Янда vs Ахонен. 20 років найзапеклішій дуелі в історії Турне чотирьох трамплінів
Головною подією різдвяно-новорічних свят у зимових видах спорту, безумовно, є легендарне Турне чотирьох трамплінів, де сьогодні, 1 січня, буде розіграна перемога на другому етапі в Гарміш-Партенкірхені. За свою 74-річну історію цей культовий турнір дарував абсолютно різноманітні, проте по-своєму захопливі сценарії – яскраве домінування, сенсаційні успіхи темних конячок, запеклі дуелі в боротьбі за титул.
Свідками, напевно, найбільш запеклої та драматичної дуелі в історії Турне ми стали рівно 20 років тому. У сезоні-2005/06 єдиний раз в історії перемогу в Турне розділили два стрибуни, які за підсумками чотирьох етапів набрали абсолютно рівну кількість балів. Ними були Янне Ахонен і Якуб Янда, і саме про їхню дуель ми сьогодні і поговоримо.
Янда протягом багатьох років був міцним середняком Кубку світу. Чех славився своїм надзвичайно видовищним і агресивним стилем стрибка, при якому в польотній фазі він максимально подавав свій корпус вперед, а його голова часто знаходилася навіть попереду лиж. Проте результату такий стиль Якубу, на відміну від золотого покоління японців кінця 90-х, не приносив через технічні огріхи на відштовхуванні та у транзитній фазі.
Усе змінилося з появою на посаді головного тренера збірної Чехії Васі Байца влітку 2004 року. Авторитетний словенський фахівець протягом багатьох років працював саме із японцями: спершу – особисто з легендарним Казуйосі Фунакі, а потім – і з усією збірною. Саме під керівництвом Байца Фунакі зумів довести надагресивний японський стиль "камікадзе" до ідеалу та став справжнім еталоном стрибкової техніки, яким залишається і досі: за кількістю максимальних, 20-бальних оцінок за стиль за кар'єру ніхто до Казуйосі наблизитися не може.
Саме тому призначення Байца на посаду головного тренера збірної Чехії видавалося більш ніж логічним рішенням, і в підсумку стало пострілом "у яблучко". До свого першого в кар'єрі подіуму на Кубку світу Янда добрався ще у січні 2003 року на домашньому етапі в Лібереці, в турнірі, який приніс першу в кар'єрі перемогу на Кубку світу 16-річному Томасу Моргенштерну.
Проте той успіх Якуба небезпідставно вважався разовим і випадковим, а у сезоні-2004/05 чех перетворився на повноцінного стрибуна екстракласу. 9 подіумів за сезон, перша перемога на Кубку світу, здобута в Тітізеє-Нойштадті… У загальному заліку Кубку світу Янда став шостим, на Турне замкнув топ-5, а на додачу до цього ще й завоював срібло та бронзу в особистих стартах на чемпіонаті світу в Оберстдорфі. Результати, які до цього Якубу навіть не снилися.
Сезон-2005/06 розпочався ще краще: 4 перемоги і 5 подіумів у 7 стартах, жодного результату нижче за 7 місце – і Янда підходить до Турне у жовтому бібі лідера загального заліку Кубку світу та одного з головних фаворитів легендарної багатоденки.
Ахонен на той момент уже був живою легендою світових стрибків. На Турне він приїхав у статусі чинного та триразового переможця цих змагань – до повторення рекорду німця Єнса Вайссфлога залишалася лише одна перемога. Сезон-2004/05 став найкращим у виконанні Ахонена. У перших 14 стартах на Кубку світу "Літаючий фін" здобув 12 перемог і двічі фінішував на 2 місці – домінування, якого світові стрибки не знали ні до, ні після.
На Турне Ахонен не просто виграв загальний залік, а й зупинився за крок від того, щоби повторити досягнення Свена Ханнавальда та стати другим у історії володарем "Великого шолома": після перемог у Оберстдорфі, Гарміші та Інсбруку в Бішосфхофені він поступився Мартіну Хьолльварту. Чемпіонат світу-2005 приніс Янне повний комплект нагород: золото та бронзу в особистих турнірах плюс срібло в командному.
Ахонен уже виграв – і не по одному разу – все, що тільки можна у стрибках з трампліна. Не вистачало лише олімпійського золота, і в сезоні-2005/06 Янне був сповнений рішучості заповнити цю прогалину в своєму послужному списку. Фін не ставив собі за мету втретє поспіль завоювати Кубок світу, прагнучи точково вивести себе на пік форми до головних стартів сезону – Турне та Олімпіади в Турині.
Попри це, сезон Ахонен розпочав дуже солідно. Так, перемог, не було, проте у 7 стартах фін 4 рази піднявся на подіум і жодного разу не опускався нижче за 6 місце – стабільність, яка не могла не лякати суперників перед стартом Турне.
Оберстдорф: Ахонен розпочинає з перемоги
З перших же стрибків у Оберстдорфі Ахонен і Янда показували себе рівними суперниками. У першому тренуванні фін летить на 131,5 метра, а чех приземляється лише на півметра ближче. У другому тренуванні – все рівно нападки: 124 метри від Янди, 123,5 – від Ахонена.
Втім, кваліфікація пройшла не зовсім так, як хотіли би два фаворити. Ахонен пролетів лише 124,5 метри та показав 18-й результат, Янда стрибнув на 10 метрів далі, що давало йому п'ятий результат. Проте після стрибка чех отримав дискваліфікацію за надмірну довжину своїх лиж.
Нагадаємо, у ті часи на Кубку світу ще існувала група прекваліфікованих: 15 найкращих у загальному заліку гарантовано потрапляли до основних змагань, навіть якщо не виходили на старт кваліфікації, видавали там слабкий результат чи, як у випадку Янди, отримували дискваліфікацію. Якуба просто відправили на останнє місце в кваліфікації, що означало, що у першій спробі він стрибатиме проти переможця кваліфікації, Андреаса Відхьольцля, який видав у відбірковому раунді феноменальний стрибок на 142,5 метра.
Втім, вже наступного дня у трайл-раунді Ахонен довів, ще невдача у кваліфікації була випадковою: стрибок на 135,5 метра був найдальшим у пробній спробі.
Той факт, що два дуелянти опинилися в зовсім різних частинах стартового протоколу, потенційно створювало ситуацію, за якої вони могли опинитися в першому раунді в різних вітрових умовах. І так і трапилося. Більше пощастило Ахонену, який стартував раніше і видав прекрасний стрибок на 130,5 метра.
Під кінець спроби, коли настала черга Янди виконувати свій стрибок, погодні умови трішки погіршилися, і Якуб видав лише п'ятий результат зі стрибком на 123,5 метра. Ахонен моментально отримав фору в 14,1 бала.
В другій спробі погодні умови також погіршилися під кінець, що дозволило Янді піти в контратаку: блискучий стрибок на 133,5 метра дозволив йому піднятися на третє місце та відіграти у Ахонена 5,8 бала. Втім, Янне стрибнув на 130 метрів і таки здобув свою першу перемогу в сезоні, а разом із нею – 8,3 бала переваги над чеським суперником. Компанію на подіумі їм склав Роар Льокельсой, який програв фіну лише 2,5 бала.
Результати першого етапу:
Гарміш: Янда йде в контратаку
Наступного дня Турне перемістилося в Гарміш-Партенкірхен, і там дуелянти знову були дуже близькими у тренуваннях один до одного. В кваліфікації Ахонен показав 5-й результат і отримав у суперники по першій спробі партнера Янди по команді, Яна Матуру.
Сам Якуб на старт кваліфікації не вийшов – вочевидь, йому сподобалося стрибати під 50-м номером, якому легендарний Свен Ханнавальд надав магічний статус за 4 роки до цього: під час ювілейного, 50-го Турне в історії, німець чотири рази стартував саме під 50-м номером і здобув чотири перемоги, ставши першим у історії володарем "Великого шолома". Виграв кваліфікацію в Гарміші Норіакі Касаї, який і став суперником Янди по першій спробі.
Як і у Оберстдорфі, Ахонен виграв трайл-раунд, Янда показав другий результат, програвши Янне всього півметра. В самій першій спробі ситуація порівняно з першим етапом стала дзеркальною: Янда виграв раунд із стрибком на хіллсайз – 125 метрів із класним приземленням, що на старій версії "Олімпіашанце" було зовсім непростим завданням. Ахонен показав п'ятий результат, щоправда, розриви були значно меншими, ніж у Оберстдорфі – 122,5 метра та 5 балів відставання від лідера.
В другій спробі видав найкращий стрибок раунду – 124 метри, що дозволило йому піднятися на друге місце. Янда ж стрибнув на 121,5 метри та розгубив половину зі свого запасу після першої спроби. Сумарно за дистанцією двох спроб у Гарміші між дуелянтами був повний паритет, проте чех виграв 2,5 бали за рахунок кращих оцінок за стиль – у цьому компоненті рівних йому тоді не було.
На екваторі Турне Ахонен випереджав Янду на 5,8 бала. Матті Хаутамякі та Роар Льокельсой програвали чеху менше 10 балів та зберігали теоретичні шанси втрутитися в боротьбу за титул.
Результати другого етапу:
Загальний залік Турне:
Інсбрук: Янда перехоплює лідерство
Після єдиного дня відпочинку Турне перемістилося в Австрію, де на спортсменів чекало випробування підступним і непередбачуваним "БергІзелем" у Інсбруку, який безліч разів перевертав ситуацію на Турне з ніг на голову.
В перший день Ахонен виглядав значно краще за Янду – і в обох тренуваннях, і в кваліфікації, яку "Літаючий фін" виграв. Якуб знову не вийшов на старт кваліфікації, а це означало, що два суперники нарешті зустрінуться в очній боротьбі в парі у першій спробі.
Мінливі погодні умови в Інсбруку зіграли не на руку двом дуелянтам. Під кінець першої спроби вітрові умови погіршилися, і Ахонен із Яндою були змушені відступити на другі ролі. Чех пролетів лише 123,5 метри та показав 13-й результат. Ахонен стрибнув на півметра далі і чи не вперше в сезоні отримав рівні з Якубом оцінки за стиль, що дало йому 10 місце з перевагою в 0,9 бала.
В другому раунді обидва пішли в контратаку, проте у виконанні чеха вона була більш вражаючою. Янда видав геніальну спробу на 133 метри з бездоганним приземленням – можливо, найкращий стрибок у його житті.
Ахонен рівноцінно відповісти на таку спробу Янди не зумів: 129 метрів означали, що Янне втрачає лідерство у загальному заліку Турне та їде у Бішосфхофен із 2-очковим відставанням від чеха. Ахонен у підсумку піднявся на 6 місце на етапі, а Янда здійснив рейд на подіум, фінішувавши другим. Сенсаційну перемогу здобув Ларс Бюстоль, який згодом ще раз скаже своє гучне слово в тому сезоні.
Результати третього етапу:
Загальний залік Турне:
Бішосфхофен: шалена розв'язка
На тренуваннях у Бішофсхофені дуелянти знову були абсолютно на рівних: по 135 метрів у першій пробі сил і на півметра дальший стрибок від Янне в другій. Кваліфікація стала повним повторенням Інсбрука: Ахонен її виграв, а Янда пропустив і отримав 50-й номер, ставши прямим суперником фіна по першій спробі.
У трайл-раунді Якуб випередив Ахонена на метр, після чого наступив час розв'язки. Рівень, на якому відбувалася битва за титул, був просто космічним. У першій спробі Янда летить на 141 метр із ідеальним приземленням, Ахонен відповідає стрибком на таку ж дальність, проте отримує сумарно на 1 бал гірші оцінки за стиль. Перед фінальним раундом перевага чеха збільшилася з 2 до 3 балів – трохи більше, ніж 1,5 метра в дистанційному еквіваленті. Зовсім не та перевага, щоби бути спокійним, тим більше, коли у твоїх суперниках сам Ахонен.
І фін поставив перед Яндою максимально складне завдання, видавши у другій спробі фантастичний стрибок на 141,5 м із трьома оцінками по 19,0 бала в залік. Напруга досягла свого апогею. Чех відповів стрибком на 139 метрів із оцінками по 19,5 за техніку.
Було зрозуміло, що етап дістається Ахонену, проте чи зробив Янне достатньо для того, щоби відіграти відставання у загальному заліку? Глядачі як на трибунах, так і біля телеекранів, коментатори, тренери, самі спортсмени – абсолютно всі намагалися порахувати розриви в умі та з'ясувати, хто все ж виграв цю епічну битву.
Виявилося, що перемогли обидва. Ахонен і Янда набрали по 1081,5 бала – вперше в історії Турне перемогу в загальному заліку розділили одразу два спортсмени. Здавалося, що сценарій цієї дуелі писали в Голівуді. Напевне, саме такий підсумок і був найбільш закономірним – чех і фін провели всі 4 етапи на такому шаленому рівні, що поразки не заслуговував ні один, ні інший.
Для Чехії ця перемога стала лише другою в історії на Турне чотирьох трамплінів. 25 роками раніше Турне виграв Іржі Рашка, у складі тоді ще збірної Чехословаччини.
Результати четвертого етапу:
Підсумковий загальний залік Турне:
У подальшій частині сезону форма що Ахонена, що Янди просіла, проте Великий кришталевий глобус вони таки розіграли між собою. 117 балів переваги, які чех заробив перед Турне, виявилися вирішальними та принесли йому Кубок світу. Втім, Олімпіаду чех провалив, посівши лише 13 і 10 місця в особистих турнірах.
Ахонен до Ігор підготувався краще, і на нормальному трампліні був близьким до омріяного золота. Фін у першій спробі зробив гучну заявку на перемогу, проте важкі погодні умови в другому раунді відкинули його лише на 6 місце з зовсім невеликим, 5-очковим відставанням від золота, яке сенсаційно завоював несподіваний переможець етапу в Інсбруку Ларс Бюстоль.
Для Ахонена титул на Турне-2005/06 став четвертим у кар'єрі – за цим показником він зрівнявся із рекордсменом, легендарним німцем Єнсом Вайссфлогом. Проте, враховуючи, що один із титулів Янне був розділений із Яндою, багато хто вважав найтитулованішим стрибуном у історії Турне саме Вайссфлога.
Втім, через два роки Ахонен зняв усі питання в цій історичній дискусії. В 2008 році фін у боротьбі з австрійським зірками нового покоління, Томасом Моргенштерном і Грегором Шліренцауером, виграв своє п'яте Турне та став абсолютним рекордсменом за цим показником.
На хвилі того історичного успіху фін у березні 2008 року оголосив про завершення кар'єри. Проте мрія про олімпійське золото не давала Ахонену спати спокійно, і через рік він повернувся в спорт задля Ігор-2010 у Ванкувері. В сезоні-2009/10 Янне був близьким до того, щоби виграти своє шосте Турне, проте олімпійська вершина йому так і не підкорилася.
Для Янди ж сезон-2005/06 став неповторною вершиною кар'єри. І значною мірою Якуб сам у цьому винен. Напередодні Олімпіади-2006 у нього трапився конфлікт із Чеською лижною федерацією, причиною якого став спонсорський контракт, до підписання якого функціонери схиляли лідера команди. Оточення ж Янди вважало цей контракт невигідним.
Федерація погрожувала, що в разі, якщо Янда не підпише контракт, Байца негайно відправлять у відставку. Сам тренер на захист свого підопічного не став – йому не подобалася поведінка обох сторін. Словенець поривався піти у відставку прямо перед Олімпіадою. І, хоч Вася й залишився на своїй посаді до кінця сезону, на виступи Янди в Турині така атмосфера в команді не могла не вплинути.
Янда разом зі своїм оточенням пропонував компромісний варіант: Байц іде з посади головного тренера збірної Чехії, а Якуб переходить на індивідуальну підготовку під його керівництвом. Проте сам словенець такий варіант відкинув: він вважав, що робота поза командою не буде ефективною. Та й стосунки із оточенням Янди у нього явно не склалися. Батька стрибуна, Мілана, він критикував публічно та різко:
"Його батько – негативний фактор для Якуба. Він поводиться огидно. Його цікавлять лише гроші, і в Якуба через це будуть проблеми", – говорив Байц.
Як би там не було, два роки неймовірно плідної співпраці Байца та Янди на цьому були завершені. І жодній зі сторін це на користь не пішло: Янда більше ніколи навіть не наближався до таких успіхів як стрибун, а Байц – як тренер.
Кар'єра Якуба тривала до 2017 року, проте всі спроби повернутися – навіть епізодично – на піковий рівень були марними – жодного подіуму за 11 років після відходу Байца. Після завершення спортивної кар'єри легендарний стрибун подався у політику. Що стосується Байца, то в 2021 році він вдруге очолив збірну Чехії, проте нічого путнього з цього не вийшло.
Чеські стрибки вже тоді перебували в глибокій кризі – у Байца не було на фінансових, ні інфраструктурних можливостей досягати успіху. Та й талантів рівня Янди в його розпорядженні не було. Сумна історія про те, як через жадібність і безкомпромісність успішна конструкція миттєво руйнується, немов картковий будиночок.
