Історична перемога Гут-Бехрамі, четвертий кубок для Крістофферсена. Підсумки фіналу Кубку світу з гірських лиж
Гірські лижі
Старти тижня:
Вівторок, 25 березня
Сан Веллі (США), гігант, жінки
Середа, 26 березня
Сан Веллі (США), гігант, чоловіки
Четвер, 27 березня
Сан Веллі (США), слалом, чоловіки
Сан Веллі (США), слалом, жінки
Одерматт знову залишився без перемоги на фіналі, четвертий кубок для Крістофферсена
Фінал Кубку світу зі гірських лиж у Сан Веллі у поточному сезоні відбувся за незвичним розкладом, і останні змагання зимової кампанії були проведені в четвер ввечері за європейським часом. У чоловіків останній гігант ніякого турнірного значення вже не мав: Марко Одерматт завоював Малий Кубок світу достроково.
Як і минулого року, гігант на фіналі сезону виграв Лоїк Мейяр, для якого ця перемога стала третьою поспіль у технічних дисциплінах на Кубку світу – до цього він оформив переможний дубль у Хаф’єллі. Швейцарець протягом усього сезону був стабільним і ходив на підступах до вершини, проте лише у березні його по-справжньому прорвало. Лоїк другий рік поспіль фінішує у топ-3 загального заліку, проте для боротьби за щось більше потрібно навчитися вигравати частіше, ніж тричі за сезон.
Якщо минулого року на фіналі у Заальбаху Мейяр перервав феноменальну серію Одерматта у 12 перемог поспіль у гіганті, то у поточному сезоні Марко здобув лише три перемоги у цій дисципліні. Сумарно у Кубку світу-2024/25 швейцарець переміг "лише" 8 разів, хоча у двох попередніх сезонах здобував по 13 перемог. Як не крути, а цей сезон для Одерматта видався значно слабкішим за два попередніх. Цього року шанси поборотися з Марко у загальному заліку були, проте так і не знайшлося нікого, хто міг би кинути йому виклик. Втрачений шанс, про який суперники швейцарського гегемона, ймовірно, ще довго шкодуватимуть.
У Сан Веллі Одерматт у гіганті в другій спробі прорвався з шостого місця на друге. У першому заїзді Марко припустився доволі відчутної помилки, проте, враховуючи підсумкове відставання у 0,95 секунди від Мейяра, важко говорити про те, що Одерматт втратив можливу перемогу. Так чи інакше, другий рік поспіль Марко на фіналі сезону не здобуває жодної перемоги.
У Сан Веллі заявитися на гігант вирішили і чисті швидкісники збірної Швейцарії – Франьо Фон Аллльмен, Стефан Рогентен і Алексіс Монне. Нічим хорошим ця затія не закінчилася: Фон Алльмен зійшов у першій спробі, Рогентен і Монне посіли два останніх місця, програвши Мейяру більше 7 секунд.
Сенсаційний чемпіон світу Рафаель Хаазер після першої спроби посідав 17 місце, після чого вирішив ризикнути в другому заїзді. Австрієць ішов за дуже хорошим графіком, проте на другій половини траси помилився і зійшов із дистанції. Чинний чемпіон світу в гіганті на Кубку світу в цій дисципліні досі жодного разу за кар’єру не фінішував навіть у топ-6. Хоч як би некоректно це не звучало, але інакше як випадковим чемпіоном Хаазера назвати важко. При цьому, не забуваємо, що у супергіганті в Сан Веллі Рафаель став другим.
Міг поборотися за подіум гіганта Жоан Верду, який ішов четвертим після першої спроби. Проте в другому раунді андоррець зійшов із дистанції. У підсумку третім став Хенрік Крістофферсен.
Наступного дня норвежець вів боротьбу, перш за все, із тим же Мейяром за Малий кришталевий глобус (МКГ) у слаломі. Проте обидва дуелянти у вирішальний для себе день опинилися на других ролях: швейцарець фінішував п’ятим, а Крістофферсену четвертого місця вистачило для того, щоби вчетверте в кар’єрі завоювати МКГ в слаломі.
Теоретичні шанси обійти Крістофферсена перед фіналом сезону мав і Клеман Ноель, проте французу був необхідний справжній провал свої головних суперників, чого не трапилося. Сам Ноель провів класну гонку та фінішував другим – до перемоги йому не вистачило всього 0,03 секунди.
Без перемоги француза залишив Тімон Хауган, який завдяки цьому успіху ще й відтіснив Ноеля на четверте місце в слаломному заліку Кубку світу. Четверта перемога в кар’єрі Тімона на Кубку світу, три із яких були здобуті саме в поточному сезоні – безумовно, найкраща зимова кампанія для 28-річного норвежця.
Піднявся на подіум слалома Фабіо Гштрайн. У гіганті його партнер по команді Марко Шварц у другій спробі прорвався з 14 місця на шосте, розділивши з Одерматтом найкращий чистий результат другої спроби. Лише третє потрапляння Шварца у топ-6 на Кубку світу після важкої травми. Хоча до неї саме він виглядав тим гонщиком, який може кинути виклик Одерматту в боротьбі за Великий кришталевий глобус.
Доброю традицією фіналів Кубку світу є виступ у кожній з дисциплін чинних чемпіонів світу серед юніорів, які отримують додаткову персональну квоту. Цього року в Сан Веллі юніори не вразили. У гінанті француз Флавіо Вітале зійшов із дистанції ще на першій спробі, а у слаломі норвежець Теодор Бреккен посів 19 місце, залишившись без очок. Нагадаємо, на фіналах Кубку світу очки набирають лише 15 кращих.
Робінсон віддала Бріньоне Малий Кубок світу без боротьби
Якщо у чоловіків напередодні фіналу сезону питання щодо володаря МКГ у гінанті вже було закрите, то у жінок інтрига зберігалась у обох технічних дисциплінах. У гіганті на титул претендували Еліс Робінсон і Федеріка Бріньоне – новозеландка випереджала свою суперницю на 20 балів.
Траса першої спроби була дуже технічно складною, Бріньоне промчалась дуже швидко, проте допустилася кількох дрібних помарок наверху та однієї доволі відчутної помилки внизу. Шанс для суперниць? Так, але Робінсон ним не скористалася та зійшла з дистанції. Покращити результат італійки вдалося лише Ларі Гут-Бехрамі, яка захопила лідерство за підсумками першого раунду.
Враховуючи схід Робінсон, Бріньоне у другій спробі достатньо було б посісти 13 місце, щоби завоювати МКГ: у такому разі італійка зрівнялася би зі своєю суперницею за очками та випередила б її завдяки більшій кількості перемог у сезоні.
13 місце – завдання більш ніж просте для Бріньоне, яка знаходиться зараз у просто шаленій формі. Проте Федеріка вирішила не йти від оборони та включилася в боротьбу за перемогу на етапі – навіть попри ризики сходу та втрати трофею, який, здавалося б, сам іде їй в руки.
Італійка відіграла дві третини від свого відставання у 0,45 секунди від Гут-Бехрамі після першої спроби, проте все ж залишилася другою. Швейцарка стала першою спортсменкою, яка зуміла обіграти Бріньоне у гіганті в поточному сезоні. До цього, з урахуванням чемпіонату світу, у Федеріки було 6 перемог і 3 сходи з дистанції.
Дуже красномовна статистика, яка характеризує низький рівень конкуренції у сучасному жіночому гіганті. Ще кілька років тому саме в цій дисципліні у жінок був найвищий рівень конкуренції, проте завершення кар’єри Тесси Ворлі та Рагнхільд Мовінкель, відсутність Мікаели Шиффрін і спад Марти Бассіно призвели до того, що оптимально готову Бріньоне обіграти практично неможливо – лише в разі грубої помилки. Хоча це не привід заперечувати той очевидний факт, що італійка провела найкращий сезон у своїй кар’єрі.
Що стосується Гут-Бехрамі, то для неї перемога в гіганті стала знаменною подією. Вона піднялась на свій 100-й подіум на Кубку світу в усіх дисциплінах і здобула 10-ту перемогу в гіганті. Лара стала першою гірськолижницею в історії, яка здобула двозначну кількість перемог на Кубку світу в трьох різних дисциплінах.
Третьою стала Сара Хектор, яка після невдалої другої половини сезону завершує цю зимову кампанію на мажорній ноті. Теа Луїза Стьєрнесунд, яка посіла четверте місце, програла 2,3 секунди, Нея Дворнік, яка замкнула топ-6 – ще на секунду більше. Величезні відставання і чергова ілюстрація низького рівня конкуренції в гіганті на даний момент.
Могла поборотися за подіум у гіганті Соф’я Годжа. Проте італійка вибрала занадто агресивну тактику як для такої технічно складної траси та зійшла у другій спробі, посідаючи четверте місце після першого раунду. А ось її партнерка по команді Джорджія Колломб, яка виступала за додатковою квотою як чинна чемпіонка світу серед юніорів, посіла 14 місце – її особистий рекорд на Кубку світу.
Вдалим можна вважати дебют у гіганті на Кубку світу американської швидкісниці Лорен Магусги. Вона посіла останнє залікове, 15 місце, набравши 16 очок у загальний залік – непогано як для першого разу.
Ну а слалом виграла її партнерка по команді Мікаела Шиффрін, яка просто декласувала своїх суперниць – 1,13 секунди переваги над найближчою переслідувачкою. Американка після своєї травми перетворилася на чисту слаломістку. Тут у неї дві перемоги в чотирьох стартах із урахуванням чемпіонату світу, в той час як усі три спроби в гіганті завершилися фіаско: 25 і 33 місця в Сестрієре та схід вже першій спробі в Оре. Наскільки довготривалим буде таке звуження спеціалізації американки – ми зрозуміємо лише у наступному сезоні.
Після першої спроби в боротьбі з Шиффрін залишалася Лена Дюрр, яка програла лідеру 0,59 секунди. За підсумками другої спроби німкеня зберегла друге місце, проте її відставання виросло майже вдвічі. Непогане завершення далеко не найсильнішого сезону. Хоча частково невдачі Лени можна пояснити тим, що вона все активніше починає ходити гігант. Її партнерка по команді Емма Айхер технічні дисципліні на фіналі провалила – 13 місце в слаломі та схід у другій спробі гіганта.
Компанію Шиффрін і Дюрр на подіумі слалома несподівано склала Андрея Слокар, яка прорвалася на третє місце завдяки найкращому чистому часу другої спроби. Третій подіум для словенки на Кубку світу, при чому, другий – саме на фіналах сезону: в 2022 році в Куршевелі вона виграла слалом.
Перед фіналом сезону відкритим залишалося запитання володарки МКГ в слаломі: більш-менш реальні шанси обійти Зрінку Лютіч зберігали Каміль Раст і Катаріна Лінсбергер. Раст із боротьби за трофей, по суті, вибула зразу: у першій спробі швейцарка показала 14-й результат, і у другому раунді покращити позицію не зуміла.
Лютіч у підсумку лише замкнула топ-10, а це означало, що у Лінсбергер були цілком реальні шанси її обійти – для цього австрійці потрібно було фінішувати другою. Проте Катаріні це не вдалося: вона лише замкнула топ-5 і у підсумковому заліку програла Зрінці 32 очки.
Таким чином, Лютіч принесла Хорватії перший МКГ на Кубку світу з 2013 року, коли Івіца Костеліч востаннє виграв залік комбінації. Якщо говорити виключно про жіночі змагання, то тут хорватки не перемагали з 2006 року, коли сестра Івіци, Яніца Костеліч у своєму останньому сезоні виграла як загальний, так і слаломний і комбінаційний заліки Кубку світу. Так, значною мірою цей МКГ Лютіч спричинений травмою Шиффрін, через яку американка пропустила півсезону, проте, враховуючи три перемоги та той факт, що дві з них були розгромними, не можна називати такий успіх випадковим чи незаслуженим.
Зазначимо, що успішно в домашньому слаломі виступила не лише Шиффрін, а й Пола Мольцан, яка замкнула топ-6. Причому, американка їхала з розбитим лицем – наслідки вкрай неприємного падіння у гіганті у вівторок. Розбила ніс на тренуванні Катаріна Труппе, проте австрійка з цим пошкодженням вразити не зуміла: схід уже у першій спробі.
Провалила слалом збірна Швеції. Анна Свенн Ларссон посіла останнє залікове, 15 місце, одразу за нею в підсумковому протоколі розташувалися Сара Хектор і Ханна Аронссон Елфман. Корнелія Елунд посіла 21 місце – останнє серед усіх спортсменок, які дісталися фінішу. В гіганті дев'ятою стала Естель Альфан – для неї це перше потрапляння у топ-10 на Кубку світу з грудня 2019 року.
Загальний залік Кубку світу (чоловіки):
Загальний залік Кубку світу (жінки):
