Проблемне літо Марусяка, розквіт Японії. Прев’ю Кубку світу-2026/27 зі стрибків з трампліна

Вже у п'ятницю, 20 листопада, в норвезькому Ліллехаммері стартує новий, 48-й у історії сезон Кубку світу зі стрибків на лижах з трампліна. Ліллехаммер прийме відкриття сезону втретє поспіль – скандал навколо збірної Норвегії та пов'язані з ним фінансові проблеми скандинавів на це не вплинули. А ось норвезька багатоденка Raw Air, схоже, припинила своє існування остаточно – її немає в програмі Кубку світу вже другий сезон поспіль.
Календар Кубку світу-2026/27 в цілому можна назвати максимально стандартним і звичним: все ті ж локації в усе ті ж часові слоти в календарі. Після річної перерви повертається в Кубок світу Лейк Плесід. У минулому сезоні американський етап поставили в календарі на середину грудня, проте провести змагання не вдалося – на місцевому трампліні довелося проводити термінові ремонтні роботи. Тепер же споруда знову готова до експлуатації, і етап у Лейк Плесіді повернувся на своє звичне місце в календарі на початку лютого.
Завершиться Кубок світу-2026/27 на тиждень раніше, ніж зазвичай: 21 березня у словенській Планіці. Сезон буде не надто насиченим: 27 особистих стартів (4 із яких – на польотних трамплінах) і 8 командних (по 4 міксти та суто чоловічих старти). Що цікаво, у календарі не передбаченого жодного парного командного турніру (SuperTeam), який FIS так просувала в останні роки і який навіть встиг стати олімпійською дисципліною.
Окрім Турне чотирьох трамплінів не буде жодного етапу в мідуїк. У розпал сезону на стрибунів чекатиме невеличка перерва – після Турне чотирьох трамплінів літаючі лижники матимуть 11 днів відпочинку перед етапом у Закопане. Окрім Турне, ще одним хайлайтом сезону стане чемпіонат світу-2027 у шведському Фалуні, який пройде з 28 лютого до 6 березня.

Поїздок за межі Європи буде дві – ще до етапу в Лейк Плесіді у другій половині січня на спортсменів чекатиме традиційний етап у японському Саппоро. Між двома неєвропейськими поїздками найкращі стрибуни світу завітають на класичний етап у німецькому Віллінгені.
Новинки
Попри те, що календар Кубку світу цього сезону максимально стандартний і банальний, свої новинки будуть. І пов'язані вони здебільшого з тим, що Міжнародна лижна федерація (FIS) продовжує рух у напрямку ідентичного календаря Кубку світу для чоловіків і жінок за зразком лижних гонок чи біатлону.
В новому сезоні спільних етапів для чоловіків і жінок стане ще більше – зрештою, навіть Турне чотирьох трамплінів вперше буде розігране не лише серед чоловіків, а й серед жінок. Спільні етапи – це завжди підвищений рівень напруги з точки зору розкладу. Тренування, кваліфікації, трайл-раунди, самі змагання – стрибкових сесій настільки багато, що весь розклад змагального дня розписаний впритул. І будь-які затримки через проблеми з погодою руйнують весь цей щільний розклад. Тому, більшість новинок у міжсезоння були направлені на те, аби зробити розклад спільних етапів менш щільним.
Зокрема, на спільних етапах (окрім Турне, це також Вісла, Тітзеє-Нойштадт, Енгельберг, Саппоро, Віллінген і Осло), в рамках яких у чоловіків заплановано два особистих старти, буде проводитися лише одна кваліфікація – п'ятнична, за підсумком якої буде сформовано список учасників одразу на два особисті старти. Себто, для спортсмена, який не пройшов кваліфікацію в п'ятницю, змагальний вікенд на цьому буде завершено. Недоліків у таких змінах чимало, проте один очевидний плюс є – важливість кваліфікаційних спроб зростає.
Підвищує їхню важливість і те, що в суботньому особистому турнірі стартовий порядок формуватиметься не за загальним заліком Кубку світу, а за результатами п'ятничної кваліфікації. А стартовий порядок першої спроби недільного турніру формуватиметься за результатами суботнього старту.

На суто чоловічих етапах (Ліллехаммер, Рука, Закопане, Лейк Плесід, Лахті, Вікерсунд, Планіца) окрема кваліфікація до недільного турніру проводитиметься. Стартовий порядок у ній формуватиметься також на підставі суботнього турніру, а спортсмени, які в ньому не брали участь через виліт у п'ятничній кваліфікації, отримають перші стартові номери.
Такі зміни повинні призвести до збільшення середньої тривалості перегляду трансляції вболівальниками. Раніше, коли стартовий протокол формувався за загальним заліком Кубку світу, всі гранди стрибали наприкінці спроби, тому частина вболівальників вмикала трансляцію ближче до кінця раунду. Тепер же деякі гранди опинятимуться в ранніх стартових групах, і пропустити їхні виступи вболівальники не захочуть.
Також на спільних вікендах будуть скорочені квоти для країн, при чому, страждатимуть насамперед малі стрибкові збірні на кшталт України. Команди, які мають 4 або більше представників у топ-45 загального заліку Кубку світу, під скорочення квот не потраплять. Збірні, у яких 3 або менше представників у топ-45, матимуть менші квоти, при чому, на Турне чотирьох трамплінів це урізання буде ще суворішим. Детально це показано в наступній таблиці:

Всі ці зміни вдарять, перш за все, по малих стрибкових збірних на кшталт України. Тому, на ряді етапів Кубку світу нашу команду зможе представляти лише один стрибун – тренерському штабу часто доведеться робити непростий вибір. Звісно, ніхто не проти розвитку жіночих стрибків (а об'єднання календарів проводиться саме для цього), проте те, що робиться це за рахунок малих чоловічих збірних, битиме по національному різноманіттю чоловічих стрибків і матиме негативні наслідки в довгостроковому плані. Боюсь, що на спільні етапи чимало малих стрибкових збірних просто не приїздитимуть: є високий ризик завершити боротьбу вже у п'ятничній кваліфікації – себто, потратити чималі кошти на переїзд і проживання лише для того, щоби провести всього один стрибок у змагальних умовах.
Ще одне цікаве нововведення перейняли з Кубку світу з лижних гонок. Йдеться про зелену майку найкращого в молодіжному заліку, яку носитиме найкращий стрибун із тих, кому на момент старту сезону не виповнилося 23 років.
Дійові особи
Українці
Для збірної України міжсезоння-2026 вийшло непростим. Почалося все з того, що на початку квітня Лижна федерація України ухвалила вельми сумнівне рішення звільнити головного тренера збірної, Янеза Дебелака, з яким були пов'язані всі успіхи та колосальний прогрес команди в попередньому олімпійському циклі. Самі українські стрибуни були проти звільнення, і, зрештою, словенського фахівця таки вдалося відстояти – роботу з командою він продовжив.
Минулий сезон став найкращим у кар'єрі для Віталія Калініченка, який двічі фінішував у заліковій зоні на Кубку світу, чого раніше досвідченому спортсмену з Іванофранківщини не вдавалося жодного разу. Літо Віталій також може занести собі в актив. На Літньому Гран-Прі 33-річний спортсмен двічі (обидва рази – в Ришнові) набирав очки, при цьому, повторивши свій особистий рекорд на етапах ЛГП – 19 місце. Був близьким до очок і в другому старті в Куршевелі, де посів 33 місце.

Втім, проблема в тому, що з таким рівнем результатів Калініченко перетворився у явного №1 в команді. І головна причина цьому – провальне літо лідера команди, Євгена Марусяка. Він, як і Калініченко, відстрибав повну програму ЛГП, проте не набрав жодного очка. Ба більше: навіть близьким до цього був лише двічі – 33 і 39 місця на найскромнішому за складом учасників етапі в Ришнові. В інших стартах Марусяк виглядав відвертим статистом, і не міг навіть пройти кваліфікацію.
Причиною таких провалів Євгена були проблеми зі здоров'ям: травми спини та зв'язок ноги, на які наклалося ще й хронічне знесилення. Чи вдасться Марусяку вибратися з цієї функціональної ями до старту зимового сезону – складне питання. Проте за останні 3-4 роки збірна України та її лідер ще не підходили до зимового сезону в такому сумнівному стані.

З позитиву відзначимо прогрес Віталія Дручківа. 17-річний юніор влітку виступав у третій лізі світових стрибків, Кубку FIS, і під кінець літнього сезону добився суттєвого прогресу, наблизившись до своїх перших очків – 32 і 34 місця в Ришнові. Після цього був дуже солідний виступ на чемпіонаті України, де він двічі взяв бронзу, нав'язавши цілком реальну боротьбу Марусяку та Калініченку.
Звичайно, не варто розраховувати на те, що у новому сезоні ми побачило Дручківа на Кубку світу – тим більше, що на значній частині етапів Україна матиме квоту лише в 1 спортсмена. Проте дебют на Континентальному кубку став би для Віталія важливим, і при цьому цілком досяжним кроком уперед у кар'єрі.
Фаворити
Чемпіон і його команда
В статусі чинного володаря Кубку світу до старту нового сезону підходить Домен Превц, який тотально домінував у світових стрибках у минулому сезоні: перемога на Турне чотирьох трамплінів, два золота Олімпіади-2026 (в особистому турнірі на великому трампліні та в міксті), особисте золото польотного чемпіонату світу та Великий кришталевий глобус із феноменальними 14 перемогами на Кубку світу в сезоні.
Втім, втриматися на вершині після такого феноменального сезону буде дуже непросто: все ж, таке домінування забирає дуже багато сил – як фізичних, так і емоційних. Уже понад 20 років жодному стрибуну не вдається захистити титул володаря Кубку світу – останнім був Янне Ахонен у сезоні-2004/05.

І є чимало підстав вважати, що не вдасться це зробити і Превцу – літній сезон у його виконанні був непереконливим. До змагань Домен повернувся лише в середині вересня, при чому, не на Літньому Гран-Прі, а на Континентальному кубку. Словенець виступив у 6 стартах другої стрибкової ліги (хоч влітку різниця в рівні конкуренції порівняно з елітним дивізіоном не така велика, як взимку), і не здобув жодної перемоги, чергуючи подіуми з місцями в другому десятку.
Не вразив Превц-молодший і на фіналі ЛГП у Клінгенталі, де склад учасників був максимально наближеним до бойового – лише 13 місце. Так, можливо, Домен, як і минулого року, не форсував форму на старт зимового сезону, проте підстави сумніватися у здатності словенця втриматися на вершині є, і вони вагомі. Тим не менш, викреслювати Превца з числа фаворитів Кубку світу-2026/27 було би неправильно.
Лідери збірної Словенії традиційно мало виступають у літньому сезоні, і Анже Ланішек цю традицію також підтримав. У міжсезоння-2026 він виступав лише у Клінгенталі – спершу на Континентальному кубку (6 і 2 місця), а потім – на ЛГП (17-й результат). Загалом це приблизно той же рівень, що у й Превца, проте варто робити поправку на те, що Ланішек вважається "декабристом" і звик форсувати форму на старт сезону.
Тому, до широкого кола претендентів на Кубок світу Анже точно варто відносити. Проте словенцеві потрібно уникнути спаду форми в середині сезону, а також працювати над психологією – надто вже часто його найкращі результати приходяться на кваліфікації.

Тімі Зайц взагалі виступив лише на фіналі ЛГП у Клінгенталі, де став найкращим зі словенців – 8 місце. Попри невдалий минулий сезон, височенний клас Зайца сумнівам не підлягає, тому чекаємо від нього місця в топ-10 загального заліку та, можливо, боротьби за Малий кришталевий глобус (МКГ) у польотах.
Ловро Кос минулий сезон провалив в пух і прах. Словенець не набрав жодного очка на стартовому відрізку Кубку світу, після чого випав з основи своєї збірної та не продемонстрував хороших результатів навіть на рівні Континентального кубку. Влітку жодних ознак виходу з цієї глибокої кризи не було: Косу не вдалося потрапити до залікової зони ні на етапах ЛГП у Віслі та Куршевелі, ні на Континентальному кубку в Клінгенталі. З таким рівним важко мріяти не те що про високі результати на Кубку світу, а й на участь у ньому.
Зіркові австрійці
У минулому сезоні Даніелю Чофенігу захистити титул володаря Кубку світу не вдалося, проте австрієць точно не провалився – 3 перемоги на етапах (зокрема, на фіналі Турне чотирьох трамплінів у Бішофсхофені) та третє місце в загальному заліку. Головною проблемою була нестабільність – сезон Чофеніга був схожим на американські гірки.
Влітку Даніель виглядав непогано – переможний дубль на етапі ЛГП у Куршевелі. При чому, на слабкий склад учасників не спишеш – австрієць обіграв таких грізних суперників, як Філіпп Раймунд і Штефан Крафт. А ось осінь виявилася значно слабкішою – лише 15 місце на фіналі ЛГП у Клінгенталі. Тижнем раніше на осінньому чемпіонаті Австрії Чофеніг провалився – лише 6 і 8 місця.

Звісно, про втрату місця в основі збірної не йдеться, проте такий рівень жовтневих результатів насторожує. Як би там не було, викреслювати Чофеніга з широкого кола претендентів на завоювання Кубку світу не варто, хоча і до топ-фаворитів його теж не відносимо.
Якщо був у минулому сезоні стрибун, який за своїм потенціалом був здатен регулярно боротися на рівних із Превцом, то це Ян Хьорль. Проте з психологією у австрійця явні проблеми – після феноменальних результатів у тренуваннях і кваліфікаціях він зазвичай перегорав і у основних змаганнях і виступав значно гірше. Ще однією проблемою Яна було приземлення, через що він втрачав чимало балів за стиль.
Підготовка до нового сезону для Хьорля була не ідеальною. Протягом усієї минулої кампанії він боровся з проблемами зі спиною і, зрештою, кінцівку Кубку світу-2025/26 був змушений пропустити. До повноцінних тренувань австрієць повернувся лише в липні.
Тим не менш, на фіналі ЛГП у Клінгенталі ми побачили старого-доброго Хьорля – виграні обидві тренувальні спроби, проте лише 11 місце в основному турнірі. За своїм потенціалом Ян здатен боротися за що завгодно, проте, якщо не впорається зі своїми психологічними проблемами – то так і залишиться на підступах до великих перемог.

Головною ж надією збірної Австрії може стати Штефан Ембахер, який ще по ходу минулого сезону виріс у стрибуна елітного рівня та блискучого майстра польотів. Так, на фіналі ЛГП у Клінгенталі він виступив невдало, проте золото і срібло на чемпіонаті Австрії говорять про те, що до зимового сезону він підходить у чудовій формі та статусі одного з претендентів на ВКГ.
А ось форма та загалом траєкторія руху кар'єри легендарного Штефана Крафта викликає чимало занепокоєнь. Багаторічний лідер збірної Австрії блискуче розпочав минулий сезон, проте після паузи в змаганнях, пов'язаної з народженням доньки, Крафт повернутися на піковий рівень так і не зумів – останній подіум на Кубку світу датований ще грудневим етапом у Енгельбергу.
Влітку Штефан виглядав непогано – 9 і 3 місця на ЛГП у Куршевелі. Проте на підході до зимового сезону все стало значно гірше: провал на фіналі ЛГП (44-й результат) і лише 6 і 5 місця на чемпіонаті Австрії. Звичайно, Крафт вміє додавати у потрібний момент і набирати форму по ходу сезону, проте відносити його навіть до широкого кола фаворитів Кубку світу наразі важко.

Дуже помітно додав по ходу минулого сезону Йонас Шустер, який на жовтневому чемпіонаті Австрії виграв золото на нормальному трампліні. Проте після цього він унаслідок побутового інциденту зламав плюсневу кістку стопи та переніс операцію. Син знаменитого тренера Вернера Шустера буде змушений пропустити стартову частину сезону, та й на повернення жовтневої форми знадобиться деякий час. Тому, попри всі таланти Йонаса, у поточному сезоні прориву на елітний рівень навряд чи варто чекати.
Тим не менш, у збірної Австрії є дуже потужна лава запасних, які будуть готові замінити Шустера. Зокрема, це Максімільян Ортнер, який у минулому сезоні трішки здав, проте все одно фінішував на одну позицію вище за Йонаса в загальному заліку Кубку світу. Ортнер здатен регулярно набирати солідні очки на Кубку світу, а в піковій формі – навіть боротися за подіуми.
Дуже цікаво виглядає літній прогрес Клеменса Айгнера. 33-річний ветеран протягом усієї кар'єри балансував на межі основи та резерву збірної Австрії, що дозволило йому стати рекордсменом за перемогами на Континентальному кубку.
Цього літа Айгнер у другому стрибковому дивізіоні тотально домінував: 6 перемог у 6 стартах, при чому, 4 із них – із перевагою у понад 10 балів. На слабкий рівень суперників не спишеш – у суперниках були стрибуни калібру Превца, Ланішека та Грегора Дешвандена.

Свій рівень Айгнер підтвердив і на чемпіонаті Австрії, де завоював срібло та бронзу. Схоже, у віці 33 років у кар'єрі Клеменса трапився прорив на якісно новий рівень, який дозволить йому щонайменше розпочати сезон у статусі твердого основного в збірній. А далі – питання лише в тому, наскільки довго Айгнер зможе втримувати таку шалену форму.
Найближчим до того, щоби перемогти Клеменса на Континентальному кубку в це міжсезоння був його партнер по команді Раффаель Ціммерманн, який програв йому всього 1,3 бала в Штамсі. 23-річний австрієць – ім'я абсолютно нове для широкого загалу: 0 виступів на Кубку світу, та й на Континентальному кубку він дебютував лише минулого року. Тим не менш, такий скромний бекграунд не завадив Ціммерманну потрапити до основи збірної Австрії – він виступить на відкритті Кубку світу в Ліллехаммері.
Також із резерву збірної Австрії варто виділити Марко Вьорготтера та триразового чемпіона світу серед юніорів у командному турнірі Давіда Хаагена, який поки що не добився такого стрімкого прогресу в дорослій кар'єрі, як його партнер по юніорських тріумфах Чофеніг.
Німеччина: епоха після Хорнгахера
Збірна Німеччини у міжсезоння змінила головного тренера – "Бундестім" покинув Штефан Хорнгахер. Попри те, що 7-річне правління австрійського фахівця справило вельми суперечливе враження, новим наставником став його колишній асистент Андреас Міттер. Можна сказати, що німці пішли шляхом найменшого спротиву, проте спроби привнести в команду щось дійсно нове були: головний тренер збірної Австрії Андреас Відхьольцль зізнався, що на нього виходили з пропозицією, ходили чутки про Александера Штокля, Гржегоржа Собчика, Хайнца Куттіна та інших.

Протягом більшої частини ЛГП збірна Німеччини демонструвала приблизно той же рівень результатів, що й у минулому сезоні, проте домашній фінал літнього циклу в Клінгенталі був у виконанні "Бундестіму" відверто слабким, і дав німецьким фанатам чимало приводів для тривоги перед стартом нового зимового сезону.
Лідером команди залишається Філіпп Раймунд, який у минулому сезоні виграв ЛГП, завоював олімпійське золото на нормальному трампліні та фінішував сьомим у Кубку світу. Схоже, він і буде головною надією команди в новому сезоні. За виключенням несподіваного провалу в Клінгенталі (19 місце), приводів для тривог влітку Філіпп не давав. Він виступив на етапі ЛГП у Куршевелі, де двічі фінішував другим, обидва рази програвши менш ніж 2 бали Чофенігу.
Наскільки системним і показовим був провал німців у Клінгенталі – ми з'ясуємо лише взимку. Проте до претендентів на Кубок світу якщо не першого, то бодай другого ешелону Раймунда точно варто відносити.

Другим номером збірної Німеччини в минулому сезоні несподівано став Фелікс Хоффманн, який у першій половині минулої кампанії перебував у найкращій формі життя. Особливо яскраво 29-річний німець проявляв себе в умовах сильного попутного вітру.
Раптовий прогрес Хоффманна в солідному віці в минулому сезоні здивував усіх, тому навіть залишитися на такому рівні буде великим успіхом. Результати Фелікса в літнє міжсезоння змушують засумніватися в його здатності провести ще один настільки ж сильний сезон.
Багаторічні лідери збірної Німеччини, Андреас Веллінгер і Карл Гайгер, минулий сезон розпочали жахливо, і лише в середині кампанії почали приходити до тями. Чи здатні вони вибратися з цієї затяжної кризи? Веллінгер – цілком, його результати на ЛГП і осінньому чемпіонаті Німеччини в Хінтерцартені були солідними.
А ось перспективи Гайгера виглядають значно похмурішими. Протягом міжсезоння він мав проблеми з коліном. Як наслідок – у 3 стартах на ЛГП він не піднявся вище 25 місця, а на національному чемпіонаті став лише п'ятим. Зрештою, Карл не потрапив до складу збірної на стартовий етап Кубку світу, хоча Міттер стверджує, що повернення можливе вже за 2-3 тижні.

Для П'юса Пашке міжсезоння було непростим: на початку липня він на кілька тижнів вибув через травму ліктя, на початку жовтня пропустив чемпіонат Німеччини через проблеми з коліном. Тим не менше, на фіналі ЛГП у Клінгенталі саме він став найкращим у Бундестімі – 18 місце.
Пашке – чи не найбільш яскраво виражений "декабрист" у сучасних стрибках, тому його хороша форма наприкінці жовтня дивувати не повинна. Проте на повторення грудневої феєрії дворічної давнини чекати не варто – дві травми та недобір тренувальних об'ємів не можуть пройти безслідно.
Просідання молоді та найближчого резерву – типові наслідки правління Хорнгахера, від яких свого часу страждала збірна Польщі. Тепер схожі проблеми і в німців. Експризер юніорських чемпіонатів світу Адріан Тіттель у минулому сезоні випав зі складу збірної Німеччини – його кар'єра перебуває на етапі стагнації. І ніяких ознак подолання цього спаду немає – Тіттель не вражає навіть на рівні Кубку FIS.
Значно вищими виглядають шанси закріпитися в основі Бена Баєра – зрештою, до складу на перший етап у Ліллехаммері він потрапив. Бен цього літа демонстрував солідні результати на Континентальному кубку (два подіуми в Хінтерцартені, 5 місце в Штамсі), а також завоював бронзу на чемпіонаті Німеччини.

Непогані результати на Континентальному кубку демонстрував Лука Рот. Утім, минулий сезон показав, що із перенесенням свого потенціалу на елітний рівень у нього є проблеми. Якщо Лука зуміє їх вирішити – то зможе стати щонайменше міцним середняком Кубку світу.
Небезпечною темною конячкою виглядає Макс Унглаубе. Влітку він виступав за Континентальному кубку, де його найкращим результатом було лише 10 місце в Штамсі. Проте на фіналі ЛГП він усіх здивував, хоч це й не вилилося у високий підсумковий результат. У кваліфікації він видав блискучий стрибок, який приніс би йому четвертий результат, якби не дискваліфікації.
Наступного дня в основному турнірі він виступав у ролі прокладчика, і видав стрибок на неймовірні 149,5 м. Схоже, у Клінгенталі Унглаубе дійсно був готовий на дуже високому рівні, і питання лише в одному – чи було це разовим явищем, чи свідченням стрімкого прогресу. Міттер, вочевидь, вірить у другий варіант – Унглаубе потрапив до складу збірної Німеччини на перший етап Кубку світу в Ліллехаммері.
Норвегія: Ліндвік у числі фаворитів
Збірна Норвегії продовжує зализувати рани після грандіозного скандалу, в який команда потрапила під час домашнього ЧС-2025. Утім, "зализування ран" – не зовсім той термін, який точно описує стан справ у команді Руне Велти, адже оптимізму перед стартом сезону достатньо.
Йдеться, перш за все, про Маріуса Ліндвіка, який підходить до старту сезону в статусі одного з головних фаворитів. Норвежець вразив усіх своїм виступом на фіналі ЛГП у Клінгенталі, де він здобув перемогу та блискуче виступив у командному турнірі.

Ліндвік уже підходив у статусі одного з головних фаворитів до старту сезону-2024/25, проте тоді аванси норвежець почав виправдовувати лише наприкінці зимової кампанії. У Норвегії сподіваються, що цього разу все буде по-іншому.
Йоханн Андре Форфанг, як і Ліндвік, лише наприкінці минулого сезону повернувся на високий рівень після того самого скандалу на ЧС-2025. Проте ЛГП у виконанні Йоханна вийшло значно слабкішим, тому таких великих очікувань щодо нього перед стартом сезону немає.
Великим потенціалом володіє ще один норвежець, Крістоффер Еріксен Сундал. Він також блискуче виступив у Клінгенталі, де зупинився за крок від подіуму. Сундал здатен боротися за найвищі місця на Кубку світу, проте має певні психологічні проблеми, через які не завєди вдається у змагальних умовах відтворити свій тренувальний рівень.
Дворазовий володар Кубку світу Халвор Егнер Гранеруд переживає не найкращі часи. І, відверто кажучи, його виступи на ЛГП не дають підстав сподіватися на те, що в новому сезоні ця криза буде подолана.

Цікавою темною конячкою буде Ісак Андреас Лангмо, який у другій половині минулого сезону закріпився в основі збірної Норвегії. Втім, просто регулярно виступати на Кубку світу – далеко не межа його можливостей. Ще у минулому сезоні Лангмо демонстрував дуже високі результати на тренуваннях, проте не міг перенести їх на офіційні змагання – за виключенням хіба що 8 і 4 місць на домашньому етапі в Холменколлені.
За міжсезоння проблема з психологією не була вирішена. У тому ж Клінгенталі Лангмо видав 4 і 6 результати в тренуваннях, проте в основному турнірі пролетів повз залікову зону. За два тижні до етапу в Клінгентані Ісак виграв чемпіонат Норвегії на нормальному трампліні, хоч і проходив він у лотерейних погодних умовах. Як би там не було, потенціал у Лангмо очевидний. І якщо по ходу сезону норвежець поборе свої психологічні проблеми – то має всі шанси прорватися на якісно новий рівень.
Японія: повернення золотих часів?
Збірна Японії підходить до нового сезону, можливо, у своєму найкращому стані з часів золотої епохи 90-х. Бо після цього важко згадати історичний момент, коли у японців було б одразу 3 стрибуни потенційно топового рівня.
Рьою Кобаясі на ЛГП виступив лише на фіналі в Клінгеталі, де замкнув топ-10. Форма далеко не пікова, проте він – людина перш за все зимового сезону. В його вмінні виходити на пік форми до вирішальних стартів сезону сумніватися не доводиться, тому Рьою входить щонайменше у широке коло претендентів на ВКГ.

Тим не менш, лідерські повноваження у команді в нього цілком може перехопити Рен Нікайдо. Поступовий прогрес протягом останніх років у минулому сезоні вивів його на топрівень: дві особисті медалі Олімпіади-2026, 4 місце в загальному заліку Кубку світу та перша перемога в кар'єрі – самі він на третьому етапі Турне в Інсбруку перервав погоню Домена Превца за "Великим шоломом".
Як і Кобаясі, Нікайдо на ЛГП виступив лише у Клінгенталі. В нього були більш ніж вагомі причини для пропусків: Рен влітку став батьком і прагнув більше часу проводити з новонародженою донькою. Тим не менш, у Клінгенталі Нікайдо виглядав просто блискуче – він посів лише 2 місце, програвши лише Ліндвіку. Все це дає підстави стверджувати, що поступовий прогрес у кар'єрі японця продовжується. І в новому сезоні його варто розглядати як одного з головних фаворитів Кубку світу.

Наокі Накамура, на відміну від своїх зіркових партнерів по команді, відстрибав усю програму ЛГП. Ба більше: він виграв 3 із 7 стартів і переміг у загальному заліку циклу з більш ніж дворазовою перевагою над найближчим переслідувачем, Чофенігом. Так, на фіналі в Клінгенталі, де був найсильніший склад учасників, Накамура посів лише 12 місце. Проте важко заперечувати той великий прогрес, якого Наокі досягнув влітку. Тому ніхто не здивується, якщо японець стрибатиме на топрівні й у зимовому сезоні.
Томофумі Наїто лише у минулому сезоні, у віці 32 років, закріпився в основному складі збірної Японії. І ветеран не просто задовольнився фактом першого повноцінного сезону на Кубку світу, а й досягнув величезного прогресу по ходу зимової кампанії. Під кінець сезону це принесло подіум у Вікерсунді та перемогу в Холменколлені.
Звісно, 33 роки – вік недитячий, але японці – традиційно стрибуни пізнього дозрівання, тому повторити настільки ж успішний сезон Наїто під силу. Хоча той факт, що на ЛГП Томофумі виглядав слабко, повинен насторожувати.

Кілька років тому здавалося, що в стрибуна топрівня здатен вирости Юкія Сато. Проте його поступовий і невпинний прогрес обірвали зміни в технічному регламенті, які вкоротили його лижі одразу на 6 см. Після цього рівень Юкія катастрофічно просів. Проте, відштовхнувшись від дна, він знову почав поступово додавати та у минулому сезоні повернувся на рівень бодай регулярного набору очок на Кубку світу. Чогось схожого чекаємо від Сато й у новому сезоні.
Виключення двоборства з програми зимової Олімпіади-2030 прогнозовано призвело до відтоку кадрів з цього виду спорту в стрибки з трампліна. Першим став один із найкращих стрибунів серед двоборців, Рьота Ямамото.
Свій шлях у новому для себе виді спорту він почав з 6 і 3 місць на Кубку FIS в Айнзідельні. Проте, перейшовши на Континентальний кубок, Рьота перетворився на середняка. Вочевидь, Ямамото знадобиться час на адаптацію до нового виду спорту, і цього сезону на Кубку світу ми побачимо хіба що на домашньому етапі в Саппоро.
Продовжує свою кар'єру 54-річний суперветеран Норіакі Касаї, проте перебування у професійному спорті дається йому дедалі важче. Влітку Норі зізнався, що у нього великі проблеми з тим, щоби залишатися в оптимальній вазі. На міжнародному рівні Касаї цього літа не стрибав, а його виступи на внутрішніх японських стартах не дають підстав сподіватися побачити його на Кубку світу навіть як представника національної групи в Саппоро.
Польща: нова епоха з новим лідером
Збірна Польщі вступає в нову епоху – епоху без свого багаторічного лідера, Каміля Стоха. Інші ветерани золотого покоління польських стрибків, Пьотр Жила та Давід Кубацкі, кар'єру ще продовжують, проте вже давно не перебувають на передових ролях не лише в світових стрибках, а й у власній команді. Той же Жила навіть не потрапив до складу збірної Польщі на перший етап Кубку світу-2026/27 у Ліллехаммері.

Влітку до структури збірної Польщі повернувся Штефан Хорнгахер, під керівництвом якого поляки пережили найкращі роки в своїй історії. Щоправда, тепер австрійський фахівець буде не головним тренером, а координатором з тренерської роботи збірних усіх вікових категорій.
Попри завершення кар'єри Стоха, кризи лідерства у збірній Польщі виникнути не повинно. Тепер головною надією команди є Кацпер Томасяк, одне з головних відкриттів минулого сезону. У минулому кубковому сезоні він стабільно набирав очки, проте так жодного разу й не потрапив на подіум. По-справжньому заявив про себе 19-річний поляк на Олімпіаді-2026, де завоював два срібла та бронзу.
Тепер же юному лідеру польської збірної потрібно довести, що він здатний виступати на топовому рівні не лише точково на титульних турнірах, а й на довгій дистанції кубкового сезону. Солідний виступ Томасяка на фіналі ЛГП у Клінгенталі свідчить про те, що цей якісний скачок цілком можливий уже в новому сезоні. Якщо Кацпер завершить сезон-2026/27 у топ-10 загального заліку Кубку світу, навряд чи хтось здивується.

У жовтні в Клінгенталі раптово і дуже яскраво засяяла зірка іншого молодого поляка, Клеменса Йоняка. Втім, той виступ 21-річного спортсмена настільки виділяється на фоні його інших результатів літа-2026, що його перспективи в зимовому сезоні варто оцінювати обережно.
А ось інший польський талант, Кацпер Юрошек, якого тривалий час вважали перспективнішим за Томасяка, переживає непростий період. Він вирішив поставити стрибкову кар'єру на паузу через фінансові та психологічні проблеми.
У минулому сезоні ми стали свідками відродження ветерана польської збірної, Мацея Кота, який видав свій найкращий сезон за останні 8 років. Утім, це цілком могла бути його лебедина після, а не повноцінне повернення: в новому сезоні успіхом для 35-річного спортсмена буде навіть збереження стабільного місця в основі збірної Польщі.

У перехідний період, коли покоління Стоха вже здало позиції, а Томасяк ще не з'явився в команді, лідером збірної Польщі був Павел Вонсек. Проте в минулому сезоні він помітно здав, а його літні виступи залишили вельми суперечливе враження: до активу можна занести лише 9 і 2 місця на найслабкішому за складом учасників етапі ЛГП у Ришнові. Так і не переріс рівень середняка колись дуже перспективний Якуб Вольни.
Інші
Зі збірних другого ешелону виділяється, перш за все, Швейцарія, у якої нарешті з'явилася глибина складу. Така, що легендарний Сімон Амманн, який вирішив продовжити свою кар'єру ще щонайменше на рік, не потрапив до основи на стартовий відрізок Кубку світу і вперше з'явиться аж на домашньому етапі в Енгельбергу в другій половині грудня.
Лідером команди залишається інший віковий стрибун, Грегор Дешванден. За загальним рівнем минулий сезон у його виконанні був слабкішим за попередній, проте саме у минулій кампанії швейцарець досягнув головних успіхів у своїй кар'єрі: перша перемога на Кубку світу та особиста медаль Олімпіади-2026. Солідна літня форма Девандена говорить про те, що він готовий залишатися лідером своєї збірної.

Дуже додав у минулому сезоні Сандро Хаусвірт, який став міцним №2 у швейцарській команді. Його літня форма не вражала, проте щось схоже ми бачили і торік. Міцний другий ешелон збірної Швейцарії складають Фелікс Трунц, Кілліан Паєр і Ремо Імхоф. Саме останній і виграв у Амманна конкуренцію за місце в складі на стартовому відрізку Кубку світу.
Має потенціал стати великою стрибковою збірною команда США, яка сповнена молодих талантів. Йдеться про Тейта Франца, Еріка Белшоу та Джейсона Колбі. На фіналі ЛГП у Клінгенталі раптово вистрілив маловідомий широкому загалу Генрі Лохер. Там він посів 6 місце, хоча міг опинитися і вище, якби не змазане приземлення в другій спробі. 18-річний американець цілком може стати одним із головних відкриттів нового зимового сезону. Поруч із цією групою молодих талантів прогресує і досвідчений Кевін Бікнер, для якого попередні два сезони були беззаперечно найкращими в кар'єрі.
Єдиною ложкою дьогтю можна назвати ситуацію навколо Еріка Белшоу. Свого часу він був першим у цій плеяді американських талантів, проте вже кілька років його кар'єра перебуває на етапі стагнації. Після невдалого олімпійського сезону Белшоу вирішив зробити паузу в кар'єрі та пропустить всю зимову кампанію-2026/27.
Друга половина минулого сезону була найкращим періодом за багато років для збірної Фінляндії. Хороші результати видавали Ету Ноусіайнен, Ніко Кютосахо, Антті Аалто та ексчемпіон світу серед юніорів Вілхо Палосаарі, який останніми роками страждав від проблем зі спиною. Ці успіхи пов'язували з роботою головного тренера команди, Ігоря Медведа.

Проте словенський фахівець під час Олімпіали-2026 вляпався у скандал. Він систематично з'являвся в олімпійському селищі в нетверезому стані, за що був звідти вигнаний. Згодом його звільнили з посади наставника збірної. Сам Медвед тепер працює із китайськими стрибунами, а Фінляндію втретє очолив Лаурі Хакола. Попередні два його періоди правління (2018 – 2020 і 2023-2024 роки) надто вдалими не назвеш, тому є великі побоювання щодо того, що з відходом Медведа ренесансу фінських стрибків наступить кінець.
Величезного прогресу по ходу минулого сезону досягнув Валентен Фубер. Лідер збірної Франції підбирався до свого першого подіуму на Кубку світу, а також фінішував у топ-5 олімпійського турніру на нормальному трампліні. І ніхто не здивується, якщо у новому сезоні ми Валентена таки побачимо на подіумі на Кубку світу.
Якщо Фубер до свого першого потрапляння у топ-3 був близьким, то Владімір Зографскі на подіум таки піднявся – наприкінці сезону в Лахті. Ще один настільки ж сильний у виконанні 33-річного болгарина не виключений, проте його літні виступи не вражали.
Збірна Естонії в новому сезоні має всі шанси перестати бути командою однієї людини. До Артті Айгро як міцного бійця рівня Кубку світу ми вже давно звикли, а ось юний Каймар Вагул з'являвся на змаганнях елітного рівня лише епізодично та був на них відвертим статистом. Проте цього літа у 19-річного естонця трапився справжній прорив, який дозволив йому замкнути топ-5 загального заліку ЛГП і піднятися на подіум у Віслі. Цілком імовірно, в новому сезоні одразу два естонці зможуть регулярно набирати очки на Кубку світу – рівень, який для команди ще недавно здавався недосяжним.

Додає і збірна Казахстану. 19-річний Ілля Мізєрних у минулому сезоні регулярно набирав очки на Кубку світу, проте по-справжньому вистрілив на Олімпіаді-2026, де посів 8 місце в особистому турнірі на великому трампліні.
22-річний Даніл Васільєв у минулому сезоні також став регулярним гостем у топ-30 на етапах Кубку світу. Влітку він ще додав, і фінішував третім у загальному заліку ЛГП. У Казахстану вималювався дуже боєздатний дует, і команді можна лише шкодувати про те, що у новому сезоні Кубку світу не буде командних змагань формату SuperTeam.
Хектору Капустіку завдяки співпраці з легендарним Васею Байцем вдалося повернутися на карту світових стрибків таку екзотичну для цього виду спорту державу як Словаччина. І можна не сумніватися в тому, що періодичні потрапляння в очки на Кубку світу – далеко не стеля можливостей 19-річного таланта.
Непрості чаcи переживає збірна Чехії, яка своє талановите покоління реалізувати так і не змогла. Команда й надалі розраховує лише на ветерана Романа Коуделку, який у це міжсезоння почав ще тісніше співпрацювати зі збірною Польщі. Збірна Італії сподівається на повернення до найкращої форми Джованні Брезадоли і Алекса Інсама. Минулого сезону очки на Кубку світу почав набирати і Франческо Чекон.