і припинив боротьбу вже у першій спробі, посівши 42 місце.
Враховуючи появу в складі збірної Польщі нової молодої надії, Кацпера Томасяка, багато хто проводив паралелі між цим етапом у Закопане і вікендом на "Вєлька Крокєв" 15-річної давності, коли свою кар'єру завершував інший місцевий ідол, Адам Малиш. Той етап став ідеальним з точки зору символізму: в один і той же вікенд Малиш здобув свою останню перемогу в кар'єрі на Кубку світу, а Стох – першу. Аналогії з тим етапом підсилювала і погода: як і тоді, цього тижня змагання проходили в умовах сильного снігопаду.
Попри те, що Стох попрощався із Закопане не на мажорній ноті, свою порцію радості місцеві вболівальники таки отримали: в суботу збірна Польщі у складі Томасяка та Давіда Кубацкі посіла третє місце в SuperTeam. Для підопічних Мацея Мацюшака це перший подіум у поточному сезоні та перший фініш у топ-3 командних турнірів на Кубку світу з 2023 року.
Трайл-раунд недільного турніру також давав місцевим кібіцам підстави сподіватися на призове місце: Томасяк і Кубацкі показали в ньому четвертий і п'ятий результати відповідно. Проте ці сподівання виявилися марними. Томасяк у підсумку став 11-м, а Кубацкі взагалі провалився слідом за Стохом – 36-й результат.
Інший легендарний ветеран польської збірної, Пьотр Жила, взагалі не відібрався до складу команди на етап у Закопане. Мацюшак визначав склад у п'ятницю за підсумками контрольного тренування на "Вєлька Крокєв", і саме Пьотр виявився шостим зайвим. Таким чином, у топ-30 особистого турніру в Закопане не потрапили ні Стох, ні Жила, ні Кубацкі. Востаннє таке траплялося ще 20 січня 2007 року. Ви не повірите, але саме того дня на світ народився Томасяк…
Після етапу в Закопане наставник збірної Польщі оприлюднив плани команди на наступні кілька тижнів. На етап у Саппоро з основи полетять лише Томасяк, Кубацкі та Мацей Кот. Склад команди доповнять Александер Жніщоль і Клеменс Йоняк, які під час етапу в Закопане виступали в тому ж Саппоро на Континентальному кубку. Натомість, Томасяк пропустить польотний чемпіонат світу в Оберстдорфі – тінейджеру чомусь вирішили дати перепочинок не під час етапу в Саппоро.
Ну а в цілому результати змагань у Закопане були доволі несподіваними. Цьому сприяло одразу декілька чинників – і відсутність ряду зіркових стрибунів, і складні погодні умови. Саме останні стали проблемою для Домена Превца. В кваліфікації він показав лише десятий результат, в особистому турнірі виступив ще гірше: 12 місце після першого раунду та падіння на 27-му позицію в жахливих вітрових умовах у другому раунді – словенець усього на 0,2 бала випередив Марусяка. Не допомогло Домену і відверто незрозуміле рішення журі понизити стартову лавку перед другим стрибком словенця. Та й в цілому всі рішення журі щодо довжини розгону під час другої спроби були вельми сумнівними.
Що це було – просто невезіння чи початок спаду форми? Скоріше перший варіант. Все ж, дві спроби в рамках етапу в Закопане Домен виграв – друге тренування в суботу та недільний трайл-раунд. У суботньому SuperTeam йому дали перепочити (що не завадило словенцям стати другими), тому вибірка стрибків лідера Кубку світу в Закопане не дуже широка. Як би там не було, серія подіумів Превца на Кубку світу обірвалася на позначці в 12 стартів поспіль: до рекорду Янне Ахонена в 13 подіумів дотягнутися так і не вдалося.
Попри невдачу Домена, збірна Словенії без перемоги в неділю не залишилася – її здобув Анже Ланішек, який, попри поганий стан гори приземлення, двічі абсолютно заслужено отримав дуже високі оцінки за стиль. Свого найближчого переслідувача, Яна Хьорля, Ланішек у підсумку випередив на 13,3 бала.
Попри такий великий розрив, можна говорити про те, що долю перемоги вирішили саме оцінки за стиль. Хьорль двічі виконав відверто невдале приземлення та отримав заслужено низькі суддівські бали. Сумарно за два раунди австрієць отримав від суддів на 15,5 бала менше, ніж Ланішек – унікальна ситуація. Слід визнати, що у першій спробі шансів виконати якісне приземлення у Яна не було – він полетів на 144,5 метра.
Компанію Ланішеку та Хьорлю на подіумі склав ще один австрієць, Мануель Феттнер. І назвати цей успіх випадковим язик не повернеться – саме він виграв суботню кваліфікацію. Ману став другим в історії стрибуном, який піднявся на подіум на Кубку світу після досягнення 40-річного віку – звісно ж, після Норіакі Касаї.
Втім, із поїздкою Феттнера на Олімпіаду досі є великі питання – конкуренція в складі збірної Австрії просто шалена. Як не дивно, чисто за спортивним принципом головним суперником Мануеля є Штефан Крафт, проте дуже сумніваюся, що головному тренеру збірної Австрії, Андреасу Відхьольцлю, вистачило би сміливості залишити Крафта без, можливо, його прощальної Олімпіади.
Сам Крафт, як і Даніель Чофеніг, етап у Закопане пропускав. Штефан Ембахер також не дав підстав засумніватися в доцільності своєї поїздки на Олімпіаду, в другому раунді прорвавшись з 23 місця на п'яте.
Не пощастило з вітром у другій спробі Йонасу Шустеру: його стрибок просто розсипався, і він відступив із 6 місця на 29. Безумовно, сину знаменитого тренера дісталися дуже непрості погодні умови, проте і він сам не зробив усе можливе, щоби мінімізувати вплив цього фактору. Стиль Шустера із силовим відштовхуванням і високою траєкторією в польоті для таких поганих умов був відверто поганим рішенням, а вносити корективи в свій стиль залежно від погодних умов Йонас ще не навчився.
Була близькою до свого першого подіуму в сезоні збірна Норвегії, проте Маріус Ліндвік усе ж був змушений задовольнитися четвертим місцем. В цілому, збірна Норвегії виступила в неділю дуже солідно. Топ-6 замкнув Йоханн Андре Форфанг, який здійснив у другому раунді вражаючий рейд з 30 місця. Потрапив у топ-10 і Беньямін Остволд – 8 місце.
Зважаючи на відсутність Філіппа Раймунда та Фелікса Хоффманна, від збірної Німеччини в Закопане багато хто чекав гучного провалу. Проте в підсумку все виявилося не так і погано, і головна причина цьому – Карл Гайгер і Андреас Веллінгер почали подавати ознаки життя. Останній показав 11 і 9 результати в тренуваннях, проте гірше виступив у кваліфікації, тому пару П'юсу Пашке в SuperTeam склав саме Гайгер. І в цілому такий вибір себе виправдав – третій стрибок Карла був по-справжньому класним, на рівень топ-10 Кубку світу.
Втім, в недільному турнірі повторити таку спробу Гайгер не зумів, і в підсумку зупинився за крок до потрапляння у фінальний раунд – 31 місце. А ось Веллінгер без очок не залишився – 22 місце. Що стосується Пашке, то він вдруге в сезоні фінішував у топ-10, повторивши свій результат зразка Руки – 9 місце.
Безумовно, говорячи про прогрес Гайгера та Веллінгера, не можна забувати про відносно скромний склад учасників етапу в Закопане. Проте це не привід закривати очі на той беззаперечний факт, що певний крок уперед вони таки зробили.
У зв'язку з мінливими погодними умовами, недільний турнір був багатим на сенсаційні успіхи середняків і аутсайдерів. Відзначимо 7 місце Антті Аалто. Для нього це найкращий результат на Кубку світу з 15 лютого 2020 року, коли він замкнув топ-6 на польотному старті в Кульмі. Пощастило з вітровими умовами Кевіну Бікнеру. В другій спробі йому це дозволило здійснити рейд з 26 місця на десяте.
Високих результатів від представників нетопових збірних у неділю в цілому було дуже багато. Виділяється тут, перш за все, успіх Хектора Капустіка, який посів 20 місце, хоча після першої спроби взагалі йшов восьмим. Він приніс збірній Словаччини перші очки на Кубку світу з 18 грудня 2005 року, коли Мартін Месік потрапив у топ-30 в Енгельбергу. До появи самого Капустіка на світ на той момент залишалося ще півтора року…
Несподіваний успіх Хектора в Закопане створив парадоксальну ситуацію. Його особистий рекорд на Кубку світу (20 місце) вищий, ніж на Континентальному – 23-тя позиція.
Загалом же набрати очки в недільному турнірі зуміли представники одразу 15 країн. Лише двічі в історії цей показник був вищим – по 16 на етапах у Гштааді та Предаццо в далекому сезоні-1989/90. Сумарно у поточному сезоні очки в Кубок націй набирали вже 19 різних збірних – це рекорд для стрибкового Кубку світу.
До слова, була лише одна збірна-учасниця недільного турніру, жоден із представників якої не потрапив у топ-30. Як не парадоксально, але це Японія, лідери якої етап у Закопане пропускали. До слова, після пропусків рядом зірок польського етапу залишилося лише два стрибуни, які набирали очки в кожному з особистих стартів поточного сезону, і це словенці Ланішек і Превц.
В складних погодних умовах не зумів продовжити свою прекрасну серію (7 поспіль потраплянь у топ-30) Сандро Хаусвірт – 32 місце. Його партнер по збірній Швейцарії, Грегор Дешванден, став 17-м. Хоча міг опинитися вище, якби не проблеми з приземленням у обох спробах.
Загальний залік Кубку світу:
Кубок націй:
Гірські лижі
Старти тижня:
Субота, 10 січня
Адельбоден (Швейцарія), гігантський слалом, чоловіки
Альтенмаркт-Цаухензеє (Австрія), швидкісний спуск, жінки
Неділя, 11 січня
Адельбоден (Швейцарія), слалом, чоловіки
Альтенмаркт-Цаухензеє (Австрія), супергігант, жінки - скасовано
Друга перемога Вонн, проблеми з погодою в Альтенмаркт-Цаухензеє
Перший швидкісний етап календарного 2026 року в Альтенмаркт-Цаухензеє виявився проблемним через складні погодні умови. Всі Альпи у ці дні завалювало снігом, і, звісно ж, швидкісні дисципліни від таких речей страждають першими. В неділю до снігопаду додався ще й сильний вітер, і супергігант довелося скасувати. На яку дату та локацію перенесуть скасований старт – наразі не відомо. Два основних варіанти – етапи у Валь ді Фасса або Сольдеу.
Суботній швидкісний спуск із горем навпіл провести таки вдалося. Пройшов він за вкороченою трасою трохи більше ніж на хвилину, та на далеко не ідеальному сніговому покритті. Перемогу здобула легендарна Ліндсі Вонн, хоча ранній (6-й) стартовий номер американки, здавалося б, був не найкращим варіантом на такій трасі. Проте лижі у американки працювали чудово, і сама вона видала блискучу другу половину гонки. Друга перемога Ліндсі в сезоні та дуже важливий крок до Малого кришталевого глобусу.
А все тому, що головні конкурентки Вонн провалилися. Соф'я Годжа посіла лише 17 місце, і сама після гонки зізналася, що очікувала такої невдачі. Італійка не любить м'які траси зі свіжим снігом – її стилю з агресивною закантовкою таке покриття не підходить. Та й лижі у Годжі працювали не кращим чином. Підстрахувати Соф'ю зуміла Лаура Піровано, яка посіла 4 місце.
А ось підстрахувати Корнелію Хюттер було нікому: зі своїм 20 місцем вона так і залишилася найкращою в складі збірної Австрії. Оглушливий провал на домашньому етапі, проте цим проблеми австрійок не обмежилися. Важко впала Магдалена Еггер, яка пошкодила хрестоподібну та колатеральну зв'язки коліна, а також меніск. Сезон для неї завершено: черговий важкий удар для талановитої австрійки, яка лише почала виходити на топовий рівень.
Другою стала Кайса Вікхофф Лі, яка до цього в нинішньому сезоні жодного разу не піднімалася вище за 10 місце. Минулого тижня норвежка пропустила гігант у Краньській Горі задля того, щоби потренувати швидкісні види, і це рішення одразу принесло плоди.
Третьою стала партнерка Вонн по збірній США, Жаклін Вайлз. Для неї це перший подіум на Кубку світу майже за два роки – з 27 січня 2024 року, коли вона стала другою на трасі майбутньої Олімпіади в Кортіні д'Ампеццо. Шостою стала Емма Айхер, хоча німкеню після кількох невдач поспіль у технічних дисциплінах уже важко розглядати як серйозну претендентку на загальний залік. Те саме можна сказати і про Еліс Робінсон, яка посіла 26 місце.
Топ-5 замкнула Яніна Шмітт, для якої це особистий рекорд на Кубку світу – до цього вона навіть у топ-15 не потрапляла жодного разу. Її партнерка по збірній Швейцарії, Корінн Сутер таки наважилася вийти на старт швидкісного спуску, і посіла в підсумку 22 місце. Час для того, щоби набрати оптимальну форму перед Олімпіадою, у неї ще є. Ще одна швейцарка, Андреа Елленбергер, оголосила про завершення кар'єри у віці 32 років – вона так і не знайшла сил повернутися в спорт після важкої травми, отриманої 13 місяців тому.
Одерматт знову підкорив Адельбоден
Паралельно з жінками чоловіки змагалися в Адельбодені. В суботу там також падав сніг, проте технічні дисципліни менш чутливі до примх погоди, тому програма етапу була проведена у повному обсязі. Суботній гігант завершився саме так, як і мріяли десятки тисяч вболівальників на трибунах – перемогою Марко Одерматта, вже п'ятою поспіль на легендарній трасі "Хюнісберглі".
Швейцарець після першої спроби вигравав 0,49 секунди у Лукаса Бротена, рівно такою ж залишилася його перевага над бразильцем і після другої спроби. В неділю Бротен був близьким до другого подіуму поспіль, проте в недільному слаломі став четвертим. Дуже солідний виступ для Лукаса на трасі, з якою у нього пов'язані неприємні спогади. В 2021 році він тут впав на викаті та порвав медіальну колатеральну зв'язку коліна, вибувши до кінця сезону.
Третім у гіганті став Лео Ангено, для якого це лише другий у кар'єрі подіум на Кубку світу. Вперше у топ-3 він фінішував у минулому сезоні в Альта Бадії. 27-річний француз вистрілює саме на найскладніших і найпрестижніших гігантах сезону.
Одерматту перемога дозволила перехопити червону майку лідера в заліку Кубку світу в гіганті. А все тому, що його головний конкурент, Штефан Бреннштайнер, провалився, зійшовши з дистанції в другій спробі. Втім, і після першого раунду він ішов лише 21-м: для нього невдалими виявилися обидві спроби.
За великим рахунком, провалився в гіганті не лише Бреннштайнер, а й уся збірна Австрії. Марко Шварц після першої спроби ішов шостим, проте зійшов із дистанції, Мануель Феллер не зумів пробитися в топ-30. Від повного фіаско команду врятував лише Рафаель Хаазер, який став восьмим.
Шварц провалив і недільний слалом, посівши лише 16 місце. А ось Феллер зумів реабілітуватися, замкнувши топ-5. Найкращий результат у поточному сезоні для Мануеля, який до цього навіть у топ-10 пробитися не міг.
Найкращий результат другої спроби гіганту – на рахунку Рівера Радамуса, який прорвався з 30 місця на сьоме. Ще один вражаючий рейд вдався німцеві Фабіану Гратцу – з 23 місця на дев'яте.
Другий поспіль блискучий виступ у слаломі видала збірна Франції. Знову перемога і знову три представники у топ-10. На відміну від Мадонна ді Кампільо, цього разу виграв не Клеман Ноель, який посів 8 місце, а Пако Расса. Лише друга перемога в кар'єрі Пако на Кубку світу, проте його успіхи повинні перестати дивувати – він повернув собі червону майку лідера слаломного заліку Кубку світу.
Знову потрапив у топ-10 і Стівен Ам'єз, який цього разу став сьомим. На додачу до цього, 12 місце посів ветеран Віктор Муффа-Жанде. Настільки сильною в слаломі, як зараз, збірна Франції, здається, не була ніколи.
Повернути собі червону майку лідера Ам'єзу дозволила невдача Тімоха Хаугана, який зійшов із дистанції у першій спробі. Перший схід із дистанції для норвежця майже за рік – з 25 січня 2025 року, коли він зазнав невдачі в Кітцбюелі. З того часу Хауган не лише завжди діставався фінішу, а й не випадав із топ-6. Вражаюча серія в епоху, коли всі топові слаломісти дико нестабільні.
Втім, без подіуму в Адельбодені норвежці не залишилися. Другим став Атле Лі Макграт, а топ-3 замкнув Хенрік Крістофферсен, який не зумів зберегти лідерство після першої спроби.
А ось на фанатів збірної Швейцарії в слаломі очікувало розчарування. Лоїк Мейяр, який ішов п'ятим після першої спроби, в другому раунді зійшов із дистанції, припустившись грубої помилки в "змійці" на верхній ділянці, яку більшість гонщиків проходили взагалі без будь-яких проблем.. У підсумку найкращим із господарів став Тангі Неф, який розділив 8 місце з Ноелем.
Едуард Халльберг міг піднятися на подіум вдруге поспіль. Після першої спроби талановитий фін ішов третім, проте в другому раунді відступив на шосте місце. Солідний результат, особливо враховуючи, що Едуарду вдалося втриматися на трасі в критичний момент після помилки на крутій ділянці – багато хто в такій ситуації з дистанції би зійшов. Халльберг продовжує доводити невипадковість своїх успіхів і закріплюватися в еліті світового слалому.
Не може занести собі в актив етап у Адельбодені Алекс Вінатцер. Лідер збірної Італії став лише 17-м у слаломі. Днем раніше в гіганті він ішов сьомим після першої спроби, проте в другому заїзді припустився грубої помилки та впав. Алекс вирішив не сходити дистанції, і дістався фінішу з найгіршим, 26-м результатом.
Філіп Зубчіч через хворобу пропустив слалом у Мадонна ді Кампільо, проте, схоже, не до кінця одужав – етап у Адельбодені він провалив. У слаломі в першій спробі він зійшов із дистанції, а в гіганті не пробився в другу спробу, показавши 44-й результат.
Продовжує розчаровувати Лінус Штрассер. Для німця січень традиційно є найсильнішим місяцем у сезоні, проте цього року ніяких успіхів досі немає. В слаломі в Адельбодені після першої спроби він ішов 16-м, а у другому раунді зійшов із дистанції.
Загальний залік Кубку світу (чоловіки):
Загальний залік Кубку світу (жінки):
Двоборство
Старти тижня:
П'ятниця, 9 січня
Отепя (Естонія), 10 км/HS 97, масстарт
Субота, 10 січня
Отепя (Естонія), HS 97/10 км, особистий Гундерсен
Неділя, 11 січня
Отепя (Естонія), HS 97/8 км, компакт
Перша перемога Норвегії в сезоні
Перший етап у календарному 2026 році в Отепя виявився найуспішнішим для збірної Норвегії та приніс скандинавам першу перемогу в поточному сезоні. При чому, здобув її не Єнс Лурос Офтебро, який тричі посів найобразливіше, четверте місце, а його старший і менш титулований брат Айнар.
У п'ятницю він вперше в кар'єрі піднявся на подіум на Кубку світу, ставши третім у масстарті, а наступного дня добрався і до першої перемоги. Безумовно, завершення кар'єри Ярла Магнуса Ріібера та Йоргена Гробака стало важким ударом для збірної Норвегії, проте дозволило повною мірою розкритися спортсменам другого ешелону, в яких раніше виникали проблеми навіть із потраплянням у склад.
Варто зазначити, що етап у Отепя вийшов проблемним з точки зору погоди. В той час, як центральну Європу засипало снігом, над трампліном "Техванді" панував сильний боковий вітер, який практично не міняв свого напрямку протягом усього вікенду. У п'ятницю та суботу стрибкові спроби були скасовані, і двічі довелося використовувати PCR. Лише в неділю стрибкову спробу до компакту вдалося провести, хоча і там вітрові умови були дуже непростими.
Історичного для себе результату в Отепя зумів добитися не лише Айнар Лурос Офтебро, а й Андреас Скоглунд, для якого суботнє третє місце стало першим у кар'єрі подіумом на Кубку світу. До слова, Офтебро стали третім братським дуетом у історії Кубку світу з двоборства, в якому обидва перемагали на Кубку світу. До цього аналогічне досягнення також підкорялося норвежцям: Гейру та Еспену Андерсенам, а також Борду та Тронду Ельденам.
П'ятничний масстарт виявився дуже селективним. Несподівано селективним, враховуючи, що траса в Отепя вважається чи не найпростішою за рельєфом на Кубку світу. Першу перемогу в сезоні в підсумку здобув Юліан Шмід. Проте в подальшому вікенд склався для нього не настільки вдало. В суботній гонці, яка, до слова, виявилася дуже цікавою та напруженою, він на останньому колі впав разом із Йоханнесом Лампартером і Крістьяном Ільвесом, і фінішував лише п'ятим.
В неділю ж німець не впорався зі складними вітровими умовами на трампліні, показавши 22-й результат, після чого в гонці сумів відіграти лише 10 позицій. В недільному масстарті, до слова, не пощастило іншому представнику збірної Німеччини, Венделіну Таннхаймеру, який під кінець гонки зламав палицю та в підсумку фінішував лише десятим.
Найкращим же із німців у Отепя був Йоханнес Ридцек, який видавав топові за своїми мірками результати на трампліні, та у підсумку став п'ятим у п'ятницю, після чого двічі поспіль посів друге місце. Подіумів у двох поспіль особистих стартах на Кубку світу в легендарного німця не бувало з січня 2019 року. Що цікаво, тоді йому таке досягнення підкорилося у Валь ді Ф'ємме, на аренах майбутньої Олімпіади-2026.
А ось виступ чинного володаря Кубку світу, Вінценца Гайгера, залишив двояке враження. Два десятих місця та подіум у недільному компакті – не зовсім той результат, якого чекали від німця. Здавалося, що трьох тижнів перерви йому буде достатньо для того, щоби набрати оптимальну форму. Проте поки що він далекий від пікових кондицій, в першу чергу в плані гоночних швидкостей.
Не залишився без перемоги в Отепя і лідер Кубку світу, Йоханнес Лампартер, який виграв недільний масстарт. Там він зі старту зумів втекти від переслідувачів із Рьотою Ямамото. Згодом він японця скинув, проте групу переслідувачів так і не підпустив – та вирішила задовольнитися синицею в руці та занурилася в тактичні ігри в боротьбі за друге місце. Як би там не було, Лампартер продовжує нарощувати свою перевагу в загальному заліку та йти до свого другого в кар'єрі Кубку світу.
До слова, Ямамото в Отепя двічі (в п'ятницю та неділю) фінішував у топ-10 – до цього в поточному сезоні такого не вдавалося зробити ні йому, ні його партнерам по команді. Акіто Ватабе в суботу провів свій 296-й у кар'єрі старт на Кубку світу та став одноосібним рекордсменом за цим показником, випередивши австрійця Вільгельма Деніфля.
Крістьян Ілвес на домашньому етапі залишився без подіуму – два восьмих і одне шосте місце. Так, можна говорити про те, що у суботній гонці йому не пощастило потрапити в завал, проте в цілому обіцяного самим Крістьяном прогресу в стрибках ми так і не побачили. Лідер збірної Фінляндії, Ілкка Херола, за три дні жодного разу не потрапив навіть у топ-10: його стрибкова форма потроху йде на спад, а гоночні швидкості й надалі далекі від звичного рівня.
Загальний залік Кубку світу:
Кубок націй:
