Падіння Марусяка, перше очко в кар’єрі Калініченка. Підсумки лижного тижня
Стрибки з трампліна
Старти тижня
Субота, 29 листопада
17:05 – Рука (Фінляндія), HS 142, особистий турнір
Неділя, 30 листопада
16:50 – Рука (Фінляндія), HS 142, особистий турнір - скасовано
Перше очко Калініченка, пошкодження Марусяка
У стрибунів з трампліна етап Кубку світу в Руці, як і прогнозували синоптики, вийшов проблемним і неповноцінним через сильні вітри. Все почалося вже в п'ятницю: з двох тренувальних спроб не вдалося довести до кінця жодної, а кваліфікацію до першого особистого старту перенесли на суботу. Суботній особистий турнір вдалося провести лише в одну спробу, а в неділю взагалі була скасована вся програма – спершу кваліфікація, а потім і основний турнір.
Збірній України етап у Руці приніс змішані емоції. Головний негатив пов'язаний із багаторічним лідером команди Євгеном Марусяком. У п'ятницю одну тренувальну спробу все ж намагалися провести, проте вона була зупинена після того, як стартували 25 спортсменів. Був серед них і Марусяк, який, на жаль, впав на приземлені.
Відео самого падіння немає, проте, за словами директора Кубку світу Сандро Пертіле, падіння трапилося вже на приземленні, а не через зрив у польотній фазі. Також італієць заявив, що падіння не було небезпечним, Марусяк сам покинув трамплін і не потребував госпіталізації – у нього не виявили жодних серйозних травм, лише забої та синці. Проте на старт суботнього турніру Євген таки не вийшов. Можливо, вирішив підстрахуватися, пам'ятаючи негативні наслідки свого виступу в Планіці на фіналі минулого Кубку світу після падіння на Континентальному кубку в Закопане.
А позитив пов'язаний із виступом Віталія Калініченка. У суботу другий номер збірної України спершу пройшов кваліфікацію з 30-м результатом, а потім посів таке ж місце у першій спробі фінального раунду, вперше в кар'єрі потрапивши у залікову зону на Кубку світу.
В другому раунді Калініченко зумів піднятися ще на кілька позицій вгору, проте погодні умови ставали дедалі гіршими (до сильного та мінливого вітру додався ще й мокрий сніг, який налипав на лижню на горі розгону та призводив до дуже різкого падіння швидкостей стрибунів на столі відриву), і фінальний раунд відмінили. Як би там не було, своє перше в кар'єрі очко на Кубку світу Калініченко таки заробив, з чим ми Віталія і вітаємо.
Варто зазначити, що протягом усієї кар'єри загалом і у поточному сезоні зокрема у українця були проблеми з приземленням, і він часто втрачав позиції через низькі оцінки за стиль. У першій спробі основного турніру в Руці Віталію чи не вперше у сезоні вдалося виконати дійсно непогане приземлення – і це одразу принесло свої плоди.
Таким чином, Калініченко став шостим стрибуном у історії України, який здобував очки на Кубку світу – після Володимира Гливки, Олександра Лазаровича, Володимира Бощука, Віталія Шумбарця та Євгена Марусяка.
Лише тиждень тому після етапу в Ліллехаммері ми відзначали Томофумі Наїто, який добрався до своїх перших у кар'єрі очок на Кубку світу в віці 32 років і 274 днів. Лише Дайто Такахасі завоював свої перші очки на Кубку світу в більш солідному віці. Калініченко свій перший бал набрав у віці 32 років, 3 місяців і 20 днів і посів третє місце в історії за цим показником.
Для того, щоби здобути своє перше очко на Кубку світу, Калініченко знадобилося 88 стартів – рекордний показник у історії. І якщо у подальшому Віталій буде виконувати приземлення настільки ж якісно, як у Руці, то це потрапляння в очки може виявитися для нього не останнім у поточному сезоні.
"Я дуже задоволений, що зумів набрати це очко, тепер буду старатися набирати наступні. Траплялися такі моменти, що я був близько, але постійно чогось не вистачало. Шкода, що скасували фінальний раунд, бо у мене було би трохи більше очок, але я і так задоволений.
Кожен спорт вимагає терпіння. Не завжди все виходить так, як хотілося б. Без терпіння ви нічого не здобудете, але це не межа моїх амбіцій. Зараз найважливіше те, що я стабільно стрибаю на солідному рівні, з початку сезону. Це не суперстрибки, просто нормальні. Працюватимемо, щоби надалі було ще краще.
Це очко важливе, можливо, в Україні звернуть увагу на наш спорт. У нашої команди немає таких ресурсів, як у Польщі, Австрії, Норвегії чи Німеччини. Стараємося працювати з тим, що маємо, щоби розвиватися далі.
В лютому хочу поїхати на Олімпіаду і там поборотися за хороший результат. Віддам усього себе. Цієї зими, ймовірно, пропустимо етап у Енгельбергу. В подальшій частині сезону, можливо, не поїдемо в Лахті", – прокоментував свій успіх Калініченко в інтерв'ю Skijumping.pl.
Також він розповів про стан Марусяка:
"З ним не трапилося нічого серйозного, він спокійно спав у готелі цілу ніч, але у нього багато забоїв. Він не відчував себе готовим стрибати. Йому потрібен відпочинок. Думаю, що до наступного етапу в Руці йому стане краще".
Друга поспіль перемога Ланішека, невезіння австрійців
Враховуючи те, в яких погодних умовах проходив суботній турнір у Руці, аналізувати його та знаходити якісь закономірності вкрай важко. Втім, перемогу Анже Ланішека випадковою не назвеш: словенець виграв удруге поспіль і закріпив своє лідерство в загальному заліку Кубку світу. До слова, суботня перемога стала для Анже ювілейною, десятою в кар'єрі на Кубку світу – за цим показником він наздогнав знаменитого норвежця Андерса Якобсена та чеха Павела Плоца.
Як і на попередньому старті в шведському Фалуні, третім став його партнер по команді Домен Превц, що дозволило йому вийти на друге місце в генеральній класифікації. На вершині Кубку світу запанувало словенське двовладдя – неймовірно різкий контраст порівняно з жахливим стартом минулого сезону в виконанні підопічних Роберта Хрготи. Втім, сказати, що у збірної Словенії немає проблем, теж не можна – Ловро Кос залишається у глибокій кризі. У 5 стартах поточного сезону він тричі не пройшов кваліфікацію та двічі посів 39 місце.
Кому скасування недільного турніру точно зіграло на руку, так це Штефану Крафту, який етап у Руці пропускав через очікування поповнення в сім'ї. І якщо Штефан обмежиться пропуском лише етапу в Руці, то цілком може залишитися серед претендентів на Великий кришталевий глобус (ВКГ). До слова, скасований недільний старт планують перенести на березневий етап у Лахті. Рішення зрозуміле (Фінляндія не хоче втрачати один із домашніх стартів), проте не надто вдале: Лахті також має славу проблемної з точки зору погоди локації.
Якщо Крафту з етапом у Руці пощастило, то тим його партнерам по команді, які таки відправилися до Фінляндії, точно ні. Жоден із представників Австрії не потрапив у топ-10 суботнього турніру, найкращим став Даніель Чофеніг – 12-й результат. Враховуючи, наскільки сильно виглядала збірна Австрії на старті поточного сезону, такий результат – найкраща ілюстрація лотерейного характеру суботнього турніру. Попереднього разу жоден із представників Австрії не потрапив у топ-10 на етапі Кубку світу ще 20 листопада 2021 року в Нижньому Тагілі.
Максімільян Ортнер у суботу навіть не пройшов кваліфікацію, Йонас Шустер і Ян Хьорль не потрапили у топ-10. Саме Шустер заміняв Крафта у складі збірної Австрії, проте по суті не отримав шансу проявити себе – робити якісь висновки з виступу в таких умовах немає сенсу. Хьорль цілком міг би потрапити в очки, проте погано приземлився та втратив надто багато очок за стиль. До слова, саме його невдача дозволила потрапити у залікову зону Калініченку.
Кому ще у Руці не пощастило – так це збірній Польщі: у залікову зону потрапив лише Кацпер Томасяк (18 місце). Лише 13 очок у залік Кубку націй – це найгірший старт для збірної Польщі на Кубку світу з 10 грудня 2023 року, коли на етапі в Клінгенталі команда набрала лише 12 балів. Перервав свою серію з 4 поспіль потраплянь в очки Каміль Стох.
Сумарно за перші 5 стартів поточного сезону збірна Польщі набрала 190 очок. За останні 5 років краще було лише в постолімпійському сезоні-2022/23. Позитивний ефект від приходу Мацея Мацюшака на посаду головного тренера? Важко сказати. Все ж, левову частку очок команді принесли Стох і Томасяк, які працюють з особистими тренерами (Міхалом Долежалом і Войцехом Топуром відповідно). Якщо вирахувати їхні бали – то доробок підопічних Мацюшака становить всього 44 бали. І виходить, що єдина зміна, яку принесла поява Мацюшака – це регрес Павела Вонсека. А тим часом, жодного потрапляння у топ-10 у поточному сезоні у команди досі немає…
Мінливою була фортуна у суботу до збірної Норвегії. У кваліфікації підопічним Руне Велти з вітром щастило, і одразу четверо норвежців опинилися серед 11 кращих. А в основних змаганнях все було значно гірше, і найкращим результатом виявилося 14 місце Крістоффера Еріксена Сундала.
Не пощастило з вітром і лідеру збірної Німеччини Філіппу Раймунду, який вперше у сезоні залишився без очок. Проте інші підопічні Штефана Хорнгахера виступили значно краще. У топ-10 фінішували Андреас Веллінгер і П'юс Пашке, 11-м став Фелікс Хоффманн. Для Веллінгера та Пашке їхні 7 і 9 місця відповідно стали найкращими результатами у сезоні.
Зазначимо, що Андреасу в Руці щастить уже не вперше. Минулого року один зі стартів у Руці також був лотерейним і відбувся в одну спробу. І Веллінгер виграв його на фоні далеко не оптимальної форми.
Вітрова лотерея в Руці дозволила Рену Нікайдо піднятися на свій перший у кар'єрі подіум на Кубку світу – він посів 2 місце. Втім, називати такий результат абсолютно випадковим теж не можна. Нікайдо зараз перебуває у хорошій формі, його перший подіум назрівав і міг трапитися ще у середу в Фалуні. Там Рен ішов третім після першого раунду, проте не витримав психологічної напруги та відступив на восьму позицію. На щастя для Нікайдо, в Руці другу спробу скасували, і перевіряти свої нерви на міцність не довелося.
Свої особисті рекорди на Кубку світу встановили також Владімір Зографскі та Валентен Фубер. Перший посів 4 місце, другий розділив п'яту позицію з Рьою Кобаясі. У Зографскі ситуація схожа з Нікайдо: в Фалуні його успіх також назрівав. У вівторок він ішов п'ятим після першого раунду, проте у підсумку відступив на 9 місце.
Успіх Фубера абсолютно випадковим також не назвеш – він на старті сезону перебуває в дуже хорошій формі. Так, можливо, 5 місце – це занадто високо, проте його потрапляння у топ-10 точно назрівало. Як би там не було, він приніс збірній Франції перше потрапляння у топ-5 на Кубку світу за останні 9 років – з 26 листопада 2016 року, коли Венсан Деком Севуа посів 5 місце в тій же Руці.
Поступово повертається на свій рівень Грегор Дешванден, який вдруге поспіль посів 10 місце. Не залишилися без свого подарунку від долі й господарі, збірна Фінляндії – восьмий результат показав Ніко Кютосахо. 16-м став Давіде Брезадола, який набрав свої перші очки на Кубку світу після розриву хрестоподібних зв'язок коліна. 28 місце посів Сімон Амманн – для нього це найкращий результат з 29 грудня 2023 року.
Загальний залік Кубку світу:
Кубок націй:
Гірські лижі
Старти тижня
Четвер, 27 листопада
Коппер Маунтін (США), супергігант, чоловіки
П'ятниця, 28 листопада
Коппер Маунтін (США), гігант, чоловіки
Субота, 29 листопада
Коппер Маунтін (США), гігант, жінки
Неділя, 30 листопада
Коппер Маунтін (США), слалом, жінки
Повернення Кілде, перша перемога Бреннштайнера
Кубок світу з гірських лиж відправився у північноамериканське турне, першою зупинкою якого була доволі підзабута локація – Коппер Маунтін. Умови на місцевій трасі були доволі специфічними. Сніг у Північній Америці значно жорсткіший, ніж у Європі, що створює краще зчеплення – стиль ведення гонки доводиться під це підлаштовувати. Ще одна підступність траси у Коппер Маунтін – перепади між сонячними та тіньовими ділянками траси. Це суттєво дезорієнтує спортсменів. Особливо серйозні проблеми цей фактор створював у першій спробі гіганту, яка відбувалася у більш ранній період доби.
Перший швидкісний старт сезону виграв головний фаворит – Марко Одерматт. Варто зазначити, що за дистанцією супергігант був дуже коротким (час переможця – лише 1:07,70), у той час, як гігант – одним із найдовших на Кубку світу (1:13 і 1:17). Розриви у гіганті через коротку дистанцію були невеликими. Свого найближчого переслідувача, Вінсента Кріхмайра, Одерматт випередив усього на 0,08 секунди, Рафаель Хаазер замкнув топ-3 із відставанням усього в 0,13 секунди.
Загалом збірна Австрії провела дуже сильний супергігант, делегувавши відразу 4 своїх представників у топ-6. Окрім Одерматта, розбавити австрійську компанію зумів Фредрік Мьоллер, який замкнув топ-5. Норвежець, який став одним із головних відкриттів минулого сезону, довів, що його успіхи були не випадковими.
Варто зазначити, що постановка воріт у супергіганті була дуже підступною, і це завжди ставить у невигідні умови перші стартові номери, які не мають можливості зробити висновки з помилок своїх колег, що уже проїхали дистанцію в гоночних умовах. Якщо у швидкісному спуску для підготовки є контрольні тренування, то в супергіганті стартові номери змушені їхати практично всліпу – година перегляду траси на низьких швидкостях повної інформації не дасть.
У Коппер Маунтін не пощастило господарю змагань, Раяну Кокрану-Зігле, який отримав перший стартовий номер. І через це внизу в дуже підступній зв’язці воріт він втратив чимало часу. Попри це, американець зумів замкнути топ-10: якби не та помилка чи більш пізній стартовий номер, Раян цілком міг би претендувати на подіум. Потенціал у нього великий, тому з великим нетерпінням очікуємо його виступу на наступному (також домашньому) етапі в Бівер Кріку.
11 місце посів Домінік Паріс, чия участь до останнього була під питанням через пошкодження зв’язок гомілкостопу, отримане на тренуванні. Враховуючи травму та той факт, шо Паріс традиційно розпочинає сезон слабко, 11 місце – результат дуже непоганий. Тим більше, якщо мова йде про супергігант, а не улюблений для лідера збірної Італії швидкісний спуск.
Дев’ятим став Франьо Фон Алльмен. Враховуючи той топовий рівень, на який вийшов швейцарець у минулому сезоні, такий результат можна назвати невдачею. Проте не слід забувати, що минулий сезон Франьо розпочинав значно гірше, і на перших швидкісних стартах Кубку світу-2024/25 виглядав абсолютно розібраним. Успіхом можна назвати і 13 місце Міхи Хробата, який у минулому сезоні зарекомендував себе як вузький фахівець швидкісного спуску.
Головною ж подією супергіганту в Коппер Маунтін стало повернення до змагань після майже дворічної перерви та двох важких травм Александера Омодта Кілде. За його камбеком, не стримуючи сліз, з трибун спостерігала його наречена, зіркова Мікаела Шиффрін – дійсно зворушливі кадри. З точки зору спортивного результату тріумфальним повернення Кілде не назвеш – 24 місце. Проте враховуючи всі ті труднощі, через які Александер пройшов за останні два роки, навіть такий виступ – це величезний крок уперед.
Зазначимо, що на супергігант заявилося чимало фахівців технічних дисциплін, і не стільки в погоні за результатом, скільки для того, щоби адаптуватися до незвичного американського снігу напередодні гіганту. Проте логічний на перший погляд задум абсолютно не спрацював – практично всі, хто виступав у супері, п’ятничний гігант провалили. Навіть сам Одерматт, який зійшов із дистанції в першій спробі.
Атле Лі Макграт у супергіганті приємно здивував, посівши 12 місце. В першій спробі гіганту він ішов за дуже хорошим графіком, проте на другій половині дистанції грубо помилився та показав у підсумку лише 40-й результат. Інший норвежець, Тімон Хауган, також ішов за дуже перспективним графіком, проте взагалі зійшов із дистанції.
Несподівано добре проїхав супергігант і талановитий французький гігантист, Альбан Елезі Каннаферіна – 18 місце. Проте вже в першій спробі гіганту він зійшов із дистанції. Його партнер по команді Флавіо Віталей після першої спроби посідав 16 місце, проте в другому раунді зійшов із дистанції, хоча ішов за дуже хорошим графіком. Потенціал у чинного чемпіона світу серед юніорів у гіганті очевидний.
Лоїк Мейяр не вразив у жодному зі стартів – 34 місце в супергіганті та 18-те – в гіганті. Зірковий швейцарець вже давно привчив нас до того, що в сезон він входить нелегко, проте цього року невдалий період, здається, затягнувся.
З усіх учасників супергіганту в п’ятницю найкраще виступив Лукас Бротен, який розділив 10 місце з німцем Александером Шмідом. Утім, після першої спроби він ішов четвертим і претендував на подіум, тому таким результатом навряд чи може бути задоволеним.
Ну а сходом Одерматта найкращим чином скористався Штефан Бреннштайнер, який у віці 34 років здобув свою першу в кар’єрі перемогу на Кубку світу. При чому, перемогу дуже впевнену – 0,95 секунди переваги над найближчим переслідувачем. Саме австрійський ветеран зумів найкращим чином адаптуватися до специфічних північноамериканських умов.
Другим став Хенрік Крістофферсен, для якого це перший подіум у поточному сезоні. Поки що в гіганті він виступає навіть краще ніж у слаломі, де двічі зупинився на підступах до топ-10. Те ж саме стосується і Марко Шварца. Після 2 місця в Зольдені він став четвертим у Коппер Маунтін, хоча в жодній іншій гонці у поточному сезоні не потрапив навіть у топ-15.
Третім у гіганті став Філіп Зубчіч. Для маститого хорватського гігантиста це перший подіум на Кубку майже за два роки – з 7 січня 2024 року, коли він став третім у Адельбодені. Невдалий період у кар’єрі залишився позаду?
Найкращий чистий результат другої спроби показав Алекс Вінатцер, який завдяки цьому здійснив рейд у топ-5. Для італійця це повторення особистого рекорду в гіганті на Кубку світу та чергове підтвердження, що в останні півтора року саме ця дисципліна стала для нього основною.
7 місце розділили Сем Мас і Лео Ангено. Для бельгійця це особистий рекорд на Кубку світу. Згадуючи ще у подіум Армана Маршана в слаломі в Гурглі, можна говорити про те, що це не випадковий успіх, а наслідок систематичного прогресу збірної Бельгії в нинішньому сезоні. Продовжуючи тему екзотичних для гірських лиж збірних: 23 місце посів іспанець Альберт Ортега Форнеса. Для нього це особистий рекорд на Кубку світу та сумарно лише друге потрапляння в очки.
Що стосується наступного етапу в Бівер Кріку, то скасування одного зі швидкісних спусків офіційно підтвердили. Валь Гардена вже заявила про готовність провести у себе додатковий старт.
Шиффрін продовжує домінувати в слаломі
У жінок на етапі в Коппер Маунтін у центрі уваги була, звісно ж, господарка змагань, Мікаела Шиффрін. Проте вона видала на домашній (Мікаела не просто американка, а ще й родом із Колорадо, де і розташований Коппер Маунтін) трасі доволі неоднозначний виступ. Так, у неділю вона здобула четверту поспіль перемогу в слаломі, проте перед цим посіла лише 14 місце у гіганті.
Схоже, у неї ця дисципліна дійсно просіла: востаннє Мікаела піднімалася на подіум у гіганті ще у січні 2024 року в Ясні – на тому самому етапі, де важку травму коліна отримала її багаторічна конкурентка №1 Петра Влхова. 4 місце на відкритті сезону в Зольдені видавалося багатообіцяючим результатом, проте в Коппер Маунтін Шиффрін знову зробила крок назад.
Який же її реальний рівень у гіганті на даний момент? Відповідь на це запитання ми дізнаємося вже наступного вікенду в Мон Тремблан, де відбудуться одразу два гіганти. І якщо там вона знову буде на тому ж рівні, що й у Коппер Маунтін, то із завоюванням Великого кришталевого глобусу (ВКГ) можуть виникнути великі проблеми, навіть попри травми Федеріки Бріньоне та Лари Гут-Бехрамі.
Ну а слалом перетворився на справжній бенефіс Шиффрін. Вона знову розгромила суперниць, вигравши у найближчої переслідувачки більш ніж півтори секунди. На даний момент суперниць, здатних нав’язати Мікаелі рівну боротьбу в слаломі немає: згадана вище Влхова травмована, а Зрінка Лютіч розпочала сезон невдало – досі жодного потрапляння не те що на подіум, а навіть у топ-5.
При чому, якщо спершу у хорватки просто не було необхідних швидкостей, то тепер пішли і помилки. Так, у суботньому гіганті відчутний збій у першій спробі не завадив у підсумку здійснити рейд з 14 на 7 підсумкове місце. Проте в неділю в слаломі вона зійшла з дистанції вже у першій спробі.
Збірна Хорватії в слаломі взагалі не набрала жодного очка. Леона Попович у другу спробу не потрапила. Тиждень тому в Гурглі здавалося, що хорватка поступово набирає оптимальну форму після операції, проте в Коппер Маунтін – знову крок назад.
Другою в слаломі стала Лена Дюрр, яка в другій спробі здійснила рейд з 9 місця. Дуже незвичне явище для досвідченої німкені, яка славиться своїми хронічними проблемами з другою спробою. Дюрр взагалі видала дуже сильний етап, посівши 6 місце в суботньому гіганті – її особистий рекорд у цій дисципліні, яку вона протягом багатьох років не ходила взагалі.
А ось інша зірка збірної Німеччини, Емма Айхер, етап у Коппер Маунтін провалила, не набравши жодного очка. В гіганті вона просто не потрапила в другу спробу, і це нікого не здивувало – ця дистципліна у неї відстає дуже помітно. А ось у слаломі Емма зійшла вже у першій спробі – до неї повернулися технічні проблеми зразка минулого сезону.
Компанію Шиффрін і Дюрр на подіумі склала Лара Кольтурі, яка фінішувала у топ-3 в усіх трьох слаломах у нинішньому сезоні. Вона цілком могла стати і другою, якби не доволі відчутна помилка на початку другої спроби. Албанка італійського походження цілком може втрутитися в боротьбу за ВКГ, проте у неї поки що гігант також трохи просідає: після 7 місця в Зольдені у Коппер Маунтін вона стала 12-ю. Регрес у гіганті виглядає доволі дивно, враховуючи, що у міжсезоння Лара працювала над супергіганти та планує пробувати свої сили в цій дисципліні й на Кубку світу.
У слаломі Шиффрін вже у першій спробі створила собі комфортну перевагу над більшістю суперниць: здавалося, що у більш-менш рівній боротьбі з нею лише Венді Холденер, яка на першій трасі програла американці лише 0,28 секунди. Проте в другій спробі швейцарка припустилася помилки в тому ж місці, де й Кольтурі, та відступила на 4 місце.
Інша зіркова швейцарська слаломістка, Каміль Раст, у другій спробі також відступила – з 5 місця на 10-те. Хоча днем раніше в гіганті у неї все було рівно навпаки, і здавалося, що Каміль повертається до форми зразка минулого сезону. Проте ці висновки, схоже, виявилися передчасними.
А ось Мелані Мейяр у другій спробі додала, піднявшись із 29-ї позиції на 17-ту. Втім, все це все одно дуже далеко від того рівня, який вона демонструвала у минулому сезоні, фінішувавши у топ-10 у 8 із 10 слаломів на Кубку світу.
Рейд Мейяр у другій спробі значною мірою був зумовлений і станом траси – вперше у поточному сезоні спортсменки зіткнулися з доволі теплою погодою та м’якою трасою, яка швидко розбивається. Саме тому за підсумками першої спроби взагалі не було сенсацій від спортсменок із пізніми стартовими номерами.
Головний рейд другої спроби здійснила не Мейяр, а Кейтлін Макфарлейн. Вона показала найкращий чистий час другого раунду та прорвалася з 28 місця на 12-те. Для 23-річної спортсменки це новий особистий рекорд на Кубку світу, при чому, попередній (13 місце) був встановлений всього 2 тижні тому в Леві.
Найкращою зі шведок стала Анна Свенн Ларссон, яка замкнула топ-5. Щойно Анна вилетіла з топ-7 рейтингу, як одразу повернулася в елітну групу Кубку світу. Фінішувала у топ-10 і її досвідчена партнерка по команді Сара Хектор, яка стала 9-ю. Днем раніше в гіганті вона зупинилася за крок від подіуму – 4 місце.
Непоганий етап провела і молодий талант збірної Швеції, Ханна Аронссон Елфман – 21 і 18 місця. А ось Корнелія Елунд покидає Коппер Маунтін із порожніми руками – 49 місце в гіганті та 31-ше – у слаломі.
Найкращою з австрійок стала Катаріна Лінсбергер, яка провела солідний етап – 10 місце в гіганті та шосте – в слаломі. Втім, своїм виступом у слаломі вона навряд чи може бути задоволена – після першої спроби вона йшла третьою, проте не втримала місце на подіумі.
Зазначимо, що пропускала слалом лідер збірної Латвії Дженіфера Германе, яка вирішила не летіти за океан заради одного-єдиного старту та залишилась у Європі задля додаткових тренувань.
Продовжує приємно дивувати в слаломі японка Аса Андо, яка потрапляє в очки на Кубку світу вп’яте поспіль. При цьому, в неї вималювалась проблема з другою спробою, і це досить дивно: в першій спробі, коли у неї значно гірші умови (пізній стартовий номер і розбита траса), вона виступає краще, ніж у другому раунді, де їй дістається значно якісніше покриття. Вочевидь, проблема тут у психології – Аса просто перегорає під тиском відповідальності. Якщо вона цю проблему зуміє побороти – то стане цілком реальним претендентом на топ-10. Тим більше, що вона невпинно піднімається по слаломному рейтингу та покращує свою стартову позицію.
Ну а суботній гігант виграла Еліс Робінсон, яка майже на секунду випередила Юлію Шайб. Австрійка довела невипадковість свого успіху в Зольдені та зберегла червону майку лідера заліку Кубку світу в гіганті. Компанію на подіумі їм склала Теа Луїа Стьєрнесунд. Норвежка відома як одна з найбільш невезучих спортсменок у жіночому Кубку світу, якій часто до серйозного успіху не вистачає якоїсь дещиці. Проте цього разу їй навпаки пощастило: у боротьбі за 3 місце вона випередила Хектор усього на 0,09 секунди.
На додачу до цього Стьєрнесунд ще й непогано виступила в недільному слаломі, прорвавшись у другій спробі з 25 місця на 14-те. До слова, у слаломі вона стартувала під 55-м номером – найпізнішим серед усіх спортсменок, які пробилися до фінального раунду. Вагоме досягнення, враховуючи не найкращий стан снігового полотна.
Не вразила в гіганті Соф’я Годжа, яка посіла 17 місце навіть попри те, що грубих помилок не припускалася – подіумного потенціалу в цій дисципліні у неї поки що не видно. А найкращою з італійок стала Ася Дзенере – 9 місце, що для неї є особистим рекордом на Кубку світу. Непогано вона виступила і в Зольдені, де стала 17-ю. 28-річна італійка спрогресувала дуже вчасно, враховуючи травми Бріньоне та Марти Бассіно.
Під час етапу в Коппер Маунтін з’явилася й важлива новина з-за меж траси: важку травму на тренуванні отримала один із лідерів швидкісної збірної США, Лорен Масуга. У неї розрив передньої хрестоподібної зв’язки коліна, американка вибула до кінця поточного сезону.
Загальний залік Кубку світу (чоловіки):
Загальний залік Кубку світу (жінки):
Лижні гонки
Старти тижня
П'ятниця, 28 листопада
Рука (Фінляндія), розділка, 10 км, класика, жінки
Рука (Фінляндія), розділка, 10 км, класика, чоловіки
Субота, 29 листопада
Рука (Фінляндія), спринт, класика, чоловіки/жінки
Неділя, 30 листопада
Рука (Фінляндія), масстарт, 20 км, вільний стиль, чоловіки
Рука (Фінляндія), масстарт, 20 км, вільний стиль, жінки
Сота перемога Клебо відкладається на Тронхейм
Йоханнес Клебо приїхав на стартовий етап Кубку світу в Руку з 98 перемогами на Кубку світу в активі та шансами вже у Фінляндії відсвяткувати ювілейну, соту перемогу. Втім, досягнути цієї вражаючої позначки вже у Куусамо було непросто, враховуючи, що навіть перемогу в спринті йому ніхто не гарантував. Клебо доволі часто програє спринт у Руці – серед усіх традиційних локацій Кубку світу тут у нього відсоток перемог найнижчий.
Втім, цього року Йоханнес спринт виграв, і виграв переконливо. Втім, до сотої перемоги в Руці дотягнутися так і не вдалося. У п’ятничній розділці норвежець став другим – до перемоги не вистачило всього 2,1 секунди. А недільний масстарт вільним стилем Клебо взагалі провалив. Гонка вийшла доволі цікавою, з ранніми атаками сильних гонщиків, і впоратися з таким рваним темпом Йоханнес не зумів. Навіть попри те, що цього року массарт бігли подовженим 4-кілометровим колом, що робило гонку значно простішою за рельєфом. Після фінішу Йоханнес був максимально лаконічним у спілкуванні з журналістом, виглядав втомленим і розчарованим.
П’ятничну розділку виграв Мартін Льовстрьом Ньєнгет. Четвертим став ще один норвежець, Андреас Фьорден Реє. З моменту свого дебюту на Кубку світу в березні минулого року він вже вп’яте посів 4 місце, проте дотягнутися до першого в кар’єрі подіуму таки поки що і не вдається. Недільний масстарт він провів невдало, посівши лише 17 місце. А його "улюблений" четвертий результат показав саме Ньєнгет, який втримує лідерство у дистанційному заліку Кубку світу, попри хворобу напередодні старту сезону.
Розчарував у п’ятничній розділці місцевий улюбленець, Іво Нісканен, який у своєму улюбленому виді програми став лише п’ятим. На інші гонки на етапі в Руці триразовий олімпійський чемпіон вирішив не заявлятися.
Ерік Вальнеш традиційно виступає в розділці в Руці дуже солідно, так трапилося і цього разу – 6 місце. Наступного дня норвежець став другим у спринті, проте нав’язати Клебо реальної боротьби за перемогу не зумів.
Цього року етап у Руці вдруге поспіль відкривали розділки, в той час як спринт поставили на суботу. Такий порядок гонок ще у минулому сезоні неодноразово призводив до того, що спринтери-універсали, які могли би поборотися за високий результат у дистанційній гонці, відмовлялися від участі у ній, щоби поберегти сили перед спринтом. Частіше подібне явище траплялося саме у жінок, хоча і в чоловіків таке також траплялося.
Проте, як бачимо, ні Клебо, ні Вальнешу виступ в розділці у суботньому спринті не завадив посісти перші два місця. Хоча були й спринтери, яким участь у розділці дійсно завадила. Федеріко Пеллегріно взагалі не пройшов кваліфікацію, а Валеріо Гронд показав у ній лише 29-й результат, після чого вилетів уже в чвертьфіналі.
Компанію Клебо та Вальнешу на подіумі спринта склав ще один норвежець, Ансгар Евенсен. Для колись дуже перспективного юніора це четвертий в кар’єрі подіум на Кубку світу, при чому, три з них були здобуті в 2025 календарному році – схоже, Ансгар нарешті, в 25-річному віці, починає виправдовувати видані аванси.
Вже у чвертьфіналі спринта вилетів Сімоне Мочелліні, для якого підсумкове 18 місце, тим не менш, є найкращим результатом на Кубку світу з часів подіуму на етапі Тур де Скі у Валь ді Ф’ємме у січні 2023 року. Після цього італієць переніс дві важкі травми та лише зараз намагається повернутися на високий рівень.
Чи не головною сенсацією п’ятничної розділки стало третє місце Міки Вермюлена. При чому, австрієць був у реальній боротьбі за перемогу – на фініші він програв Ньєнгету всього 4,2 секунди. В останні кілька років австрійський ексдвоборець зарекомендував себе як яскравий і класний майстер контрактних конькових гонок, проте розділка класикою – здавалося б, взагалі не його територія. Проте у міжсезоння Міка активно працював над розширенням своєї спеціализації, і ця робота принесла свої плоди.
В недільному масстарті Вермюлен двічі атакував із пелотону разом із Едвіном Ангером, і друга атака таки виявилася результативною. Згодом до австро-шведського дуету доєдналися Ньєнгет, Харальд Остберг Амундсен і Айнар Хедегарт, і саме ця п’ятірка розіграла перемогу в гонці. На жаль, Вермюлену активна робота протягом гонки далася взнаки, і він фінішував лише п’ятим. Втім, етап у Руці він у будь-якому випадку може занести собі в актив.
Перемогу здобув Амундсен, який на фінішному підйомі розібрався з усіма суперниками. Харальд поступово додавав протягом вікенду. Розпочалося для нього все зі скромного 12 місця в розділці, а продовжилося п’ятою позицією в спринті.
Ангер, як і Вермюлен, поплатився за активність протягом гонки, проте, принаймні, зумів заїхати на подіум – третє місце. Хоча розпочинав етап у Руці лідер збірної Швеції також невдало. В розділці він дуже різко стартував, проте не зумів підтримати такий високий темп – лише 9 місце в підсумку. Звичний для Ангера сценарій. У суботньому спринті він також розчарував, вилетівши вже у чвертьфіналі.
Ну а другим у масстарті став Айнар Хедегарт, для якого це була єдина гонка за весь вікенд – у класиці колишньому біатлоністу ловити було нічого. Другий подіум у кар’єрі норвежця на лижному Кубку світу, який дозволяє йому вступити в боротьбу за путівку на Олімпіаду-2026.
Тривалий час намагався зачепитися за групу втікачів і Матес Делож. Талановитому французу зробити цього так і не вдалося. Він постійно висів між групою лідерів і пелотоном, так і фінішував, замкнувши топ-6. Найкращим із пелотону став Маттіс Стенсхаген. Сьомим він став і в п’ятничній розділці.
Доволі несподівано з’явився у Руці Альвар Мюльбак, який обіцяв у поточному сезоні зосередитися на виступах у марафонській серії Ski Classics. При цьому, шведський вундеркінд дійсно продемонстрував, що його спеціалізація помітно змістилася в бік класичного стилю. В п’ятничній розділці він посів 16 місце – його особистий рекорд на Кубку світу. А вже наступного дня 19-річний юніор його оновив, пробившись у півфінал спринта та посівши у підсумку 9 місце. Єдину конькову гонку етапу, недільний масстарт, він пропустив.
Сильно виступила в масстарті молодь збірної Італії: Мартіно Каролло, Елія Барп і Давіде Грац посіли 8, 10 і 11 місця відповідно. Для наймолодшого з них, Каролло, це особистий рекорд на Кубку світу. Свій найкращий результат у кар’єрі показав і 28-річний американець Зак Кеттерсон, який став дев’ятим.
Сильний старт Карлссон, дистанційна перемога Сундлінг
У жінок етап у Руці розпочався з перемоги Фріди Карлссон у розділці. Її успіх був більше переконливим, ніж у Ньєнгета в чоловічій розділці (шведка випередила найближчу переслідувачку на 10,5 секунди), проте не настільки вражаючим, як минулорічний розгром, який вона вчинила самій Терезі Йохауг.
Карлссон хотіла виступити і в суботньому спринті, проте не пройшла внутрішній відбір у збірній Швеції, а додаткова персональна квота для лідера Кубку світу регламентом не передбачена. У недільному масстарті Фріда була найактивнішою, саме вона затіяла ранню атаку, завдяки якій від пелотону зуміла втекти група із 7 гонщиць: за шведкою зачепилися Ебба Андерссон, Йонна Сундлінг, Хейді Венг, Нора Саннесс, Джессіка Діггінс і Каролін Сімпсон-Ларсен.
Карлссон на цьому не зупинилася: вона продовжувала працювати попереду, намагаючись просіяти вже цю невелику групу лідерів. Проте позбутися когось із суперниць не вдалося – зокрема і тому, що траса була відносно простою за рельєфом. А на фініші Фріда поплатилася за надмірну активність, і фінішувала лише четвертою. Як би там не було, старт Кубку світу для неї вийшов доволі переконливим.
Єдиною, хто в обох дистанційних гонках піднявся на подіум, стала Венг: Хейді посіла друге місце в розділці та замкнула топ-3 у недільному масстарті. Недільний виступ приємно здивував: попри те, що на пізніх стадіях кар’єри норвежка стала чистою дистанційницею, фінішний ривок вона все ще має непоганий.
У розділці третьою доволі несподівано стала Моа Ілар, яка раніше найкращим чином проявляла себе в контактних гонках. У суботу вона дійшла до півфіналу спринта, що дозволило їй навіть перехопити жовтий біб лідера Кубку світу. А ось недільний масстарт став для Ілар важким. Вона намагалася зачепитися за групу лідерів після атаки Карлссон, проте зачепитися за неї так і не змогла. Протягом більшої частини гонки Моа висіла між групою лідерів і пелотоном, і так і фінішувала восьмою – виступ у п’ятничній розділці дозволяв мріяти про щось більше. Інша зіркова шведка, Ебба Андерссон, своїм стартом сезону не може бути задоволена: у двох дистанційних гонках вона жодного разу не потрапила на подіум, хоча двічі фінішувала в топ-5.
Йонна Сундлінг розпочала сезон із пропуску розділки – вона вирішила поберегти сили на суботній спринт. Проте там вона не вражала ні в кваліфікації, ні на стадії плейоф – до фіналу вдалося пробитися лише як лакілузеру. В вирішальному забігу Йонні вдалося завдяки фотофінішу вибороти друге місце у протистоянні з партнеркою по команді Майєю Дальквіст, і це був максимум того, на що Сундлінг могла розраховувати виходячи зі свого стану в той день.
У недільному масстарті шведка вважалася однією з фавориток, проте непереконливий виступ у спринті змушував оцінювати її шанси доволі обережно. А дарма: Сундлінг провела блискучу гонку, втрималася в групі лідерів та без шансів для суперниць виграла фінішний спринт із групи лідерів.
Не може занести собі в актив етап у Руці Емма Рібом, яка у попередні два роки вигравала тут спринт. У суботу вона святкувала свій 28-й день народження, проте судді "привітали" її дискваліфікацією за застосування конькового ходу. У недільному масстарті вона фінішувала 21-ю, на останньому колі випавши із пелотону. Майя Дальквіст у спринті замкнула топ-3, після чого в масстарті виграла спринт із пелотону за 9 місце.
Йоханна Хагстрьом у спринті виграла кваліфікацію, проте в підсумку залишилася без подіуму, посівши 4 місце. А ось Матільде Мюрвольд, яка в кваліфікації показала другий результат, взагалі не зуміла дістатися фіналу, вилетівши у півфіналі. Втім, для збірної Норвегії проблемою це не стало – перемогу здобула її партнерка по команді Крістін Шістад, яка випередила одразу трьох шведок.
В дистанційних гонках солідно виглядала не лише Венг, а й інші норвежки. У розділці топ-6 замкнула Крістін Фоснес, у масстарті сьомою стала Нора Саннесс. Двічі по ходу вікенду оновила свій особистий рекорд на Кубку світу Каролін Сімпсон-Ларсен: спершу вона стала восьмою в розділці, а потім – шостою в масстарті. В молодості цій норвежці видавали чимало авансів, проте виправдовувати їх вона почала лише у віці 28 років.
Не може занести собі в актив вікенд Астрід Слінд. Її виступ у Руці взагалі був під питанням через пошкодження ахіла. В підсумку норвезька ветеранка вийшла лише на недільний масстарт, де посіла 15 місце.
Багато скепсису було щодо форми на старті сезону Джессіки Діггінс. По-перше, в жовтні американка отримала перелом пальця ноги, по-друге, в Руці вона часто виступає слабко. Проте Діггінс провела дужне сильний етап. Вона замкнула топ-5 у розділці класикою, дісталася півфіналу спринту, після чого стала другою в масстарті. Як і минулого року, Джесс виживала в групі лідерів і кілька разів, здавалося б, була близька до випадання. Проте всидіти за спиною лідерів таки вдалося, після чого Діггінс зуміла видати класний фінішний спурт.
Лідерка збірної Австрії Тереза Штадлобер розпочала сезон із 7 місця в розділці, після чого провалила масстарт– лише 29-й результат. Доволі несподівано, враховуючи, що австрійка, попри відсутність фінішного ривка, полюбляє саме контактні гонки.
Збірна Фінляндії домашній етап занести собі в актив не може. Лідерка команди, Кертту Нісканен, розчарувала: 19 і 20 місця у двох дистанційних гонках. Втім, робити трагедії з цього не варто. Минулий сезон Нісканен також починала слабко – віковій фінці важко тримати пік форми протягом тривалого періоду часу.
Кріста Пармакоскі розпочала свій прощальний сезон з 9 місця в розділці, проте в масстарті виступила слабкіше – 16-й результат. Ясмі Йонсу знову сильно виступила в кваліфікації спринта (четвертий результат), проте зупинилася на стадії півфіналу. За день до цього вона замкнула топ-10 розділки. Від провалу на домашньому етапі фінок врятувала Йоханна Матінтало, яка дійшла до фіналу спринта.
Загальний залік Кубку світу (чоловіки):
Загальний залік Кубку світу (жінки):
Двоборство
Старти тижня
П'ятниця, 28 листопада
Рука (Фінляндія), HS 142/7,5 км, компакт
Субота, 29 листопада
Рука (Фінляндія), HS 142/10 км, особистий Гундерсен
Неділя, 30 листопада
Рука (Фінляндія), 10 км/HS 142, масстарт - скасовано
Переможний дубль Лампартера
У двоборців стартовий етап Кубку світу, як і прогнозували
синоптики, вийшов проблемним через погодні умови. З трьох змагальних стрибкових
спроб провести вдалося лише одну, до п’ятничного компакту. У суботу для
формування стартлиста гонки за системою Гундерсена було використане контрольне
тренування (PCR), недільний масстарт взагалі
довелося скасувати – а шкода, бо гонка вийшла дуже цікавою та селективною.
Головним героєм етапу в Руці став Йоханнес Лампартер, який
оформив переможний дубль та захопив лідерство у загальному заліку Кубку світу.
І якщо п’ятнична перемога була здобута в напруженій боротьбі з Юліаном Шмідом,
то у суботу австрієць стартував першим, і суперників до себе так і не
підпустив.
Шмід двічі фінішував другим. Німець трохи поступався за
рівнем Лампартеру на трампліні, а перевагу в гоночних швидкостях якщо і мав, то
мінімальну. Не виключено, що у подальшому ситуація зміниться. Лампартер
зазвичай на 90-метрових трамплінах виглядає слабкіше, ніж на великих, а
протягом сезону стартів на нормальних трамплінах буде чимало.
Звичайно, повноцінно аналізувати етап у Руці, який проходив
у таких лотерейних погодних умовах, важко, проте наразі схоже, що боротьба за
Великий кришталевий глобус (ВКГ) перетвориться на дуель Лампартера та Шміда.
Ровесники, які були запеклими суперниками на юніорському рівні, тепер на
передових ролях і в еліті.
Дуже сильно виглядав на трампліні й Томас Реттенеггер, проте
проблеми з гоночними швидкостями у нього за міжсезоння нікуди не поділися. У
п’ятницю він виграв стрибкову спробу, проте в гонці відступив аж на 7 місце. У
суботу австрійцеві таки вдалося втриматися на подіумі. Сам Реттенеггер
стверджує, що запорукою успіху стало те, що у гонці йому вдалося краще
розкластися по дистанції. Хоча не менш важливим фактором, звісно ж, був формат
змагань: у Гундерсені Томас мав набагато більший запас над швидкими лижниками,
ніж у компакті.
Молодшому та більш висококласному брату Томаса, Штефану
Реттенеггеру, в Руці не щастило з вітровими умовами. Хоча і певне просідання у
стрибковій формі також прослідковується, проте воно й закономірне: австрієць
помітно додав у гоночних швидкостях: 9-й і 2-й результати за чистим часом.
Додав у гонці ще один австрійський двоборець із ухилом у бік
стрибків, Франц-Йозеф Рерль, який у п’ятничному компакті за підсумками гонки
навіть піднявся на дві позиції – з 8 місця на 6. За чистими швидкостями у гонці
у нього 12-й і 19-й результати, хоча за цим показником Рерль раніше часто
навіть у топ-30 не потрапляв.
У зв’язку з операцією з видалення апендициту Фабіо Обермейра
отримав можливість виступити в Руці Маріо Зайдль, і в суботу ветеран зумів
потрапити у топ-20. Хоча втримати місце в основі збірної Австрії після
повернення Обермейра йому буде складно.
Багато ажіотажу було навколо виступу на домашньому етапі
Ілкки Хероли, який, за інформацією зсередини збірної Фінляндії, підходив до
старту сезону в чудовій формі. І частка правди в цьому була – у стрибках фін
дійсно додав. Проте його швидкості в гонці трішки недотягували до його звичних
показників, тому – лише 3 і 5 місця. Якщо по ходу сезону Херола поверне собі
свої пікові швидкості – то цілком може втрутитися у боротьбу за ВКГ. Другий
номер збірної Фінляндії, Еро Хірвонен, на старті цього сезону не мав таких
проблем зі стрибками, як торік, і в п’ятницю це принесло фіну восьме місце.
Непростим виявився етап у Руці для збірної Норвегії, якій,
на додачу до кадрового голоду, ще й не щастило на трампліні – Еспен Андерсен у
п’ятницю взагалі був близьким до дуже небезпечного падіння. Зі спортивними
результатами теж не все гаразд – жодного подіуму за два старти.
Лідер команди, Єнс Лурос Офтебро, у першому турнірі показав
найкращий чистий час гонки і зумів прорватися з 16 місця на п’яте. Проте в
суботу він навіть не вийшов на старт гонки: у PCR йому дуже не пощастило з вітром, і
відставання на старті гонки було настільки великим, що сенсу бігти гонку не було
ніякого.
Втім, у недільному масстарті, який у підсумку не пішов у
залік, Офтебро розчарував. Він сам затіяв ранню атаку, проте за останньому колі
випав з групи лідерів, які сформував навколо себе, та провалився у пелотон,
фінішувавши лише дев’ятим. Лідером збірної Норвегії в Руці несподівано став
старший брат Єнса, Айнар Лурос Офтебро, який посів 9 і 4 місця. Суботній
результат для нього став особистим рекордом на Кубку світу.
Що стосується збірної Німеччини, то у першому старті
Йоханнес Ридцек за рахунок третього часу гонки піднявся з 22 місця на 10. Друга
гонка у його виконанні була значно слабкішою – лише 20-те підсумкове місце.
Помітно додав у стрибках Давід Мах, це принесло йому 12 і 10 місця в двох
гонках і позицію в топ-10 Кубку світу на даний момент. Класно виступив у
другому старті Венделін Таннхаймер, який посів 7 місце. Міг бути і вище, якби
не падіння на спуску на першому колі дистанції.
Крістьян Ілвес за міжсезоння зробив ще один вагомий крок
уперед у швидкостях лижної гонки. У п’ятницю він показав другий результат на
трасі та у підсумку зупинився за крок від подіуму. У PCR йому не пощастило з вітровими умовами, тому все, що естонець зумів
зробити у суботній гонці – це піднятися з 44 місця на 35-те.
Не щастило на трампліні в Руці лідерам збірної Франції –
Маттео Бо та Лорану Мюлеталеру. Втім, їхні швидкості на трасі говорять про те,
що у подальшому їм буде непросто повернутися до регулярної боротьби за топ-10.
А ось Марко Ейніс у п’ятницю встановив свій особистий рекорд на Кубку світу,
посівши 9 місце.
Успішно повернувся на Кубок світу після річної перерви
Самуель Коста, який у п’ятницю посів 19 місце з сьомим результатом на трасі.
Дуже важливе підсилення для збірної Італії в сезон домашньої Олімпіади – Коста,
який у неділю відсвяткував свій 33-й день народження, сходу став лідером
команди.
У міжсезоння дуже багато говорилося про прогрес збірної
Чехії, якого команда досягла завдяки співпраці з Німеччиною. І, якщо гоночні
швидкості чехів залишилися доволі скромними, то на трампліні вони дійсно
додали. Іржі Конвалінці у п’ятницю це принесло 23 місце – його найкращий
результат у кар’єрі на Кубку світу.
Яскраво проявила себе в Руці й молода надія вікової збірної
Японії Ацусі Наріта, який у неділю потрапив у топ-20. До старту цього сезону в 20-річного експризера юніорських чемпіонатів світу було всього
4 старти на Кубку світу і жодного місця вище за 30-те. Ін’єкція свіжої крові,
яка японській команді була дуже потрібна. Втім, непогано виглядає і
багаторічний лідер команди Акіто Ватабе. Ексволодар ВКГ розпочав свій останній
сезон у кар’єрі з 14 і 28 місць.
Відбулася у Руці й перша у сезоні дискваліфікація за фтор –
до старту суботньої гонки не був допущений китаєць Цзіавень Чжао. Днем раніше
він показав шостий результат на трампліні, проте випав за межі залікової гонки
в гонці – дисбаланс у бік стрибків у нього дуже помітний.
Виступила в Руці й збірна України, проте наша команда
покидає Фінляндію без набраних очок – найкращим результатом за два старти стало
47 місце Дмитра Мазурчука в п’ятничному компакті. В складних вітрових умовах на
трампліні наші спортсмени проявити себе не зуміли, та й з вітром їм не щастило.
Окрім Мазурчука та Шумбарця мали виступити в Руці також
Ростислав Кіращук і Олександр Шовкопляс. Вони пробігли недільний масстарт (48 і
43 місця відповідно), проте стрибкова спроба, як відомо, була скасована.
Кіращук повинен був виступити і в суботу, проте вийшла
накладка. Він був заявлений на Гундерсен, але стрибкову спробу скасували, і для
формування стартового протоколу гонки використали PCR, у якому він участі не брав.
Загальний залік Кубку світу:
Кубок націй:
